Павлоградськиій міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Литвиненко В.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування шкоди здоров,ю

05 червня 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" та відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування шкоди здоров,ю

В обґрунтування свого позову він посилався на те, що з 02 серпня 1971 року по 24 лютого 2001 року він працював на шахті "Благодатна" начальником видобувальної ділянки, а 15 березня 2001 року по 11 липня 2005 року – на шахті "Героїв Космосу" підземним гірничим майстром, гірничим робітником очисного забою, помічником начальника дільниці. Правонаступниками цих підприємств є ВАТ "Павлоградвугілля".

09 липня 1987 року під час роботи він отримав виробничу травму.

Висновком МСЕК від 14 лютого 1994 року йому була вперше встановлена ( по заліку з 31.08 1993р. ) втрата 15% професійної працездатності безстроково.

При освідуванні у МСЕК 29 жовтня 2003 року за цією травмою йому була встановлена ( по заліку з 21.10. 2003 року ) втрата 25% професійної працездатності безстроково.

Окрім того, під час роботи у відповідача він отримав професійне захворювання- пиловий бронхіт 1-2. ст., емфізема легень 1-2 ст., ЛН-1 2ст. та нейросенсорна приглухуватість 2 ст. з помірним зниженням слуху.

Висновком МСЕК від 12 жовтня 2005 року йому була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65% безстроково.

З них : по професійному захворюванню – 40 % та по виробничій травмі - 25% з заліком з 30 вересня 2005р. Він був визнаний інвалідом третьої групи.

Відповідно до наказу №158 від 04.03.1994р. шахта "Благодатна" призначила йому щомісячні регресні виплати у розмірі 15% середньомісячної зарплати за професією начальника дільниці №5, починаючи з 31 серпня 1993р. і не вказала суми виплати.

Відповідач, ВАТ "Павлоградвуілля", сплачував йому щомісячне відшкодування втраченого заробітку у відповідності з відсотком втрати ним професійної працездатності та відповідно до свого розрахунку, в котрому застосовував середній заробіток відповідного працівника, що складався на підприємстві на час проведення перерахунків у зв’язку із підвищенням тарифних ставок до серпня 2001 року, а потім передав його справу до Фонду соцстаху, котрий продовжував виплати.

Але з такими виплатами він не згоден, бо вони суттєво занижують належні йому суми щомісячного відшкодування втраченого заробітку і вважає, що відшкодування шкоди повинно бути призначене згідно з п. 28 "Правил відшкодування…" із середньої заробітної плати начальника дільниці за січень- квітень 1992 року, який становить 22 966крб.,а з застосуванням коефіцієнтів росту тарифних ставок - 2.37, 1.93, 2.98, 1.5, 1.22, 2.9, 3, 2, 3.17, 1.5 - 16 грн 61 коп.

Згідно приведеного ним розрахунку (а.с. 4-8 ) за період з вересня 1993 року по 01 січня 2002 року відповідач ВАТ "Павлоградвугілля" не доплатив йому щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 16 071 грн 72 коп., а відповідач Фонд соцстраху не доплатив йому щомісячне відшкодування шкоди у розмірі за період з 01 січня 2002 року по квітень 2006 року 23 529грн 27 коп.

Тому позивач просив поновити пропущений строк на звернення до суду, стягнути з відповідачів суми недоплат та встановити йому з 01 травня 2006 року щомісячні страхові виплати у розмірі 1364грн 27 коп. (а.с. 1-3)

22 вересня 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковою позовною заявою, в якій збільшив позовні вимоги і просив поновити пропущений строк на звернення до суду, стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" недоплату регресних виплат за період з вересня 1993 року по липень 2001 року включно в сумі 16 071 грн 72 коп, а з Фонду соцстраху –недоплату страхових сум за період з серпня 2001 року по червень 2006 року включно у розмірі 28 378 грн 35 коп, та встановити 01 травня 2006 року страхові виплати у розмірі 1 364 грн 27 коп щомісячно з подальшими підвищеннями у випадку зміни ступеню втрати професійної працездатності та коефіцієнтів і навів розрахунок (а.с. 41- 48 ).

