Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

Головуючого судді Сіренко М.О.

При секретарі Алексєєвої В.П.

За участю позивача ОСОБА_1

Представника позивача ОСОБА_2

Представників відповідачів Грицькова Д.В., Ціоненко С.В.

Третьої особи ОСОБА_5

Представників третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Макіїввугілля", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки "Про відшкодування шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, стягненні не донарахованої заробітної плати, визнання ряду обставин…",

ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовними вимогами щодо втрати ним працездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, відшкодування шкоди, терміну знаходження на легкій праці і т.і. В подальшому, позивач просив залишити всі його позовні вимоги без розгляду /а.с. 34 т.3/, і надав конкретизовані вимоги, які виклав в 24 пунктах /а.с.5-33 т.3/, а саме: що при розгляді справи про поновлення на роботі в апеляційній інстанції питання про відшкодування шкоди не розглядалося; про встановлення вини підприємства, на підставі актів по формі Н-1,Н-5 встановити факт наявності вини підприємства в втраті ним працездатності, що є виникненням правовідносин зв’язаним з відповідальністю і відшкодуванням шкоди; про встановлення факту, що на час його звільнення не була встановлена його працездатність по професії ГРОЗ і не було ніякого видужання; що заяви третіх осіб, відповідачів і їх представників про його видужання після закриття листа непрацездатності є край аморальними, безпідставними…; що право встановлення втрати працездатності віднесено до виключної компетенції органів медицини, а всі заяви про його видужання не підтверджені доказами, що підпадає під кваліфікацію поширення недостовірної інформації; зазначити, на підставі обставин безпосереднього зв’язку нещасного випадку і втрати ним працездатності з виробництвом, зазначив, що саме з такими обставинами виникла відповідальність підприємства за шкоду, спричинену його здоров’ю і працездатності; визнати факт, що підприємство забезпечило його ЛФТ тільки на два дні із 23 календарних, встановлених ЛКК; визнати дії ДП "Макіїввугілля" по припиненню відшкодування шкоди незаконними, як замах на його конституційні права, скоєним злочином; визнати і відобразити в рішенні, що відмова в праві на відшкодування шкоди, як і припинення реалізації такого права, допустимо виключно на підставі переліку обставин, викладених в ст.. 37 ЗУ №1105-ХІУ; визнати дій ДП "Макіїввугілля" по припиненню відшкодування шкоди до поновлення його професійної працездатності такими, що порушають п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України, ст.. 9 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) і ст.. 37 ЗУ №1105-ХІУ; визнати факт, що суд не може захистити його від протиправних дій обох відповідачів в повному обсязі, оскільки відсутній висновок компетентного органу медицини і конкретні дані того, на який строк мав бути прописаний ЛФТ після закриття 29 грудня третього листа непрацездатності; стягнути на його користь з ДП "Макіїввугілля" за 8 робочих днів – 495,44грн.; стягнути з відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ на його користь за 7 робочих днів – 433,51грн.; визнати факт недотримання відповідачем Галузевої Угоди, як факт порушення одноособово договірних відносин і погіршення колективним договором його положення порівняно з нормами Галузевої Угоди в частині основ організації оплати його труда за жовтень-листопад 2003 року; визнати факт, що з прийняттям ЗУ "О колективних договорах і угодах", Україною припинено адміністративне регулювання оплати труда і діє тільки дві форми регулювання оплати труда – державні і договірна, а також факт, що Угодою на галузевому рівні встановлюються мінімальні гарантії оплати праці, які можуть бути