2-813 Про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній платі та допомоги - 26.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Леніне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній платі та допомоги по тимчасовій непрацездатності,-

Позивач звернувся до Ленінського районного суду Ар Крим з позовом до відповідача, про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній платі та допомоги по тимчасовій непрацездатності, мотивуючи свої вимоги тим, що він на підставі наказу Міністра оборони України № 282 від 17 червня 2008 року призначений на посаду директора військового радгоспу "Азовський" за контрактом від 17 червня 2008 року. В вересні 2009 року він пішов у відпустку, за період якої неодноразово хворів. В грудні 2009 року він отримав повідомлення про те, що наказ № 282 скасовано на підставі наказу № 509 від 09 жовтня 2009 року, та на посаді керівника був поновлений Волкієвський В.В. Позивач хворів до квітня 2010 року, а 03 квітня 2010 року він отримав повідомлення виконуючого обв’язки керівника військового радгоспу "Азовський" Миронова О.Б. про відмову виплати позивачеві будь-яких сум та копію наказу № 34-к від 24 березня 2010 року. Наказу про звільнення та розірвання контракту позивач не отримав. Позивач просить визнати незаконними та скасувати наказ Міністра оборони України № 509 від 09.10.2009 року, наказ тимчасово виконуючого обв’язки директора військового радгоспу "Азовський" Миронова О.Б. № 34-к від 24 березня 2010 року та стягнути з військового радгоспу "Азовський" на його користь 8450 грн. 81 коп. заробітній плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Також позивач просить поновити йому строк звернення до суду про визнання наказу Міністра оборони України № 509 від 09.10.2009 року так як він знаходився у відпустці та на лікарняному.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні на задоволенні своїх позовних вимог на полягав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України за дорученням Миронов О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що 09 жовтня 2009 року на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 17 липня 2009 року був виданий наказ Міністра оборони України № 509 про відміну наказу № 282 від 17 червня 2008 року та на посаду керівника військового радгоспу "Азовський" був поновлений Волкієвський В.В. з 23 червня 2008 року. Про це рішення позивач знав 14 липня 2009 року. Вважає що вимоги позивача не законні та підстави для іх задоволення відсутні.

Представник відповідача військового радгоспу "Азовський" за дорученням Гафнер О.М. у судовому засіданні позовні вимоги позивача до радгоспу "Азовський" не визнав та просив відмовити та надав пояснення аналогічні поясненням представники Міністерства оборони України.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши ма теріали справи та давши ім. оцінку, суд вважає, що вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст.. 124 Конституції України (254к/96-ВР) "Судові рішення є обвязковими до виконання на всій території України".

Відповідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України " Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як слідчить з матеріалів справи: наказом Міністра оборони України № 282 від 17 червня 2008 року "Про призначення керівника військового радгоспу "Азовський" на посаду керівника військового радгоспу "Азовський" був призначений Бобильов М.У. (а.с. 2). 09 жовтня 2009 року Міністром оборони України був виданий наказ № 509 про поновлення на посаді керівника військового радгоспу "Азовський", з якого вбачається що даний наказ був виданий на підставі рішення Апеляційного суду АР Крим від 07 липня 2009 року, скасований наказ № 282 від 17 червня 2008 року та на посаді керівника військового радгоспу "Азовський" поновлений Волкієвський В.В. (а.с.8), 24 березня 2010 року тимчасово виконуючим обв’язки керівника військового радгоспу "Азовський" на виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 07 липня 2009 року та наказу Міністра оборони України № 509 від 09 жовтня 2009 року приймається наказ № 34-к, про відмову наказів № 85-к від 28.10.2009 року, № 92-к від 23.11.2009 року, № 99-к від 18.12.2009 року, № 3-к від 12.01.2010 року, № 12-к від 22.01.2010 року, про визнання недійсною запис № 30 у трудовій книжці позивача та видачі останньому трудової книжки. (а.с.10).

Таким чином наказ Міністра оборони України № 509 від 09 жовтня 2010 року та наказ тимчасово виконуючим обв’язки керівника військового радгоспу "Азовський" № 34-к від 24 березня 2010 року були прийняти на підставі та у виконання судового рішення та на думку суду є обґрунтованими, законними стосуються звільнення позивача та підстав для іх скасування суд не вбачає.

В супереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав суду жодних доказів того, що наказ Міністра оборони України № 509 від 09 жовтня 2010 року та наказ тимчасово виконуючим обв’язки керівника військового радгоспу "Азовський" № 34-к від 24 березня 2010 року є не законними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки."

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може ці строки поновити.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 4 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових споров" (з наступними змінами), встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові з цих підстав може бути відмовлено.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач отримав трудову книжку у квітні 2010 року та був ознайомлений з вищевикладеними наказами, що підтвердив позивач у судовому засіданні. На повідомлені т.в.о. керівника військового радгоспу "Азовський" від 14.04.2010 року направленого позивачу, є відмітка про отримання 19.04.2010 року, дану дату суд і вважає датою початку строку для звернення до суду. Позивач та його представник у судовому засіданні просили поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права позивача, посилаючись на те, що у строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, він не мав можливості звернутися до суду про скасування наказу № 509 від 09.10.2009 року так як знаходився у відпусці та на лікарняному, у зв’язку з чим вважає цю причину поважною.

У судовому засіданні позивач пояснив, що з наказами про звільнення був ознайомлений після 02 квітня 2010 року після виходу з відпуски та одночасно отримав трудову книжку.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про скасування наказів про звільнення та стягнення заробітної плати та допомоги по тимчасовій втрати працездатності 25 травня 2010 року (а.с. 1), тобто з пропуском строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.

Приписами частини першої статті 233, статті 234 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України місячний строк звернення до місцевого суду за вирішенням спору про звільнення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня видачі працівникові копії наказу про звільнення чи трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.

Оскільки пропуск строку на звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, пропуск місячного строку звернення до суду позивачем без поважних причин є підставою для відмови йому у позові саме з цих підстав.

Таким чином на підставі вишевикладенного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову позивача у зв’язку з пропуском строку звернення до суду. .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 234 КЗОТ України, ст.ст. 3, 7, 10, 11, 88, 179, 208, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд-

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України про визнання недійсними та скасування наказів, стягнення заборгованості по заробітній платі та допомоги по тимчасовій непрацездатності відмовити.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.