01 квітня 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковою позовною заявою, в якій збільшив позовні вимоги і просив поновити пропущений строк на звернення до суду, стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" недоплату регресних виплат за період з вересня 1993 року по липень 2001 року включно в сумі 16 071 грн 72 коп, а з Фонду соцстраху –недоплату страхових сум за період з серпня 2001 року по березень 2007 року включно у розмірі 38 813 грн 55 коп, та встановити 01 квітня 2007 року страхові виплати у розмірі 1 613 грн 97 коп щомісячно з подальшим підвищенням у випадку зміни ступеню втрати професійної працездатності та коефіцієнтів і навів розрахунок (а.с. 66-69 ).

15 червня 2010 року позивач в письмовій заяві доповнив позовні вимоги і просив, починаючи з 30 вересня 2005 року нарахувати страхові виплати, виходячи з положень ст. 34 п. 13 абзац 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності." (1105-14) (а.с. 147 )

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі

і просить їх задовольнити.

Представники відповідачів позов не визнали, просили застосувати строки позовної давності та відмовити в позові,так як нарахування відшкодування здоров'ю зроблені вірно.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно з 02. 08. 1971р. по 24.02. 2001р. позивач ОСОБА_1 працював на шахті "Благодатна", правонаступником якої стало ВАТ "Павлоградвугілля", на різних посадах з повним робочим днем в шахті (а.с.11-19 ) в шкідливих умовах праці і отримав хронічні професійні захворювання – пиловий бронхіт 1-2. ст., емфізема легень 1-2 ст., ЛН-1 2ст. та нейросенсорна приглухуватість 2 ст. з помірним зниженням слуху. Крім того, 09 липня 1987 року позивач отримав виробничу травму, про що складений акт № 57 (а.с. 20-22 ).

Згідно з висновком МСЕК від 14 лютого 1994 р. (а.с.23 ) позивачу було вперше встановлено в зв'язку з виробничою травмою 15% втрати професійної працездатності безстроково з заліком з 31.08. 1993р.

Відповідно до наказу №158 від 04.03. 1994р. шахта "Благодатна" нарахувала та виплатила позивачу щомісячні виплати у розмірі 15 % середньомісячної заробітної

плати начальника дільниці №5 і без зазначення суми починаючи з 31 серпня 1993р.( а.с. 26) в розмірі 71.10 крб.(а.с. 27)

Згідно з висновком МСЕК від 29 жовтня 2003 р. (а.с.24 ) позивачу була встановлена втрата 25% професійної працездатності безстроково з заліком з 21.10. 2003р. в зв'язку з виробничою травмою від 09 липня 1987р.

Згідно з висновком МСЕК від 12 жовтня 2005 р. (а.с.24 ) позивачу була встановлена втрата безстроково 65% професійної працездатності з заліком з 30 вересня 2005 року. В тому числі: вперше 30% по пиловому бронхіту, вперше10% по туговухості та повторно 25% в зв'язку з виробничою травмою від 09 липня 1987р. Він був визнаний інвалідом третьої групи.

Позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності

14 лютого 1994 року, безстроково з заліком з 31.08. 1993р., тому нарахування відшкодування шкоди повинно проводитись відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №276 від 26 травня 1992 року (276-92-п) і в розрахунок необхідно включити середню заробітну плату підземного начальника дільниці №5 за січень- квітень 1992 року (а.с.27 ), оскільки при отриманні виробничої травми 09 липня 1987 року він працював на цій посаді, з застосуванням коефіцієнтів росту тарифних ставок за період з 01 січня 1992 року по 31 серпня 1993 року (а.с. 71).

Звідси базовий середній заробіток станом на 31 серпня 1993 року (на день, з якого провадиться залік втрати професійної працездатності ), з урахуванням вислуги років, відкоригований на величину росту тарифних ставок, для нарахування відшкодування шкоди становить 252 509.90 крб – 25 грн 25 коп.

1992 рік

1.Січень – 20 457.00 крб х 1.17 =23 934. 69 крб.

2.Лютий – 21 751.00 крб.

3. Березень -26 461.00 крб

4. Квітень - 23 195.00 крб

23 934.69 + 21 751.00 + 26 461.00 + 23 195.00 =95 341.69 : 4 = 23 835. 42 крб. х 1.933 х 2.975 х 1.51 х 1.22 = 252 509.90 крб

Щомісячна сума відшкодування шкоди повинна становити : 252 509 крб 90 коп х 15% = 37 876 крб.49коп з 31 серпня 1993 року по 01 вересня 1993 року.

З 01 вересня 1993 року введений в дію коефіцієнт росту тарифу 2.898, тому

щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача 252 509.90 крб х 2.898 = 731 773 крб 69коп х 15% =109 766крб 05 коп (1грн 09коп )по 01 грудня 1993 року.

З 01 грудня 1993 року введений в дію коефіцієнт росту тарифу 3.00, тому

щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача 731 773 крб 69коп х 3 = 2 195 321крб 07 коп х 15% = 329 298крб 16 коп(3 грн. 29коп ) по 01 липня 1994 року.

З 01 липня 1994 року введений в дію коефіцієнт росту тарифу 2.00, тому

щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача 2 195 321крб 07 коп х 2 = 4 390 642крб 14 коп х 15% = 658 596крб 32 коп (6грн 58коп) по 01 жовтня 1994 року.

З 01 жовтня 1994 року введений в дію коефіцієнт росту тарифу 2.00, тому щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача 4 390 642крб 14 коп х 2 =8 781 284 крб 28коп х15% = 1 317 192крб. 64 коп ( 13грн.17коп ) по 01 лютого 1995 року

З 01 лютого 1995 року введений коефіцієнт росту тарифу 3.17, тому щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача – 8 781 284 крб 28коп х 3.17 = 27 836 671крб. 17коп х15%=4 175 500крб 67 коп (41 грн 75коп ) по 01 червня 1995 року.

З 01 червня 1995 року введений коефіцієнт росту тарифу 1.1, тому щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача – 27 836 671крб. 17коп х 1.1 = 30 620 338крб 29коп х 15% = 4 593 050крб 74 коп ( 45грн 93 коп ) по 01 вересня 1995 року.

З 01 вересня 1995 року введений коефіцієнт росту тарифу 1.36, тому щомісячні регресні виплати повинні були складатися з відкоригованої зарплати позивача – 30 620 338крб 29коп х 1.36 = 41 643 660крб 07 коп х 15%= 6 246 549крб 01 коп ( 62грн 46 коп ) по 01 квітня 1996року.

З 01 квітня 1996 року введений коефіцієнт росту тарифу 2.38, застосування якого вимагає позивач, і який оспорюють відповідачі, посилаючись на те, що фактичного росту заробітної плати по шахті не відбулося.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 Указу Президента України № 41/96 від 09.01.1996р. "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) на міністерства і відомства був покладений обов'язок "визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання".

На виконання цього Указу Міністерством вугільної промисловості України було видано одноіменний наказ за №72 від 04.03.1994р., яким структуру заробітної плати було змінено : було підвищено тарифні ставки та посадові оклади за рахунок зменшення інших їх складових виплат (доплат, надбавок, винагород, премій ), в межах наявного фонду споживання без збільшення загального розміру заробітної плати. При цьому тарифна частина заробітної плати на підприємствах вугільної галузі була збільшена на коефіцієнт 2.38 за рахунок зменшення додаткових видів оплати праці в межах наявних фондів оплати праці станом на 01.04.1996р.

При такій особливості застосування цього коефіцієнту слід врахувати вимоги абз. 5 п. 22 "Правил відшкодування…" в редакції постанови КМУ №492 від 18.07.1994р. (492-94-п) про те що "перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну допомогу) проводиться у разі "…підвищення тарифних ставок ( окладів ) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної п відповідно до колективного договору".

Виходячи зі змісту цієї норми, для визначення у цьому випадку порядку перерахування розміру відшкодування шкоди для його збільшення визначальною є термінологія "у разі підвищення тарифних ставок ", а не "на коефіцієнт підвищення тарифних ставок".

Тобто, в даному випадку, виходячи з умов, визначених Указом Президента України № 41/96 від 09.01.1996р. (41/96) перерахунок розміру відшкодування шкоди мав проводитись одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок і посадових о окладів шляхом збільшення суми відшкодування шкоди на величину фактичного збільшення заробітної плати.

Зважаючи на ці положення закону, Верховний Суд України 01 квітня 2002 року надав роз'яснення, які рекомендують застосовувати положення п. 28 "Правил відшкодування…" відносно того, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. (а.с. 151 )

Із копії наказу орендного підприємства по добуванню вугілля шахти "Благодатна" № 236 від 30 квітня 1996 року (а.с. 135-137 ) видно, що середня заробітна плата на квітень 1996 року по шахті "Благодатній" по професії начальника ділянки становила 46 223 000 крб.

