Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,-

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики грошових коштів у розмірі 13 623 681,26 грн., обґрунтовуючи тим, що 26.04.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до п.1, п.2, п.3 даного договору ОСОБА_1 (позикодавець) передав ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти в сумі 3 787 500,00 грн., що є еквівалентом 750 000,00 дол. США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD=5,05 грн., які останній зобов’язувався повернути через три місяці без нарахування відсотків до 27 липня 2007 року рівними чи нерівними частками, однак, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, тому станом на 23.04.2010 року окрім суми основного боргу (п. 5 договору позики) зобов’язаний сплатити суму боргу з нарахуванням 30% від суми позики. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що курс 1 долара США (встановлений Національним банком України) з моменту укладання договору та подачі позову до суду значно зріс та становить 7,9258 грн., а тому сума основного боргу (3787500,00 грн.) в еквіваленті дол. США (750 000,00 дол. США) слід перерахувати у відповідності до теперішнього курсу дол. США, а саме 5 944 350,00 грн.( 7,9258 грн. x 750 000,00 дол. США).Крім того позивач, вважає, що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов’язання, а тому на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, який позивач визначає в сумі 2 881 264,80 грн., а також 3% річних від простроченої суми за 1001 день прострочення в сумі - 487 924,14 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, однак, представник позивача ОСОБА_3 надав суду заяву, де позов від імені ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутність в заочному провадженні. (а.с.60)

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та телеграми на адресу, вказану в позовній заяві, причини неявки суд не повідомив (а.с. 35, 45, 54а).

На підставі ч.1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи думку представника позивач, який подав заяву про розгляд справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 1512 (а.с. 11).

Згідно з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 якого, ОСОБА_1 (позикодавець по договору) передав у власність ОСОБА_2 (позичальник по договору) строком на три місяці до 27.07.2007 року грошові кошти в розмірі 3 785 500,00 грн., що є еквівалентом 750 000,00 дол. США за встановленими сторонами обмінним курсом 1 USD=5,05 грн.

Пунктом другим зазначеного договору передбачено, що позичальник зобов’язується таку саме суму грошових коштів без нарахування відсотків від суми позики повернути до 27.07.2007 року в порядку та умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 3, 4 договору позики позичальник вправі повертати позику як рівними, так і нерівними частками, зобов’язання має бути здійснено в м. Києві готівкою.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 5 договору позики у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов’язаний сплатити суму боргу з нарахуванням 30 % від суми позики.

Так, у відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно з положенням п. 8 договору позики сторони домовились, у разі своєчасного не повернення позичених грошових коштів, позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України.

В свою чергу ОСОБА_2 за умовами п. 9 договору позики письмово заявив, що не матиме заперечень проти виконавчого напису про безспірне стягнення заборгованості у разі невиконання ним свого зобов’язання.

Відповідно до встановлених судом обставин, відповідач жодних дій щодо належного виконання умов укладеного договору не здійснив, заборгованість за договором позики від 26.04.2007 року, що становить 3 787 500,00 грн., не виконав, а тому має сплатити 30 % боргу від суми позики.

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до відповідача з приводу стягнення суми боргу за договором позики грошових коштів та відсотків за порушення умов договору.

Крім того, статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Однак, всупереч п.5 договору позики позивач просить здійснити перерахунок суми заборгованості у відповідності до теперішнього курсу дол. США, а саме 1 USD=7,9258 грн., що становить 5944350,00 грн., та визначити саме цю суму, як суму боргу за договором, проте доводи ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом, оскільки договірні зобов’язання виконуються чітко в межах укладеного договору, а саме у відповідності п. 1 до договору сума позики становить 3 787 500,00 грн., від якої нараховуються відсотки за несвоєчасне повернення позики.

Крім того, з тих же підстав, суд не може погодитись з наданими позивачем розрахунками щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу, що становить 487 924,14 грн., тобто 3% річних за 1001 день прострочення від суми боргу, який позивач визначив як 5944350,00 грн.

Частиною 1 ст. 1051 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлений факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача внаслідок невиконання договору позики, зміст якого становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи зміст позовних вимог, характер правопорушення, факт вини відповідача, вимоги добросовісності, розумності та справедливості, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума позики в розмірі 3 787 500,00 грн. та 1 136 250 грн. відсотків за несвоєчасне повернення суми позики, що загальною сумою складає 4 923 750 грн.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1051 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208- 209, 212- 215, 218, 224- 226, 232, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у сумі 4 923 750 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього загальною сумою 4 925 570 (чотири мільйони дев’ятсот двадцять п’ять тисяч п’ятсот сімдесят ) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, -

Оскільки, для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд оголошує вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ч.1 ст. 218 ЦПК України. З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитися через три дні після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин рішення.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1051 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208- 209, 212- 215, 218, 224- 226, 232, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у сумі 4 923 750 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього загальною сумою 4 925 570 (чотири мільйони дев’ятсот двадцять п’ять тисяч п’ятсот сімдесят ) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.