2-9981/10 Про розірвання договору про спільну діяльність та визнання права власності - 09.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору про спільну діяльність та визнання права власності, –

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обгрунтовання якого вказав, що 12 липня 2004 р. між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про сумісну діяльність без створення юридичної особи по реалізації спільного проекту по створенню торгівельної мережі. За умовами договору, відповідач повинен був підібрати два нежитлових приміщення, в яких сторони в подальшому мали намір відкрити об’єкти торгівлі. Дана діяльність ними була розпочата як спільна сумісна без створення юридичної особи без об’єднання їхніх вкладів задля досягнення мети, визначеної в договору про спільну діяльність.

Згідно з умовами договору, сторони домовилися, що позивач надає необхідні для придбання об’єктів нерухомості грошові кошти, за які за відповідним цивільно-правовим договором отримує вказані об’єкти у власність, а відповідач здійснює супроводження вказаних операцій, в подальшому отримує всю дозвільну документацію, необхідну для відкриття торгівельних об’єктів в придбаних позивачем приміщеннях, після чого вони в рівних частках мають право на прибуток, який отримують від здійснення господарської діяльності в магазинах, які створять в результаті реалізації договору про спільну діяльність.

На виконання умов договору, 28 липня 2004 року відповідач повідомив позивача, що він знайшов одне приміщення, яке вони можуть придбати та в подальшому використовувати в рамках договору про спільну діяльність. Це було нежитлове вбудоване приміщення (магазин) № НОМЕР_1 на 1-му поверсі з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, вартість якого складе 97000 грн.

28.07.2004 року позивач передав відповідачу на придбання в його інтересах та на його користь вбудованого приміщення (магазин) № НОМЕР_1 на 1-му поверсі з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 97000 грн., про що між ними було укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність.

15 березні 2009 року відповідач знов повідомив позивача, що є можливість придбати в рамках договору про спільну діяльність ще одно приміщення, а саме: нежитлову будівлю з ганком загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2. Вартість вказаного об’єкту нерухомості, складе приблизно 138400 грн.

15 березня 2009 року позивач передав відповідачу по справі для придбання на його ім’я нежитлової будівлі з ганком загальною площею 299,1 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 138400 грн. Дана обставина підтверджується додатковою угодою № 2 до договору про спільну діяльність від 12.07.2004 р.

Після отримання від позивача второї суми грошових коштів, відповідач став ухилятися від будь-якого спілкування зі позивачем. Після його неодноразових вимог надати йому інформацію, щодо стану наших спільних справ, як то передбачено п. 2.2. договору про спільну діяльність, а також надати позивачу документи, що підтверджують набуття їм права власності на об’єкти, на придбання яких він надавав відповідачу грошові кошти, відповідач нарешті зізнався, що оформив право власності на нерухоме майно на себе, бо вважав, що так буде простіше отримати всю дозвільну документацію і в подальшому використовувати об"єкти як торгівельни точки, бо саме відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльност. Дійсно, позивач не є суб’єктом підприємницької діяльності, але це не звільняло відповідача від виконання договору про спільну діяльність.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією достроково розірвати договір про спільну діяльність та з вимогою про передачу йому нерухомого майна, яке відповідач придбав за його грошові кошти, але відповідач ухиляється від вчинення будь-якмх дій, спрямованих на відновлення його порушеного права на отримання у власність вищезазначеного нерухомога майна.

Оскільки відповідач порушив умови договору про сумісну діяльність, позивач просить суд достроково розірвати договір про спільну діяльність по реалізації спільного проекту із створення торгівельної мережі від 12 липня 2004 року; припинити право власності ОСОБА_2 на вбудоване нежитлове приміщення (магазину) № НОМЕР_1 1-го поверху з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 прим. НОМЕР_1 та на нежитлову будівлю загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на об’єкти нерухомого майна, а саме: вбудоване нежитлове приміщення (магазину) № НОМЕР_1 1-го поверху з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 прим. НОМЕР_1 та на нежитлову будівлю загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України, а саме із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (дитлові будинки, будівлі, споруди) тощо, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Ст. 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджатися своїм майном.

Згідно ст. 526 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання всіма сторонами, зобов’язання повинно виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов’язання – не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірваний на вимогу одної із сторін в разі суттєвого порушення договору другою стороною. Суттєвою вважається таке порушення умов договору, якщо внаслідок спричиненої шкоди друга сторона в значний мірі позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Судом встановлено, що 12 липня 2004 р. між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про сумісну діяльність без створення юридичної особи по реалізації спільного проекту по створенню торгівельної мережі. За умовами договору, відповідач повинен був підібрати два нежитлових приміщення, в яких сторони в подальшому мали намір відкрити об’єкти торгівлі. Дана діяльність ними була розпочата як спільна сумісна без створення юридичної особи без об’єднання їхніх вкладів задля досягнення мети, визначеної в договору про спільну діяльність (а.с. 10-11)

Відповідно до п. 1.1. договору про спільну діяльність сторони домовилися про організацію спільної діяльності по реалізації даного договору для досягнення наступних цілей: Придбання двох нежитлових приміщень для розтошування торгівельних об’єктів. Набуття ОСОБА_1 права власності на придбані об’єкти, зазначені в п. 1.1.1. договору. Оформлення дозвільної документації на розміщення торгівельних об’єктів. Здійснення в приміщеннях, зазначених в п. 1.1.1. даного договору, спільної торгівельної діяльності з розподіленням прибутку в рівних частках.

