Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про перерахунок пенсії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Гудима Л.Я., суддів - Шинкар Т.І., Святецького В.В.,

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просила суд зобов'язати відповідача:

- здійснити перерахунок раніше призначеної її пенсію згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) відповідно до довідки про заробітну плату від 26 жовтня 2016 року № 29;

- призначити їй пенсію, розраховану з 01 квітня 2014 року в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, перерахувати з 28 грудня 2016 року та виплачувати у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця у зв'язку з підвищенням державним службовцям, також посадовим особам органів місцевого самоврядування, окладів на 25 відсотків, згідно постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) та провести її виплату з 28 грудня 2016 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено; зобов'язано Калуське об'єднане управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області раніше призначену ОСОБА_1 пенсію, розраховану з 01 квітня 2014 року в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, перерахувати з 28 грудня 2016 року та виплачувати у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця у зв'язку з підвищенням державним службовцям, також посадовим особам органів місцевого самоврядування, окладів на 25 відсотків, згідно постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) та провести її виплату з 28 грудня 2016 року, провести перерахунок з розрахунку роботи державного службовця в режимі повної зайнятості за період з 2015-2016 роки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що отримує пенсію, призначену на підставі статті 37 Закону України від 16 березня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) збільшено посадові оклади державного службовця відповідної посади, тому вважає, що на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) має право на перерахунок призначеної їй пенсії.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу до суду не подав.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без зміни, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Суди у цій справі встановили, що з 01 квітня 2014 року позивач перебуває на обліку у Калуському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) . Пенсія призначена, виходячи із загального стажу роботи, у розмірі 80 відсотків заробітної плати.

28 жовтня 2016 року позивач звернулась із заявою до відповідача про здійснення перерахунку призначеної їй пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів згідно постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) на підставі довідки про заробітну плату від 26 жовтня 2016 року № 29.

Листом від 14 листопада 2016 року відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії. Рішення мотивоване тим, що відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , тому раніше призначені пенсії відповідно до вказаного закону не перераховуються.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на дату звернення за перерахунком Законом не передбачено проведення перерахунку раніше призначеної пенсії державним службовцям.

Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 березня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ (3723-12) ).

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865 (865-2000-п) , за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (865-2000-п) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФ України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865). Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) (далі - Постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (865-2000-п) виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова КМУ № 1013 (1013-2015-п) не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII (889-19) .

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) , а положення Закону № 3723-XII (3723-12) втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII (889-19) ).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (1058-15) , стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII (76-19) , яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою Валентини Ніканорівни Великоди проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування Постанови КМУ № 1013 (1013-2015-п) , якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (865-2000-п) виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 345/4674/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.