Виконуючи приведені вище норми закону та роз'яснення, слід провести наступний розрахунок регресних виплат:

41 643 660крб 07коп х 2.38 = 99 111 910крб 97 коп (991грн 11 коп )

Оскільки відкоригована зарплата позивача вища ніж середня по його професії по шахті, слід обмежитися при розрахунку середнім заробітком начальника участка по шахті на 01 квітня 1996 року, тобто сумою 46 223 000крб.00 коп

Звідси щомісячні виплати повинні становити:

46 223 000крб.00 коп х15% = 6 933 450 крб 00 коп ( 69грн. 33 коп ) за період з 01 квітня 1996 року по 01 липня 1998 року.

З 01 липня 1998р введений в дію коефіцієнт росту тарифу 1.1458, тому щомісячні регресні виплати повинні були складати з відкоригованої зарплати позивача 991грн 11 коп х 1.1458= 1 135грн 61 коп.х15% в сумі 170грн 34 коп, з 01 липня 1998р по 01 вересня 1999 року .

Але слід застосовувати п. 28 "Правил відшкодування…" відносно того, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника ( після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Водночас згідно положень п. 9 цих Правил визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригуванню в бік зменшення не підлягає.

Згідно довідки (а.с.59 ) станом на 01 серпня 1998 року середній заробіток робітника на шахті "Благодатна" по професії позивача становив 501грн.00коп., а розрахунковий середній втрачений заробіток позивача складає 1 135грн 61 коп та перевищує середній заробіток відповідного працівника за професією, тому щомісячні страхові виплати повинні дорівнювати сумі :501грн 00 коп. х 15% = 75грн 15 коп до 1 вересня 1999р.

З 01 вересня 1999р введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.28, тому щомісячні регресні виплати повинні були складати з відкоригованої зарплати позивача –1 135грн 61 коп х 1.28 = 1453грн 58 коп.

Але слід виконати вимоги ст. 28 та ст. 9 "Правил відшкодування, тому слід порівняти відкоригований заробіток позивача з середнім заробітком працівника за його спеціальністю по шахті.

Згідно довідки (а.с. 141) в вересні 1999р. середній заробіток робітника на шахті "Благодатна" по професії позивача становив 648грн. 00коп, а розрахунковий середній втрачений заробіток позивача складає 1453грн 58 коп., та перевищує середній заробіток відповідного працівника за професією, тому щомісячні страхові виплати повинні нараховуватись із заробітка 648грн. 00коп и дорівнювати сумі 97грн грн 20 коп. до 01 липня 2000р.

З 01 липня 2000р. введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.367, тому щомісячні регресні виплати повинні були складати з відкоригованої зарплати позивача –1453грн 58 коп х 1.367 = 1987грн 04 коп.

Але слід виконати вимоги ст. 28 та ст. 9 "Правил відшкодування, тому слід порівняти відкоригований заробіток позивача з середнім заробітком працівника за його спеціальністю по шахті.

Згідно довідки (а.с. 59 ) на 01 липня 2000р. середній заробіток робітника на шахті "Благодатна" по професії позивача становив 661грн.70коп, а розрахунковий середній втрачений заробіток позивача складає 1987грн 04 коп, та перевищує середній заробіток відповідного працівника за професією, тому коригування втраченого заробітку позивача слід обмежити середнім заробітком працівника за його спеціальністю по шахті у розмірі 661грн.70коп .

Тоді щомісячні виплати відшкодування шкоди повинні становити 661грн 70 коп.

х 15% = 99 грн 25 коп. по 01 січня 2002 года.

Згідно довідки (а.с. 60 ) щомісячні регресні виплати позивачу відбувалися в більшому розмірі, ніж передбачено законом, тому позовні вимоги до відповідача - ВАТ "Павлоградвугілля" суд вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на момент переходу позивача ОСОБА_1 на облік до Павлоградського відділення ВД ФСС, на серпень 2001р., його щомісячні страхові виплати повинні складати 99 грн 25 коп., але останній взяв позивача на облік с сумою щомісячної страхової виплати 106 грн 93 коп., доведеною шахтою "Благодатна".

