1615/349/2012 Про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності на нежиле приміщення - 08.02.2012 Прийняття

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Крюківського районного суду із позовом до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити дію та визнати за ним право власності на нежитлове приміщення. Прохав суд усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов’язавши відповідача передати йому оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 травня 1997 року серії ААК № 185154 та оригінал технічного паспорта на приміщення, визнати за ним право власності на нежитлове приміщення площею 541.9 .кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1

На обґрунтування позовних вимог повідомив, що 27 травня 1997 року придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сакс"нежитлове приміщення загальною площею 661.9 кв.м по АДРЕСА_1

рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 червня 2006 року було задоволено позов ОСОБА_4 до нього та визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 541.9 .кв.м по АДРЕСА_1 від 11.01.2006 року таким, що відбувся та визнано за ОСОБА_4 право власності на вказане приміщення.

На виконання рішення суду позивачем передано ОСОБА_4 оригінал договору купівлі-продажу приміщення від 27 травня 1997 року та технічний паспорт на приміщення. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2009 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 червня 2006 року скасовано. Після цього позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення переданих раніше оригіналів документів, але відповідач повернути документи відмовився, посилаючись на те, що на цей час саме за ним в Кременчуцькому МБТІ зареєстровано право власності на приміщення, а отже відсутні підстави щодо повернення документів. Вважає відмову в поверненні документів та не визнання відповідачем за ним права власності на приміщення незаконним та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та повідомив, що позивач змушений був звернутися до суду з заявою, так як вважає, що порушено його право щодо користування та розпорядження своїм майном та не визнається його право власності на нежитлове приміщення.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом погодився та пояснив, що право власності на приміщення, незважаючи на скасування апеляційним судом Полтавської області рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука зареєстровано за відповідачем, а отже він є власником приміщення. За цих обставин у відповідача відсутні підстави для повернення оригіналів документів. Не заперечував факту утримання у відповідача оригіналів документів та просив суд задовольнити позов.

Представник третьої особи КП КМБТІ в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечує .При прийнятті рішення полагається на розсуд суду.

Заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін,суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27 травня 1997 року позивач на підставі нотаріально посвідченого договору серії ААК № 185154 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сакс"нежитлове приміщення, загальною площею 661.9 .кв.м по АДРЕСА_1

27 травня 1997 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення було зареєстровано в Кременчуцькому МБТІ, що підтверджується штампом на самому договорі за підписом та печаткою посадової особи БТІ.

рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 червня 2006 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено, визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 541.9 кв.м. по АДРЕСА_1 від 11.01.2006 року таким, що відбувся, та визнано за ОСОБА_4 право власності на вказане приміщення.

19.08.2006 року Кременчуцьке МБТІ зареєструвало за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11596980 від 19.08.2006 року.

За актом прийому - передачі від 01 вересня 2007 року на виконання судового рішення від 12.06.2006 року Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.05.1997 року та технічний паспорт на приміщення.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2009 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.06.2006 року скасовано.

01.08.2011 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою про повернення оригіналів договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.05.1997 року та технічного паспорту на приміщення.

31.08.2011 року ОСОБА_4 у відповіді на вимогу ОСОБА_3 від 01.08.2011 року повідомив про відмову в поверненні оригіналів документів, переданих йому за актом прийому-передачі від 01 вересня 2007 року, до того ж вказував на невизнання ним права власності на нежитлове приміщення площею 541.9 кв.м. за ОСОБА_3

Відповідно п.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

рішенням Крюківького районного суду від 04 січня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ПП "Фірма "Панолек", третя особа ТОВ "Фірма "Сакс"про усунення перешкод в користуванні власністю встановлено, що згідно договору купівлі-продажу без номеру від 27 травня 1997 року ТОВ "Фірма "Сакс"в особі президента ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 ( на момент укладання договору –ОСОБА_3 ) купив нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 661.9 .кв.м. Договір купівлі-продажу належним чином засвідчений нотаріально, підписаний особами, які мали повноваження на підписання цього договору і відповідає всім вимогам, що ставляться до договорів купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу від 27 травня 1997 року, директор ТОВ "Фірма "Сакс"ОСОБА_5 отримав від позивача оплату за нежитлове приміщення в сумі 90603 гривні. Порушень чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу від 27 травня 1997 року не встановлено, зміст правочину не суперечить законодавству, недійсним договір не визнавався. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення, загальною площею 541.9 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 27.04.2010 року в цивільній справі № 22ц-9096/2010 р за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Українському національному комітетові Міжнародної торгової палати від 24.09.2007 року встановлено, що після скасування ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2009 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.06.2006 року про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 541.9 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 стає власником вищенаведеного нежитлового приміщення.

рішення Крюківськго районного суду м. Кременчука від 04 січня 2005 року та ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 квітня 2010 року є чинними на цей час, а тому обставини, встановлені ними, знову не доказуються і є встановленими.

За зазначених обставин, після скасування ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.07.2009 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.06.2006 року, ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення,загальною площею 541.9кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 травня 1997 року є правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття ОСОБА_3 права на нежитлове приміщення, а також є власністю ОСОБА_3 Відмова відповідача повернути позивачу оригінали документів, не визнання ОСОБА_4 права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження своїм майном.

За цих обставин відповідно до вимог ст.ст. 391, 392 ЦК України порушене право ОСОБА_3 підлягає захистові шляхом усунення перешкод у користуванні власністю та визнання права власності на майно, а тому позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213- 215 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов’язання вчинити дію та визнання права власності на нежитлове приміщення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належної йому власності, шляхом зобов’язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 оригінал договору купівлі-продажу від 27 травня 1997 року Серії ААК № 185154 та оригінал технічного паспорту на приміщення.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення, площею 541.9 .кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Полтавського Апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що зостановлюється ухвала.