Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Куксова В.В.

при секретарі Шубіній А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності,

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 01.07.1994 року. У зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, зловживання ним спиртними напоями відносини між сторонами погіршились, збереження сім’ї було неможливо. Шлюб був розірваний в судовому порядку. В період шлюбу сторонами нажито майно: квартира АДРЕСА_1 і побутові речі на суму 31490 грн. Сумісне придбання квартири підтверджується свідоцтвом про шлюб, квитанціями про викуп квартири, дублікатом свідоцтва про право власності на житло. Квартира, що придбана сторонами в період шлюбу є неподільною. Вважає, що її частка в спільному майні дорівнює частки відповідача, сумісне користування квартирою можливо. У зв’язку з чим просить суд провести поділ спільного майна подружжя, визначити ідеальні частки в праві сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними, визнати за позивачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, визнати за відповідачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсягу, просять задовольнити, в частині поділу сумісно нажитих речей, згодні на отримання половини їхньої вартості.

Представник відповідача в судовому засіданні в частині поділу сумісно нажитих речей, погодився на виплату відповідачем половини їхньої вартості, проти задоволення позову в частині поділу квартири та визнання права власності на Ѕ її частку за відповідачем заперечував з тих підстав, що дана квартира придбана відповідачем до шлюбу з ОСОБА_1, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради №30 від 12.01.1994 року з актом від 21.10.1993 року, і рішенням №468 від 27.05.1994 року. Згідно вказаних рішень ОСОБА_2 орендував "житлове приміщення" до шлюбу з ОСОБА_1, що також підтверджується квитанціями про внесення орендної плати, яка значно перевищує суму, що сплачена на виконання рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради №468 від 27.05.1994 року. Окрім цього ОСОБА_2 проведений капітальний ремонт спірної квартири. Для внесення коштів необхідних для придбання квартири відповідач вимушений був працювати в м. Москва, після чого оплатив недостатню суму, при цьому квитанції про оплату заповнювала позивач, яка фактично знаходилась на утримання відповідача. У зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на неї.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов частково обґрунтований і підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 липня 1994 року уклали шлюб, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серіїНОМЕР_1. Після укладення шлюбу дружині привласнено прізвище ОСОБА_1 /а.с 9/.

11.02.2010 року шлюб між сторонами був розірваний рішенням Алуштинського міського суду, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

За час шлюбу подружжям набуто майно: стільця дерев’яні складні, магнітола "Fiast Austria 482", набор м’якої меблі, пральна машина "Samsung", телевізор "JVS", підставка під телевізор", меблева стінка "Шах", крісла для відпочинку, диван-ліжко, стілець-тумба, килим із синтетичних волокон, килим зі змішаних волокон, плита газова "Indesit", комплекти постільної білизни, тюль, чайник емалювальний, набор кухонної посуди, попільничка, подушки пухово-пірьєві, одіяла, що підтвердили сторони в судовому засіданні. Згідно висновку товарознавської експертизи № 1825 від 31 серпня 2010 року загальна ринкова вартість даного майна з врахуванням ізносу і втрати якості на момент проведення експертизи становить 11681 грн. 65 коп. /а.с.59-73/.

Таким чином, враховуючи згоду сторін на виплату позивачу відповідачем половини вартості вказаного майна, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості сумісно нажитого майна подружжя в сумі 5840 грн. 83 коп.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо визначення ідеальних часток в праві сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними, визнання за позивачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, визнання за відповідачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до положень ст. 24 Кодексу про шлюб та сім’ю України (який був чинний на час виникнення правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження є власністю кожного з них.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про власність" (який діяв на час виникнення правовідносин) наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру шляхом їх викупу.

Актом міжвідомчої комісії при Алуштинському міськвиконкомі від 21 жовтня 1993 року /а.с. 84/ підтверджено комісія провела обстеження колишньої депутатської кімнати по вул. АДРЕСА_1. В 1992 році дане приміщення було передано в оренду МПП "Еллі" (директор ОСОБА_2 Ним був проведений капітальний ремонт. Приміщення переобладнано в житлову кімнату і відповідає всім будівельним і санітарним нормам. Комісія вважала можливим змінити цільове призначення приміщення депутатської кімнати площею 17,5 кв.м і переведення її в житлове приміщення.

Архівною випискою від 17.09.2010 року №Б-31 із рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 12 січня 1994 року № 30 /а.с. 83/ підтверджено, що виконавчий комітет Алуштинської міської ради затвердив акти міжвідомчої комісії від 21 жовтня 1993 року, змінив цільове призначення приміщення колишньої депутатської кімнати по вул. АДРЕСА_1 площею 17,5 кв.м і перевів її в розряд житлових приміщень.

рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 27.05.1994 року №468 /а.с. 81/ підтверджено, що виконавчий комітет вирішив продати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за сто мільйонів карбованців.

З зазначених доказів вбачається, що підставою для продажу відповідачу квартири та набуття ним права власності на неї стало проведення ним капітального ремонту спірної квартири та переобладнання неї в житлове приміщення.

22 грудня 1995 року ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на житло, що підтверджено дублікатом свідоцтва про право власності від 16 жовтня 2008 року /а.с 10/ та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.11.2008 року /а.с. 11/.

В матеріалах справи наявні копії квитанцій про сплату коштів за викуп квартири як на ім’я ОСОБА_1 так і на ім’я ОСОБА_2 /а.с. 12/, однак суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо внесення спільних коштів подружжя а не особистих коштів відповідача.

Таким чином суд вважає, що відповідач набув право власності на спірну квартиру 27.05.1994 року, тобто на час прийняття рішення виконавчого комітету про продаж квартири і до укладення шлюбу з позивачем 01 липня 1994 року.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визначення ідеальних часток в праві сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними, визнання за позивачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, визнання за відповідачем право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст. 57, 60, 70 СК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213- 215, 218 ЦПК України, суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину вартості сумісно нажитого майна подружжя в сумі 5840 грн. 83 коп., сплачене державне мито в сумі 58 грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. а всього 6019 грн. 24 коп. (шість тисяч дев’ятнадцять гривень двадцять чотири копійки).

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.