Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Трофимової Д.А.

при секретарі Калюжній А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи, що 08 лютого 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZPS0GK48520300, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 230926,00 гривень, під 1,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.02.2026р. включно.

У зв’язку із тим, що відповідач не належним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, станом на 05.11.2009 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором складала 66862,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 45981,05 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 15952,84 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 4928,61 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд розірвати кредитний договір № ZPS0GK48520300 від 08.02.2006 року та стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 66862,50 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання також не з’явилися. Представник відповідача надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі та участі відповідача, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково, не заперечуючи проти розірвання кредитного договору.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін, їх представників.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України по даній справі фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Судом встановлено, що 08 лютого 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № ZPS0GK48520300, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 230926,00 гривень, під 1,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.02.2026р. включно (а.с. 5-6).

Після заключення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов’язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити) гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Ці зобов’язання згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В разі порушення зобов’язання, у відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, у термін, зазначений у договорі, відповідач суму кредиту не повернув, тобто не виконав зобов’язання за кредитним договором у встановлений строк.

Відповідно до вимог ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

З копії судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2006р. вбачається, що частина заборгованості в сумі 203028,75 грн. по даному кредитному договору вже була стягнута з відповідача.

Розрахунком підтверджується, що сума заборгованості по кредитному договору № ZPS0GK48520300 від 08 лютого 2006 року станом на 05.11.2009р. складає 66862 грн. 50 коп. (а.с. 4).

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 66862 грн. 50 коп., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який суд вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, тому на вимогу позивача вважає можливим розірвати кредитний договір № ZPS0GK48520300 від 08.02.2006 року, укладений між сторонами.

Оскільки позов задовольняється, то з відповідача необхідно стягнути і сплачене позивачем держмито у розмірі 668 грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549- 551, 610- 612, 624, 625, 629, 651, 1054 ЦК України ст.ст. 3, 4, 31, 57- 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223 ЦПК України, суд

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Розірвати кредитний договір № ZPS0GK48520300 від 08 лютого 2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приват Банк" та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 66862 (шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 50 коп. (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299), судовий збір у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 63 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. (р/р 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299).

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.