2-34/10 Про відшкодування моральної шкоди - 24.12.2010 Прийняття

24.03.2003 року СВ Корецького РВ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 по факту розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. Того ж дня досудове слідство по зазначених кримінальних справах об"єднано в одне провадження.

21.03.2003 року за підозрою у скоєнні злочину в порядку ст. 115 КПК України його було затримано, відносно нього в якості запобіжного заходу Корецьким районним судом 31.03.2003 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

22 березня 2003 року за підозрою у скоєнні злочину в порядку ст. 115 КПК України затримано ОСОБА_7, який звільнений Корецьким районним судом одночасно з відхиленням подання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Його затримання, порушення відносно нього кримінальної справи, та все інше що відбувалося розпочалося з того, що 21.03.2003 року його було викликано до Корецького РВ УМВС в Рівненській області, де із застосування психічного та фізичного насильства із нього було "вибито" явку з каяттям, в якій він оговоривши себе та ОСОБА_7 вказав, що 08.03.2003 року разом з ОСОБА_7 скоїли розбійний напад на громадянина ОСОБА_6, заволодівши грошовими коштами в сумі 10 000 доларів США. Тортури та муки які було застосовано відносно нього- ОСОБА_5 можна тільки порівняти із фашистськими експериментами, які ставились у роки війни відносно людства у канцтаборах.

31.03.2003 року відносно нього ОСОБА_5 винесено постанову про притягнення в якості обвинуваченого в скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України, при пред"явленні обвинувачення, після того як до нього допустили професійних захисників він змінив свої показання (так як знав, що при адвокатах його бити та принижувати вже ніхто не буде), та своєї вини не визнав.

21.05.2003 року подання про продовження строків тримання під вартою до 4-х місяців відносно нього Корецький районний суд не задовільнив і змінив міру запобіжного заходу із тримання під вартою на підписку про невиїзд. Починаючи із вказаного часу і до липня 2008 року він будучи законно послушним громадянином не порушуючи умови підписки про невиїзд постійно знаходився по місцю свого проживання у с.Новий Корець Корецького району Рівненської області. За час досудового слідства за його участі було проведено значну кількість слідчих дій. Проводилось відтворення, обшуки, незаконне вилучення 3000 (три тисячі) доларів США, які по даний час йому не повернуто з незрозумілих для нього причин.

Постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Рівненській області капітана міліції Лаць О.О. від 16.07.2008 року кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7, порушено по факту заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та заволодіння грошима на суму 10 000 (десять тисяч) доларів США, за ознаками злочинів передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 121 КК України – закрито. Запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Такі дії правоохоронних органів заподіяли йому значної моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

Внаслідок ситуації (безпідставне порушення кримінальних справ, безпідставне обвинувачення у вчиненні злочину, безпідставний обшук житлового приміщення у його тещі, незаконні затримання, арешт і тримання під вартою) виникли негативні переживання щодо безпідставного знищення його особистості, було принижено почуття власного достоїнства тривалим періодом невизначеності провини. За весь час було багато клопоту, була потрібна витримка, моральні сили, щоб доводити свою правоту і невинуватість. Загалом, на все пішло дуже багато нервів.

Переживання, відчуття небезпеки, почуття незахищеності, беззахисності, образи та приниження власної гідності, досягли високого рівня характеру. Зазначені зміни перебувають у причинному зв"язку з діями та рішеннями правоохоронного органу щодо незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, утримання його під вартою та у подальшому обмеженні волі та можливості пересування хоча б для того аби облаштувати своє життя, життя сім"ї та забезпечення належних умов проживання, заробітку для забезпечення сім"ї.

Просить стягнути з держави України в особі Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання розрахункового рахунку Державного казначейства України на його користь 100 000 (сто тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства.

В ході судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги просить, суд стягнути з держави України в особі Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання розрахункового рахунку Державного казначейства України на його користь 200 000 (двісті тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства. Зобов"язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в рівненській області повернути йому ОСОБА_5 незаконні вилучені 3000 (три тисячі) доларів США.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні вище наведеним в позовній заяві. Доповнили, що після висновку судово –психологічної експертизи КНДІСЕ збільшують позовні вимоги до 200000 тис. грн.. Крім того повідомили суд, що позивач звертався до Корецького РВ УМВС з проханням повернути йому незаконно вилучених 3000 тис. доларів США. Однак відповіді йому не надано чому не повертають кошти тривалий час. Просять задовільнити їхні вимоги щодо стягнення моральної шкоди та зобов"язати УМВС України в Рівненській області повернути позивачу незаконно вилучені 3000 тис. (три тисячі) доларів США, та стягнути судові витрати понесені за проведення експертизи по справі.

