АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Боднар М.М., розглянувши у відкритому
судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
приватного підприємств "СК - Центр" за участю третіх осіб ОСОБА_2,
ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди за
апеляційною скаргою приватного підприємства "СК - Центр" на
рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2006
року
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з вищеназваним позовом,
вказав, що 22 грудня 2004 року в 14 годин 15 хвилин на вулиці
Чорноморського Козацтва в м. Одесі з вини водія приватного
підприємства "СК - Центр" ОСОБА_2 мала місце дорожньо-транспортна
пригода, в результаті якої було механічно пошкоджено керований ним
автомобіль марки "АЗЛК"-2140, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач
просив стягнути з ПП "СК- Центр" на відшкодування заподіяної
аварійним пошкодженням автомобіля майнової шкоди 2 707 грн. 00
коп., спричиненої обставинами дорожньо-транспортної пригоди
моральної шкоди 2 500 грн. 00 коп. та судові витрати.
Відповідач приватне підприємство "СК - Центр" позов не визнав
з тих підстав, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем.
Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 пояснень не давали.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня
2006 року задоволено вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної
шкоди в розмірі 2 500 грн. 00 коп. та відмовлено в задоволенні
вимог про відшкодування майнової шкоди.
В апеляційній скарзі приватне підприємство "СК - Центр"
просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в
задоволенні позову.
Справа № 22 ц - 47 - 2007 Категорія 23
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М. Доповідач
Вадовська Л.М.
.2.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої
інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів
дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з
наступних підстав.
Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції встановив, що між
сторонами склалися правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди
і такі правовідносини регулюються ст. 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Розмір моральної шкоди суд визначив рівним 2 500 грн. 00 коп.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди,
суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є неналежним
позивачем в цій частині вимог, оскільки керував автомобілем на
підставі довіреності.
Колегія суддів вважає, що висновок суду в частині вимог про
відшкодування майнової шкоди не відповідає обставинам справи і
вказує на неправильне застосування норм матеріального права, що
згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для
скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового
рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні
ним правовідносини.
Встановлено, що 22 грудня 2004 року в 14 годин 15 хвилин на
авто дорозі вулиці Чорноморського Козацтва в м. Одесі мала місце
дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої контактували
автомобіль марки "АЗЛК" - 2140, реєстраційний номер НОМЕР_1, під
керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіль марки "КС" -3577 на шасі
"МАЗ" - НОМЕР_2(вантажний автокран 10-20 т), реєстраційний номер
НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2. .
22 грудня 2004 року у відношенні ОСОБА_2 було складено
протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КпАП
України ( 80731-10 ) (80731-10)
, згідно якого водій ОСОБА_2 при наявності
трьох смуг руху в одному напрямку при переході з однієї смуги руху
на іншу не впевнився в безпечності такого маневру та не надав
перевагу в русі транспортному засобу під керуванням водія ОСОБА_1,
який рухався в попутному напрямку , що призвело до зіткнення
автомобілів, перевертання автомобіля марки "АЗЛК" -2140,
реєстраційний номер НОМЕР_1, та контактування останнього з
автомобілем марки "ГАЗ"-2410, реєстраційний номер НОМЕР_4, під
керуванням водія ОСОБА_3, що рухався по лівій смузі руху
(адміністративна справа № 3-2353-2005).
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 16
лютого 2005 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення ,
передбаченого ч.1 ст. 124 КпАП України ( 80731-10 ) (80731-10)
, та піддано
покаранню у вигляді штрафу (а.с. 13). Постанова є чинною.
Станом на 22 грудня 2004 року транспортний засіб марки "КС" -
3577 на шасі "МАЗ" - НОМЕР_2(вантажний автокран 10-20 т),
реєстраційний номер НОМЕР_3, належав на праві власності з 3
березня 2003 року приватному підприємству "СК - Центр" (а.с.110).
ОСОБА_2 знаходився з ПП "СК - Центр" в трудових відносинах ,
працюючи згідно наказу НОМЕР_5 IНФОРМАЦIЯ_1(а.с.23).
ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував
транспортним засобом марки "АЗЛК" - 2140, реєстраційний номер
НОМЕР_1, на підставі довіреності, посвідченої нотаріально 13
жовтня 2004 року між ОСОБА_4. в порядку передовіри від імені
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 строком дії до 10 листопада 2005 року (а.с.87).
14 березня 2005 року ОСОБА_5 видала ОСОБА_1 строком дії до 14
березня 2008 року нотаріально посвідчену довіреність на право
керування, продажу, зняття з обліку автомобіля марки "АЗЛК" -2140,
реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.86).
3.
Згідно висновку НОМЕР_6 автотоварознавчого дослідження на
предмет встановлення вартості відновлюваного ремонту автомобіля
марки "АЗЛК"-2140, реєстраційний номер НОМЕР_1, та суми
матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля, проведеного
спеціалістом Одеського НДIСЕ, вартість відновлюваного ремонту
автомобіля без врахування експлуатаційного зносу вузлів та
деталей, що підлягають заміні, була визначена рівною 2 989 грн. 00
коп., сума матеріальної шкоди з урахуванням недоцільності його
відновлення визначена рівною 2 707 грн. 00 коп.(а.с.8-10,11-12).
