Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А.

Категорія 44

Доповідач Кукурудз Б.І.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Кукурудза Б.І.

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М.

секретаря: Сем'янчук С.Й.

з участю

адвоката: ОСОБА_1

сторін: представника апелянта,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою голови правління ВАТ ПМК -21 "Лісбуд" на рішення Надвірнянського районного суду 03 вересня 2007 року, -

23.02.2007 року звернувся в суд з позовом до ВАТ ПМК - 21 "Лісбуд" про стягнення боргу. Свої вимоги мотивував тим, що у 1993 році він вніс у касу відповідача кошти за 37500 штук цегли та за 10 тон цементу.

На час звернення до суду сума боргу становила 37600 грн.

Просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ВАТ ПМК - 21 "Лісбуд" повернути йому виписані та оплачені будматеріали, а у разі їх відсутності, стягнути з товариства кошти у сумі 37600 грн. та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 3 вересня 2007 року позов задоволено, зобов'язано ВАТ ПМК-21 "Лісбуд" повернути ОСОБА_2 37500 штук цегли та 10 тон цементу.

Не погоджуючись з даним рішенням голова правління ВАТ ПМК - 21 "Лісбуд" оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій скарзі апелянт зазначив, що вказане рішення є незаконним, оскільки ухвалене без встановлення всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

Тому просив оскаржуване рішення скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення правильно встановив правовідносини між сторонами, однак не повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

2

Зокрема, суд прийшов до висновку, щоОСОБА_2. пропустив встановлений законом строк позовної давності з поважних причин. Оскільки, керівники ВАТ ПМК - 21 "Лісбуд", які часто змінювались, обіцяли йому добровільно повернути будівельні матеріали, але своїх зобов'язань не виконали, а також з тих підстав, що позивач часто хворів та перебував на будівництві житла для переселенців з Чорнобильської зони - 4.

Однак, зазначені висновки суду першої інстанції є помилковими.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він у 1993 році вніс у касу ВАТ ПМК-21 "Лісбуд" грошову суму за 37500 шт. цегли та за 10 тон цементу. Відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, зазначені будівельні матеріали не видав, томуОСОБА_2. був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, для заявлених позивачем вимог позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо причини порушення строку позовної давності судом буде визнано поважними, то порушене право підлягає захисту.

Встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у 1993 році.

Як вбачається з матеріалів справи у 1995 році позивач звертався з листом до апелянта про видачу йому вище вказаних будівельних матеріалів. Однак до суду за захистом своїх порушених правОСОБА_2. звернувся тільки у 2007 році.

Доказів, які б свідчили, щоОСОБА_2 . пропустив строк позовної давності з поважних причин ним не було надано.

Покази свідків по справі є суперечливими, тому колегією суддів не беруться до уваги.

У відповідності до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При наведених обставинах, оцінивши та повно і всебічно дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 267 ЦК України, ст.ст. 154, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ВАТ ПМК-21 "Лісбуд" задоволити. Рішення Надвірнянського районного суду від 3 вересня 2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду від 28 лютого 2007 року про накладення арешту на майно ВАТ ПМК "Лісбуд" - 21 на суму 37600 гривень - скасувати.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців з часу проголошення у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.