УКРАЇНА
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 р. М.Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н.В.,
Суддів - Короткова В.Д.,Шейко Л.М.,
З участю секретаря - Бржезицької В.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на
домобудівлю з апеляційною скаргою ЗАТ "Фоззі-Юг" на рішення
Малиновського районного суду м.Одеси від 20 листопада 2002р.,-
ВСТАНОВИЛА:
29.10.02р. ОСОБА_1. звернувся з позовом до ОСОБА_2. про
визнання за ним права власності на домобудівлю по АДРЕСА_1
м.Одеси.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на
те,що29.05.01р. між приватним підприємцем ОСОБА_2. на
ним,ОСОБА_1., був укладений договір застави,який забезпечував
виконання ОСОБА_2. забов"язань по розрахункам з ОСОБА_1.,які могли
виникнути із умов договору поручительства від 29.05.01р. та
кредитного договору № НОМЕР_1.
За кредитним договором від 29.05.01р. КБ "Приватбанк" надав
ОСОБА_2. кредит в сумі 115000 доларів США,а відповідно до договору
поручительства від 29.05.01р. ОСОБА_1. виступив поручителем
ОСОБА_2. перед КБ "Приватбанк" за виконання умов кредитного
договору.
В зв"язку з неспроможністю ОСОБА_2. погасити кредит позивач
виплатив "Приватбанку" за ОСОБА_2. 129090,79 доларів США.
Звернувшись до ОСОБА_2.з питання відшкодування сплачених
банку сум,ОСОБА_1. отримав відмову.
Посилаючись на п.4.2 договору застави,позивач просив визнати
за ним право власності за заставлене майно,а саме: 1/2 частину
домобудівлі та прибудову розташовані по АДРЕСА_1 м.Одеси і
забов"язати УЖКГ видати свідоцтво про право власності.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що занадто низька
вартість майна повинна бути збільшена сумою відсотків, сплачених
позивачем банку.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 20 .11.02р.
позов задоволений в повному обсязі.
В апеляційній скарзі на зазначене рішення ЗАТ "Фоззі-ЮГ"
просить про його скасування та ухвалення нового рішення про
відмову в позові, мотивуючи тим, що судом неповно з"ясовані
обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального
права.
Заслухав доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної
скарги, заперечення на неї, розглянувши матеріали справи,
перевіривши законність та обгрнутованість рішення в межах
апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення -
скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1.,суд виходив з того, що за ст.20
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
заставодержатель набуває
право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент
настання терміну виконання забов"язання, забезпеченого заставою,
воно не буде виконано.
Разом з тим, суд не врахував положень ст. 13 Закону "Про
заставу",згідно ( 2654-12 ) (2654-12)
якої у випадках, коли предметом
застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально
посвідчений за місцезнаходженням нерухомого майна, а у
відповідності до ст. 14 вказаного Закону недотримання форми
договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою
недійсність договору.
Крім того, суд не дав юридичну оцінку укладеного договору
застави між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., який є договором іпотеки,
оскільки заставлене майно залишено у заставодавця.
Згідно ст. 32 Закону "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
договір
іпотеки повинен бути також нотаріально посвідчений і одночасно із
посвідченням договору накладається заборона на відчуження предмету
іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що договір застави між
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. нотаріально не посвідчений, заборона на
предмет договору не накладена,що тягне за собою наслідки,
зазначені в ст. 14 Закону "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Забов"язуючи УЖКГ видати ОСОБА_1. свідоцтво про право
власності на спірну частину домобудівлі,с уд послався на
Iнструкцію про порядок державної реєстрації права власності на
об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та
фізичних осіб, зареєстровану у Мінюсті 26.06.98р.,в той час як
зазначений нормативно-правовий акт втратив чинність 15.02.02р.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення постановлено під
час існування виконавчого провадження по примусовому виконанню
наказу Господарського суду Одеської області від 11.06.01р. про
стягнення з ОСОБА_2. на користь ЗАТ "Фоззі-Юг" 108124,26 грн.,що
підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження
від 11.12.01р. (а.с.63).
Рішення, яке оскаржується, було ухвалено судом під час дії
арешту вищевказаної частини домобудівлі по АДРЕСА_1 м.Одеси та
оголошення заборони на його відчуження, накладеного за заявою
стягувача, тобто ЗАТ "Фоззі-Юг",що підтверджується постановою,
затвердженою начальником відділу державної виконавчої служби
Малиновського РУЮ від 9.08.02р..
Зазначені обставини свідчать про те,що рішенням суду порушені
прав ЗАТ "Фоззі-Юг" як кредитора в частині задоволення вимог за
рахунок належного ОСОБА_2. нерухомого майна, однак ЗАТ "Фоззі-Юг"
не було притягнуто до участі у справі, що є підставою для
скасування рішення з направленням справи на новий розгляд за п.4
ч. 1 ст.311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, УЖКГ Одеської
міськради притягнуто до участі у справі як третя особа, в той час,
як за позовними вимогами та рішенням суду УЖКГ забов"язано видати
ОСОБА_1. свідоцтво про право власності на спірну частину
домобудівлі.
Суд не обговорив питання про притягнення УЖКГ Одеської
міськради до участі у справі як відповідача і розглянув справу у
відсутність юридичної особи, обмежившись заявою про слухання
справи без участі представника.
Оскільки УЖКГ Одеської міськради не висловило свою думку з
приводу суті заявленого позову і не брало участі у справі, судова
колегія вважає, що судом порушена ст. 172 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
р., що є підставою для скасування
рішення з направленням справи на новий розгляд у відповідності до
п.З ч.I ст.311 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
При новому розгляді суду слід врахувати зазначені обставини,
а також рішення Малиновського районного суду м.Одеси від
14.05.04р. по справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання
дійсним договору застави -х/г частини житлового будинку по
АДРЕСА_1 м.Одеси,яким відмовлено в задоволенні позову з тих
підстав, що між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на 29.05.01р.,тобто на час
укладення договору застави, не існувало забов"язань, які за
законом могли забезпечуватись заставою, і договір заставі є
недійсним (а.с.61).
Вказане рішення набрало чинності 16.06.04р. і відповідно до
ст.61 ч.3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
має преюдиційне значення.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що доводи
апеляційної скарги заслуговують на увагу і підлягають задоволенню
частково із скасуванням рішення і направленням справи на новий
судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.3,4 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАТ "Фоззі-Юг" задовільнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.11.02р.
скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд іншому
судці.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, може бути
оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців шляхом
подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді: