Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі – Камінської О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину частково недійсним та зміну правовідношення і позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту, визнання договору частково недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди, суд,-

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати договір купівлі-продажу частини домоволодіння від 31 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним: - у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташоване АДРЕСА_1 у розмірі 3662 кв.м; - у частині визначення вартості 3/100 частини домоволодіння за ціною 220 000 гривень, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору; змінити п.2 договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 31 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визначити, що відчуженню за договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2008 року підлягали 3/100 частини домоволодіння, розташованих на земельній ділянці площею 1275 кв.м, що знаходиться за адерсою: АДРЕСА_1; змінити п. 5 договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 31 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визначити, що продаж частини домоволодіння вчиняється за ціною 2 880 000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) гривень, що еквівалентно 500 000 тисяч доларів США за курсом НБУ на день підписання договору, які продавець отримав до підписання цього договору.

Представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6,діючі за дорученням від 27.04.2009 року(т.1арк.спр.20) у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі. Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 представник позивача ОСОБА_6, якій з’явився до останнього судового засідання, не визнав та просив у їх задоволені відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_7,діючій за довіреностями від 12.03.2009 року(т.1 арк.спр.25) та від 12.12.2008 року (т.1 арк.спр.26),якій з’явився до останнього судового засідання, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив у їх задоволені відмовити,а уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 –підтримав та просив їх задовольнити.

ОСОБА_2, 20.04.2010 року остаточно уточнила позовні вимоги та просила встановити факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у користуванні продавця знаходилася земельна ділянка, загальною площею 1275 кв.м.; визнати частково недійсним внаслідок обману договір купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташоване АДРЕСА_1, а саме у частині - 622 кв.м.; стягнути на її користь з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно відшкодування збитків у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку з вчиненням недійсної частини цього правочину - грошову суму еквівалентну 280000 (двісті вісімдесят тисяч доларів США) по курсу НБУ на момент стягнення у гривні 7,65 гривень за 1 долар США, а саме - 2142000 (два мільйони сто сорок дві тисячі ) гривень 00 коп., моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину у розмірі –п’ятсот тисяч гривень та судові витрати.

3-я особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Володимир Дмитрович у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належними чином, письмово просив розглядати справу за його відсутністю та вказав, а також зазначив, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як договір відповідає вимогам закону, а у розрахунках між сторонами він участі не приймав.

3-я особа: представник комунального підприємства "ОМБТІ та РОН" до судового засідання з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належними чином.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 12 червня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 –з одного боку та ОСОБА_1 – з другого боку був укладений нотаріально-посвідчений попередній договір (т.1, арк.спр.10).

Предметом цього договору було послідуюче укладання у строк до 21 вересня 2008 року договору купівлі-продажу 7/10 частин домоволодіння,загальною площею житлового будинку 32,0 кв.м.,,розташованого на земельній ділянці, загальною площею 0,13 га за 500 000 доларів США між ОСОБА_2, ОСОБА_3 –покупцями та ОСОБА_1 – продавцем, якому домоволодіння належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.09.1994 року, але у тому числі за умовою, якщо відбудеться змінена розміру земельної ділянки, яка перебуває у користуванні сума основного договору має бути переглянута із розрахунку 38460 доларів США за 0,01 га.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Таким чином, суд вважає,що укладений 12 червня 2008 року нотаріально-посвідчений попередній договір між ОСОБА_2, ОСОБА_3 – з одного боку та ОСОБА_1 – з другого боку був припинений, так як основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором - 21.09.2008 року, та жодна із сторін не направляла другій стороні пропозицію про його укладення.

30 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені якого за довіреністю від 01 вересня 2008 року діяла його дружина ОСОБА_4, був укладений договір купівлі-продажу частини домоволодіння та ОСОБА_2 було придбано 3/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташованих на земельній ділянці розміром 3662 кв.м.(у користування покупця перейшли з житлового будинку літ. "А"-житлова 1-1 веранда -16,4 кв.м.,1-2 ванна -7,0 кв.м., 1-3 кухня -7,3 кв.м.,1-5 житлова -20,4 кв.м., всього -51,1 кв.м.)(т.2, арк.спр.49,50).

Відповідно до ст.65 СК України ОСОБА_4, як дружина – надала письмову згоду для здійснення угоди відносно коштовного майна, потребуючої нотаріального посвідчення.

Продаж вчинено за 220 000 гривень (при цьому, за договором інвентаризаційна оцінка вказаної частини становила 25055 гривень), що підтверджується вищевказаним договором, квитанцією про сплату 2200 гривень до Пенсійного Фонду України – тобто 1% з суми 220000 гривень (т.2, арк.спр.46), заявою ОСОБА_4 про визначення розміру оподаткованого доходу від продажу нерухомого майна - 220000 гривень (т.2, арк.спр.47), квитанцією про сплату прибуткового податку від продажу нерухомого майна вартістю 220000 гривень – у розмірі 5% - 11000 гривень (т.2, арк.спр.48), заявою співвласника домоволодіння ОСОБА_9, який володіє на праві власності 97/100 частинами домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 31 січня 2005 року, про те що йому відомо про продаж нерухомого майна вартістю 220000 гривень. (т.2, арк.спр.45).

Предмет зазначеної угоди фактично перейшов у користування ОСОБА_2, яка почала користуватися вказаним об’єктом нерухомого майна.

Відповідно до розписки від 30 жовтня 2008 року ОСОБА_4 за вказаним договором була отримана грошова сума у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) доларів США за курсом НБУ на 30.10.2008 року: 5,76 грн за 1 долар США для передачі ОСОБА_1, який згідно розписки від 30 жовтня 2008 року отримав вказані гроші.(т.2, арк.спр.25,26).

Судом встановлено,що на відміну від попереднього договору від 12 червня 2008 року, договір купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений вже без участі ОСОБА_3, як сторони по договору, та незважаючи на те, що склад приміщень залишився незмінним, була суттєво зменшена доля у домоволодінні з 7/10 до 3/100, яка належала ОСОБА_1, та вказані долі належали продавцю на підставі різних правовстановлюючих документів (т.2, арк.спр.54).

Договір купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року був укладений з урахуванням акту про узгодження меж земельної ділянки від 23 жовтня 2008 року, підписаного ОСОБА_1 та співвласником домоволодіння ОСОБА_9, посвідченого печаткою органу самоорганізації населення комітету мікрорайону "Дмітріївка" (т.3, арк.спр.94), відповідно до якого (згідно зі схемою земельної ділянки, загальною площею 3662 кв.м.) у користуванні ОСОБА_1 як власника 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, знаходилася земельна ділянка загальною площею 1897 кв.м., а у користуванні ОСОБА_9 як власника 97/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, знаходилася земельна ділянка загальною площею 1465 кв.м.(з яких 1000 кв.м. відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 30 жовтня 2000 року, а 465 кв.м. відповідно до державного акту про постійне користування землю від 12 грудня 2000 року) (т.3, арк.спр.95-96).

Акт погодження меж було надано ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11 під час укладання договору купівлі-продажу

Судом встановлено, що конфігурація та площа земельної ділянки, на якій знаходяться 3/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, вказані у технічному паспорті КП "ОМБТІ та РОН" від 20 жовтня 2008 року (т.3, арк.спр.110 зворотня сторона) - відрізняються від фактично існуючих у натурі: згідно з рішенням виконкому Одеської міської ради №54 від 15 лютого 1992 року "Про відвід земельної ділянки площею 356 кв.м. у постійне користування гр.ОСОБА_12 по АДРЕСА_2" (т.2, арк.спр.110,111) та з рішенням виконкому Одеської міської ради №737 від 08 липня 1998 року "Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 930 кв.м., яка знаходиться у користуванні ОСОБА_13 та земельної ділянки, площею 241 кв.м., яка знаходиться у користування ОСОБА_14, за адресою: АДРЕСА_2; для обслуговування житлового будинку та господарських споруд".(т.2, арк.спр.130,131).

На при кінці жовтня 2008 року на ринку нерухомого майна у м.Одесі відбулося різке суттєве зниження цін на нерухомість, що було обумовлене наслідками Світової фінансової кризи, початком кризових явищ в економіці України та зниженням попиту на нерухомість – вказані о бставини, визнаються судом загальновідомими, та не потребують доказування відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК України.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 19 квітня 2010 року реальна ринкова вартість 3/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташована на земельній ділянці 1275 кв.м., складала на 30 жовтня 2008 року – 389055 доларів США по курсу НБУ на момент укладення договору - 2116020 гривень (т.3, арк.спр.35-47).

Згідно з технічним паспортом КП "ОМБТІ та РОН" від 28 січня 2010 року 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці 1275 кв.м. (т.1, арк.спр.39-42).

Крім того, сторони визнають факт, що 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на момент укладення договору були розташовані на земельній ділянці 1275 кв.м.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 235 ЦК України та з урахуванням п.25 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Суд доходить до висновку, що відсутні підстави, встановлені ст. 235 ЦК України для визнання частково недійсним (у частині розміру земельної ділянки та ціни) та вважати удаваним нотаріально-посвідчений договір купівлі –продажу від 30 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені якого за довіреністю від 01.09.2008 року діяла його дружина ОСОБА_4, мною було придбано 3/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці 3662 кв.м. – та вважає, що вказаний правочин не приховує іншого правочину.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом,обов’язковим до приймання на всій території України –є грошова одиниця України –гривня.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно ст. 230 ЦК України та з урахуванням п.20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином суд доходить до висновку що внаслідок протиправних сумісних дій відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_2 була введена в обману при укладенні договору купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташоване АДРЕСА_1, а саме у частині - 622 кв.м., відповідачі замовчали існування обставини, що 3/100 частин АДРЕСА_1 на момент укладення договору,розташовані на земельній ділянці меншої на 622 кв.м., ніж та що вказана у технічних паспортах КП "ОМБТІ та РОН" від 01.09.2008 року та від 20.10.2008 року, чим позивачці було завдано збитків у розмірі 110945 (сто десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) доларів США, які підлягають відшкодуванню солідарно відповідачами у подвійному розмірі – 221 890 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто) долара США по курсу НБУ 7,9 гривень за 1 долар США на момент постановляння судового рішення – 1 752 931 (один мільйон сімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять один) гривень.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного внаслідок порушення його прав. Моральна шкода може складатися у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів .

Відповідно до п.5. Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (v0004700-95) "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди" (у частині, яка не суперечить ЦК України (435-15) (у ред.2004р.). умови й порядок відшкодування моральної шкоди визначаються - нормативними актами, що діяли на момент заподіяння моральної шкоди, а саме : ЦК України (435-15) в редакції 2004 року.

Відповідно до п.9 даної Постанови (v0004700-95) та ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в границях заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин(характеру й тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, ваги заподіяної травми,наслідків тілесних ушкоджень, істотність змушених змін у його життєвих і виробничих відносин, намірів з якими діяла особа, що спричинила шкоду).

У зв'язку з неправомірними діями відповідачів позивачці були заподіяні душевні страждання, які вона зазнала за період з грудня 2008 року по травень 2010 рік у зв'язку зі стресовим становищем внаслідок омани, щодо обставин договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року, що підтверджується довідками лікарів медичної клініки "Інтосана" від 01.12.2008 року, 12.01.2009 року, 23.04.2009 року, 24.09.2009 року, 29.12.2009 року, 25.03.2010 року та 03.05.2010 року (т.3, арк.спр.63-70) про звернення ОСОБА_2 та призначення їй амбулаторного лікування за діагнозом "депресивний синдром на фоні дезодептаціонної вегето-судинної дистонії, антено-невротичний синдром та хронічний стрес", та істотними змушеними змінами у її життєвих стосунках та відносинах, протиправного позбавлення її майна – грошей у розмірі 110 945 доларів США та неможливістю використовувати належні їй грошові кошти та користуватися земельною ділянкою 622 кв.м.

