Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 (суддя - Шинкар Т.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі № 2а-76/12/1370 за позовом Приватного підприємства "Зернодобробут" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення, -

Приватне підприємство "Зернодобробут" (далі - ПП "Зернодобробут") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі -ДПІ у Залізничному районі м. Львова) від 15.09.2011 №101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", серед яких підстава, аналогічна встановленій підпунктом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, була відсутня, а тому обсяг постачання товарів/послуг платником податку для цілей цього пункту повинен визначатися за період, починаючи з 01.01.2011, тоді як обсяг постачання товарів/послуг позивача податковий орган визначив з серпня 2010 року по липень 2011 року.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Залізничному районі м. Львова посилається на те, що згідно з показниками, задекларованими у податковій звітності з податку на додану вартість, загальний обсяг постачання товарів/послуг суб'єктам господарювання (як платника податку на додану вартість) за останні 12 календарних місяців (серпень 2010 року - липень 2011 року) сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, у зв'язку з чим податковим органом правомірно застосовано положення підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 15.09.2011 ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято рішення №101 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "Зернодобробут" на підставі підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, з тих мотивів, що обсяг постачання позивачем товарів іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 місяців склав менше 50 відсотків від загального обсягу постачання ПП "Зернодобробут", що підтверджено реєстром (переліком) податкових декларацій за період з 01.08.2010 по 30.07.2011.

Згідно з підпунктом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Пунктом 184.2 цієї статті визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, - за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що до дванадцятимісячного періоду, за який податковий орган зробив перевірку на предмет відповідності податкового обліку позивача положенням підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, податковим органом було безпідставно включено період до 01.01.2011, тобто час, протягом якого регулювання цих відносин здійснювалось за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Так, до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були врегульовані пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Тобто, відносно оподатковуваних операцій, що мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , застосуванню підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

У пункті 9.8 статті 9 вказаного Закону було визначено вичерпний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких була відсутня аналогічна за змістом підстава, що встановлена у підпункті "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України (2755-17) передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

У відповідності до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У розділі 2 рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 (v001p710-99) у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), суд зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи викладене слід зазначити, що запроваджені підпунктом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України додаткові обмеження щодо кола осіб, які можуть бути зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають зворотної дії, а тому не поширюються на правовідносини, що існували до часу набрання чинності цією нормою. Фактично розглядуваним законодавчим приписом визначено нові правила поведінки, недотримання яких тягне застосування до платника негативних наслідків у вигляді примусового позбавлення його статусу платника податку на додану вартість. А відтак до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) дії позивача не можна оцінювати на предмет відповідності критеріям та вимогам, з якими цей Кодекс пов'язує можливість особи бути платником податку на додану вартість.

Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, передбачених абзацом "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні відповідних обставин після 01.01.2011, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) .

У даному ж разі при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова було перевірено дані податкового обліку позивача на предмет їх відповідності підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, що формувалися і до 01.01.2011, що виключає правомірність цього рішення.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про скасування рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 15.09.2011 №101 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.