Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Крецу М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання втратившими право на користування квартирою та виселення без надання іншої жилої площі їх та неповнолітнього ОСОБА_4,

До суду звернувся представник ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просить виселити їх та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої жилої площі, пояснивши при цьому, що 09.06.2003 року ОСОБА_6 як співробітнику воєнної прокуратури Одеського гарнізону тимчасово, на два роки, в якості службової була надана кімната НОМЕР_1 у будинку, відомчому заводу. Вже 11.08.2003 року ОСОБА_6 знявся з реєстрації у вказаній кімнаті та виїхав на постійне проживання у м.Полтаву, про що стало відомо адміністрації заводу лише у вересні 2005 року. На той час у вказаній кімнаті будинку був зареєстрований з 19.11.2003 року пасинок ОСОБА_6 –ОСОБА_1, який оселився у кімнаті без дозволу адміністрації та профспілкового комітету та проживає у квартирі і на даний час. Також 03.12.2003р. у вказаній кімнаті також без дозволу адміністрації були зареєстровані дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_4, 1997 року народження. У грудні 2006 року ОСОБА_1 за пропозицією адміністрації заводу для закріплення за собою кімнати був прийнятий на роботу як формувальник ЗБВ, але через місяць був звільнений, оскільки не витримав термін випробування. На даний час він не працює, веде антисуспільний образ життя, зловживає алкогольними напоями, за квартиру коштів не сплачує. У вересні 2007 року між відповідачами розірвано шлюб і на даний час ОСОБА_2 у будинку заводу не проживає більше 10-ти місяців, оскільки працює в ДЕЗ "Фонтанський" двірником і їй надано кімнату у будинку АДРЕСА_2 А відповідач ОСОБА_1 відмовляється звільнити кімнату у добровільному порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15 травня 2008 року, до участі у справі за позовом заводу до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншої жилої площі їх та їхньої неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, 1997 року народження, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

У ході розгляду справи судом представник позивача, підтримавши позов по суті викладених обставин, надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати втратившими право на користування квартирою НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_2, їх неповнолітнього сина – ОСОБА_4, 1997 року народження, та ОСОБА_3 та виселити їх без надання іншої жилої площі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що проживає та зареєстрований у кімнаті НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 із своєю сім’єю дружиною – ОСОБА_8, з якою вони уклали шлюб 10 січня 2009 року та яка не зареєстрована у спірній квартирі, та сином від першого шлюбу - ОСОБА_4, який є неповнолітнім, навчається у загальноосвітній школі № 79 у м.Одесі та перебуває на його утриманні, іншого житла вони не мають, а тому просить суд відмовити у задоволені позову.

Відповідачка ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, просить суд розглядати справу за її відсутності, що, на думку суду, є можливим.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради – Ігнатевська Н. В. категорично не погодилася із позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволені, оскільки зареєстрована у спірній квартирі неповнолітня дитина відповідачів, як і члени її родини, не має іншого житла, а тому не може бути виселена із спірної квартири без надання іншої жилої площі.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши обставини, прийнявши до уваги пояснення сторін та представника третьої особи, заслухавши показання свідків, оглянувши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" про визнання втратившими право на користування квартирою та виселення без надання іншої жилої площі відповідачів та неповнолітнього ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки позбавлення права на проживання та виселення протирічать інтересам неповнолітньої дитини. Неповнолітній ОСОБА_4 та родина, у якій він проживає та якою створені усі необхідні умови для його виховання та навчання, потребує житла, а у разі задоволення позову усі вони будуть його позбавлені та фактично виселені без надання іншої жилої площі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 року (500-17) № 500 – VІ, сфера дії якого визначена його статтею 1 та поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п’яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.

Отже, вказаний Закон (500-17) може бути застосовано до правовідносин, що склалися між сторонами за позовом, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_11, щодо яких ставиться питання про виселення із неповнолітньою дитиною, зареєстровані та проживають у гуртожитку на протязі більше ніж п’яти років, а саме - з 2003 року. ОСОБА_12 зареєстрований у квартирі, яку було надано у 2003 році його вітчиму ОСОБА_6, членом родини якого він являвся. Відповідачка ОСОБА_3 на даний час є членом родини ОСОБА_1 – його дружиною. І усі вони не мають іншого власного житла, оскільки інше позивачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами.

Статтею 19 зазначеного Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону (500-17) , без попереднього надання їм (їх сім’ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. А частиною 2 цієї статті визначено, що виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків, відповідно до цього Закону, допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.

Гуртожиток, у якому проживають відповідачі не перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, і питання про виселення відповідачів ставиться з інших підстав.

Суду надано та долучено до матеріалів справи акт обстеження матеріально-побутового стану сім’ї ОСОБА_1 від 10 червня 2009 року, який складено комісією у складі працівників Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, із якого видно, що житло знаходиться у задовільному стані, батьком створені усі необхідні умови для навчання та виховання дитини.

Також допитані у судовому засіданні як свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що являються сусідами сім’ї ОСОБА_1, що його неповнолітній син ОСОБА_4 проживає із батьком, який одружився вдруге та проживає однією сім’єю і з іншою жінкою, яка замінила матір для дитини.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо неправомірності позовних вимог ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання їх та неповнолітньої дитини втратившими право на користування квартирою та виселення без надання іншої жилої площі, у задоволені яких слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 208- 209, 212, 212- 215, 218 ЦПК України, ч. 1 ст. 109 ЖК України, ст.ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 04.09.2008 року № 500–VІ,

У задоволенні позовних вимог ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання втратившими право на користування квартирою та виселення без надання іншої жилої площі їх та неповнолітнього ОСОБА_4 – відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.