Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі: головуючого судді Баличевої М.Б., при секретарі Олєйнікової Г.Г., з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача Решетнікова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краснодон цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля" про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ "Краснодонвугілля" про поновлення на роботі, оплаті за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, який в подальшому уточнив. В обґрунтування свого позову зазначив, що він працював на шахті ім. М.П. Баракова, яка є структурним підрозділом ВАТ "Краснодонвугілля" з 20.03.2000р. в якості прохідника 5 розряду таб. № 1302. 9 березня 2010 року на підставі наказу по шахті № 227 о/к від 09.03.2010 року він був звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП України з підстави незгоди продовжувати роботу в зв’язку з суттєвою зміною умов праці. Позивач вважає його звільнення незаконним оскільки: відповідно до п.6.ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці, але він не подавав роботодавцю заяв про небажання продовжувати роботу в зв’язку з суттєвою зміною умов праці і до звільнення продовжував працювати. Крім того, він є членом виконавчого бюро НПГ (незалежної профспілки гірників), який не давав попередньої згоди на його звільнення. У зв’язку з викладеним, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 227 о/к від 09.03.2010 року про його звільнення та поновити його на посаді прохідника 5 розряду СП шахта ім.. М.П. Баракова ВАТ "Краснодонвугілля" з внесенням відповідних записів в трудову книжку. Крім того, позивач зазначив, що з 10 березня 2010 року він не працює з провини відповідача, а тому останній повинен виплатити на його користь середньоденну заробітну плату за дні вимушеного прогулу, яка станом на 07.07.2010 року становить 27964 гривень 80 копійок, моральну шкоду в сумі 50000 гривень та витрати на юридичні послуги в сумі 4000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача Решетніков І.В. позов не визнав в повному обсязі та в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2008 року був прийнятий Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (345-17) , який набрав чинності 18.09.2008 року, відповідно до ст. 3 якого "Тарифна сітка (схема посадових окладів) шахтарів формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка перевищує законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати не величину не менш як 30 відсотків, з урахуванням поступового переведення всіх шахтарів на погодинну оплату праці та досягнення середньоєвропейського рівня зарплати шахтарів". З метою реалізації вказаних положень Закону (345-17) , протягом 2009 року у ВАТ "Краснодонвугілля" було розроблено нову систему оплати праці. Генеральним директором ВАТ "Краснодонвугілля" 09.12.2009 р. був виданий наказ № 411 "Про наступні зміни істотних умов праці" в зв’язку з впровадженням нових умов праці, з яким ОСОБА_5 був ознайомлений 16.12.2009 року. 28.01.2010 року генеральним директором товариства був виданий наказ № 27 від 28.01 2010 року "Про введення в дію "Положення про інтегровану систему винагороди ВАТ "Краснодонвугілля", з яким ОСОБА_5 був ознайомлений 05.02.2010 року. 17.02.2010 року працівник дільниці ПР-2 СП "Шахта ім. М.П. Баракова" ВАТ "Краснодонвугілля" ОСОБА_5 подав на ім’я директора шахти заяву, в якій він висловив свою незгоду з введенням нової системи оплати праці та просить провадити йому оплату по міжгалузевій угоді без врахування Положення про інтегровану систему винагороди ВАТ "Краснодонвугілля", у зв’язку чим він був звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП України, тому що не надав згоди на оплату його праці згідно введеної на підприємстві нової системи оплати праці, оскільки в такому випадку відсутнє укладення трудового договору на нових умовах, а саме- згода сторін щодо істотних умов трудового договору. З метою дотримання вимог ст. 252 КЗпП України, до виконавчого бюро первинної профспілкової організації НПГ шахти ім. Н.П. Баракова та виконавчого бюро місцевої організації НПГ шахти ім. Н.П. Баракова-вищого органу профспілки були направлені подання на припинення трудового договору з ОСОБА_5, та отримано необґрунтовану відмову на його звільнення. Таким чином, представник відповідача вважає, що звільнення позивача проведено законно та обґрунтовано з додержанням вимог чинного законодавства, отже підстав для його поновлення на роботі та стягнення на його користь моральної шкоди не існує. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – директор СП "Шахта ім.. М.П. Баракова" ВАТ "Краснодонвугілля" ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутність, в якій також зазначив, що з позовом він не згоден в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що з 20.03.2000 року позивач був прийнятий прохідником з повним робочим днем на підземній роботі шахти ім. М.П. Баракова ДХК "Краснодонвугілля", яке 08.04.2003 року реорганізовано в шахта ім. М.П. Баракова ВПДП "Краснодонвугілля", 11.06.2004р. реорганізовано в ВП шахта ім. Н.П. Баракова ВАТ "Краснодонвугілля" та 23.03.2006 року було перетворене в структурний підрозділ "Шахта ім. М.П. Баракова" "Краснодонвугілля" (а.с. 25-30). Згідно наказу № 227 о/к від 09.03.2010 року позивача було звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України - незгода продовжувати роботу у зв’язку із зміною істотних умов праці (а.с.49-51).

09.12.2009 року Наказом генерального директора ВАТ "Краснодонвугілля" № 411 у зв’язку зі зміною організації виробництва та праці на всіх підприємствах ВАТ "Краснодонвугілля" було зобов’язано керівників структурних підрозділів попередити всіх працівників ВАТ "Краснодонвугілля" під підпис про подальші зміни суттєвих умов праці у зв’язку з введенням нових умов оплати праці робітників, з яким позивач був ознайомлений, але від підпису відмовився (а.с.54, 55).

