Київський районний суд м. Сімферополя в складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Тарасенко Т.С., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Київська районна рада м. Сімферополь, Інспекції ДАБК в АР Крим, Сімферопольська міська рада, ЖЕО Київського району м. Сімферополь, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про спонукання привести домоволодіння у первинне становище, відшкодування моральної шкоди, тощо –

20.01.2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про приведення домоволодіння у первинний стан (а.с. 3-6 Том-1). Свої вимоги мотивували тим, що вони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_9. У листопаді 2008 року до них звернулися відповідачі, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 для отримання дозволу щодо обладнання вікна зі своєї квартири у їх двір. Однак такого дозволу вони їм не дали. Тоді 02.12.2008 року відповідачі самовільно пробили пройом для вікна. Вважають, що відповідачі порушують їх право приватної власності, у зв’язку з чим просять зобов’язати відповідачів привести домоволодіння АДРЕСА_1 у первинний стан, закласти в іконний пройом, що виходить на домоволодіння АДРЕСА_9, також просили стягнути з відповідачів на їх користь витрати на юридичні послуги у розмірі 250 грн.

19.02.2009 року позивач ОСОБА_2 доповнив позовні вимоги (а.с. 42-43 Том 1). Просив стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., судовий збір 22 грн. та 20 грн., витрати на юридичну допомогу – 50 грн. та 250 грн., а всього 2342 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2009 року до участі у справі в якості третіх осіб з боку відповідачів залучено інших співвласників квартири АДРЕСА_1 – ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 49 Том 1).

23.03.2009 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали доповнення до позову (а.с. 84-85 Том 1), у якому просили привести домоволодіння по АДРЕСА_1 у первинний стан.

Ухвалою суду від 31.03.2010 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Сімферопольську міську раду та КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя (а.с. 188 Том 1).

Представники позивача ОСОБА_2 та адвокат у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися, в матеріалах справи маються заяви з клопотанням про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 36, 37 Том 1).

Відповідачка ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення. Пояснила, що віконний пройом існував від дня будівлі жилого будинку, однак колишніми власниками квартири № 6 ОСОБА_16 цей віконний пройом був закладений, тобто ними було проведено переобладнання без відповідного узгодження. Вона ж лише відновила віконний пройом та привела приміщення у відповідність до технічного паспорту та проекту будівництва цього житлового будинку. Також пояснила, що у вікно вставлено непрозоре візерункове скло, через яке не видно двір позивачів, а тому вважає, що ніяким чином права позивачів нею не порушуються.

Відповідач ОСОБА_6 та треті особи - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судове засідання не з’явилися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином за адресою, вказаною в позові, причини неявки суду не відомі.

Представник Київської районної ради м. Сімферополь у судовому засіданні позов підтримав, не заперечував проти його задоволення та пояснив, що відповідачкою ОСОБА_12 до адміністративної комісії були надані неналежні документи, а тому й було прийнято рішення про звільнення її від адміністративної відповідальності. На сьогодні з’ясовано, що відповідачами зроблений віконній пройом самовільно, в приміщенні яке їм не належить.

Треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судове засіданні не з’явилися, в матеріалах справи є заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 92, 93 Том 1).

Представники Сімферопольської міської ради, ЖЕО Київського району м. Сімферополь у судове засідання не з’явилися, однак в матеріалах справи є письмові пояснення по суті позову, відповідно до яких, вони позов підтримають, наполягають на його задоволенні. Приведені нормативні документи, які були порушені відповідачами (а.с. 219, 248-250 Том 1).

Вислухавши представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_17 та ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_14, відповідачку ОСОБА_7, представника Київської районної ради м. Сімферополь, вивчивши матеріали справи, матеріали інвентарної справи домоволодіння, та докази, надані сторонами на підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі договору обміну від 22.04.1997 року (а.с. 32 Том 1). Предметом їх договору обміну була: квартира АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати № 3 - жилою площею 21,7 кв.м., передпокою № 1 та кухні № 2 (а.с. 131 том 1).