В судовому засіданні представник Державного казначейства України ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав,вважає такий позов безпідставним та не обгрунтованим. Вважає, що позивачем не представлено доказів того, що діями органів досудового слідства йому завдано моральну шкоду та фізичне насильство, оскільки таких висновків в матеріалах кримінальної справи не існує. Не вважає доказом посилання позивача на допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9,ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11,оскільки названі особи є близькими родичами та друзями позивача. В ході досудового слідства ОСОБА_5 написав явку з каяттям в якій він зізнався у вчиненні інкримінованому йому злочині. Чим себе самообмовив. Тому відповідно до ч.4 ст. 1176 ЦК України, така особа не має права на відшкодування шкоди. Підстава закриття кримінальної справи, а саме недоведеності участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину є неоднозначною з точки зору вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки осіб які скоїли злочин так і не піймали. Висновок експерта судово- психологічної експертизи складається лише із цитувань певних документів по справі як цивільній так і кримінальній. Такий висновок також не може слугувати доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві. Тому є дивним міркування позивача, що він збільшив позовні вимоги до 200000 тис.грн. не обгрунтувавши наведену суму. Також, вважає, що резолютивна частина позовних вимог позивача (в частині прохання) згідно якої позивач просить стягнути на його користь з держави в особі ДКУ шляхом списання з його розрахункового рахунку 200 000 тис.грн. моральної шкоди, не може бути задоволено. ДКУ не уповноважене державою на представлення її інтересів, крім того не порушувало прав та свобод гр-на ОСОБА_5. Тому резолютивна частина позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди за рахунок ДКУ є некоректною . На підставі наведеного просить у позові ОСОБА_5 відмовити повністю.

Представник УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 та представник прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 позовні вимоги позивача заперечили, підтримали позицію щодо не визнання позову представника ДКУ ОСОБА_2. Вважають що позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди та не обгрунтовано її розмір. Крім того представник УМВС суду повідомила, що позивач дійсно звертався до Корецького РВ УМВС з приводу повернення йому коштів у сумі 3000 тис. доларів США. Останньому надана відповідь, що заява не може бути розглянута,оскільки кримінальна справа №12/38-03 у якій вказані гроші є речовими доказами, витребувана Корецьким районним судом у зв"язку з розглядом цивільної справи. Просять суд у позові позивача відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків,оцінивши наявні у справі письмові докази та дослідивши матеріали кримінальної справи №12/38-03, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1,2 ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди,завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового )слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом, 21, 24 березня 2003 року СВ Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальні справи відносно ОСОБА_5та ОСОБА_7 по факту розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та за ч.2 ст. 121 КК України причинення тяжких тілесних ушкоджень від яких наступила смерть. (т.1а.с.6,7 крим.справа №12/38-03).

21.03.2003 року ОСОБА_5 затримувався в порядку ст. 115 КПК України.

Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 24.03.2003р. було продовжено термін затримання ОСОБА_5 до 21 год.1 квітня 2003 року.

31.03.3003р.Постановою Корецького районного суду Рівненської області ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід- арешт.

Постановою органу досудового слідства 10.04.2003р. ОСОБА_5 пред"явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121, ч.4 ст. 187 КК України.

21.05.2003р. Корецький районний суд Рівненської області не продовжив термін тримання під вартою ОСОБА_5 звільнив його із під варти та обрав запобіжний захід –підписку про невиїзд.(т.3 а.с.157,158)

Кримінальна справа по якій обвинувачувався ОСОБА_5 неодноразово зупинялась постановами органу досудового слідства, та скасовувались вказані постанови про зупинення досудового слідства прокурорами різних рівнів.

16.07.2008р. органом досудового слідства СУ УМВС України в Рівненській області винесена постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5та ОСОБА_7 на підставі п.2 ст,213 КПК України (1001-05) , тобто при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

На час винесення рішення судом у даній цивільній справі, вказана вище постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5 ні ким не скасована, тобто є чинною.