28.01.2010 року генеральним директором ВАТ "Краснодонвугілля" було видано наказ № 27 "Про введення в дію "Положення про інтегровану систему винагороди ВАТ "Краснодонвугілля", з яким позивач був ознайомлений усно, та усно зазначив, що з вказаним наказом він не згоден (а.с.52, 53). Крім того, на ім’я директора СП "Шахта ім.. М.П. Баракова" ОСОБА_7 від позивача 17.02.2010 року надійшла заява, в якій останній зазначив, що він не згоден із введенням з 01.01.2010 року в якості системи оплати праці вказаного положення та просить проводити оплату його праці за старим Положенням про оплату праці, галузевою угодою та законодавством України (а.с.55).

18.02.2010 року директор СП "Шахта ім. М.П. Баракова" звернувся до ВБ ППО НПГ ш. ім. Баракова з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_5 по п. 6 ст. 36 КЗпП України- незгода продовжувати роботу у зв’язку із зміною суттєвих умов праці.

01.03.2010 року після розгляду вказаного подання на засіданні виконавчого бюро первинної профспілкової організації НПГ ш. ім.. М.П. Баракова м. Краснодону та Краснодонського району, було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи директора ш. ім. М.П. Баракова (а.с.9-10).

02.03.2010 року після розгляду вказаного подання на засіданні виконавчого бюро НПГ ш. ім. М.П. Баракова м. Краснодону та Краснодонського району, було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи директора ш. ім. М.П. Баракова (а.с.7-8).

В обгрунтування позову позивачем та його представником в судовому засіданні було зазначено, що ОСОБА_5 не заявляв про незгоду продовжувати роботу у зв’язку зі зміною суттєвих умов праці, а вимагав виконання законодавства України та галузевої угоди.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Про зміну істотних умов праці – систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

За таких умов керівництвом ВАТ "Краснодонвугілля" порушені вищевказані строки.

Як вбачається з копії заяви позивача на ім’я директора СП "Шахта ім.. М.П. Баракова" ОСОБА_5 не відмовився продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці, а лише висловив незгоду із введенням з 01.01.2010 року у якості системи оплати праці Положення про інтегровану систему винагороди та зміною у зв’язку з цим суттєвих умов праці та просить провадити оплату його праці за старим Положенням про оплату праці, галузевій угоді та законодавству України. Крім того, відповідно до наказу генерального директора ВАТ "Краснодонвугілля" за № 27 від 28.01.2010 року оплата праці робітників ВАТ "Краснодонвугілля" відповідно до норм "Положення про інтегровану систему винагороди ВАТ "Краснодонвугілля" проводилася з 01.01.2010 року і позивач працював вже за новими умовами та роботодавець допускав його до роботи. Звільнення ж відбулося лише 09.03.2010 року. Таким чином були відсутні всі підстави для звільнення позивача за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядав трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату робітнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш ніж за 1 рік.

Як вбачається з копії довідки № 388 від 16.04.2010року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 складала 233грн. 04коп. Час вимушеного прогулу складає 82 дні, тому сума яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_5 складає 233грн. 04коп. х 82 дні = 19109грн. 28коп.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) позивач повинен обґрунтувати, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Свої моральні страждання позивач обґрунтував тим, що у зв’язку з незаконним звільненням він поставлений в скрутне матеріальне становище, вимушений жити в борг і не має можливості забезпечити сім’ї та собі нормальні умови існування, у зв’язку з чим зазнає значних моральних страждань та дуже переживає.

Позивач визначив спричинену йому моральну шкоду в сумі 50000 грн., але ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не обґрунтував, з яких міркувань він виходив визначаючи саме таку суму і ніяких доказів того, що саме така сума повинна бути стягнута з відповідача суду не надав.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачу діями відповідача було заподіяно моральну шкоду незаконним звільненням, в зв'язку з чим він був змушений тимчасово змінити звичайний уклад свого життя.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 1000грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В судовому засіданні позивач та його представники просили стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн., проте у відповідності до ст. 60 ЦПК України, не надали доказів, що саме така сума була сплачена позивачем за участь у даній справі. Отже в задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне позивачу відмовити.

Керуючись п.6 ст. 36, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 15, 60, 208, 209, 212- 215, 223, 367 ЦПК України, суд, -

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ВАТ "Краснодонвугілля" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 227 о/к від 09.03.2010р. виданий директором шахти ім.Баракова ВАТ "Краснодонвугілля" ОСОБА_7. в частині звільнення ОСОБА_5 за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_5 на роботі в якості прохідника 5 розряду СП шахта ім..М.П.Баракова ВАТ "Краснодонвугілля" з внесенням відповідних записів до трудової книжки з 09 березня 2010 року.

Стягнути з ВАТ "Краснодонвугілля" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 19109 грн.28 копійок, моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) гривень, а всього стягнути з ВАТ "Краснодонвугілля" на користь ОСОБА_5 20109грн.28 грн. .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ВАТ "Краснодонвугілля" судовий збір в сумі 51 гривня на користь держави та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

рішення підлягає негайному виконанню в частині відновлення на роботі на посаді прохідника 5 розряду СП шахта ім..М.П.Баракова ВАТ "Краснодонвугілля" і стягнення сум, що належать в межах платежів за один місяць в розмірі 3728 грн.(три тисячи сімсот двадцять вісім) 64 коп.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту проголошення рішення і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або апеляційна скарга протягом десяти днів з моменту проголошення рішення в Апеляційний суд Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.