погіршені лише за згодою трудового колективу і на строк не більш 6 місяців, як факт демократичної і правової держави; визнати факт не дотримання ДП "Макіївугілля" Галузевої Угоди в частини своєчасного введення нових умов оплати труда, стягнув з відповідача на його користь не донараховані заробітну плату за жовтень-листопад 2003р. в сумі 422,43грн. і два дні виконання ЛФТ – 44,46 грн.; при стягнені всіх сум допустити негайне виконання судового рішення з вказівкою, що всі суми повинні бути компенсовані у зв’язку з порушенням строків їх виплати у тому місяці, коли вони будуть стягнути з відповідачів або сплачені ними в добровільному порядку; на підставі виписки з рапортів за жовтень, листопад і грудень 2003р. і табуляграм визнати факт не відповідності розміру тарифної ставки в рапортах тарифної ставки в табуляграмах, як факт внесення недостовірної інформації в офіційні документи; на підставі оригіналу Повідомлення о наслідках нещасного випадку, зв’язаного з виробництвом, визнати факт створення підроблених документів обома відповідачами у вигляді кількох таких повідомлень, які не відповідають друг другу ні по формі, ні за змістом, ні по датам виготовлення, як факт їх сумісної злочинної діяльності, направленої на порушення його конституційного права на відшкодування шкоди на період не надання шахтою ЛФТ; визнати факт того, що в порушенні його права на відшкодування шкоди задіяна не одна особа з різним ступенем відповідальності, що вони діють однаковими способами і засобами, що підпадає під кримінальні дії, внаслідок чого шкода, причинена його здоров’ю і працездатності при наявності винних дій підприємства, не відшкодована по теперішній час; винести окрему ухвалу на адресу керівників відповідачів; в разі необхідності, в разі відсутності достатньої кількості доказів для вирішення питань по суті заявлених позовних вимог вимагає забезпечити захист його порушених, невизнаних прав і законних інтересів шляхом витребування їх у відповідачів або викликання необхідних свідків.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з вересня 1997 року по листопад 2003 року на підставі трудового договору працював на шахті ім.. В.М. Бажанова на добувальній ділянки №2 за професією ГРОЗ 5 розряду. 17 листопада 2003 року по закінченню робочої зміни стався нещасний випадок, внаслідок якого він був травмований. За даним фактом було проведено розслідування і складені акти по формі Н-5, а потім і Н-1 про нещасний випадок, який стався з вини роботодавця. З 18 листопада по 8 грудня 2003 року він знаходився на лікарняних листах, які були оплачені підприємством, але це не свідчить про те, що з 9 грудня він вилікувався, тому що компетентним органом медицини – ЛКК 9 грудня 2003 року була зазначена тимчасова втрата його професійної працездатності, тобто за професією ГРОЗ, яка зв’язана з травмою, що і тимчасова втрата загальної працездатності, і був рекомендований легкий фізичний труд на період з 9 по 31 грудня 2003 року, тобто цим було продовжено лікування. Наказом по шахті за №898 к от 9.12.2003р. він був переведений на легкий труд з 9 по 31 грудня 2003 року. Висновок ЛКК є фактом того, що ні його здоров’я, а також і працездатність, не були поновлені в тому обсязі, що дозволяло йому приступити до роботи в шахті, в особливо тяжких і особливо шкідливих умовах по професії ГРОЗ. Про це свідчить також факт відкриття ще одного лікарняного листа по травмі з 18 по 29 грудня 2003 року. Наказом по шахті за №899 від 9.12.2003р. він був звільнений, начебто, за прогули, але наказ №898к не був скасований, а також йому відмовили в відшкодуванні шкоди за термін не надання легкого труда. Такі обставини не були предметом розгляду апеляційною інстанцією при розгляді справи за його позовом про поновлення на роботі, хоча представник ДП "Макіїввугілля" поширює таку недостовірну інформацію.

