РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого : Воробйової Н.С.,
суддів : Олійника В.I., Оношко Г.М.,
при секретарі Велицькому О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24
листопада 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1, третя особа - Михайлівсько - Рубежівська сільська Рада
Києво-Святошинського району Київської області, про визнання
недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом
та визнання права власності на спадкове майно, -
встановила:
У червні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним
позовом, посилаючись на те, що IНФОРМАЦIЯ_1 помер його брат по
матері - ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина на
житловий будинок АДРЕСА_1 і він є єдиним спадкоємцем другої черги
за законом та своєчасно прийняв спадщину шляхом подачі заяви до
нотаріальної контори.
У березні 2006 року йому стало відомо про те, що спадщина
оформлена за заповітом ОСОБА_3., посвідченим секретарем
Михайлівсько - Рубежівської сільської Ради, на ОСОБА_1., яка від
IНФОРМАЦIЯ_2 працює на посаді IНФОРМАЦIЯ_3 сільської Ради.
Позивач вважав, що заповіт повинен бути визнаним недійсним на
підставі ст.9 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 24 листопада
2006 року позов задоволено.
Визнано недійсними заповіт від імені ОСОБА_3, посвідчений
секретарем Михайлівсько - Рубежівської сільської Ради IНФОРМАЦIЯ_4
за реєстровим НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 і свідоцтво про право на
спадщину, видане Київською обласною державною нотаріальною
конторою НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_2 право
власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом
після смерті
2
ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм
матеріального і процесуального права ставиться питання про
скасування рішення і ухвалення нового про відмову позивачу
ОСОБА_2. у задоволенні його позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно
задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що
заповіт не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про державний
нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
Колегія суддів з таким висновком не може погодитись.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
посадова особа виконавчого комітету сільської Ради, яка вчиняє
нотаріальні дії, не вправі вчиняти їх на ім'я і від імені
працівників даного виконавчого комітету.
Проте, судом першої інстанції було проігноровано та
недосліджено структуру Михайлівсько-Рубежівської сільської Ради,
яка чітко розмежовує представницькі органи місцевого
самоврядування та виконавчі органи за функціями і повноваженнями.
Згідно з регламентом роботи сільської ради, її структури та
штатного розпису на 1999 рік, затвердженого рішенням від
IНФОРМАЦIЯ_5, у відділ управління входили: Голова сільської Ради,
секретар, касир, начальник ВОС, спеціаліст по субсидіях,
спеціаліст по землевпорядкуванню, паспортист-діловод,
прибиральниця та інші.
Крім відділу управління, структура сільської Ради включає в
себе Раду в складі 23 депутатів, виконавчий комітет у складі його
голови, секретаря та дев'яти його членів.
Чисельність та склад Виконавчого комітету сільської Ради, як
однієї із структурних одиниць сільської Ради, був затверджений
рішенням від IНФОРМАЦIЯ_6 і становив 11 осіб.
Відповідно до п.3 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
сільська Рада включає в себе
представницькі органи місцевого самоврядування, сільського голову,
виконавчі органи місцевого самоврядування, які діють за принципом
розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими
законами.
За ст. 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних,
міських, районних у містах Рад є їх виконавчі комітети, відділи,
управління та інші створювані Радами виконавчі органи.
Виконавчі органи Рад є підконтрольними і підзвітними
відповідним Радам, а з питань здійснення делегованих їм
повноважень органів виконавчої влади є також підконтрольними
органам виконавчої влади.
Виключною компетенцією сільської Ради відповідно до п.3 ст.
26 Закону є утворення виконавчого комітету Ради, визначення його
чисельності, затвердження персонального складу, внесення змін до
складу виконавчого комітету та його розпуск і за п.5 -
затвердження за пропозицією сільського голови структури виконавчих
органів Ради, загальної чисельності апарату Ради та їх виконавчих
органів, витрат на їх утримання.