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з приводу перерахування щомісячних регресних виплат, які повністю не отримав, 05 червня 2006р., тобто після спливу трьох років з дня настання права вимоги, і не має поважної причини для поновлення строку на звернення до суду з позовом.

Тому суд вважає, що немає підстав для задоволення позову в частині поновлення пропущеного строк на звернення до суду та стягнення з ВАТ "Павлоградвугілля" недоплати регресних виплат за період з вересня 1993 року по липень 2001 року включно в сумі 16 071 грн 72 коп

З 01 серпня 2001 року склалися правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та другим відповідачем - Павлоградським відділенням ВД ФСС, куди він був прийнятий на облік з сумою страхової виплати 106 грн 93 коп замість належних 99грн 25 коп. і послідуючі перерахування повинні були провадитись відповідно до вимог ч.2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. зі змінами та доповненнями.

З 01 серпня 2001року по 01 березня 2002 року страхові виплатити повинні складати 99 грн 25 коп.

Але, виконуючи вимоги п. 9 "Правил відшкодування…", слід взяти до уваги стартову суму страхової виплати -106 грн 93 коп

З 01 березня 2002 року введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.193, тому щомісячні регресні виплати повинні були складати: 106 грн 93 коп х 1.193 = 127грн 57 коп.по 01 березня 2003 року.

З 01 березня 2003 року введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.182, тому щомісячні регресні виплати повинні були складати: 127 грн 57 коп х 1.182 = 150грн 78 коп. по 01 жовтня 2003 року.

Згідно з висновком МСЕК від 29 жовтня 2003 р. (а.с.25 ) позивачу була встановлена втрата 25% професійної працездатності безстроково з заліком з 21.10. 2003р. в зв'язку з виробничою травмою від 09 липня 1987р, тому в жовтні 2003 року страхові виплати повинні дорівнювати сумі 186 грн 45 коп з наступного розрахунку:

З 01 жовтня 2003 року по 20 жовтня 2003 року (включно) 150.78 : 31 х 20 = 97грн 28 коп

З 21 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2003 року (включно) 150.78 : 15 х 100 =1005.20 х 25 : 100= 251.31 : 31х 11 =89грн 17 коп; 97.28 + 89.17 =186грн 45 коп

З 01 листопада 2003 року по 01 березня 2004 року страхові виплатити повинні складати 251грн.31 коп.

З 01 березня 2004 року введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.152, тому щомісячні страхові виплати повинні були складати: 251грн.31 коп. х 1.152 = 289грн 51 коп. по 01 березня 2005 року.

З 01 березня 2005 року введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.238, тому щомісячні страхові виплати повинні були складати: 289грн.51 коп. х 1.238 = 358 грн 41 коп по 01 вересня 2005 року.

Згідно з висновком МСЕК від 12 жовтня 2005 р. (а.с.24 ) позивачу була встановлена втрата 65% професійної працездатності безстроково з 30.09. 2005 р., з них 25% в зв'язку з виробничою травмою, яку він отримав на шахті "Благодатна" 09 липня 1987р та 40% в зв'язку з профзахворюваннями, які він отримав на шахті "Героїв Космоса" з заліком з 30 вересня 2005 року.

Тому в вересні 2005 року страхові виплати по шахті "Благодатна" повинні дорівнювати сумі 386 грн 09 коп з наступного розрахунку:

З 01 вересня 2005 року по 29 вересня 2005 року (включно) 358 грн 41 коп : 30 х 29 = 346 грн 46 коп.

Станом на 30 вересня 2005 р., ВАТ "Павлоградвугілля" було юридичною особою з організаційно-правовою формою - відкрите акціонерне товариство з приватною формою власності. 16 вересня 2005 року загальні збори акціонерів прийняли рішення про ліквідацію філій та створення виробничо-структурного підрозділу, від чого шахти "Благодатна" та "Ім. Героїв космосу" позбавилися статусу юридичної особи та набули організаційно-правової форми –філія з приватною формою власності.

Таким чином, на день виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування шкоди здоров'ю згідно висновку МСЕК від 30 вересня 2005 р. у нього було одне підприємство, яке заподіяло шкоду його здоров'ю - ВАТ "Павлоградвугілля" і він мав право відповідно до ст. 34 п.13 абзацу 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) вимагати за своїм бажанням обчислити середньомісячний заробіток за відповідні періоди що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно зі ступенем втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЄК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Але при нарахуванні страхових виплат ОСОБА_1 згідно висновку МСЕК від 30 вересня 2005 р. відповідач - Павлоградське відділення ВД ФСС не виконало ці вимоги закону, тому слід поновити порушене право позивача.