Таким чином, суд вважає, що у позивача виникає право на відшкодування шкоди в порядку передбаченому Законом України "Про порядок відшкоджування шкоди, завданої громадянинові діями органом дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , оскільки відносно нього закрита кримінальна справа з реабілітуючих його підстав .

У відповідності до ст.4 названого Закону, передбачено, що відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення його нормальних життєвих зв"язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд відхиляє покликання представників відповідачів, що допитані в судовому засіданні свідки не ствердили заподіяння позивачу моральної шкоди.

Суд вважає, що свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_7,ОСОБА_11, ствердили що в період перебування під слідством, позивач зазнав психічного впливу,що призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми, зазнав інших негативних наслідків морального характеру. Крім того свідок ОСОБА_10 суду пояснила,що вилучені в ході досудового слідства 3000 тис.доларів США належать саме позивачеві, які слід повернути саме останньому.

Зокрема, наведене стверджується висновком №2928/10-11 судово-психологічної експертизи проведеної Київським НДІСЕ від 12 липня 2010р.. Згідно якого, "ОСОБА_5 має індивідуально –психологічні особливості, які суттєво вплинули на глибину та інтенсивність суб"єктивних ним переживань в наслідок неправомірних дій і рішень правоохоронного органу щодо нього, в зв"язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності (тобто страждань, що їх він відчував та переживав, та що виникли в нього в наслідок відомих по справі подій), а саме: особистісна неприйнятність позивачем стратегії дій у вигляді безпідставного силового пресингу викликала у нього відчуття небезпеки, беззахисності, образи, приниження гідності, як у особистості, якій притаманні прагнення до конструктивної реалізації рішень у співпраці із іншими людьми, до порозуміння та взаємоповаги у між особистих та ділових стосунках,емоційна чутливість, поважливе ставлення до інших, доброзичливість, відповідальність та ціннісні орієнтації якої відбивають соціально відповідальну поведінку у якості регуляційних схем та принципів власної життєдіяльності.

ОСОБА_5 має зміни в емоційному стані, індивідуально –психологічних проявах (тобто ознаки несприятливих змін), які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли в наслідок впливу таких обставин як безпідставне порушення кримінальної справи, безпідставний обшук жилого приміщення, незаконне затримання, арешт і тримання під вартою а саме: вимушене залучення у штучно заподіяні (нав"язанні) проблемний перебіг життєвих подій та процес соціально-правового і психологічного самозахисту своєї особистості дестабілізувало та порушило усталені стереотипи дій у приватному житті та у праці позивача ОСОБА_5, зумовило та зберігає стійке внутрішнє напруження, тривалий психологічний дискомфорт, емоційну нестабільність, підвладність дій зовнішніх подразників, почуття порожнечі оточуючого, недовіри, пригніченість умонастрою, що суттєво обмежує продуктивність життєвого часу . Ознаки несприятливих змін ОСОБА_5 перебувають у причинному зв"язку з діями та рішеннями правоохоронного органу в зв"язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності.

Можливий розмір заподіяної ОСОБА_5 моральної шкоди (виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат ) може становити 2448 МЗП (розмір який приймається рівним розміру мінімальній заробітній платі в Україні, прийнятий на момент винесення рішення судом."

Розмір моральної шкоди, відповідно до ч.2,3 ст.13 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, проводиться виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Судом встановлено, що з моменту порушення кримінальної справи, затримання ОСОБА_5 з 21 березня 2003 року перебування під вартою та перебування на підписці про невиїзд до моменту набрання чинності постанови про закриття кримінальної справи від 16.07.2008 р. минуло 64 місяці.

Згідно ЗУ "Про державний бюджет України" на 2010 р. розмір мінімальної заробітної плати з 1.12.2010р. становить 922 грн..

Виходячи з мінімального розміру заробітної плати на момент стягнення моральної шкоди (922 грн.) та терміну перебування позивача під слідством (64 місяці),(922Ч64= 59008) сума що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди має бути не меншою, ніж 59008 грн..

Разом з тим, при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р.№4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, де передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Суд також відхиляє покликання представників відповідачів, про те, що в наслідок самообмови ОСОБА_5 який написав явку із повинною на початку досудового слідства, останній не має права на відшкодування шкоди.

