Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючої судді Гладишенко І.В.,

при секретарі Мінченковій С.В.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 з позовом про стягнення грошових коштів, в якому вказала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1

У 2008 році вона мала намір здійснити ремонтні роботі у власній квартирі. До неї з пропозицією здійснення ремонтних робіт звернувся ОСОБА_4 23.04.2008 року він отримав від позивачки грошові кошти у розмірі 209000 грн. для здійснення підрядних робіт.

Позивачка ОСОБА_3, надавши гроші ОСОБА_4 для здійснення підрядних робіт вважала, що перебуває з ним у договірних відносинах. Оскільки дані правовідносини не були письмово підтверджені укладанням договору та крім того роботи не були виконані, позивачка ОСОБА_3 вважає, що грошові кошти передані ОСОБА_4 є безпідставно набути майном, які підлягають поверненню їй.

Факт отримання грошових коштів ОСОБА_4 від позивачки підтверджується розпискою. Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, обов’язок повернення безпідставно отриманих грошових коштів виникає і у його дружини.

Просила стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 на її користь грошові кошти у розмірі 209000 грн., судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Крім того, позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, зазначивши, що 23.04.2008 року вона передала ОСОБА_4 у якості позики 83000 грн. У відповідності до досягнутої домовленості відповідач зобов’язався повернути їй зазначену суму грошових коштів до 30 січня 2009 року. Факт передачі грошових коштів та обов’язок їх повернення підтверджується розпискою.

Вважає, що між нею та відповідачем ОСОБА_4 23 квітня 2008 року укладений договір позики.

В порушення договірних зобов’язань відповідач ОСОБА_4 грошові кошти не повернув. На її неодноразові нагадування про необхідність повернення позичених грошових коштів, відповідач не реагує.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, обов’язок повернення безпідставно отриманих грошових коштів виникає і у його дружини.

Просила стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 на її користь суму боргу в розмірі 83000 грн., судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги та надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того додала, що по рекомендації своїх знайомих та дизайнера вона познайомилася з ОСОБА_4, який мав бригаду, яка займалася проведенням ремонтних робіт. 23 квітня 2008 року вона та її чоловік передали ОСОБА_4 для проведення ремонту у їх квартирі 209 000 грн. та 83 000 грн.. ОСОБА_4 завірив їх що здійснить ремонтні роботи у їх квартирі відповідно до дизайн-плану підготовленого дизайнером. Договір підряду ОСОБА_4 просив не укладати, щоб йому не сплачувати податки. Приблизно півроку в квартирі працювали люди ОСОБА_4, але фактично результату ніякого не було. На їх вимогу надати звіт з приводу витрачених грошових коштів відповідач відповів, що він втратив паспорт, та всі записи та чеки. Через деякий час вони дізналися про те, що відповідач паралельно з їх квартирою проводить ремонтні роботи ще на декількох об’єктах. Через те, що відповідач проводив у їх квартирі ремонтні роботи неякісно, несвоєчасно, а також не надавав звіт з приводу використаних ним грошових коштів вони відмовилися від його послуг. Відповідач же у свою чергу пообіцяв, що поверне їм грошові кошти у добровільному порядку, але гроші так і не повернув. Відповідач ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, обов’язок повернення безпідставно отриманих грошових коштів та суми боргу виникає і у його дружини – ОСОБА_5. Просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що дійсно він допомагав позивачці та її чоловіку у придбанні будівельних матеріалів та проведення робіт у її квартирі АДРЕСА_1 Про те, що в нього немає ліцензії на проведення будівельних робіт позивачці було відомо, але вона погодилася на це, оскільки витрати по проведенню ремонтних робіт були значно дешевшими. 10 вересня 2007 року роботи були розпочаті. Згідно з дизайн-планом, виконаним дизайнером, були проведені демонтажні роботи. Грошові кошти були витрачені на вивіз сміття ( на загальну суму 1800 грн.), був завезений пісок (на загальну суму 800 грн.), шлак ( 1100 грн.), цемент ( по чекам), для вивозу сміття придбавалися мішки. Цемент та пісок були використані для залиття стяжки в квартирі. На протязі усього часу проводилися штукатурні роботи. Для їх проведення він придбавав гіпсову штукатурну суміш, маяки, саморези, дюбеля. Був проведений монтаж стелі з гіпсокартону на який є відповідні чеки. Була проведена шпаклівки стін та стелі, а також покраска. Також був проведений монтаж сантехнічної арматури, а саме : опалення. Розводка водопостачання та каналізації. Також були проведені електромонтажні роботи, а також проведений кабель під сигналізацію та кабель під "мультирум". За час проведення ремонту він періодично звітував чоловіку позивачки, надавав йому чеки на придбані матеріали та деякі копії залишав собі. У подальшому в квартирі позивачки були частково проведені малярні роботи, а саме – був наклеєний на стелі флізілін на загальну суму 1750 грн.. також була покладена плитка у санвузлі та на кухні, встановлені сантехнічні прилади. За весь час його роботи в квартирі Таран йому було видано 287 000 грн., з яких на заробітну плату робітникам він витратив 120 006 грн., за чеками на будівельні матеріали – 110 222 грн. 03 коп., на вивіз сміття та придбання піску, шлаку витрачено 3700 грн., на придбання кабелю – 8000 грн., сигналізацію - 1000 грн., сантехніку – 2800 грн.. таким чином на придбання будівельних матеріалів він витратив 166 993 грн. 50 коп.. сума у 126 767 грн. 03 коп. підтверджується чеками та поясненнями свідків. Різницю, яку він не може доказати складає 39 336 грн. – на вказану суму він повні вимоги визнає. Після того, як він втратив чеки та документи ОСОБА_3 повідомила, що вони відмовляються від його послуг та він написав дві розписки, що на 209 000 грн. та 83 000 грн.. які прикладені до матеріалів справи. Але вказані грошові кошти однією сумою йому не видавалися, а видавалися поступово, під час проведення ремонтних робіт. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 39 336 грн., а в іншій частині у задоволені позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що їй нічого не відомо з приводу роботи її чоловіка у квартирі ОСОБА_3.. Її чоловік до дому таких грошових коштів, як вказує у своєму позові ОСОБА_3 не приносив та в інтересах сім’ї не витрачав. Вважає, що вона нічого ОСОБА_3 не повинна, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він працював разом з ОСОБА_4 фактично був його водієм. Він неодноразово возив його на зустрічі з замовником ОСОБА_3, якій вони ремонтували квартиру розташовану по АДРЕСА_1. Крім того він був присутній при передачі ОСОБА_3. грошових коштів ОСОБА_4. Йому також достовірно відомо про те, що одночасно ОСОБА_4 проводив ремонтні роботи і у іншій квартирі по АДРЕСА_2 Під час ремонту вказаних квартир він завозив до них будівельні матеріали. Також йому відомо, що ОСОБА_4 боявся зустрічатися з ОСОБА_3 оскільки у замовника були претензії по якості виконаних робіт. Також від працівників, які працювали на квартирі у ОСОБА_3 йому відомо про те, що ОСОБА_4 не доплачував їм заробітну плату. Відносини з ОСОБА_4 у нього були нормальні, але стали поганими після ремонту у ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4, використовував їх не за призначенням, а його просив брехати замовнику з приводу використаних грошових коштів, на що він йому відмовив.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_4 придбавав у нього будівельні матеріали сухі суміші, профеля, гіпсокартон приблизно на суму 50 000 – 70 000 грн..

