Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Руденко В.В.,

при секретареві - Стрілець Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідачів, в його обґрунтування посилаючись на те, що між ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо" та ТОВ "Леолайт" було укладено кредитний договір №51/05-07 від 08 травня 2007 року на суму 500000 грн. зі сплатою 20% або 24 % ( в залежності від обігу коштів) строком до 07 травня 2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 51/05-07 від 08 травня 2007 року було укладено:

- Договір застави майна № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року.

- Договір застави майна № 51/05-07-П від 08.05.2007 року.

- Договір поруки № 51/05-07-П від 08.05.2007 року.

Відповідно до договору застави майна № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, останній передав в заставу позивачеві належне йому на праві власності рухоме майно - автомобільні запасні частини заставною вартістю 1008589,34 гривень 34 копійки без ПДВ.

У відповідності з умовами договору застави № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року для забезпечення вимог позивача відповідач ОСОБА_1 формує в день підписання цього договору незменшувальний залишок однорідних товарів на суму ринкової вартості товарів, не менше ніж 1008589,34 гривень 34 копійки без ПДВ.

Відповідно п. 1.7. договору застави № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року обмеження (підтримання незменшуваного залишку) полягає в тому, що він має право реалізовувати (продавати, обмінювати та іншим чином передавати іншій особі у власність або у оренду, лізінг, позику, позичку чи іншим чином) товари, що складають предмет застави лише за умови того, що у його власності вже знаходяться товари, що можуть бути предметом застави згідно до п.1.4. цього договору в кількості, що зазначена в цьому договорі, та вартістю, що відповідає критеріям, зазначеним в п.1.2 цього договору.

Згідно договору застави №51/05-07-І від 08.05.2007 року ОСОБА_1 засвідчив, що предмет застави відповідно до договору зберігання від 01 серпня 2006 року знаходиться на відповідальному зберіганні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, переданий ОСОБА_3 за актом прийому-передачі майна від 05.12.2006 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу, листом відповідача ОСОБА_1 від 09.01.2008 року було повідомлено, що заставне майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору зберігання товарно-матеріальних цінностей від 01.01.2008 року та договору колективної (бригадної) матеріальної відповідальності від 11.12.2003 року.

Керуючись положеннями кредитного договору, 04 грудня 2008 року, представниками позивача - Постійно діючою комісією по контролю заставного майна філії "Дніпропетровська дирекція TOB УКБ "Камбіо", по вул. Білостоцього, 143 у м. Дніпропетровську, був проведений огляд з метою перевірки наявності та якості заставленого майна, що належить відповідачу ОСОБА_4 та є заставою за зобов'язанням ТОВ "Леолайт". В результаті проведеного огляду встановлено, що предмет застави знаходиться в належному стані та якості, в закритому складському приміщенні.

Однак після проведеної перевірки заставного майна 19.02.2009 року виявилося, що предмет застави - амортизатори, що є забезпеченням кредиту ТОВ "Леолайт" відсутній повністю, про що було складено відповідний акт за підписом представників позивача та відповідача ОСОБА_1.

За інформацією, отриманою від ОСОБА_1, 05.12.2008 року ним було реалізовано предмет застави. Постачання здійснювалося без передплати у повному обсязі, за поставлений товар контрагент не розрахувався.

Таким чином, ОСОБА_1 - заставодавець за договорами застави, що є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "Леолайт" перед позивачем, незаконно, без узгодження з позивачем, в порушення виконання договору застави, реалізував належний йому товар - частину предметів застави.

Відповідно до договору застави № 51/05-07-П від 08.05.2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 було надано в заставу належне останньому на праві власності обладнання по виробництву металопластикових вікон заставною вартістю : 171232,13 грн. без ПДВ.

ОСОБА_1 засвідчив, що предмет застави відповідно договору відповідального зберігання № 22/ЩХ від 22.01.2007 року, укладеного між TOB Форест-Трейд та ним як приватним підприємцем та акту приймання-передачі майна, знаходиться на відповідальному зберігання TOB "Форест-Трейд" за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 2а, строк дії договору до 31.12.2008 року.

Згідно п. 2.1.14 договору застави після закінчення строку дії договору відповідального зберігання № 22/ЩХ від 22.01.2007 року, ОСОБА_1 повинен укласти новий договір відповідального зберігання, при цьому негайно передати позивачеві підтверджуючі про це документи. Однак він так і не надав підтверджуючі документи укладання на новий строк договору відповідального зберігання. Крім того, на неодноразові прохання та вимоги оглянути вказаний предмет застави останній відмовляв.

Відповідно до договору поруки № 51/05-07-П від 08.05.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язуються відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Леолайт", що виникли за кредитним договором № 51/05-07 від 08.05.2007 року та всіма додатковими угодами до нього, у сумі, що дорівнює 500 000,00 грн. сумі нарахованих відсотків за користування кредитом, а також у розмірі витрат за відшкодування кредитору збитків та сплати неустойки.

Відповідно п. 4.1. договору застави № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у разі передачі ОСОБА_1 предмета застави іншій особі без попередньої згоди позивача.

Відповідно п. 3.2.3 кредитного договору позивач має право, зокрема, достроково витребувати повернення кредиту та проведення повного розрахунку з банком, зокрема, у разі втрати предмету застави.

Згідно п. 3.2.5. кредитного договору при достроковому витребуванні кредиту позивач надсилає ТОВ "Леолайт" вимогу щодо повернення кредиту та проведення повного розрахунку з Банком. ОСОБА_1 зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання вимоги від банку про дострокове повернення кредиту.

На підставі вищенаведеного, 20.02.2009 року позивач надіслав ТОВ "Леолайт" вимогу щодо дострокового повернення кредиту .

З моменту надіслання зазначеної вимоги відповідачами не виконано зобов'язання щодо заміни предмету застави. Крім того, ОСОБА_1 заперечує проти перевірки представниками позивача заставного майна - обладнання по виробництву металопласткових вікон, отже, виникає сумнів щодо наявності та стану цього предмету застави.

Крім того, у ТОВ "Леолайт" 26.02.2009 року виникла прострочена заборгованість за кредитним договором. Так, станом 23.03.2009 року заборгованість перед позивачем складає 524565,06 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 500 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками 11 506,85 грн.;

- прострочені нараховані відсотки 12 739,72 грн.;

- пеня по простроченим нарахованим відсоткам 318,49 грн.

У судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення та наполягав на задоволенні позову.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, а також його представник, діючий також в інтересах відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечували, посилаючись на те, що при збільшенні відсоткової ставки за кредитним договором між позивачем та ТОВ "Леолайт" відповідно до додаткової угоди № 3 до кредитного договору № 51/05-07 від 9.12.2008 року договір поруки з ними не переукладався, тобто відбулась зміна зобов’язання без їх згоди, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, таким чином вважають, що порука була припинена. У останнє судове засідання відповідачі та їх представник не з’явились повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на такі встановлені обставини.

08 травня 2007 року між позивачем та ТОВ "Леолайт" було укладено кредитний договір №51/05-07 на суму 500000 грн. зі сплатою 20%, за умови якщо позичальник проводить всі свої безготівкові розрахунки виключно через поточний рахунок банку, або 24 % за умови, якщо позичальник проводить не всі свої безготівкові розрахунки виключено через поточний рахунок банку строком до 07 травня 2009 року. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 9.12.2008 року до кредитного договору № 51/05-07 від 8.05.2007 року позивач відкрив позичальнику кредитну лінію у сумі 500 000 грн. на поповнення облікових коштів зі сплатою за користування кредитом 30 % річних.

Згідно п. 5.6даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Як було встановлено судом, кредитну суму у розмірі 500 000 грн. було видано ТОВ "Леолайт", що підтверджується Випискою/Особовим рахунком з 01.01.2007 року по 23.03.2009 року, однак відповідач ТОВ "Леолайт" порушив взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, допустивши неповернення кредитних коштів, що призвело до утворення заборгованості, яка, сплачена добровільно ( згідно вимоги щодо усунення порушень виконання кредитного договору від 20.02.2009 року) не була та станом на 23.03.2009 року складає 524565,06 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 500 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками 11 506,85 грн.;

- прострочені нараховані відсотки 12 739,72 грн.;

- пеня по простроченим нарахованим відсоткам 318,49 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 51/05-07 від 08 травня 2007 року було укладено:

- Договір застави майна № 51/05-07-1 від 08.05.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, згідно якого останній передав в заставу банку належне йому на праві власності рухоме майно – автомобільні запасні частини заставною вартістю 1008589 грн. 34 коп.;

- Договір застави майна № 51/05-07-П від 08.05.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, згідно якого останній передав в заставу банку належне йому на праві власності обладнання відповідно до наведеного в договорі переліку на загальну суму 171232 грн. 13 коп. (ринкова вартість без урахування ПДВ);

- Договір поруки № 51/05-07-П від 08.05.2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до п. 3 якого останні зобов’язалися нести солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов’язання в межах його розміру.

Ухвалою суду від 27 січня 2010 року провадження у справі у частині позовних вимог ТОВ Універсального комерційного банку "Камбіо" до ТОВ "Леолайт" було закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Відповідно до ст.. 553 ЦК України (435-15) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.. 554 ЦК України (435-15) ).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 524565грн . 06 коп.

Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідачів щодо припинення поруки у зв’язку із збільшенням обсягу їх відповідальності відповідно до додаткової угоди № 3 від 9.12.2008 року, оскільки відповідно до умов п.1.1. договору поруки № 51/05-07-п від 8.05.2007 року, укладеного між сторонами, відповідачі зобов’язуються відповідати перед позивачем за виконання всіх зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю "Леолайт", засновниками якого згідно Статуту вони є, що виникли за кредитними договором № 51/05-07 та всіма додатковими угодами до нього. За таких умов договору суд вважає, що припинення поруки, передбачене ст. 559 ЦК України, в даному разі не наступило.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають солідарному стягненню з відповідачів судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд

Позов публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" заборгованність по кредитному договору в розмірі 524565,06 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 526295(п’ятсот двадцять шість тисяч двісті дев’яносто п’ять ) гривень 06 копійок.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.