Крім того, підприємством було складено повідомлення о наслідках нещасного випадку на виробництві, яке регламентоване п. 22 Положення про розслідування і обліку нещасних випадків на виробництві, відповідно до постанови КМУ №1094 від 21.08.2001р. (1094-2001-п) Таких повідомлень було кілька з різними реквізитами та обставинами. Вважає, що дійсним є повідомлення від ОП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" на арк.. 41 т.1.

Також, позивач зазначив, що ДП "Макіїввугілля" не виконує розділ 9 Галузевої угоди, яким передбачено, що при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати підлягають збільшенню розміри тарифних ставок і соціальних гарантій, тобто введення нових умов оплати праці. Тарифна сітка передбачає три групи тарифних ставок по умовам праці. Його оплата труда проводилась по 2 групі тарифних ставок, але без рахунку зміни умов оплати праці у зв’язку зі змінами розміру мінімальної заробітної плати – 140грн., 165грн. і 185 грн. Тобто оплата його труда проводилася по зниженої тарифної ставки – 4,27грн., яка розрахована із розміру мінімальної заробітної плати в 118грн., що погіршувало його положення по зрівнянню з Галузевою Угодою, і колективний договір в цій частині був недійсним. Тобто, було заниження оплати його труда в 1,56 рази /6,68:4,27/, як по заробітній платі за жовтень-листопад 2003р./недоплата склала 422,43грн./, так і за 2 дні /9 і 10 грудня 2003р. недоплата склала 44,46грн./ виконання легкого труду.

Позивач зазначив, що з 11 по 31 грудня 2003 року є періодом незаконних дій відповідача по припиненню відшкодування шкоди способом, який не передбачений законодавством, тому з ДП "Макіїввугілля" необхідно стягнути 928,95 грн.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали вимоги по обставинам, які викладені ними письмово. /а.с.5-32 т.3 а.с. 89 т.2/

Представник відповідача ДП "Макіїввугілля" позов не визнав та зазначив, що позивач був звільнений за п.4 ст. 40 КЗпП України. Це рішення оскаржувалося позивачем в суду першої інстанції, а потім і в апеляційному, і касаційному порядку, набрало чинності. Оскільки позивач припинив трудові відносини з підприємством, воно не повинно сплачувати йому відшкодування шкоди з 11 грудня по 31 грудня 2003 року. Також, він зазначив, що підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві в оспарюваємий період проводилося відповідно до галузевої угоди і відомчих наказів для державних підприємств галузі, без порушення прав позивача на оплату праці. Даний факт має своє підтвердження в рішенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 20.12.2004р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Макіїввугілля". При розгляді цієї справи судом перевірялися обставини неправильного нарахування заробітної плати позивачу, застосування тарифних ставок і суд прийшов до висновку, що доплати за шкідливі і безпечні умови праці проводилися відповідно до умов його праці. Наявність кількох примірників, копій повідомлення про нещасний випадок, пояснити не зміг.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки позов не визнала та пояснила, що повідомлення про наслідки нещасного випадку по формі Н-2, який стався з ОСОБА_1 17.11.2003р., було складено ВП "шахтоуправління ім.. В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля" відповідно до п. 22 "Положення про порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві" на підставі постанови КМУ від 21.08.2001р. №1094 (1094-2001-п) . Після надання листа непрацездатності Фонд проводив виплати по тимчасової непрацездатності – перші п’ять днів – за рахунок підприємства, останні дні – взаємозаліком в рахунок майбутніх страхових внесків. рішенням ЛКК позивачу був рекомендований легкий труд. В відділення Фонду підприємством були надані висновок ЛКК і наказ о переводі позивача на легкий труд. Закриття листа непрацездатності підтверджує вилікування і згідно ст.. 21 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІУ (1105-14) "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України…" виплати по тимчасовій непрацездатності припиняються. Фонд міг сплачувати розмір відшкодування шкоди, якщо б потерпілий не був переведений на легкий труд.

Представник третьої особи – Макіївської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який притягнутий до участі у справі на підставі ухвали Апеляційного суду Донецької області від 20.02.2008р. /а.с. 227 т.1/, пояснила, що Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001р. №2240-Ш (2240-14) нарахування і виплата допомоги у зв’язку з виробничою травмою не входить до компетенції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

Третя особа – ОСОБА_10, який був опитаний по судовому дорученню згідно ст.. 132 ЦПК України (1618-15) , пояснив, що працював директором шахти ім.. В.М. Бажанова з березня 2001р. по січень 2007р. Їм був виданий наказ про перевод ОСОБА_1 на легкий труд згідно рішенню ВКК з 9 по 31 грудня 2003 року. Позивач працював сторожем АБК, але з збереженням середнього заробітку ГРОЗ. Позивач був звільнений з ділянки №2, тому відшкодування шкоди було припинено.

