Рішення
Iменем України
ЗО січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Iгнатоля Т.Г. суддів Кочегарової Л.М., Козлова
О.М. з участю секретаря Фік К.В. розглянувши у відкритому судовому
засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, діючої у
своїх інтересах і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, до
ОСОБА_3 про вселення, визнання таким, що втратив право
користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та
виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про
визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням
і зняття з реєстраційного обліку за апеляційною скаргою
представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення
Орджонікідзевського районного суду М.Маріуполя від 1 листопада
2006 року,-
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду в своїх
інтересах і в
інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2, 1994 року
народження, про вселення у
квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на
те, що тимчасово з донькою вона проживає у м.Томську Росії,
але коли приїжджає у м.
Маріуполь, відповідач перешкоджає їм користуватися їх
спільною квартирою, хоча сам в
ній не проживає, а здає її квартирантам.
У квітні 2006 року позивачка доповнила свої позовні вимоги та
просила зняти відповідача з реєстраційного обліку у спірній
квартирі і виселити його з неї, посилаючись на те, що з 2001 року
він в квартирі не проживає, а здає її людям за договорами
піднайму, отримуючи доходи, а вона перебуває на обліку на
отримання житла з 27.12.1995 року в Орджонікідзевській районній
адміністрації М.Маріуполя.
У травні 2006 року представник позивачки за дорученням
ОСОБА_5 доповнила позовні вимоги та просила визнати ОСОБА_3 таким,
що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі
АДРЕСА_1, посилаючись на те, що з 2001 року відповідач без
поважних причин не проживає у спірній квартирі і у нього немає
потреби у даному житлі.
У червні 2006 року відповідач звернувся з зустрічним позовом
про визнання ОСОБА_1 і доньки ОСОБА_2 такими, що втратили право
користування спірною квартирою, про зняття їх з реєстраційного
обліку за даною адресою, посилаючись на те, що у вересні 2001 року
після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1 мати позивачки вивезла
їх доньку ОСОБА_2 на постійне місце проживання у м.Томськ, де вона
і проживає та навчається до теперішнього часу. У липні 2002 року
до м.Томська на постійне місце проживання виїхала ОСОБА_1,
звільнившись з місця роботи. Ніяких заходів по збереженню житла за
собою позивачка не приймала. Кореспонденцію за адресою спірної
квартири не отримує, майна її у квартирі немає, комунальні платежі
та квартирну плату не сплачує, заходів по вселенню у квартиру не
приймала, хоча ключі від квартири знаходилися у неї. У м. Томську
позивачка має постійну роботу, відкрила рахунки в Ощадбанку.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду М.Маріуполя від 1
листопада 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
2
Неповнолітня ОСОБА_2, 1994 року народження, вселена у
квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позовів ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким, що
втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1,
про зняття його з реєстраційного обліку і виселення з даної
квартири та про вселення її у зазначену квартиру відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволений частково.
ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування
квартирою АДРЕСА_1 із зняттям її з реєстраційного обліку за даною
адресою.
У задоволенні позову про визнання ОСОБА_2, 1994 року
народження, такою, що втратила право користування жилим
приміщенням у кварти АДРЕСА_1 і зняття її з реєстраційного обліку
за даною адресою ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5
просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким
задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив
право користування жилим приміщенням, про зняття його з
реєстраційного обліку та про виселення із спірної квартири та про
вселення її у спірну квартиру, і яким відмовити у задоволенні
позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право
користування спірною квартирою із зняттям її з реєстраційного
обліку за даною адресою, посилаючись на те, що суд неповно
з"ясував обставини справи, які мають суттєве значення для її
вирішення і зробив висновки, які не відповідають фактичним
обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки
ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги,
заперечення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6,
представника органу опіки і піклування Орджонікідзевської районної
адміністрації м.Маріуполя, які просили відхилити апеляційну
скаргу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в
межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1
такою, що втратила право користування квартирою та про зняття
її з реєстраційного обліку за даною адресою, суд виходив з того,
що позивачка втратила зв"язок з постійним
місцем проживання та реєстрації у спірній квартирі, оскільки
виїхала у м.Томськ у вересні 2000 року, працевлаштувалася там і
отримала тимчасову реєстрацію до 2008 року; доказів наявності
поважних причин пропуску передбаченого законом строку, протягом
якого зберігається жиле приміщення за відсутньою особою, позивачка
не надала.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов
до необгрунтованого висновку про те, що позивачка не проживає у
спірній квартирі понад визначений законом шестимісячний строк без
поважних причин.
Такий висновок суду не відповідає матеріалам справи,
фактичним обставинам, встановленим судом при розгляді справи, і
вимогам закону.
Згідно з вимогами ст.71 Житлового Кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України
при тимчасовій
відсутності наймача або членів його сім'ї за ними
зберігається жиле приміщення
протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних
причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може
бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.
Відповідно до ст.72 цього Кодексу визнання особи такою, що
втратила право користування жилим приміщенням внаслідок
відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в
судовому порядку.
