2-4614/11 Про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 25.01.2012 Прийняття

В жовтні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 30 квітня 2011 року о 9 годині 45 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача, який керуючи транспортним засобом Toyota Highlander, державний номер НОМЕР_1, в м. Києві на пл. Амурській та під’їжджаючи до перехрестя з вул. Жуковського, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буд безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю Sang Yong, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода та автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року відповідача визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ВАТ НАСК "ОРАНТА", в зв’язку з чим останній виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 120 грн. 56 коп. відповідно до автотоварознавчих досліджень, умов договору страхування, страхового акту за вирахуванням франшизи. Проте, позивачем, згодом, проведено ремонт автомобіля на суму 56 422 грн. А тому, позивач просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь різницю між фактичними витратами по ремонту автомобіля та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 32 301 грн. 44 коп., 500 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, 4 213 грн. збитків, потрачених на послуги таксі та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка проявилась в душевних стражданнях з приводу пошкодженого автомобіля.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що страховою компанією, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, виплачено позивачу страхове відшкодування, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем не надані докази завдання моральної шкоди, належні докази завданих збитків (коштів на оплату послуг таксі) та не враховано коефіцієнт зносу автомобіля позивача при заявлені таких позовних вимог.

Представник притягнутої до участі в справі третьої особи ВАТ НАСК "ОРАНТА" позовні вимоги не визнав, мотивуючи їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

30 квітня 2011 року о 9 годині 45 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача, який керуючи транспортним засобом Toyota Highlandar, державний номер НОМЕР_1, в м. Києві на пл. Амурській та під’їжджаючи до перехрестя з вул. Жуковського, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буд безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю Sang Yong, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригоди та автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2011 року відповідача визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді (а.с. 10).

Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача - Toyota Highlander, державний номер НОМЕР_3.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ВАТ НАСК "ОРАНТА" на підставі полісу № АА/2365831, відповідно до якого страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 50 000 грн. та встановлено франшизу в розмірі 510 грн. (а.с. 96).

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

В зв’язку з цим, позивач зверталася до ВАТ НАСК "ОРАНТА" з заявою про виплату їй страхового відшкодування і відповідно до даних звітів автотоварознавчих досліджень, страхових актів, розрахунків страхового відшкодування позивачу було виплачено 23 серпня 2011 року страхове відшкодування на суму 22 537 грн. 84 коп., 678 грн. 49 коп. та 904 грн. 23 коп., на загальну суму 24 120 грн. 56 коп. (а.с. 101-133).

Відповідно до умов ст. 36 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції до 17 вересня 2011 року (оскільки суд застосує положення закону, які діяли на час виникнення даних правовідносин відповідно до ст. 5 ЦК України ), відповідно до яких якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ заяву про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте рішення МТСБУ не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

Доказів незадоволення позивачем рішенням ВАТ НАСК "Оранта" щодо виплати їй страхового відшкодування та будь-якої незгоди із розміром шкоди, що була визначена, - матеріали справи не містять. Також з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач рішення страховика не оскаржувала до МТСБУ.

Зазначене свідчить про те, що позивач погодилась з рішенням страховика.

Крім того, слід зазначити, що після виплати страхового відшкодування позивач здійснила ремонт свого автомобіля на суму 56 422 грн. в ПП ОСОБА_9 (а.с. 47-48), в зв’язку з чим пред’являє позовні вимоги до відповідача про стягнення різниці між фактично виплаченим страховим відшкодуванням та сумою фактично здійсненого ремонту, що становить 32 301 грн. 44 коп.

Проте, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, позивач вправі пред’явити такий позов до винної особи лише у випадку недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Відповідно до полісу № АА/2365831, страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого складає 50 000 грн. та встановлено франшизу в розмірі 510 грн. Виплачено страховиком позивачу страхове відшкодування в розмірі 24 120 грн. 56 коп. Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_8 заявлені на суму 32 301 грн. 44 коп., що частково перевищують встановлену договором суму страхового відшкодування. Проте, позовні вимоги до страховика позивачем не пред’явлені.

Крім того, слід зазначити, що акт виконаних робіт та квитанція про оплату ремонту автомобіля позивачем на ім’я ПП ОСОБА_9 не може бути належним доказом у даній справі, оскільки проведені ним роботи здійснювались без застосування коефіцієнту фізичного зносу складових пошкодженого транспортного засобу на відміну від звітів автотоварознавчих досліджень, які проводились ТОВ "Гарант Асістанс", відповідно до яких при визначенні матеріального збитку, завданого позивачу враховувався коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого транспортного засобу, що належить позивачу відповідно до вимог п. 9 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків)).

Проте, враховуючи умови договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові акти про виплату позивачу страхових відшкодувань, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача 510 грн. франшизи.

В задоволенні ж решти позовних вимог про стягнення різниці між фактично виплаченим страховим відшкодуванням та сумою фактично здійсненого ремонту, що становить 31 791 грн. 44коп. (32 301 грн. 44 коп. – 510 грн.) слід відмовити, в зв’язку з недотриманням позивачем ст. 36 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції до 17 вересня 2011 року, ст. 1194 ЦК України та п. 9 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) .

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача реальних збитків в розмірі 4 213 грн., потрачених позивачем на таксі протягом ремонту автомобіля, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки квитанції, надані позивачем не є належним доказом у справі (з них не можливо встановити, що саме позивач була замовником таксі та що саме вона здійснила їх оплату). Крім того, витрати на таксі не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки вони не підтверджують факт втрат, які позивач зазнала в зв’язку з пошкодженням свого автомобіля та які вона зробила для відновлення свого порушеного права.

Також суд дійшов до висновку і про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 500 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, оскільки такі витрати позивача не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Крім того, суд дійшов до висновку і про стягнення з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, на підставі на підставі ст. 1167 ЦК України з урахуванням характеру правопорушення, вчиненого ОСОБА_8, глибини душевних страждань ОСОБА_2 з приводу пошкодженого транспортного засобу, ступеня вини ОСОБА_8, а також з врахуванням принципів розумності і справедливості.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі франшизи 510 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то на підставі ст. 88 ЦПК України та ч. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Оскільки суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_8 майнової шкоди в розмірі франшизи 510 грн., що становить 1,38% від ціни позову майнового характеру (37 014 грн. 44 коп.), то в цій частині понесені позивачем судові витрати відшкодовуються ОСОБА_8 на суму в розмірі 5 грн. 10 коп. від судового збору за вимоги майнового характеру 370 грн. 14 коп.

Оскільки суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_8 500 грн. у відшкодування немайнової (моральної) шкоди, що становить 5% від ціни позову немайнового характеру (10 000 грн..), то в цій частині понесені позивачем судові витрати відшкодовуються ОСОБА_8 на суму в розмірі 2 грн. 57 коп. від судового збору 8 грн. 50 коп. за вимоги немайнового характеру.

Оскільки суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_8 загальної суми 1 010 грн, що становить 2,14% від ціни позову, то в цій частині понесені позивачем судові витрати – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відшкодовуються ОСОБА_8 на суму в розмірі 2 грн. 57 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 988, 1194, 22 ЦК України, ст.ст. 35, 22, 36 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212- 215, 88 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_8, за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі франшизи 510 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.