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що працював на квартирі ОСОБА_3 провів платикові труби, виконував роботи по встановленню сантехприладів. Від ОСОБА_4 отримав за виконану роботу заробітну плату у сумі 3500 грн. з рук .

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона працювала в квартирі ОСОБА_3 – клеїла шпалери. За свою роботу отримала від ОСОБА_4 2000 грн. Вона поклеїла шпалери пробні у всіх кімнатах, а потім стала клеїти основні шпалери. Шпалери були дорогими, але вона дотримувалася всіх технологій. Через деякий час ОСОБА_4 сказав їй що шпалери клеїти не потрібно, оскільки замовники відмовилися від цього. На цей час шпалери частково були наклеєні у всіх кімнатах. У її присутності ОСОБА_3 висловлювала ОСОБА_4 невдоволення з приводу якості та строків проведення ремонту.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що працював в квартирі позивачки та клав плитку у санвузлі та у студії з квітня 2008 року по грудень 2008 року за роботу отримував по 2000 грн. заробітну плату він отримував від ОСОБА_4. У вересні 2008 року заробітну плату ОСОБА_3 доплатила йому сама, у сумі 2000 грн., оскільки він працював більше часу ніж зазвичай, щоб встигнути все зробити. З боку позивачки були зауваження з приводу якості проведених у квартирі робіт, та він особисто перероблював за собою свою роботу. Але плитку він не міг нормально покласти. Через те, що була неякісно зроблена стяжка. Йому також відомо, що невірно покладена тепла підлога, яка натепер може працювати тільки на мінімум. Крім того, він у цей же період часу клав плитку на квартирі у ОСОБА_12. ОСОБА_4 казав йому коли та на який об’єкт виходити на роботу.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він є родичем ОСОБА_4 та з листопада 2007 року по квітень 2008 року він проводив монтаж гіпсокартона у квартирі позивачки та утепляв стіни. За свою роботу отримав 2000 грн. від ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що у період часу з грудня 2005 року по серпень 2008 року ОСОБА_4 проводив у нього в квартирі ремонтні роботи. У 2007 році йому стало відомо від робочих про те, що ОСОБА_4 знімав їх з роботи в його квартири та відправляв для проведення ремонтних робіт в квартиру ОСОБА_3, з якою він познайомився пізніше. Він також давав ОСОБА_4 грошові кошти на будівельні матеріали та на оплату будівельних робіт по його квартирі.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 у належній їй квартирі АДРЕСА_1 мала намір здійснити ремонтні роботи.

