6-471/10 Про скасування рішення третейського суду - 20.08.2010 Прийняття

У липні 2010 року заявник СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" звернувся до суду з заявою до відповідачів Третейський суд при асоціації "Лойер-консалтінг-груп", ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест", та ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду при асоціації "Лойер-консалтінг-груп" від 2 лютого 2007 року за позовом ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" до СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та звернення стягнення на нерухоме майно. Вказаним рішенням визнано дійсною угоду – договір іпотеки від 17 січня 2006 року укладений між СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та ОСОБА_1, звернено стягнення за цим договором на нерухоме майно, належне СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та визнано право власності за ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" на нерухоме майно - базу відпочинку "Автобусник", яке розташоване у АДРЕСА_1. При цьому послався, що вказане рішення третейським судом прийнято з порушенням вимог закону, вирішено питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки участі у розгляді справи у третейському суду їх представник не приймав, надана у справу третейського суду довіреність на ім’я представника ОСОБА_2 підписана не їхнім директором, ніякої угоди у вигляді договору іпотеки, в якому міститься також застереження про передачу спорів на розгляд зазначеному третейському суду, ними ні з ким з вказаних осіб ніколи не укладалося, вказані документи сфальсифіковані з метою заволодіння їх майном, третейська угода, на підставі якої вирішувалася справа, є недійсною. Про вказане рішення третейського суду їм стало відомо тільки у червні 2010 року після отримання відповіді Ялтинського БТІ, яке відмовило їм у видачі витягу про право власності на нерухоме майно. Тому позивач просить скасувати вказане рішення третейського суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вказану заяву, дав пояснення, аналогічні викладеному у заяві.

Представник відповідачів Третейський суд при асоціації "Лойер-консалтінг-груп" письмово просив розглянути справу без їх участі. Представник ТОВ "Виробничо-комерційний центр "Югінвест", та ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилися про дату, час слухання справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, матеріали третейської справи, суд приходить до наступного.

За загальними правилами - третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Згідно зі ст. 5, 6 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд Третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, окрім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених даним Законом.

Зокрема, рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди", підставами для оскарження та скасування рішення третейського суду можуть бути, лише наступні підстави:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду

відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо

рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону,

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням третейського суду при асоціації "Лойер-консалтінг-груп" від 2 лютого 2007 року задоволено позов ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" до СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та звернення стягнення на нерухоме майно, вказаним рішенням визнано дійсною угоду – договір іпотеки від 17 січня 2006 року укладений між сторонами, звернено стягнення за цим договором на нерухоме майно, належне СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та визнано право власності за ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" на нерухоме майно- базу відпочинку "Автобусник", яке розташоване у АДРЕСА_1.

Суд вважає, що є підстави для скасування цього рішення третейського суду,оскільки доводи щодо недійсності третейської угоди заслуговують на увагу.

Згідно Закону України "Про третейські суди" (1701-15) спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди.

В силу положення ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода –це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Тобто, третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Згідно ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський

розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

У вказаних нормах права відображена доктрина автономності третейської угоди. Згідно з якою, третейська угода незалежно від того чи включений її текст до цивільно-правового договору чи викладена вона в окремому документі є самостійним договором, та є незалежною від умов матеріально-правового характеру.

Таким чином, третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством, зокрема ст.. 203 ЦК України (435-15) .

Якщо буде виявлено невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства,то з врахуванням ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ця угода не створює ніяких юридичних наслідків.

У разі виявлення нікчемності третейської угоди немає необхідності у додатковому визнанні третейської угоди недійсною, нікчемність третейської угоди є безумовною підставою для такого скасування.

Судом встановлено, що п.3.3 зазначеного договору іпотеки №1ё від 17 січня 2006 року, на підставі якого було звернення до третейського суду, встановлено, що всі спори та суперечки між сторонами цього договору вирішуються шляхом переговорів, у випадку, якщо сторони не досягли порозуміння, спори, що випливають із цивільних та господарських правовідносин, які виникли на підставі цього договору, передаються на розгляд третейського суду при асоціації "Лойер-Консалтінг-Груп", розташований у м. Луганську, вул.. Леніна, 36-а.

Третейським судом цей пункт договору визнано третейським застереженням, тобто третейською угодою, яка надає право третейському суду розглядати спір.

Цей висновок третейського суду є помилковим, що призвело до розгляду спору, який не підлягав розгляду у третейському суду.