Суд вважає, що заподіяна таким чином, моральна шкода, що завдана у зв'язку з вчиненням недійсної частини цього правочину, підлягає відшкодуванню в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зміну п. 2 договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 31 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визначення, що відчуженню за договором купівлі-продажу від 31.10.2008 року підлягали 3/100 частини домоволодіння, розташованих на земельній ділянці площею 1275 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з того,що сторонами по справі вказаний факт визнаний та також підтверджується наданими по справі доказами.

Вимоги ОСОБА_1 про зміну п. 5 договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 30.10.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визначення, що продаж частини домоволодіння вичиняється за ціною 2 880 000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) гривень, що еквівалентно 500 000 тисяч доларів США за курсом НБУ 1 долар США - 5,76 гривень на день підписання договору, які продавець отримав до підписання цього договору, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, незважаючи на помилкове вказану дату спірного договору - 31.10.2008 року, виходячи з наступного :

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 678 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд вважає, що після виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке відбулося після його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації 19.11.2008 року внесення змін до нього стосовно ціни є зміною тексту, а ні умов договору відповідно до ст. 652 ЦК України, та встановлює факт, який визнається сторонами по справі та підтверджується розписками від 30.10.2008 року, що фактично є письмовими додатками до договору, що договір купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року був вчинений за грошову суму у розмірі 500 000 (п’ятсот тисяч) доларів США за курсом НБУ на 30.10.2008 року: 5,76 грн за 1 долар США.

Таким чином, суд доходить до висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково та змінити п. 2 договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 30 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визначити, що відчуженню за договором купівлі-продажу від 30.10.2008 року підлягали 3/100 частини домоволодіння, розташованих на земельній ділянці площею 1275 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та змінити п. 5 вказаного договору та визначити, що продаж частини домоволодіння вичиняється за ціною 2 880 000 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) гривень, що еквівалентно 500 000 тисяч доларів США за курсом НБУ на день підписання договору, які продавець отримав до підписання цього договору, у задоволенні решти позовних вимог – відмовити, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 є обґрунтованими, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню, так як на момент укладання договору купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у користуванні продавця знаходилася земельна ділянка,загальною площею 1275 кв.м.; позивачка була введена в оману при укладенні договору купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташоване АДРЕСА_1, а саме у частині - 622 кв.м.; у зв’язку з чим необхідно стягнути на її користь з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно відшкодування збитків у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку з вчиненням недійсної частини цього правочину - грошову суму еквівалентну 221890 долара США по курсу НБУ на момент постановляння судового рішення 1752931 гривень та відшкодування моральної шкоди, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину у розмірі – десять тисяч гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідачів на користь позивача у разі ухвалення на користь позивача, судового рішення. Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 у розмірі 4371 гривень, які складаються з 1751 гривень (державне мито), 120 гривень збору за ІТЗ судового процесу та 2500 гривень за проведення судової будівельно-технічної експертизи (т.1, арк.спр.50,51, т.3, арк.спр.60,61,71), а на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у розмірі 101,10 гривень, які складаються з 25,50 гривень (держмито) та 75,60 гривень збір за ІТЗ (т.1, арк.спр.1,2).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 192, 215, 216, 217, 229, 230, 235, 334, 627, 632, 651, 652, 655, 657, 678, 1190 ЦК України, суд, -

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити у договорі купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2:

п. 2 та визначити, що відчуженню за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2008 року підлягали 3/100 частини домоволодіння, розташовані на земельній ділянці площею 1275 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1;

п.5 та визначити, що продаж частини домоволодіння вчиняється за ціною 2880000 гривень, що еквівалентно 500000 доларів США за курсом НБУ на день підписання договору, які продавець отримав до підписання цього договору, в іншої частині позовних вимг відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 101,10 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Встановити факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у користуванні продавця знаходилася земельна ділянка, загальною площею 1275 кв.м.

Визнати частково недійсним внаслідок обману договір купівлі-продажу 3/100 частин АДРЕСА_1 від 30 жовтня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – у частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташоване АДРЕСА_1, а саме у частині – 622 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 відшкодування збитків у подвійному розмірі – 1752931 (один мільйон сімсот п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять один) гривень, що еквівалентно 221890 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4371 гривень, в іншої частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2010 року.