Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Карпенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позик, -

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позик.

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка в позовній заяві, уточненій позовній заяві і в судовому засіданні посилалася на те, що 08 жовтня 2008 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір позики. Вона надала відповідачці позику в розмірі 28 000 грн. 00 коп., що еквівалентно 4 200 євро, за курсом НБУ на день укладення договору позики, що підтверджується розпискою позичальника, строк повернення 22.12.2009 року. Крім того 25 серпня 2009 року між нею та відповідачкою був укладений другий договір позики. Вона передала відповідачці 17468 гривень, що еквівалентно 2200 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору позики, строк повернення 22.12.2009 року. Відповідачка 26.04.2010 року повернула борг відповідно до розписок, на що отримала оригінали своїх розписок, претензій щодо повернення суми позик немає. Однак відповідачка відмовляється їй виплатити інфляційні кошти, річні за прострочення повернення суми позики та проценти від суми позики. Просила стягнути з відповідачки інфляційні кошти у розмірі 2 882 грн. 23 коп., 50 % річних за прострочення повернення суми позики в розмірі 10 573 грн. 10 коп. та проценти від суми позики в розмірі 8 823 грн. 71 коп. і судові витрати по справі.

Відповідачка в судове засідання не з’явився. Позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Вказала на те, що позику повернула позивачці в повному обсязі. Просила суд відмовити в позові.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи вважає, що уточнена позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір позики. ОСОБА_1 було надано ОСОБА_2 позику в розмірі 28 000 грн. 00 коп., що було еквівалентно 4 200 євро, за курсом НБУ на день укладення договору позики, строком до 22.12.2009 року, що підтверджується розпискою позичальника. Згідно до п. 2 договору позики позичальник зобов’язався повернути позику у повному обсязі в термін і в розмірах ( а.с. 9-10).

25 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений другий договір позики. ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 17468 гривень, що еквівалентно 2200 доларів США за курсом НБУ на день укладання договору позики, строком до 22.12.2009 року, що підтверджується розпискою позичальника ( а.с.11,12)

Як встановлено в судовому засіданні, про що не заперечували сторони, та підтверджується розписками від 26.04.2010 року відповідачка ОСОБА_2 повернула позику ОСОБА_1 в повному розмірі (а.с.20- 23).

Оскільки за час розгляду цивільної справи борг за позиками відповідачкою погашено в повному розмірі, то позивачкою були уточнені позовні вимоги, та просила стягнути інфляційні кошти, річні за прострочення повернення суми позик та проценти від суми позик.

Згідно до ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу, якщо ним несвоєчасно повернено суму позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором абро законом.

День повернення позик 26.04.2010 року, курс НБУ наступний: за курсом НБУ 100 євро становило 1055,0032 гривень; 100 доларів США -792,5800 гривень. Таким чином, сума позики складає : за Договором позики від 08.10.2008 року -4200 євро х10,550032= 44310 грн. 13 коп. і за Договором позики від 25.08.2009 року – 2200 доларів США х 7,9258 = 17436,76 грн., а всього 44310 грн. 13 коп. +17436 грн. 76 коп. = 61746 грн. 89 коп.

Позивачкою заявлені вимоги щодо стягнення інфляційний за січень – березень 2010 року в розмірі 2882 грн. 23 коп.

Так індекс інфляції за січень 2010 року становить 101,8%, за лютий 2010 року -101,9%, за березень 2010 року -100,9%. Звідси (101,8х101,9х100,9) 100)% х 61746,89 -61746,89 = 2882 грн. 23 коп.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги в цій частині позову законні та підлягають задоволенню.

Позивачкою заявлені вимоги про стягнення 50% річних від простроченої суми за період з 23.12.2009 року по 26.04.2010 року в розмірі 10 573 грн. 10 коп. та процентів від суми позики в розмірі 8823 грн. 71 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до п. 5 укладених між сторонами договорів позик за прострочення повернення позики або сплати процентів, позичальник зобов’язаний сплатити позикодавцю 50% річних від простроченої суми.

Однак п.5 розд.VІІІ "Прикінцевих положень" Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) передбачено, що до приведення законодавства у відповідності із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.6 ст.4 закону надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою.

Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5 ч.1 ст.1 Закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.

В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 50% річних від простроченої суми та процентів від суми позики оскільки такі вимоги не базуються на законі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки понесені судові витрати по справі в розмірі 148 грн. 82 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.526,661,625, 1046, 1049, 1050, ЦК України (435-15) , ст. ст. 3, 7, 11, 15, 15, 57, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд,-

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 2 882 грн. 13 коп. та судові витрати в розмірі 148 грн. 82 коп., а всього 3 030 грн. 95 коп. (Три тисячі тридцять гривень 82 коп.).

В іншій частині позову відмовити

рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.