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самовільно зайняли нежиле приміщення - сарай, площею 23,9 кв.м., яке самовільно переобладнали в дитячу кімнату. Крім того, без наявного дозволу зробили у цьому приміщенні площею 23,9 кв.м квартири № 6 віконний пройом розміром 1,0 х 0,70 м та обладнали вікно, яке виходить у двір домоволодіння АДРЕСА_9, співвласниками якого є позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (кожному належить на праві власності по 25/100 часток домоволодіння).

Відповідно ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 177 ЖК України, громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об’єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 "Правил користування приміщенням и жилих будинків", затверджених постановою КМ України № 45 від 23.01.2006 року, перепланування жилих та підсобних приміщень має проводитися тільна на підставі відповідних проектів без обмеження інтересів інших осіб, які проживають в будинку, з дозволу власника будинку та органа місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до п. 7 зазначених Правил, власник та наймач квартири зобов’язаний дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Відповідно п. 1.4.4. "Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями" № 76 від 17.05.2005 року, переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, наймачами квартир може провадитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі квартир можуть виконувати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку.

В судовому засіданні відповідачкою ОСОБА_7 факт облаштування віконного пройому в самовільно зайнятому приміщенні площе 23,9 кв.м. підтверджено.

Оскільки судом встановлено, що дії по облаштуванню вікна були влаштовані саме відповідачами ОСОБА_15 та ОСОБА_7, суд вважає правильним подання позову саме до них, а не всіх співвласників квартири АДРЕСА_1, які долучені по справі в якості третіх осіб з боку відповідачів.

Суд критично ставиться до пояснень відповідачки ОСОБА_7 про те, що вікно в цій кімнаті існувало з моменту будівництва цього будинку, оскільки такі пояснення суперечать фактичним обставинам та матеріалам інвентарної справи, яка ретельно була вивчена сторонами та дослідження судом в ході розгляду справи по суті. Судом встановлено, що раніше в приміщенні площею 23,9 кв.м. ніякого вікна не існувало, що підтверджено матеріалами інвентарної справи та технічним планом квартири, в якій проживають відповідачі (а.с. 137, 162, 183, 200-201 том 1). Більш того, про відсутність такого вікна вказано в проекті, наданому суду саме відповідачкою ОСОБА_7, згідно якому їй пропонувалося та проектувалося виготовлення цього вікна тільки після отримання згоди на це власників сусіднього домоволодіння (а.с. 132, 183-184 том 1). Але як встановлено в суді та не спростовано відповідачкою, такої згоди сусідів сім’єю ОСОБА_7 отримано не було.

Суд також не приймає до уваги пояснення відповідачки про те, що вона має проект та всі відповідні узгодження та дозволи, оскільки згідно матеріалам справи та наданими самою ж відповідачкою письмовим документам, всі узгодження, дозволи та проект були виготовлені та підписані відповідними органами не на момент початку реконструкцій, а вже в період розгляду справи в суді, а саме в вересні 2009 року. Більш того, згідно листу від 06.09.2010 року заступника головного архітектора Київського району м. Сімферополь " проект перепланування нежилої частини квартири в жилу був виготовлений з урахуванням приміщень, які розташовані за межами квартири № 6, які не належать сім’ї відповідачів. У зв’язку з вищевикладеним узгодження проекту, виготовленого ТОВ "АБ Профіль" № 20/09-АР "Перепланування нежилої частини квартири в жилу по АДРЕСА_1" від 11.09.2009 року головним архітектором Київської районної ради м. Сімферополя є недійсними" (а.с. 4 том 2).