Згідно з п. 3.1. договору про спільну діяльність ОСОБА_2 зобов’язується:

3.1.1. підібрати на свій розсуд підходящі для цілей, зазначених в п. 1 даного договору, два нежитлових приміщення для розтошування торгівельних об’єктів;

3.1.2. дійснити підготовку документів для укладення договорі на набуття ОСОБА_2 права власності на зазначені в п.1.1. об"єкти нерухомості;

3.1.3. отримати всі встановлені законом необхідні для досягнення цілей, визначених цим договором, дозвільні документи.

Зігдно з п. 4.1. договору про спільну діяльність ОСОБА_1 зобов’язується:

4.1.1. у строк протягом п’яти днів з моменту надання ОСОБА_2 інформації щодо виконання ним обов’язків, встановлених п.3.1.1. даного договору, передати ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 100 % від продажної вартості об’єктів, факт передачі грошових коштів в сумі, зазначеній в п. 4.1.1. даного договору, оформлюється додатковою угодою до даного договору;

4.1.2. після набуття права власності на зазначені в п.1.1. об’єкти нерухомості, на вимогу ОСОБА_2 надати йому горшові кошти в сумі, необхідній для отримання дозвільних документів для реалізації даного договору. В підтвердження розміру грошових коштів, зазначених в даному пункті договору, ОСОБА_2 повинен надати ОСОБА_1 обгрунтований письмовий розрахунок.

Укладений договір про спільну діяльність від 12.07.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено з дотриманням вимог цивільного законодавства України, щодо його форми та змісту, тобто вказаний договір є укладеним.

ОСОБА_1 на виконання своїх обов’язків, зазначених п. 4 договору про спільну діяльність, 28.07.2004 року передав відповідачу на придбання в інтересах та на користь ОСОБА_1 вбудованого приміщення (магазин) № НОМЕР_1 на 1-му поверсі з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 97000 грн., про що між ними було укладено додаткову угоду № 1 до договору про спільну діяльність (а.с. 12).

Відповідно до договору купівлі – продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 02 серпня 2004 року (а.с. 25-28) посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Боровіковим А.М., ОСОБА_2 купив в результаті викупу комунальне майно: вбудоване приміщення (магазин) № НОМЕР_1 на 1-му поверсі з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданного МКП БТІ м. Луганська від 08.07.2004 року, за реєстраційним № 6052173, складається з: вбудованого нежитлового приміщення (магазину) № НОМЕР_1 1-го поверху з ганками літ.а(1), а(2). Загальною площею 222,9 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 23) та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с. 24) право власності на вбудоване приміщення (магазин) № НОМЕР_1 на 1-му поверсі з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 було оформлено на ОСОБА_2.

На виконання умов договору, 15 березні 2009 року відповідач повідомив позивача, що є можливість придбати в рамках договору про спільну діяльність ще одно приміщення, а саме: нежитлову будівлю з ганком загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2. Вартість вказаного об’єкту нерухомості, складе приблизно 138400 грн.

ОСОБА_1 на виконання своїх обов’язків, зазначених п. 4 договору про спільну діяльність, 15 березня 2009 року передав відповідачу по справі для придбання на ім’я ОСОБА_1 нежитлової будівлі з ганком загальною площею 299,1 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 138400 грн. Дана обставина підтверджується додатковою угодою № 2 до договору про спільну діяльність від 12.07.2004 р. (а.с. 13).

Відповідно до договору купівлі – продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 25 березня 2009 року (а.с. 14-18) посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Авершиною І.В., ОСОБА_2 купив у результаті викупу комунальне майно: нежитлову будівлю з вхідними ганками, загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яке згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданного МКП БТІ м. Луганська від 04.02.2009 року, реєстраційний № 24001252 складається з: 1 А-1, а, а(1) нежитлова будівля з вхідними ганками цегла загальною площею 299,1 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 20) та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с. 19) право власності на нежитлову будівлю з вхідними ганками, загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, було оформлено на ОСОБА_2.

Укладення відповідачем у власних інтересах договорів купівлі – продажу нерухомого майна, та оформлення права власності на себе є порушенням обов’язків, покладених на нього договором про спільну діяльність від 12.07.2004 року.

Таким чином, у зв’язку з тим, що відповідач допустив суттєве порушення умов договору про спільну діяльність від12.07.2004 року, суд вважає, що позивач вправі вимагати достроково розірвати договір про спільну діяльність, припинити право власності ОСОБА_2, та відновити своє порушене права на отримання у власність об’єкти нерухомого майна, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню

Керуючись ст. 10, 11, 212, 214- 215 ЦПК України, ст. 321, 328, 391, 610, 629, 651, 1130 ЦК України, суд

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати достроково договір про спільну діяльність по реалізації спільного проекту із створення торгівельної мережі від 12 липня 2004 р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Припинити право власності ОСОБА_2 на вбудоване нежитлове приміщення (магазину) № НОМЕР_1 1-го поверху з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 прим. НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на вбудоване нежитлове приміщення (магазину) № НОМЕР_1 1-го поверху з ганком загальною площею 222,9 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 прим. НОМЕР_1.

Припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю загальною площею 299,1 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_2.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганській області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Луганська.