Згідно зі ст.. 18 Закону України "Про іпотеку" (898-15) , договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності зі ст.. 219 ЦК України (435-15) у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину, цей правочин є нікчемним.

Як вбачається з зазначеного спірного договору іпотеки, цей договір, де міститься зазначене третейське застереження, від імені заявника, як сторони по договору, підписав представник ОСОБА_2, на підставі довіреності від 26 травня 2005 року.

Однак при цьому третейський суд приймаючи до уваги вказане третейське застереження не звернув уваги на те, що вказана довіреність не дає права на підписання договору іпотеки. Згідно зі ст.. 245 ЦК України (435-15) форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Оскільки договір іпотеки має вчинятися в письмовій формі та нотаріально посвідчуватися, то у такій саме формі мала бути оформлена і довіреність на ім’я представника на право підписання цього договору.

Як вбачається з зазначеної довіреності від 26 травня 2005 року, вона складена у простій письмовій формі, однак нотаріально не посвідчена, тому представник ОСОБА_2 не мав повноважень на підписання цього договору іпотеки.

Крім того, як вбачається з зазначеного договору іпотеки вимоги закону щодо його форми не дотримано, тобто сам договір укладено письмово, але нотаріально не посвідчено, таким чином, на момент звернення ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" до СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та ОСОБА_1 про визнання угоди - зазначеного договору іпотеки - дійсною та звернення стягнення на нерухоме майно, вказаний договір іпотеки був нікчемним, відповідно і умови цього договору щодо третейської угоди також були нікчемними, а тому ця угода не створювала ніяких юридичних наслідків у вигляді звернення за вирішенням спорів до третейського суду.

Виходячи з наведеного, у суду не було підстав вважати, що третейське застереження у договорі іпотеки, який сам по собі оформлено без додержання вимог щодо його форми, є третейським застереженням, укладеним сторонами належним чином.

За таких обставин, третейським судом було прийнято до провадження та розглянуто справу з порушенням вимог Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , за наявності нікчемної третейської угоди.

Зазначена обставина є підставою для скасування рішення третейського суду, додаткового визнання третейськой угоди недійсною з вказаних підстав не вимагається, вона є недійсною в силу закону на момент звернення до третейського суду за вирішенням спору, бо предметом спору було саме визнання договору іпотеки, де міститься третейське застереження дійсним.

Що стосується доводів заявника про те, що ними взагалі не видавався довіреність на ім’я представника ОСОБА_2, а тому справу розглянуто за їх відсутності без повідомлення про розгляд справи, та вирішено питання щодо прав та обов’язків осіб, які не брали участь у справі, то вони на увагу не заслуговують, участь у справі приймав представник ОСОБА_2 на підставі вказаної довіреності, яка в частині надання йому права брати участь у розгляді спорів у третейських судах, оформлена у відповідності

з вимогами закону до форми довіреності, ніяких доказів на підтвердження того, що підписи від імені директора заявника та самого ОСОБА_2 підроблені, суду не надано.

Суд вважає, що заявником строк звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду не пропущено.

Згідно зі ст.. 51 Закону України "Про третейські суди" (1701-15) заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду, протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Судом встановлено, що після розгляду справи заявник не був повідомлений про прийняте рішення, що підтверджується його наступними діями, ним приймалися заходи щодо отримання у власність земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, вирішувалося питання про отримання витягу про право власності на це майно, доказів того, що ОСОБА_2, який значиться представником під час третейського розгляду повідомив заявника про це рішення третейського суду,не надано, сам ОСОБА_2 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Про рішення третейського суду заявнику стало відомо тільки у червні 2010 року з листа КП "Ялтинське БТІ", яким було відмовлено у видачі витягу з реєстрації права власності.

До суду з заявою про скасування зазначеного рішення третейського суду, заявник звернувся у липні 2010 року, тобто у межах встановленого законом строку.

Керуючись ст. 10, 15, 57, 60, 212 ЦПК України, ст. 51 Закону України "Про третейські суди", ст. 203, 216, 219, 245 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" (898-15) , суд

Заяву СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" задовольнити.

Скасувати рішення Третейського суду при асоціації "Лойер-консалтінг-груп" від 2 лютого 2007 року ( справа № 55/01-А-2007) за позовом ТОВ "Виробничо-кормерційний центр "Югінвест" до СП у формі акціонерного товариства "Українська пивна компанія" та ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною, звернення стягнення на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно - базу відпочинку "Автобусник", яке розташоване у АДРЕСА_1.