У зв’язку із тим, що у відповідачів на цей час відсутні відповідні дозволи та проект на виконання будівельних робіт щодо реконструкції квартири, суд вважає за необхідне задовольнити позов і зобов’язати відповідачів за свій рахунок відновити приміщення квартири АДРЕСА_1 в первинне становище, шляхом закладення у приміщенні площею 23,9 кв.м. віконного пройому розміром 1,0 х 0,70 м, яке виходить на домоволодіння АДРЕСА_9.

В судовому засіданні представниками позивача доведено, а відповідачами не спростовані факти того, що віконний пройом, обладнаний сім’єю відповідачів в приміщенні АДРЕСА_1 знаходиться в безпосередній близині до кровлі домоволодіння позивачів, перешкоджає проведенню ремонтних робіт по перекриттю даху, заміни дерев’яних стропил, шиферу, тощо. Віконний пройом перешкоджає для подальшого переобладнання та ремонту сараю позивача ОСОБА_2, прибудованого до жилого будинку літера "Б" в ванну кімнату та санвузол. Самовільно виготовлений відповідачами віконний пройом знаходиться безпосередньо на даху будинку позивача ОСОБА_2 на відстані 2.3 м. від стелі кімнати, що позбавляє можливості позивача збільшити висоту в кімнаті та замінити кровлю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідачів моральної шкоди в сумі 2000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають. Представниками позивача моральна шкода обґрунтовувалася тим, що облаштування відповідачами віконного пройому, призвело до механічного порушення стін та часткового порушення жилого приміщення в будинку АДРЕСА_9, оскільки представниками позивача не надано суду належних та допустимих таких пошкоджень. Також не надано суду належних доказів спричинення ОСОБА_2 взагалі такої шкоди діями відповідачів. А тому ці вимоги суд залишає без задоволення.

Судом також не приймаються обґрунтування ОСОБА_7 своїх дій по облаштуванню віконного пройому без відповідного узгодження, проекту та згоди сусідів тим, що в неї дві доньки, які навчаються у вищому навчальному закладу а тому потребують умов для навчання, оскільки діючим законодавством не передбачено покращення своїх житловим умов шляхом порушення діючих Правил та вимог законодавства, всупереч інтересам інших громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, посадових або службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення згідно з ч. 2 ст. 14 ЦПК України є підставою для відповідальності, передбаченої законом.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 (v0011700-76) (зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року № 4, від 25 грудня 1992 року № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) ), що згідно зі ст. 7 ЦК України є правовим звичаєм і на день розгляду спору не суперечить чинним законам України, резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. В резолютивній частині рішення, зокрема, має бути зазначено: які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаченим законом способом підлягає захисту порушене право.

Отже, резолютивна частина рішення повинна бути викладена таким чином, щоб це зробило можливим її виконання, оскільки невиконання судового рішення зробить неможливим захист прав і законних інтересів позивача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 217 ЦПК України суд, що прийняв рішення, може визначити порядок його виконання або вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до клопотання представників позивача ОСОБА_2 та приписів ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополь - 07 грн. 50 коп., за правову допомогу адвоката в сумі 1200 грн. 00 коп., оскільки вони підтверджені відповідними квитанціями (а.с. 1, 2 том 1, а.с. 8-10 том 2).

На підставі ст.ст. 152, 177, 189 ЖК України, ст.ст. 23, 376, 383, 386 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214- 215, 217, 218 ЦПК України, с у д –

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Київська районна рада м. Сімферополь, Інспекції ДАБК в АР Крим, Сімферопольська міська рада, ЖЕО Київського району м. Сімферополь, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про спонукання привести домоволодіння у первинне становище, відшкодування моральної шкоди, тощо – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за свій рахунок привести квартиру АДРЕСА_1 в первинне становище шляхом закладення в приміщенні площею 23,9 кв.м, віконного пройому розміром 1,0 х 0,70 м, яке виходить на домоволодіння АДРЕСА_9.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у Київському районному суді м. Сімферополь - 07 грн. 50 коп., за правову допомогу адвоката в сумі 1200 грн. 00 коп.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.