Третя особа ОСОБА_5 пояснив, що до відділення Фонду надійшло повідомлення про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 на виробництві 17.11.2003р. Згідно висновку ЛКК і на підстав наказу по шахті, ОСОБА_1 був переведений на легкий труд з дати закриття листка не працездатності. Запис "стати до роботи" свідчить про те, що особа вилікувалася. Протягом 15 днів саме шахта відшкодовує шкоду, а з 16 дня – Фонд. Враховуючи те, що ОСОБА_1 через три дні, знаходячись на легкому труді, був звільнений, Фонд не проводив не яких виплат. При цьому, Фонд повністю оплатив лікарняний лист, що і є відшкодуванням шкоди з боку Фонду. Особа, яка звільнена з підприємства, тобто припинила трудові відносини, є не застрахованою особою. При цьому, підстави звільнення, тобто припинення трудових відносин, немає значення.

Суд, вислухав пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2003р. ОСОБА_1 припинив трудові відносини з Шахтою ім.. В.М. Бажанова ДП "Макіїввугілля" у зв’язку з його звільненням за п.4 ст. 40 КЗпП України. До його звільнення, 17 листопада 2003 року з позивачем стався нещасний випадок, про що був складений акт по формі Н-1.

Про нещасний випадок на виробництві роботодавцем були складені повідомлення, які за своїм змістом, датою, назвою роботодавця і місцем випадку, мають протиріччя.

Так, повідомлення /а.с. 41 т.1/ від ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля" з вказівкою наслідків нещасного випадку "л/труд" позивач вважає оригіналом і таким, що відповідає дійсності.

Між тим, представник відповідача так і не зміг пояснити в судовому засіданні наявність кілька примірників повідомлення з різними датами і наслідками нещасного випадку, а також назвами шахти ім.. В.М. Бажанова на час складання такого повідомлення.

Незважаючи на це, суд не може визнати дані обставини як факт створення підроблених документів обома відповідачами, як факт їх сумісної злочинної діяльності, направленої на порушення конституційного права позивача на відшкодування шкоди на період не надання шахтою ЛФТ, тому що такі обставини в судовому засіданні не встановлені. Суд вважає за необхідне відреагувати на вказані порушення окремою ухвалою.

В судовому засіданні встановлено, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ДП "Макіїввугілля" "Про поновлення на роботі" питання про відшкодування шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві не розглядалося, що підтверджується аудіо записом судового засідання, тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, слід зазначити, що актами по формі Н-1 і Н-5 про нещасний випадок на виробництві від 17.11.2003р., які були досліджені в судовому засіданні, встановлена провина підприємства внаслідок незабезпечення безпечних умов праці і порушення правил безпеки, і саме шахта відповідальна за шкоду, яка спричинена здоров’ю і працездатності ОСОБА_1 Тому, заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що фактично шахта забезпечила позивача легкою фізичною працею тільки на два дні, тому що, в подальшому, відносини сторін трудового договору були припинені, у зв’язку зі звільненням позивача.

Про те, по вищевикладеним обставинам, суд не може погодитися з позивачем, що його вилікування не настало, а працездатність не відновилась, тому що він був тимчасово переведений на легкий труд.

Як встановлено в судовому засіданні, восьмого грудня 2003 грудня був закритий листок непрацездатності №337557 /а,с. 44 т.1/. З 9 грудня 2003 року ОСОБА_1 приступив до роботи у вигляді легкого фізичного труда, який рекомендований ЛКК.

Суд вважає, що дані обставини свідчать про те, що на 9 грудня і на день звільнення позивач був працездатний, хоча і виконував іншу роботу – ЛФТ, а ні за професію ГРОЗ.