Відповідно до довідки шахти "Героїв Космоса" середній заробіток по шахті по професії позивача на час виникнення права вимоги, тобто на вересень 2005 року, становив 2076 грн 00 коп. ( а.с. 128). Цей заробіток позивач вправі обрати для нарахування страхових виплат за всі 65% відсотки втрати професійної працездатності, а фактично за 25 % по наслідкам виробничої травми, яку він отримав на шахті "Благодатна" йому проведено нарахування з заробітної плати - 1433 грн. 64 коп

(558.41 : 25% х 100)

За день 30 вересня 2005 року треба нарахувати і сплатити : 2076 грн 00коп х 65 : 100 =1349 грн 40 коп : 30 = 44 грн 98 коп;

Всього за вересень 2005 року слід було сплатити позивачу 346. 46.+44.98 =391грн 44коп

З 01 жовтня 2005 року по 01 квітня 2006 року страхові виплати позивачу мали бути нараховані та виплачені у розмірі 1349 грн.40 коп.

З 01 квітня 2006 року введений в дію коефіцієнт росту тарифних ставок 1.203, тому щомісячні страхові виплати повинні були складати 1623 грн 33 коп. по 01 квітня 2007 року

З довідок (а.с.132 -133) видно, що Павлоградське відділення ВД ФСС вірно нарахувало та виплатило позивачу страхові платежі за період з 01 серпня 2001 року по 30 вересня 2005 р., а з 30 вересня 2005 року 01 квітня 2007 року ці платежі виплачені не в повному обсязі, тому слід стягнути недоплачені суми, а саме:

За день 30 вересня 2005 року – 16 грн. 79 коп. (391.44 – 386.09)

З 01 жовтня 2005 року по 01 квітня 2006 року (1349.40 х 6 =8096.40 ) - ( 358.41+830.40 = 1188.81 х 6 = 7132. 86) =963грн 54 коп. А разом слід стягнути недоплату з 30 вересня 2005 року по 01 квітня 2006 року в сумі 980 грн. 33 коп. (963.54 + 16. 79 )

З 01 квітня 2006 року по 01 квітня 2007 року недоплата страхових виплат становить (1623.33 х 12 = 19479.96 ) – ( 431.17+998.47=1429.64 х 12 = 17 155.68) = 2 324грн 28 коп.

Таким чином, недоплата страхових сум з 30 вересня 2005 року по 01 квітня 2007 року становить : 980 грн. 33 коп + 2 324грн 28 коп = 3 304грн 61 коп. Цю суму слід стягнути з Павлоградського відділення ВД ФСС на користь позивача.

В іншій частині позову про стягнення з Павлоградського відділення ВД ФСС на користь позивача заборгованості по страховим виплатам відмовити за безпідставністю.

На 01 квітня 2007 року щомісячні страхові виплати позивачу в Павлоградськім відділенні ВД ФСС повинні складати 1920 грн 40коп. з застосуванням коефіцієнту 1.183.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 131, 212, 214 ЦПК України, суд

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про поновлення строку для звернення до суду з позовом та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" недоплаченої суми по щомісячним регресним виплатам по відшкодуванню шкоди здоров'ю з 01 вересня 1993р. по 31 липня 2001р. в сумі 16 071грн 72 коп. за безпідставністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_1 недоплачену суму по щомісячним страховим виплатам по відшкодуванню шкоди здоров'ю з 30 вересня 2005 року по 01 квітня 2007р. в розмірі 3 304грн 61 коп.

В іншій частині позову про стягнення з Павлоградського відділення ВД ФСС на користь позивача заборгованості по страховим виплатам відмовити за безпідставністю.

Встановити розмір щомісячної страхової виплати Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_1 станом на 01 квітня 2007 року з застосуванням коефіцієнту 1.183. в сумі 1920 грн 40 коп.

Стягнути з Павлоградського відділення ВД ФСС на користь державного бюджету м. Павлограда (р/р 31217259700032 код одержувача 24237540 банк "ГУДКУ" в Дніпропетровській області МФО банку 805012 ) витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 гр. 50 коп.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана в Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.