Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Бузовського В. В.

при секретарі – Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №16, в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна набутого під час шлюбу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, стягнення грошової компенсації, -

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилалася на те, що під час шлюбу, який було розірвано 11.09.2009 року, вона і відповідач придбали АДРЕСА_1, два гаражі та автомобіль "ВАЗ 2105" р/н НОМЕР_1. Договір купівлі-продажу квартири оформлений на її чоловіка, а автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 В частині поділу квартири зазначає, що майно набуте під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя і у випадку визначення часток вони є рівними, тобто їй має належати Ѕ частина квартири, в якій вона просить визначити порядок користування та виділити їй кімнату площею 14,0 кв.м. Договір купівлі-продажу автомобіля в частині покупця вважає недійсним, оскільки кошти на його придбання були надані нею та її чоловіком. Таким чином, вважає, що автомобіль є також спільною сумісною власністю подружжя, їй має належати Ѕ його частина, а оскільки автомобіль є річчю неподільною просить стягнути на її користь грошову компенсацію в розмірі 20 000 грн.

Представник відповідача вимоги позову не визнав в повному обсязі, в частині поділу квартири пред’явив зустрічний позов за яким просив встановити факт належності АДРЕСА_1 ОСОБА_2, на праві особистої приватної власності. В обґрунтування вимог посилався на те, що його довірителю до реєстрації шлюбу належала інша квартира, яку він продав за 16 632 грн та придбав спірну квартиру за 10 687 грн, тобто на придбання нової квартири були витрачені кошти від належного ОСОБА_2, на праві особистої власності майна. В частині гаражів зазначив, що ніяких гаражів на праві власності ОСОБА_2, не має. В частині визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним пояснив, що ніякого відношення до придбання автомобіля його довіритель не має, ОСОБА_3, представником якої він є, за особисті кошти, отримані від продажу належного їй будинку, придбала автомобіль та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2, записаний, як особа яка має право керування автомобілем.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що ОСОБА_2, та ОСОБА_1, зареєстрували шлюб 30.10.1993 року (а.с. 5). ОСОБА_2, з 29.03.1993 року на праві особистої приватної власності належала квартира № АДРЕСА_2 12.02.2003 року ОСОБА_2, продав зазначену квартиру за 16 632 грн та 15.04.2003 року придбав квартиру № АДРЕСА_1 за 10 687 грн, що підтверджується договорами купівлі – продажу (а.с. 18, 19).

Відповідно до ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року (v0016700-98) "Про застосування судами деяких норм КпШС України (2006-07) " визначено, що при вирішенні спору між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного майна, з’ясувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Зазначене роз’яснення визначено в п. 3 ч.1 ст. 57 СК України, якою встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що кв. № АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2, оскільки придбана за кошти отримані від продажу належної йому, до укладення шлюбу, на праві особистої приватної власності кв. № АДРЕСА_2 Припинення сімейних відносин не позбавляє права колишнього члена сім’ї в користуванні жилим приміщенням. Порядок користування в квартирі, що належить громадянинові на праві власності встановлює власник.

В частині поділу гаражів, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження права власності за відповідачем на гаражі та не надано жодного доказу на підтвердження існування гаражів взагалі. З клопотанням про витребування доказів по справі позивачка не зверталася. Суд, згідно чинного законодавства обмежений у правів витребування доказів із власної ініціативи.

В частині визнання недійсним договору купівлі – продажу автомобіля щодо власника ОСОБА_3 та визнання права спільної сумісної власності на автомобіль за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов також задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою не надано жодного доказу про придбання автомобіля подружжям під час шлюбу.

Суд не приймає до уваги показання свідків, оскільки вони не стосуються предмету спору. Також суд не приймає до уваги боргову розписку від 20.01.2003 року (а.с. 60), згідно якої ОСОБА_1, взяла в борг у ОСОБА_4, 3 000 доларів США, оскільки в ній зазначено, що кошти необхідні ОСОБА_1, для придбання своєї квартири, тобто в особисту власність ОСОБА_1, крім того, зазначені кошти повернуті особисто ОСОБА_1, шляхом продажу ОСОБА_4, належного їй на праві особистої власності майна отриманого в порядку спадкування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1, задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки не підтвердженні жодним допустимим доказом, про що було заявлено в судовому засіданні самою позивачкою.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За тих самих підстав, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтований, підтверджений документально та ґрунтується на законі, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 64, 212- 215 ЦПК України суд, -

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна набутого під час шлюбу – відмовити.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, стягнення грошової компенсації – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту належності нерухомого майна на праві особистої власності – задовольнити.

Встановити факт належності на праві особистої приватної власності квартири № АДРЕСА_1 - ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 38 грн 50 коп.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.