Ряд позовних вимог пов’язано зі звільненням позивача, який стверджує про те, що знаходячись на ЛФТ до 31 грудня 2003 року, він не міг бути звільненим з роботи.

Між тим, всіма судовими інстанціями підтверджена законність звільнення позивача і це питання не може бути повторно розглянуто в межах відшкодування шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві.

Тому, в задоволенні позовних вимог про встановлення факту, що на час його звільнення не була встановлена його працездатність по професії ГРОЗ і не було ніякого видужання; що заяви третіх осіб, відповідачів і їх представників про його видужання після закриття листа непрацездатності є край аморальними, безпідставними…- необхідно відмовити.

Дійсно, встановлення втрати працездатності віднесено до компетенції органів медицини, що відповідачами не заперечується, а обставини поширення відповідачами недостовірної інформації про вилікування /видужання/ позивача не найшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому що обидва відповідача посилаються на підтвердження своїх доводів на закриття листка непрацездатності, що свідчить про те, що ОСОБА_1 повинен бути стати до роботи, хоча і до легкого труду.

Відповідно до ст.. 275 ЦК України (435-15) фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Стаття 277 ЦК України передбачає спростування недостовірної інформації.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, в судовому засіданні позивачем не доведено, що відповідачі своїми діями протиправно посягнули на його особисті немайнові права.

Також, не найшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача, що дії ДП "Макіїввугілля" по припиненню відшкодування шкоди є незаконними, і їх слід розглядати як замах на його конституційні права, скоєння злочину, тому що такі обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні по вище приведеним обставинам.

Щодо визнати і відобразити в рішенні, що відмова в праві на відшкодування шкоди, як і припинення реалізації такого права, допустимо виключно на підставі переліку обставин, викладених в ст.. 37 ЗУ №1105-ХІУ, слід зазначити в черговий раз, що припинення відшкодування шкоди, тобто збереження заробітку на час виконання легкого труду, було викликано припиненням трудових відносин з робітником. При цьому, судом не встановлено, що такими діями ДП "Макіїввугілля" порушило п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП України, ст.. 9 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) і ст.. 37 ЗУ №1105-ХІУ.

Тому, в задоволенні вищевикладених позовних вимог необхідно відмовити.

Суд вважає не коректним посилання позивача на стан його здоров’я після 29 грудня 2003 року і не можливістю суду захистити його, що не приймається до уваги, тому що трудові відносини з підприємством були припинені раніше.

По вищевикладеним підставам не можуть бути задоволені вимоги про стягнення на користь позивача з ДП "Макіїввугілля" за 8 робочих днів – 495,44грн., а з відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ за 7 робочих днів – 433,51грн.

Вимоги позивача про визнання факту недотримання відповідачем Галузевої Угоди, як факт порушення одноособово договірних відносин і погіршення колективним договором його положення порівняно з нормами Галузевої Угоди в частині основ організації оплати його труда за жовтень-листопад 2003 року; визнати факт, що з прийняттям ЗУ "О колективних договорах і угодах" (3356-12) Україною припинено адміністративне регулювання оплати труда і діє тільки дві форми регулювання оплати труда – державні і договірна, а також факт, що Угодою на галузевому рівні встановлюються мінімальні гарантії оплати праці, які можуть бути погіршені лише за згодою трудового колективу і на строк не більш 6 місяців, як факт демократичної і правової держави є вимогами, які є, по – перше, не доведеними позивачем, а по-друге, які не є компетенцією суду першої інстанції щодо встановлення основ адміністративного регулювання оплати труда і принципів правової держави.