Встановлені факти підтверджені належними та допустимими
доказами і вказують на те, що між сторонами виникли правовідносини
по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
які регулюються статтями 1166, 1187,1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки в науці
цивільного права виділено в спеціальний делікт з урахуванням
особливостей механізму завдання шкоди, а також умов виникнення
деліктного зобов'язання.
Суб'єктом відповідальності згідно зі ст. 1187 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є володілець об'єкта, діяльність з яким створює
підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на
відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (право
власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду
тощо) до того ж таке володіння здійснює фактично.
Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не
несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала
фактичне володіння (управління, експлуатацію) небезпечним об'єктом
в силу трудових відносин з володільцем такого об'єкта (водій,
машиніст тощо). Така особа може бути притягнена до
відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної
небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які
між ними склалися.
Підставами звільнення від відповідальності за ст. 1187 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є тільки непереборна сила та умисел
потерпілого.
Встановлено, що майнова та моральна шкода завдана джерелом
підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що
сталася з вини водія ОСОБА_2 , який знаходився у трудових
відносинах з приватним підприємством "СК - Центр" та перебував при
цьому при виконанні трудових обов'язків відповідно до трудових
відносин із володільцем керованого ним джерела підвищеної
небезпеки. Доказів, які б безспірно вказували на відсутність вини
водія ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, як і наявність
непереборної сили чи умислу потерпілого суду не надано.
Таким чином, відповідальність за майнову та моральну шкоду
несе приватне підприємство "СК - Центр" , як володілець джерела
підвищеної небезпеки.
ОСОБА_1 є належним позивачем в частині вимог по відшкодуванню
майнової шкоди, оскільки в момент дорожньо-транспортної пригоди
був володільцем керованого ним транспортного засобу , на що вказує
наявність юридичної (доручення, як відповідна правова підстава) та
матеріальної (експлуатація, як здійснення фактичного володіння)
ознак володільця.
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності у ОСОБА_1
права на відшкодування майнової шкоди , завданої аварійним
пошкодженням керованого ним автомобіля, безпідставні.
Суб'єктом права вимоги компенсації моральної шкоди є особа,
якій ця шкода безпосередньо завдана неправомірними діями
(бездіяльністю) інших осіб. За загальним правилом ч.5 ст.23 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
моральна шкода відшкодовується одноразово.
4.
Стаття 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює загальне
правило, відповідно до якого відповідальність за завдання
моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов
відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної
(немайнової) шкоди, причинного зв'язку та вини завдавана. Винятки
із цього правила зазначені ч.2 ст. 1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, де
передбачені випадки притягнення особи до відповідальності за
завдання моральної шкоди незалежно від її вини. До таких випадків
зокрема належить завдання моральної шкоди ушкодженням здоров'я
внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
ОСОБА_1 є особою, якій спричинена моральна шкода внаслідок
дії джерела підвищеної небезпеки в дорожньо-транспортній пригоді,
тому він є належним суб'єктом права вимоги компенсації моральної
шкоди.
Вимоги по відшкодуванню майнової шкоди позивачем пов'язані з
аварійним пошкодженням керованого ним автомобіля і заявлено у
розмірі 2 707 грн. 00 коп., який підтверджено висновком
автотоварознавчого дослідження на предмет встановлення вартості
шкоди (а.с.8-10).
Колегія судців вважає ці вимоги доведеними та такими , що
підлягають стягненню в заявленому розмірі.
Вимоги по відшкодуванню моральної шкоди позивачем визначені у
розмірі 2 500 грн. 00 коп. та мотивовані обставинами
дорожньо-транспортної пригоди, стресом , який переніс внаслідок
перевертання автомобіля, позбавленням можливості користуватися
транспортним засобом, переживаннями з приводу необхідності ремонту
такого та розшуку місцезнаходження відповідача тощо.
Колегія суддів виходить з того, що вимоги по відшкодуванню
моральної шкоди є доведеними, а при визначенні розміру
відшкодування такої шкоди враховує обсяг завданих моральних та
фізичних страждань, характер і тривалість таких, істотність
вимушених змін у життєвих відносинах тощо і вважає обгрунтованим
присудження до стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. 00
коп.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вимог по
відшкодуванню моральної шкоди безпідставні.
Судові витрати, що підлягають присудженню з відповідача на
користь позивача, складають 272 грн. 19 коп. (судовий збір та
витрати на проведення авто товарознавчого дослідження).
Витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду
справи в суді першої інстанції становлять ЗО грн. 00 коп. та
підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309,
ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу приватного підприємства "СК - Центр"
задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня
2006 року -скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних
вимог.
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства "СК - Центр" за
участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та
моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "СК - Центр" на користь
ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 2 707 грн. 00 коп.
5.
Стягнути з приватного підприємства "СК - Центр" на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 ООО грн. 00 коп.
Стягнути з приватного підприємства "СК - Центр" на користь
ОСОБА_1 судові витрати в сумі 272 грн. 19 коп.
Стягнути з приватного підприємства "СК - Центр" на користь
держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду
справи в суді першої інстанції в сумі 30 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дна набрання
законної сили.