Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

при секретарі - Пархоменко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.06.2011 року приблизно о 14 годині 00 хвилин на 100 км автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Фольксваген д\н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем Шевролет д\н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2011 року відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у даній ДТП. В результаті ДТП позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди. Так, в результаті ДТП був пошкоджений його автомобіль Шевролет і матеріальний збиток склав 147.869 грн. 72 коп., частина якого була відшкодована, а саме: 49.490 грн. Страховою компанією, де була застрахована цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 А тому залишок невідшкодованої суми складає 98.379 грн. Крім того, позивачем витрачено кошти на послуги спеціаліста при огляді автомобіля, що проводився для визначення вартості робіт по відновленню автомобіля, в розмірі 1.978 грн., а також витрачені кошти на послуги евакуатора в розмірі 985 грн. Також діями відповідача позивачу завдані моральні збитки, які він оцінює в 50.000 грн., що виражаються в тому, що він вимушений тривалий час знаходитися без транспортного засобу, багато разів відлучався з роботи для вирішення питань щодо оцінки завданої шкоди, вимушений нести додаткові витрати на поїздки на роботу, постійно нервує через дану ситуацію, що негативно впливає на відносини з дружиною, вимушений позичати гроші на ремонт автомобіля, ця ситуація посилюється відмовою відповідача відшкодувати завдану шкоду. Оскільки винним в даній ДТП визнаний відповідач ОСОБА_2, він вважає, що невідшкодовану йому матеріальну шкоду та спричинену моральну шкоду повинен відшкодовувати саме відповідач, на підставі чого він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду на загальну суму 98.379 грн., послуги автоцентру в розмірі 1.978 грн. 80 коп., послуги евакуатора в розмірі 985 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 10.000 грн., моральну шкоду в розмірі 50.000 грн., а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 98.379 грн., послуги автоцентру в розмірі 1.978 грн. 80 коп., послуги евакуатора в розмірі 985 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 10.000 грн., моральну шкоду в розмірі 50.000 грн. та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що даній ДТП він не винен, оскільки під час руху вимоги Правил дорожнього руху (1306-2001-п) не порушував, вважає винним позивача. Також зазначив, що завданий позивачу розмір матеріальної шкоди не підтверджений ним належними доказами, а тому вважає цей розмір завищеним, це ж стосується і моральної шкоди. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, повністю підтримав пояснення відповідача, просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-6508\2011 р., вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2011 року приблизно о 14 годині 00 хвилин на 100 км автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Фольксваген д\н НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, під його ж керуванням, та автомобілем Шевролет д\н НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, під його ж керуванням.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26.10.2011 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с.8-11).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цієї особою.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який допустив порушення вимог Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , а саме п. 16.11 ПДР (1306-2001-п) , оскільки, виїзджаючи з другорядної дороги, не пропустив автомобіль Шевролет, що рухався по головній дорозі.

Даний факт винності ОСОБА_2 у скоєній ДТП знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та був підтверджений письмовими доказами.

Також слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 із скаргами на дії або бездіяльність працівників ДАІ при складанні матеріалів ДТП до будь-яких органів не звертався, відповідні документи по даній ДТП ним не оскаржувалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені вимоги Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що призвело до зіткнення, а тому його вина у скоєній ДТП є доведеною.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем ОСОБА_1 було допущено порушено вимог Правил дорожнього руху (1306-2001-п) в частині перевищення швидкості руху, що призвело до зіткнення, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані дослідженими судом доказами.

В результаті ДТП автомобіль Шевролет, що належить позивачу, отримав механічні пошкодження, а позивачу ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в Страховій компанії "Просто-Страхування".

Після прийняття судом постанови від 26.10.2011 року Страхова компанія відшкодувала позивачу матеріальну шкоду в розмірі 49.490 грн., відповідно до умов Договору та діючого законодавства, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 13.12.2011 року.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди позивачем було надано суду Рахунок-фактуру від 11.11.2011 року (а.с.12-14), відповідно до якого вартість робіт по відновленню автомобіля та вартість запчастин до нього складає 147.869 грн. 72 коп.

На даний час розмір шкоди, що залишається невідшкодованою, складає 98.379 грн.

Згідно із вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовується в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"ю або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов"язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов"язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням вищенаведеного та досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на його користь повинно бути стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 98.379 грн.

Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на послуги автоцентру при визначенні розміру витрат на ремонт автомобіля в розмірі 1.978 грн. 80 коп. та витрат на послуги евакуатора в розмірі 985 грн., то судом встановлено наступне.

Як вбачається з письмових доказів по справі, зокрема, товарного чеку від 11.06.2011 року (а.с.17), за послуги евакуатора було сплачено 985 грн. на рахунок Приватного підприємця ОСОБА_3

Але слід зазначити, що даний товарний чек жодним чином не підтверджує той факт, що вказана сума була сплачена саме позивачем і саме за транспортування його автомобіля на евакуаторі.

А тому суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на послуги автоцентру підлягають задоволенню, оскільки вказані витрати понесені ним внаслідок скоєння ДТП, в якій винним визнаний відповідач, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 1.978 грн. 80 коп.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено наступне.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом, внаслідок вищевказаної ДТП позивач ОСОБА_1 вимушений був тривалий час знаходитися без транспортного засобу, витрачати значні кошти на поїздки на роботу, позичати гроші на ремонт автомобіля, що негативно вплинуло на його нервовий стан, викликало моральні переживання, проблеми в сім"ї.

Але разом з тим суд вважає, що розмір моральної шкоди є завищеним і становить 5.000 грн., які і підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2

Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, то судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як встановлено при розгляді справи, між ОСОБА_1 та Адвокатським об"єднанням "Українська правнича компанія" 21.10.2011 року був укладений Договір про представництво інтересів та захист прав (а.с.18-19).

Представником Адвокатського об"єднання в судовому засіданні був адвокат ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.29) та довіреністю (а.с.28).

За надані представником послуги позивачем ОСОБА_1 було сплачено 10.000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.10.2011 року (а.с.20).

Як встановлено діючим законодавством, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною і особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

При визначенні обгрунтованого розміру гонорару беруть до уваги такі фактори:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання дорученням; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта щодо строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жоден з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв"язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

З урахуванням вищенаведених вимог діючого законодавства, суд вважає розмір витрат на правову допомогу адвоката, зазначений позивачем, завищеним, а тому зменшує його до 5.000 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.614 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 84, 88, 212- 215 ЦПК України, ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , -

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 98.379 грн., витрати на послуги автоцентру в розмірі 1.978 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5.000 грн., моральну шкоду в розмірі 5.000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.614 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.