Щодо вимог про визнання факту не дотримання ДП "Макіївугілля" Галузевої Угоди в частини своєчасного введення нових умов оплати труда, стягнув з відповідача на його користь не донараховані заробітну плату за жовтень-листопад 2003р. в сумі 422,43грн. і два дні виконання ЛФТ – 44,46 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ДП "Макіїввугілля" визнав те, що на шахті ім.. В.М. Бажанова не своєчасно вводилися нові умови оплати труда, але зазначив, що раніше рішеннями суду були розглянути вимоги позивача ОСОБА_1 про не донарахування заробітної плати, у тому числі і за 2003 рік. Але, ці обставини відповідач не довів.

Згідно зі ст.. 2 Закону від 24 березня 1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" (108/95-ВР) структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

Частиною 1 ст.. 15 зазначеного Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами.

Статтею 16 названого Закону зазначено, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримають дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій, з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

ДП "Макіїввугілля" є госпрозрахунковим, дотаційним підприємством.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України установлено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що заробітна плата позивача за жовтень-грудень 2003р. не могла бути розрахована, виходячи з 0 групи ставок, тому що умови, в яких він працював, відповідали 2 групи ставок, що відображено в рапортах і не відображено в табуляграмах. Тарифна ставка підземного робітника 5 розряду повинна бути 6,68грн., а була 4,27грн. в спірному періоду, що в 1,56 разів менше.

Тому, виходячи з наведеного, суд приймає розрахунок, проведений позивачем /а.с. 27 зв. т.3/ і вважає, що відповідач ДП "Макіїввугілля" не доплатило відповідачу заробітну плату за жовтень-листопад і два дні грудня 2003 року в загальній сумі 466 грн.89 коп., що підлягає стягненню.

При цьому, суд не може задовольнити вимоги позивача що при стягнені всіх сум необхідно допустити негайне виконання судового рішення з вказівкою, що всі суми повинні бути компенсовані у зв’язку з порушенням строків їх виплати у тому місяці, коли вони будуть стягнути з відповідачів або сплачені ними в добровільному порядку, тому що дані вимоги позивачем не обґрунтовані з посиланням на норми матеріального права

Також, є безпідставними вимоги про встановлення факту внесення недостовірної інформації в офіційні документи - виписки з рапортів за жовтень, листопад і грудень 2003р. і табуляграм, як визнання факту не відповідності розміру тарифної ставки в рапортах і табуляграмах, тому що судом не встановлено, ким вносилася така інформація, що такі дії є противоправними.

Сама обставина того, що тарифна ставка в рапортах не відповідає тарифній ставки в табуляграмах, відповідачем не заперечується.

Визнання факту того, що в порушенні права ОСОБА_1 на відшкодування шкоди задіяна не одна особа з різним ступенем відповідальності, що вони діють однаковими способами і засобами, що підпадає під кримінальні дії, внаслідок чого шкода, причинена його здоров’ю і працездатності при наявності винних дій підприємства, не відшкодована по теперішній час – не входить до компетенції суду першої інстанції, який розглядає цивільну справу, але це не позбавляє позивача звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Крім того, відповідно до ст.. 88 ЦПК України (1618-15) , з відповідача ДП "Макіїввугілля" необхідно стягнути судовий збір в сумі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт /обставини/ того, що при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ДП "Макіїввугілля" "Про поновлення на роботі" в апеляційній інстанції питання про відшкодування шкоди не розглядалося.

Встановити на підставі актів по формі Н-1 і Н-5, що у втраті працездатності ОСОБА_1 при нещасному випадку на виробництві, який мав місце 17 листопада 2003 року на ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля", є провина підприємства внаслідок незабезпечення безпечних умов праці і порушення правил безпеки.

Зазначити, що ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля" відповідальна за шкоду, спричинену здоров’ю і працездатності ОСОБА_1 по нещасному випадку, що мав місце 17 листопада 2003 року.

Визнати те, що ВП "Шахта ім.. В.М. Бажанова" ДП "Макіїввугілля" забезпечило ОСОБА_1 легкою фізичною працею на два дні.

Стягнути з ДП "Макіїввугілля" на користь ОСОБА_1 не донараховану суму заробітної плати за жовтень-грудень 2003 року на загальну суму 466грн.89коп.

рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.