За п.3 ст.42 Закону до повноважень Сільського голови
належать:
3
1) забезпечення здійснення у межах наданих Законом
повноважень органів виконавчої влади на відповідній території,
дотримання Конституції та Законів України, виконання актів
Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організація в межах, визначених цим Законом, роботи
відповідної Ради та її виконавчого комітету;
3) підписання рішень ради та її виконавчого комітету;
4) внесення на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на
посаду секретаря ради;
5) внесення на розгляд ради пропозиції про кількісний і
персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;
6) внесення на розгляд ради пропозиції щодо структури і
штатів
виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого
комітету;
Отже, виконавчий комітет ради є самостійною структурною
одиницею, утворення якої, визначення її чисельності та
персонального складу регламентується своїми правовими актами.
Приймається окреме рішення про створення виконавчого комітету,
визначення його чисельності та затвердження його персоналу.
Законом врегульовано затвердження гербових печаток місцевих
рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів. Вони окремо
мають свої печатки.
Персональний склад виконавчого комітету за пропозицією
сільського голови затверджується радою і на осіб, які входять до
складу виконавчого комітету та працюють у ньому, поширюються
вимоги щодо обмеження сумісництва їхньої діяльності з іншою
роботою.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
працівники сільської Ради,
в тому числі і управління, приймаються на роботу і звільняються з
неї головою даної ради.
ОСОБА_1. була прийнята на роботу до
Михайлівсько -Рубежівської сільської ради на посаду IНФОРМАЦIЯ_3
роботодавцем -головою даної сільської ради і ніколи, в тому числі
і в 1999 році, не обиралася та не затверджувалася в чисельність та
склад виконавчого комітету ради, ніколи не виконувала функції
комітету та ніколи не підпорядковувалася посадовим особам
виконавчого комітету.
У ст.9 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
та п.15
Iнструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими
особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад
народних депутатів України" ( z0256-94 ) (z0256-94)
посадові особи виконавчих
комітетів рад не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і
від імені працівників даного виконавчого комітету.
Отже, є чітко визначеним перелік працівників, до яких
застосовуються норми цієї статті і законом розмежовано працівників
виконавчого комітету та інших працівників сільської ради.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
ОСОБА_1. протягом 15 років без будь-якої вигоди для себе
опікувалася померлими, як найдорожчими для неї людьми, спочатку за
4
батьком ОСОБА_3., оскільки він був лежачим хворим, потім за
ним самим, допомагала їм матеріально, сплачувала зі своїх коштів
комунальні платежі за будинок, в якому проживали померлі, готувала
їм їжу, прибирала та прала і про заповіт взнала лише після смерті
брата ОСОБА_3.
Позивач ОСОБА_2 ніколи не цікавився ні здоров'ям свого брата
ні його матеріальним становищем, а також ніколи не допомагав йому
по господарству.
Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю.
Відповідно до п.1 ст.319 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник
володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний
розсуд.
Заповіт, складений братом ОСОБА_1 ОСОБА_3 і
посвідчений виконавчим комітетом Михайлівсько - Рубежівської
сільської
Ради Києво-Святошинського району IНФОРМАЦIЯ_4 за реєстровим
НОМЕР_1, є
його особистим волевиявленням та розпорядженням і складений
та
оформлений з дотриманням вимог норм статей 1247, 1251,1252 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
За твердженнями секретаря виконкому, яка посвідчувала
заповіт, вона в той час не звернула увагу на те, що заповіт був
складений на ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення
ухвалене з порушенням вимог статей 212,213 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Згідно зі ст.212 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд зобов'язаний
оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу
окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх
сукупності. Результати оцінки доказів суд зобов'язаний відобразити
у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у
прийнятті.
Відповідно до ст.213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення є
законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
вирішив справу згідно із законом, і обгрунтованим, якщо воно
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому
засіданні.
Оскільки судом неповного з'ясовано обставини, що мають
значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для
справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не
відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовано
норми матеріального права, то колегія суддів приходить до висновку
про необхідність скасування рішення і ухвалення нового, яким
відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1.
про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину
та визнання права власності на спадкове майно.
Крім того, як зазначено у п.2 ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення
суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309,
316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
5
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 24 листопада 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким
відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 про
визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за
заповітом та визнання права власності на спадкове майно.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців.