Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Василенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Шоста одеська державна нотаріальна контора, про тлумачення заповіту, усунення від права спадкування, припинення права на спільне майно та визнання права власності, -

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Шоста одеська державна нотаріальна контора та згідно уточненої позовної заяви просили: здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою 30.09.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4440, встановивши, що ОСОБА_4 заповіла на користь ОСОБА_3 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м; усунути відповідача від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за законом 4/15 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м та від права на спадкування 1/3 прав та обов'язків ОСОБА_4, як замовника реконструкції зазначеної квартири; припинити право відповідача на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, а саме: на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., з компенсацією ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартості зазначеної частки з вирахуванням сплати позивачами комунальних послуг за час користування квартирою відповідачем; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що згідно Розпорядження Органу приватизації Приморського району м. Одеси № 1227 від 04.12.1996 р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. 30.09.1997 ОСОБА_4 склала заповіт на частину свого майна на користь відповідача ОСОБА_3. У 1998 році за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (діти ОСОБА_4 у квартирі було зроблено реконструкцію, в результаті якої загальна площа квартири була збільшена з 62,4 до 84,8 кв.м. Розпорядженням Приморської районної адміністрації №1367 від 1999 р., було збережено до подальшої експлуатації здійснену реконструкцію. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4. Позивачі зазначали, що Шостою державною нотаріальною конторою міста Одеси було прийнято подану ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері, а також заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62,4 кв.м. 10 вересня 2001 Шостою державною нотаріальною конторою міста Одеси було прийнято та зареєстровано заяву ОСОБА_3 про прийняття вищезазначеної спадщини за заповітом. Позивачі вказували, що на час складання заповіту ОСОБА_4 була співвласником зазначеної квартири разом з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах, тобто на час складання заповіту ОСОБА_4 належало 1/5 частини квартири. 25 листопада 2002 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1483/02 було визнано недійсним розпорядження № 1227 від 04.12.1996 р про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, видане на ім'я ОСОБА_4 Органом приватизації Приморського району міста Одеси, визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виключено з числа власників ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зобов'язано Орган приватизації Приморського району міста Одеси внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на житло. Розпорядженням УЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2003 були внесені зміни до Свідоцтва про право власності на житло від 04.12.1996. При цьому у зв'язку з технічною неможливістю внесення змін в раніше виданий пакет приватизаційних документів, зобов'язано видати нове свідоцтво на ОСОБА_4 тією ж датою та номерами. Позивачі зазначали, що при винесенні рішення 25.11.2002 року Приморський районний суд м. Одеси визначив набуття права власності ОСОБА_4 в цілому на все житло, але не зазначив, на яку ж саме частку житла тепер ОСОБА_3 має право за заповітом, який видавався раніше ОСОБА_4 на підставі свідоцтва, яке стало частково недійсним за рішенням суду, та за яким раніше спадкодавець була власником лише 1/5 частини житла разом з відповідачами - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка саме частина, 1/5 чи інша, заповідалась відповідачеві, в заповіті не зазначалось, оскільки відповідно до свідоцтва, що визнане недійсним, спадкодавцю разом з відповідачами ця квартира належала на праві спільної власності. Спадкодавець, складаючи заповіт, розпоряджалася лише 1/5 частини майна, належного їй на праві спільної власності. 8.05.2007 року Шоста нотаріальна контора міста Одеси відмовила спадкоємцям у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з тим, що не можна встановити яка ж саме частина спадкового майна (квартири) повинна бути успадкована кожним з спадкоємців за визнаним частково недійсним свідоцтвом про право власності та новим свідоцтвом на житло ОСОБА_4 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дітьми померлої ОСОБА_4 Позивачі зазначали, що після смерті ОСОБА_4 круг спадкоємців за законом був наступним - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дітьми померлої ОСОБА_4 Вищенаведене свідчить, що за заповітом померлої на 1/5 її квартири має право ОСОБА_3, про що він й подав у нотаріальну контору заяву про прийняття 1/5 спадщини. За законом 4/5 квартири повинні бути розподілені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3. Окрім того, позивачі зазначали, що за їх рахунок було здійснено добудову житлової площі до квартири АДРЕСА_1. відповідно до технічного паспорту, складеного Одеським міським БТІ РОН від 27.10.2000, згідно якого загальна площа квартири була збільшена до 83, 4 кв.м, але при цьому уся технічна документація оформлювалась на їхню матір, тобто юридично саме вона була замовником (забудовником). Позивачами було отримано розпорядження Приморської районної адміністрації №1367 від 1999 р., яким: затверджено рішення №174 - збережено до подальшої експлуатації реконструкцію квартири АДРЕСА_1, вважати загальну площу квартири 84, 8 кв.м., прийняття об'єкту в експлуатацію здійснити у відповідності до ДБН А.3.1-3-94. Позивачі зазначали, що коштів на реконструкцію квартири ОСОБА_3 жодного разу не надавав, про що може свідчити в тому числі квитанція про сплату мита до КП "Одеське міське бюро архітектури та містобудування", на якій стоїть підпис ОСОБА_2. Здійснена добудова фактично збільшила загальну житлову площу квартири, яка належала матері сторін до 83, 4 кв.м. Позивачі вказували, що на цей час вони вже 8 років мають виданий для підписання Акт держаної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. Завершити реконструкцію та прийняти об'єкт в експлуатацію заважає відповідач, не допускаючи нікого до майна яке йому взагалі не належить. Таким чином, вони вважали, що ОСОБА_3 має успадкувати за заповітом 1/5 частини майна, за наявними правоустановчими документами (без урахування реконструкції) оскільки заповітом матері реконструкція не охоплена (заповіт складений 30.09.1997, до початку реконструкції). ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 повинні успадкувати за законом в рівних частинах (4/15) майно матері відповідно до старих технічних характеристик за наявними правоустановчими документами та успадкувати за законом в рівних частинах (але вже в розмірі 1/3, 1/3, 1/3 (оскільки заповітом матері реконструкція не охоплена (заповіт складений 30.09.1997, до початку реконструкції) права замовника реконструкції. На цей час позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не в змозі оформити своє право на спадщину внаслідок існуючого спору щодо тлумачення заповіту, про що свідчать вищезазначені судові розгляди, та як їх наслідок - не визначеність часток у праві на спадщину (вищезазначену квартиру), що належить нотаріальному посвідченню Шостою державною нотаріальною конторою міста Одеси. Окрім того, ОСОБА_3 умисно чинить перешкоди в користуванні майном, право на яке належить також і позивачам. Ним замінені усі замки до вхідних дверей у квартиру. До квартири він позивачів не впускає, за комунальні платежі не платить, платять вони. На цей час квартира повністю здається у найом особам, гроші отримані від здачі квартири ОСОБА_3 витрачає на власні потреби. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Таким чином, на цей час, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, мають право користування площею квартири в тому числі з урахуванням її збільшення, яке відбувалось саме за їх рахунок, але ОСОБА_3 вважає себе єдиним власником квартири, не маючи на те жодних законних підстав. Крім того, позивачі також зазначали, що відповідач повинен бути усунутий від права на спадкування за законом, оскільки ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві. Похилий вік матері та стан її здоров'я не дозволяли їй надовго залишатися без догляду. ОСОБА_3 навмисно ухилявся від допомоги матері і відверто заявляв, що не вважає себе нічим їй зобов'язаним. 20 березня 2001 року мати позивачів потрапила до реанімації у відділення нейрохірургії, про що сусіди одразу повідомили ОСОБА_3, через те, що він жив найближче і міг, як вони сподівались, якнайшвидше надати необхідну допомогу. Нажаль, відповідач навіть не знайшов можливості подзвонити родичам та сповістити позивачів про те, що мати в комі і може вже не прийти до тями. При цьому він не приніс у лікарню ані білизни, ані одягу для мами, а зі списку ліків, що надав йому лікар, купив лише декілька на власний розсуд, пояснюючи це тим, що в нього немає грошей. Позивачі також просили припинити право відповідача на частку у спільній частковій власності, оскільки, відповідач має медичний діагноз "буйна психопатія", встановлений МСЕК Одеського обласного неврологічного диспансеру, який відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я УССР від 08 лютого 1985 года № 52 (v0052282-85) "Об утверждении перечня хронических заболеваний, при которых лица, страдающие этими заболеваниями, не могут проживать в коммунальной квартире или в одной комнате с членами своей семьи" унеможливлює сумісне проживання. Крім того, розподіл або виділення у натурі частки приміщення ОСОБА_3, технічно неможливе, що може бути підтверджено в тому числі будівельно-технічною експертизою, відповідач у власності має окрему 2-кімнатну квартиру у АДРЕСА_2, частка відповідача у спадковому майні незначна. Таким чином, з метою належного, повного та реального захисту прав, позивачі також просили припинення права відповідача на частку за заповітом у квартирі, в якій разом фактично сторони не зможуть проживати.

Позивача ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити з наведених підстав.

Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву, згідно якої позов підтримав та просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач, повідомлений належним чином, до суду не з’явився, про поважність причини неявки суд не сповістив, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та її представинка, допитавши в якості свідка ОСОБА_8, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Розпорядження Органу приватизації Приморського району м. Одеси № 1227 від 04.12.1996 р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

30.09.1997 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, згідно якого заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.

У 1998 році за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (діти ОСОБА_4) у квартирі було зроблено реконструкцію, в результаті якої загальна площа квартири була збільшена з 62,4 кв.м до 84,8 кв.м.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації №1367 від 1999 р, було збережено до подальшої експлуатації здійснену реконструкцію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим відділом РАГС Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси 24.03.2001 року. .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми померлої ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.18-19) і таким чином, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері.

Шостою державною нотаріальною конторою міста Одеси було прийнято подані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 62,4 кв.м.

10 вересня 2001 Шостою державною нотаріальною конторою міста Одеси було прийнято та зареєстровано заяву ОСОБА_3, який також є сином ОСОБА_4 про прийняття вищезазначеної спадщини за заповітом.

На час складання заповіту ОСОБА_4 була співвласником зазначеної квартири разом з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах, тобто на час складання заповіту ОСОБА_4 належало 1/5 частина спірної квартири.

25 листопада 2002 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2-1483/02 було визнано недійсним розпорядження № 1227 від 04.12.1996 р про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, видане на ім'я ОСОБА_4 Органом приватизації Приморського району міста Одеси, визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виключено з числа власників ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зобов'язано Орган приватизації Приморського району міста Одеси внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності на житло.

Розпорядженням УЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2003 були внесені зміни до Свідоцтва про право власності на житло від 04.12.1996. При цьому у зв'язку з технічною неможливістю внесення змін в раніше виданий пакет приватизаційних документів зобов'язано видати нове свідоцтво на ОСОБА_4 тією ж датою та номерами.

При винесенні рішення 25.11.2002 року Приморський районний суд м. Одеси визначив набуття права власності на житло ОСОБА_4 в цілому на все житло, але не зазначив, на яку ж: саме частку житла тепер ОСОБА_3 має право за заповітом, який видавався раніше ОСОБА_4 на підставі свідоцтва, яке стало частково недійсним за рішенням суду, та за яким раніше спадкодавець була власником лише 1/5 частини житла разом з відповідачами - ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

8.05.2007 року Шоста нотаріальна контора міста Одеси відмовила спадкоємцям у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з тим, що не можна встановити яка-ж саме частина спадкового майна (квартири) повинна бути успадкована кожним з спадкоємців за визнаним частково недійсним свідоцтвом про право власності та новим свідоцтвом на житло ОСОБА_9 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дітьми померлої ОСОБА_4

Тобто, на цей час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не в змозі оформити своє право на спадщину внаслідок існуючого спору щодо тлумачення заповіту між позивачами та ОСОБА_3.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (2004 року) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спір щодо тлумачення заповіту виник до набрання чинності ЦК (435-15) (2004 року), але існує і на цей час. Свідоцтва про право на спадщину нікому з сторін досі не видані, і у 2008 році державна нотаріальна контора офіційно надала відмову у їх видачі у зв'язку зі спором. Таким чином щодо існуючого спору має бути застосоване положення ЦК України (435-15) (2004 року). Як вбачається зі ст. 1256 ЦК України (2004 року) тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно ч.3, 4 ст. 213 ЦК України (2004 року) при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У заповіті ОСОБА_4 дослівно написано: "...на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: належну мені на праві приватної власності частину квартири АДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_3". Оскільки на час складання заповіту 30.09.1997 року ОСОБА_4 належала 1/5 частина вказаної квартири, то і заповісти вона могла лише цю частину, і її волевиявлення було спрямоване на заповідання саме цієї частки. В іншому випадку у заповіті мало б бути зазначено, що спадкодавець заповідає певній особі усе своє майно (або його частину), що їй належатиме на момент смерті. Такого застереження заповіт ОСОБА_4 не містить, передбачити можливе скасування розпорядження органу приватизації в момент складання заповіту ОСОБА_4 також не могла.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою 30.09.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4440, встановивши, що ОСОБА_4 заповіла на користь ОСОБА_3 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м.

Після смерті ОСОБА_9 круг спадкоємців за законом був наступним - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є дітьми померлої ОСОБА_4

Вищенаведене свідчить, що за заповітом померлої на 1/5 її квартири має право ОСОБА_3, про що він подав у нотаріальну контору заяву про прийняття 1/5 спадщини.

За законом 4/5 квартири повинні бути розподілені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (2004 року) Правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Оскільки спадщина була відкрита та спірне спадкове майно було прийнято спадкоємцями до набрання чинності ЦК (435-15) (2004 року), з огляду на застосування Цивільного кодексу України (435-15) до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо питання прийнятих частин спадкового майна застосуванню підлягає Цивільний кодекс УРСР (1540-06) (в редакції 1963 року)

Згідно ст. 537 ЦК УССР (1540-06) частина майна, що залишилась не заповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529 - 533 цього Кодексу. Тобто на загальних підставах спадкоємства відповідної черги. Таким чином, на сьогодні право на спадщину (квартиру): на 1/5 частину за заповітом - належить ОСОБА_3, за законом - 4/15 частини квартири належить ОСОБА_2, 4/15 - ОСОБА_1, 4/15 - ОСОБА_3. (4/5 / 3 = 4/15) (4/15 (за законом) + 4/15 (за законом) + 4/15 (за законом) + 1/5 (за заповітом) = 5/5).

Крім того, за рахунок позивачів було здійснено добудову житлової площі до квартири АДРЕСА_1, відповідно до технічного паспорту, складеного Одеським міським БТІ РОН від 27.10.2000, згідно якого загальна площа квартири була збільшена до 83, 4 кв.м, але при цьому уся технічна документація оформлювалась на ОСОБА_4, тобто юридично саме вона була замовником (забудовником).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) встановлено, що "якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини".

Позивачами було отримано розпорядження Приморської районної адміністрації №1367 від 1999 р., яким: затверджено рішення №174 - збережено до подальшої експлуатації реконструкцію квартири АДРЕСА_1, вважати загальну площу квартири 84, 8 кв.м., прийняття об'єкту в експлуатацію здійснити у відповідності до ДБН А.3.1-3-94.

Таким чином, ОСОБА_3 має успадкувати за заповітом 1/5 частини майна, за наявними правоустановчими документами (без урахування реконструкції), оскільки заповітом ОСОБА_4 реконструкція не охоплена (заповіт складений 30.09.1997, до початку реконструкції). ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 повинні успадкувати за законом в рівних частинах (4/15) майно матері відповідно до старих технічних характеристик за наявними правоустановчими документами та успадкувати за законом в рівних частинах (але вже в розмірі 1/3, 1/3, 1/3 (оскільки заповітом матері реконструкція не охоплена (заповіт складений 30.09.1997, до початку реконструкції) права замовника реконструкції.

Розглядаючи вимоги позивачів про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за законом 4/15 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м та від права на спадкування 1/3 прав та обов'язків ОСОБА_4, як замовника реконструкції зазначеної квартири, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 528 ЦК УССР (1963 року) не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також - батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) встановлює, що це "стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (2947-14) (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не с достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування"

Таким чином, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як встановлено в судовому засіданні, похилий вік ОСОБА_4 та стан її здоров'я не дозволяли їй надовго залишатися без догляду. ОСОБА_3 навмисно ухилявся від допомоги матері. 20 березня 2001 року ОСОБА_4 потрапила до реанімації у відділення нейрохірургії, про що сусіди одразу повідомили ОСОБА_3, через те, що він жив найближче і міг, якнайшвидше надати необхідну допомогу. Проте, відповідач навіть не знайшов можливості подзвонити родичам та сповістити про те, що ОСОБА_4 в комі. При цьому він не приніс у лікарню ані білизни, ані одягу для матері, а зі списку ліків, що надав йому лікар, купив лише декілька на власний розсуд, пояснюючи це тим, що в нього немає грошей. Дані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_8, допитаної в якості свідка у судовому засіданні, яка є племінницею відповідача, ксерокопією історії хвороби № 3083 ОСОБА_4, яка знаходилася на лікуванні у неврологічному відділенні КУ "Міська клінічна лікарня № 1".

Розглядаючи вимоги позивачів стосовно припинення частки відповідача у спільній частковій власності, судом встановлено наступне:

Відповідач ОСОБА_3 має медичний діагноз "буйна психопатія", встановлений МСЕК Одеського обласного психоневрологічного диспансеру, який відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я УССР від 08 лютого 1985 года № 52 (v0052282-85) "Об утверждении перечня хронических заболеваний, при которых лица, страдающие зтими заболеваниями, не могут проживать в коммунальной квартире или в одной комнате с членами своей семьи" унеможливлює сумісне проживання з відповідачем.

Згідно висновку № 286 судової будівельно-технічної експертизи від 2.07.2010 року, розподіл або виділення у натурі 1/5 частки спірної квартири - технічно неможливе.

Частка відповідача у спірній квартирі є незначною.

Як вбачається з довідки ОМБТІтаРОН від 6.10.2010 року за відповідачем зареєстровано Ѕ частина квартири по АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як встановлено судом, частка ОСОБА_3 в спірній квартирі є незначною, не може бути виділена в натурі, спірна квартира є неподільною; спільне володіння та користування квартирою позивачами на відповідачем є неможливим; припинення права відповідача на 1/5 частину спірної квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки він має у власності інше житло, в якому фактично проживає.

Таким чином, суд вважає можливим припинити право відповідача на 1/5 частину квартири в порядку спадкування за заповітом зі сплатою йому компенсації вартості його частки.

Відповідно до ч.2 ст.365 ЦК суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно платіжного доручення 0002112010 від 2.11.2010 року позивачами на підстав ухвали суду від 6.10.2010 року здійснено попереднє внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду у розмірі 65537 грн.

Що стосується вимог позивачів в частині вирахування сплати позивачами комунальних послуг за час користування квартирою відповідачем, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно ч.2 ст. 163 ЖК України тимчасова відсутність наймача та членів його сім’ї не звільняє їх від виконання обов’язків за договором найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у сумі 439 грн., а також стягує на користь держави судовий збір у розмірі 1291 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд –

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4, посвідченого Шостою одеською державною нотаріальною конторою 30.09.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4440, встановивши, що ОСОБА_4 заповіла на користь ОСОБА_3 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м.

Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 за законом 4/15 частин квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м та від права на спадкування 1/3 прав та обов'язків ОСОБА_4, як замовника реконструкції зазначеної квартири.

Припинити право ОСОБА_3 на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, а саме на: 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 62,4 кв.м., з компенсацією ОСОБА_3 за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартості зазначеної частки у сумі 65537 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.