Судом не встановлено, того що ОСОБА_5 написавши явку із повинною (на початку досудового слідства), перешкодив з'ясуванню істини при розслідуванні справи, чим сприяв незаконному притягненню себе до кримінальної відповідальності.

Обгрунтованими є доводи позивача про те, що незаконними діями органу досудового слідства йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в незаконному притягненні до кримінальної відповідальності та незаконному обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом двох місяців, підписці про невиїзд протягом 62 місяців, чим були порушені його конституційні права. Обмеження волі позивача, вільного пересування, що завдало йому моральних страждань, призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, вимушених зміну у життєвих і трудових стосунках, зміну до нього відносин з боку оточуючих його осіб, членів сім"і. Ті моральні хвилювання які він переносив знаходячись під вартою та на підписці про невиїзд, обсягу зусиль яких необхідно позивачу докласти для відновлення свого попереднього стану.

Позивач є одруженим, разом із дружиною виховує малолітніх дітей. Після затримання та взяття його під варту, сім'я позивача не отримувала належного матеріального забезпечення, залишалася без годувальника. Перебування тривалий час під слідством, позбавляло його можливості залишити місце проживання для можливості працевлаштування, оскільки перебував на підписці про невиїзд.

Суд погоджується із позицією позивача,що відшкодування моральної шкоди на його користь слід проводити за рахунок державного бюджету шляхом списання коштів з розрахункового рахунку ДКУ.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, розмір відшкодування моральної шкоди, та враховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань позивача, характер немайнових витрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_5.у відшкодування моральної шкоди за кожен місяць перебування під вартою з 21.03.2003р. по 21.05.2005р. по 5 тис. грн.,що становить 2міс. Ч 5тис.грн=10000 грн.. Також суд вважає за можливе стягнути на користь позивача моральну шкоду по одній тисячі грн. яка полягає у моральних стражданнях під час перебування незаконно під слідством, зокрема перебуванні на підписці про невиїзд тривалий час- 62 місяці, що становить 62000 грн. (62 Ч1000 =62000). Загальна сума моральної шкоди яка підлягає стягненню на користь позивача становить 72000 грн. (10000+ 62000= 72000)

Отже, суд задовільняє частково вимоги позивача щодо стягнення на його користь вказаної вище суми 72000 грн. моральної шкоди, оскільки вважає розмір такої суми моральної шкоди є обгрунтованим та справедливим.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги, про зобов'язання УМВС України в Рівненській області повернути йому незаконно вилучені 3000 (три тисячі) доларів США, то вказана вимога підлягає до задоволення.

Як встановлено судом і цього не заперечили сторони, в ході досудового слідства протоколом виїмки із місця проживання позивача були вилучені три тисячі доларів США, які належали позивачу. Дані кошти визнані речовим доказом та поміщені на зберігання до бухгалтерії Корецького РВ УМВС а саме 12.11.2003р.. Із вказаної дати ці кошти зберігаються відповідно до квитанцій в бухгалтерії Корецького РВ УМВС (т.2 а.с.226,227).

Відповідно до п.2 ст.3 вказаного вище Закону " у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно (в тому числі гроші,грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності ), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно на яке накладено арешт."

Отже, в зв"язку із закриттям кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за вказаними вище підставами, останньому підлягають поверненню гроші які були вилучені в ході досудового слідства, та які на даний час безпідставно не повертаються органами міліції.

Представники відповідачів в судовому засіданні не довили тих обставин на які вони посилались як на підстави своїх заперечень.

Позивачем по справі була проведена оплата в сумі 50038 грн. за виконану судово –психологічну експертизу що стверджується актом №2928/10-11 від 12.07.2010р. та квитанцією №088м36717 від 5.07.2010р..

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України, вказану суму суд відносить до судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі ст. 56 Конституції України ст.ст. 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1- 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд -

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Державного казначейства України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, прокуратури Рівненської області про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку в Управлінні обслуговування кошторисів бюджетних установ та інших клієнтів Державного казначейства України на ім"я Державного казначейства України за балансовим рахунком 3525 – "Рахунку для обліку операцій за загальнодержавними видатками за коштами загального фонду державного бюджету" на користь ОСОБА_5 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди та 5038,80 (п"ять тисяч тридцять вісім) гривень 80 копійок понесених судових витрат, що становить всього 77038,80 (сімдесят сім тисяч тридцять вісім) гривень 80 копійок.