Відповідач ОСОБА_4 запропонував позивачці ОСОБА_3 провести вказані ремонтні роботи та 23.04.2008 року отримав від позивачки грошові кошти в сумі 209 000 грн. на будівельні-матеріали та заробітну плату 209 000 грн. та гарантував сдачу квартири до 15.06.2008 року. Вказані обставини підтверджені у судовому засіданні відповідною розпискою. Таким чином з встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами мав бути укладений договір підряду.

Разом з тим, ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір, при вчиненні якого сторони в належній формі не досягли згоди щодо необхідних для нього істотних умов є неукладеним.

Норми чинного законодавства не містять визначення поняття "належна форма досягнення згоди", а лише передбачають вимоги до прийняття пропозиції, як до документу, і як до дії сторони майбутнього договору (ст. 642 ЦК України).

Так, прийняття пропозиції щодо укладення договору здійснюється шляхом вчинення дії, яка свідчить про факт укладення договору в цілому.

Факт укладення договору відбувається шляхом обміну листами і шляхом складання одного документу – договору. Коли договір укладається шляхом складання одного документу, виникають питання залежності констатації факту укладення договору від реквізитів, наявність або відсутність яких посвідчує або навпаки заперечує волевиявлення його сторін щодо досягнення ними згоди з усіх істотних умов.

У разі, коли договір укладається за участю фізичної особи таким реквізитом є її підпис.

Таким чином, відсутність реквізиту підпису заперечує волевиявлення сторони щодо досягнення згоди з усіх істотних умов і свідчить про не ускладненість угоди.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Так, у судовому засіданні встановлено, що кошти отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_3 у сумі 209 000 грн. є безпідставно набутим майном, оскільки наявним є факт отримання відповідачем грошових коштів від позивачки, що не заперечував і сам відповідач; мало місце набуття майна (грошових коштів) за рахунок позивача; відсутня правова підстава для отримання грошей ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає стягненню сума безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 209 000 грн.

Оскільки у судовому засіданні встановлено, що 209 000 грн. ОСОБА_4 отримав безпідставно, суд вважає, що останній не міг розпоряджуватися ними на власний розсуд.

Суд не приймає до уваги пояснення допитаних у судовому засіданні свідків з приводу використання грошових коштів ОСОБА_4, оскільки пояснення свідків не є належним доказом по грошовим зобов’язанням, а також не приймає у якості належного доказу надані суду товарні чеки та накладні, оскільки з них не вбачається, ким саме придбавалися будівельні матеріали та де саме вони могли бути використані.

Крім того у судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2008 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 83000 грн., які осатаній зобов’язався повернути у строк до 30 січня 2009 року. Вказаний факт підтверджений у судовому засіданні відповідною розпискою.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

У судовому засіданні достовірно встановлений факт того, що вказані у розписці грошові кошти відповідач ОСОБА_4 позивачці ОСОБА_3 у вказаний строк та після цього не повернув, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума боргу у сумі 83 000 грн.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог до дружини відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 з наступних підстав.

Пункт 1 ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї, а борги, які виникли за цим зобов’язанням, включаються до складу спільної сумісної власності (п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) ). Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї (ч. 2 ст. 73 СК України).

Але у судовому засіданні не надано жодного доказу тому, що як безпідставно отримані ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 209 000 грн., так і сума боргу у розмірі 83 000 грн. є спільною сумісною власністю подружжя сім’ї ОСОБА_4, як і не надано доказів тому, що ОСОБА_4 отримував від позивачки вказані грошові кошти, або використовував їх в інтересах своєї родини.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тобто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений позивачкою. Судовий збір в сумі 102 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 240 грн.

Крім того, п.п."а".п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993р. із змінами та доповненнями суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1598 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 190, 526, 530, 625, 638, 642, 1047, 1049, 1050, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, суд –

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 209 000 грн. та суму боргу в сумі 83 000 грн., судовий збір в сумі 102 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 240 грн., а всього 292 342 ( двісті дев’яносто дві тисячі триста сорок дві) грн..

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на косить держави в сумі 1598 грн.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.