3
Відповідно до роз"яснень, які містяться у п.10 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2
( v0002700-85 ) (v0002700-85)
із змінами "Про деякі питання , що виникли в
практиці застосування судами Житлового Кодексу України", у справах
про визнання наймача або члена його сім"ї таким, що втратив право
користування жилим приміщенням, необхідно з"ясовувати причини
відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх
поважності суд може продовжити пропущений строк.
Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що
сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з IНФОРМАЦIЯ_1 року по
IНФОРМАЦIЯ_2 року (а.с. 16). Мають неповнолітню доньку ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_3 року народження (а.с. 6). Ордер на спірну
однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 виданий на ім."я ОСОБА_3 17.03.
1993року (а.с. 49). Відповідно до особистого рахунку НОМЕР_1
наймачем є ОСОБА_3, а у якості членів сім"ї у квартирі
зареєстровані дружина ОСОБА_1 з 28.12.1993 року і донька- ОСОБА_2
з 26.09.1994 року (а.с.7). З актів комісії ЖКП "Азовжитлокомплекс"
від 29.08.2002 року і 11.10.2002 року вбачається, що ОСОБА_1 не
проживає у спірній квартирі з вересня 2000 року. (а.с. 46-47).
Згідно з довідкою пологового будинку №1 М.Маріуполя та наказу
№НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнена з місця роботи за ст. 38 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
у зв"язку з доглядом за дитиною до досягнення 14 років
(а.с. 11,12,99). З закордонного паспорту ОСОБА_1 вбачається, що
вона 19.09.2002 року тимчасово зареєстрована у м.Томську по
АДРЕСА_2 до 06.09.2008 року (а.с. 50-51). За інформацією
загальноосвітньої школи № IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_2 31.05. 2001 року
вибула до Російської Федерації у м.Томськ
.
З пояснень позивачки ОСОБА_1 у суді першої інстанції та 1"
представника ОСОБА_5 при розгляді справи в апеляційному суді
встановлено, Що виїзд ОСОБА_1 у м.Томськ був викликаний саме
наявністю у дитини хронічних захворювань, в лікуванні яких надає
допомогу сестра позивачки - лікар - педіатр ОСОБА_7(а.с. 124).
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що
відсутність позивачки понад шість місяців у спірній квартирі
пов"язана з поважними причинами, а тому суд першої інстанції
зробив необгрунтований висновок про визнання ОСОБА_1 такою, що
втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі і
підлягає зняттю з реєстраційного обліку за адресою спірної
квартири.
У зв"язку з цим колегія вважає, що рішення суду в цій частині
підлягає сасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у
задоволенні позову про вказання ОСОБА_1 такою, що втратила право
користування даною квартирою і про зняття її з реєстраційного
обліку за даною адресою.
Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що
позивачка не втратила право користування жилим приміщенням у
спірній квартирі, а з боку відповідача чинилися перешкоди у її
проживанні у спірній квартирі, підлягає скасуванню і рішення суду
в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про вселення її у
квартиру.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3
таким, що втратив право користування жилим приміщенням у спірній
квартирі, про зняття його з реєстраційного обліку та виселення,
суд зазначив у рішенні, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі
у зв"язку з необхідністю догляду за батьками, але несе всі
обов"язки у відповідності з договором найму жилого приміщення,
забезпечуючи належне утримання квартири, а тому він не втратив
зв"язку із спірною квартирою.
4
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і
всебічно перевіривши обставини справи в цій частині, прийшов до
обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про
визнання відповідача таким, що втратив право користування
квартирою, зняття його з реєстраційного обліку і про виселення
його з квартири. В рішенні повно відображені обставини, що мають
значення для вирішення даного позову, висновки суду є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Необхідність догляду за батьками ОСОБА_3 підтверджується
довідками міської лікарні №1 від IНФОРМАЦIЯ_5 року, з яких
вбачається, що мати відповідача ОСОБА_8, 1936 року народження і
батько ОСОБА_9, 1929 року народження перебувають на обліку з рядом
хронічних захворювань, в тому числі, церебросклерозом, і
потребують стороннього догляду з 2003 року по сьогодення (а.с.
38-39,147). Ці обставини позивачкою не оспорювалися. Тому суд
обгрунтовано прийшов до висновку про поважність причин не
проживання відповідача у спірній квартирі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність
висновків суду в цій частині і не дають підстав вважати, що судом
допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які
тягнуть за собою скасування рішення суду в частині відмови ОСОБА_1
у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307, 309, 316
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5
задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя
Донецької області від 1 листопада 2006 року в частині задоволення
позову про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування
жилим приміщенням, про зняття її з реєстраційного обліку та в
частині відмови у задоволенні позову про вселення ОСОБА_1 у спірну
квартиру скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що
втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1,
про зняття її з реєстраційного обліку за даною адресою відмовити.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
В решті частини рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з
моменту набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги
безпосередньо до Верховного Суду України.