Приморський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого – судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Крецу М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

Первісно в 2004 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4., про визнання угоди удаваної.

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

21 грудня 2005 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси вищезазначене рішення суду від 26 травня 2005 року скасовано за нововиявленими обставинами.

02 лютого 2006 року позов за заявою ОСОБА_1 об"єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5., ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, який знаходився в провадженні судді Чернявської Л.М. з вересня місяця 2004 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2007 року зазначені позови об"єднані в одне провадження з зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя – для спільного розгляду.

14 квітня 2008 року ОСОБА_1 було подано до суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 про розподіл майна.

14 травня 2010 року ухвалою Приморського районного суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя залишено без розгляду та продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

Позивач ОСОБА_1 та його представники у судовому засіданні просили суд позов задовольнити, зазначивши, що сторони з 1993 року проживали однією сім"єю, як чоловік та дружина, 30 грудня 2000 року узаконивши свої відносини та зареєструвавши шлюб в Малиновському ВРАГС м. Одеси. За час проживання однією сім"єю ними за сумісні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 221/1000 квартири АДРЕСА_2 квартиру АДРЕСА_3 яку відповідачка, без згоди позивача, передала за договором дарування своїй матері ОСОБА_5., а також контейнери на торговому місці АДРЕСА_4, які відповідачки без згоди позивача продала ОСОБА_15

Вважаючи, що відповідачка розпорядилася своєю частиною майна в повній мірі, просили виділити позивачу квартиру АДРЕСА_1 та 221/1000 квартири АДРЕСА_2

Відповідачка та її представники проти задоволення позову заперечували, мотивуючи це тим, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 11.09.1998 року, тобто, до укладення шлюбу між позивачем та відповідачкою, а 221/1000 квартири АДРЕСА_2 отримано нею у власність за договором дарування від 12.09.2002 року.

Таким чином, вважали відповідачка та її представники, вищезазначене майно не входить до складу майна, набутого сторонами за час шлюбу, а тому, відповідно, поділу не підлягають.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, повно і всебічно з"ясувавши обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача ОСОБА_1 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як передбачено ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1993 року проживали однією сім"єю, були пов"язані спільним побутом, мали спільні права та обов"язки. Крім того, вони мали спільний бізнес щодо торгівлі посудом.

За час проживання однією сім"єю сторонами було придбано майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 221/1000 квартири АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_3 а також контейнери на торговому місці АДРЕСА_4.

30 грудня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Малиновським ВРАГС м. Одеси зареєстровано шлюб, а/з за № 658, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 30 грудня 2000 року /Т.1, а.с.6/.

Дітей від шлюбу немає.

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2004 року шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Малиновським ВРАГС м. Одеси, а/з за № 658 – розірвано /Т.1, а. с. 7/.

Відповідно до договору дарування від 12 вересня 2002 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 221/1000 частини квартири під АДРЕСА_2 / Т.1, а.с.23/.

Однак, як вбачається з розписки ОСОБА_3, остання в якості оплати за свою квартиру АДРЕСА_2 отримала від ОСОБА_2 172 500 грн./32,500 доларів США/ / Т.1, а.с.8/.

Як передбачено ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона /дарувальник/ передає або зобов"язується передати в майбутньому другій стороні /обдаровуваному/ безоплатно майно /дарунок/ у власність. Договір, що встановлює обов"язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до свідчень свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, оскільки ОСОБА_1 є членом Національно-культурного об"єднання "Афганська община" міста Одеси, він був змушений при купівлі 221/1000 квартири АДРЕСА_2 звернутись за допомогою до своїх співвітчизників – членів об"єднання та отримав необхідні кошти в сумі 174 000 грн., що підтверджується угодою від 01 вересня 2002 року, укладеною між ОСОБА_1 та членами Національно-культурного об"єднання "Афганська община" міста Одеси про надання останніми ОСОБА_1 допомогу у розмірі 174 000 грн. для купівлі квартири АДРЕСА_2 /Т.1, а.с. 112-113/

Як передбачено ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого право чину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що право чин був вчинений сторонами для приховання іншого право чину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дані обставини свідчать про той факт, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбувся правочин для приховання в дійсності договору купівлі продажу 221/1000 частини квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, слід вважати, що правочин, укладений 12 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про дарування 221/1000 частини квартири під АДРЕСА_2 є не що інше, як договір купівлі-продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 1998 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 продали, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 /а.с.148/

Як вбачається з матеріалів справи, сторони на період придбання ОСОБА_2 вищезазначеної квартири, знаходились в фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім"єю, вели спільне домогосподарство, тобто жили як чоловік та дружина.

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР /1963 року/ майно може належати на праві спільної сумісної власності, зокрема, двом або кільком громадянам.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначене майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з договору дарування від 18 вересня 2002 року, відповідачка по справі ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_3 своїй матері – ОСОБА_5./ Т.1, а.с.191/

Зазначений договір дарування, відповідно до пояснень ОСОБА_1 в суді, був складений без його згоди та всупереч його волі, оскільки він не мав наміру відчужувати вказану квартиру. При цьому останній вважав, що даний договір дарування є фіктивним, та був укладеним без наміру створити юридичні наслідки. Крім того, зазначав, що заяву на дозвіл дарування ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 придбаної за сумісні кошти в період шлюбу /Т.1, а.с.192/, він не писав та підпис в заяві йому не належить.

Даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, зокрема, висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3693/5602 від 26 червня 2006 року, з якого слідує, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку "підпис" заяви на ім"я приватного нотаріуса від 18 вересня 2002 року виконаний не ОСОБА_1 /Т.2, а.с.31-33/.

Доводи позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні про придбання контейнерів на торговому місці АДРЕСА_4 внаслідок їх спільної праці як членів однієї сім"ї знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до договору АДРЕСА_4, укладеного 24 жовтня 2000 року між ТОВ "Промтоварний ринок" та ОСОБА_2, ТОВ "Промтоварний ринок" надав останній контейнерне місце АДРЕСА_4 /а.с.58-59/, яке вона, відповідно до договору купівлі-продажу від 01 липня 2004 року продала ОСОБА_15 /Т.3, а. с. 60/, з якою, відповідно 01.07.2004 року ТОВ "Промтоварний ринок" було укладено договір АДРЕСА_4 /Т.3, а. с. 56-57/, та яка, відповідно до договору купівлі-продажу від 17 серпня 2004 року продала ОСОБА_16 /Т.3, а. с. 72/.

Про продаж ОСОБА_2 контейнера, ОСОБА_1 не було відомо, що підтверджується його заявою на ім"я ТОВ "Промтоварний ринок" про прохання без його відому, в зв"язку з процесом розірвання шлюбу, не проводити ніяких операцій з приводу продажі та переоформлень контейнера АДРЕСА_4 /Т.3, а. с. 75/.

Як вбачається з видаткових накладних № ГМ-96 від 31 жовтня 2001 року, № ГМ-139 від 29 жовтня 2001 року, № ГМ-139 від 29 жовтня 2001 року, рахунку – фактури № ГМ-121 від 31 жовтня 2001 року, ПП ОСОБА_1 отримано від ПП "Гемма" товар на підставі договору комісії від 01.08.2001 року /Т.2, а. с. 72 -74/.

Відповідно до договорів доручень на покупку товарів: № 1 від 19 лютого 2002 року /Т.2, а. с. 75 -78/, № 2 від10 грудня 2002 року /Т.2, а. с. 79 -82/, № 1 від 10 листопада 2001 року /Т.2, а. с. 83 -86/; договорів комісії № 21 від 01 серпня 2001 року /Т.2, а. с. 87 -89/, № 1 від 15 січня 2002 року /Т.2, а. с. 93 -95/. ОСОБА_1 вказаний як приватний підприємець, а ОСОБА_2 – як директор ПП "Гемма".

Як вбачається з накладної № РН-7066 від 2 вересня 2003 року, ПП "Гемма" отримано продукцію від ПП "СТ Крафт", при цьому в графі "отримав/ла/" значиться підпис ОСОБА_1 /Т.2, а. с. 90 -92/.

Все вищезазначене дає підстави припускати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент придбання ними квартир та контейнерів, проживали однією сім"єю, як чоловік та дружина, та мали спільний бізнес.

Так, свідок ОСОБА_17., допитана в судовому засіданні, повідомила суду, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1995 року, так як працювала у них хатньою робітницею з грудня 1995 року по грудень 1996 року в однокімнатній квартирі по АДРЕСА_5. При цьому зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили однією сім"єю, гроші їй також платили обоє, коли як. В квартирі було одне ліжко, вони приїжджали додому завжди разом. Також разом придбали майно в квартиру.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що він з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1995 року по 1996 рік їздили разом в Польщу. Він завжди знав останніх як чоловіка та дружину. В Польщі вони завжди оселялись в одному номері. І хоча в домі в них він не бував, однак й ому відомо, що у них є контейнери на 7 км. та магазин на Дворянській вулиці. Бізнесом вони займалися також разом.

З пояснень свідка ОСОБА_19 слідує, що він знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1995 року, коли ОСОБА_1 прийшов працювати на 7-й км., а через днів десять він познайомився з ОСОБА_2. ОСОБА_1 представив всім ОСОБА_2, як свою дружину. Він знає, що останні купили два контейнери на АДРЕСА_6, а також ще ? контейнера на цій же вулиці. За роботу гроші він видавав або ОСОБА_1, або ж ОСОБА_2. Інколи він привозив гроші до них додому – АДРЕСА_5 в однокімнатну квартиру. Крім того, вони сім"ями ходили один до одного в гості. Йому відомо, що в квартирі у них був один диван, та що вони придбали ще два автомобіля. Працював він у них до осені 1997 року.

Свідки ОСОБА_10., ОСОБА_11 пояснили, що знають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1997 року, так як працювали у них, як у приватних підприємців. Вони знають, що вони були чоловіком та дружиною, вели спільне домогосподарство, також у них був спільний бізнес. Також їм відомо, що вони придбали дві квартири на вул. Буніна, та квартиру по вул. Дворянській в м. Одесі. Коли купували квартиру по вул. Буніна, ОСОБА_1 позичав кошти у своїх друзів. Виручені від продажі кошти вони віддавали будь-кому з них, так як вони були однією сім"єю.

З пояснень свідка ОСОБА_20 вбачається, що вона працювала на підприємстві у ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були керівниками. Вони разом їздили за товаром, також разом проживали, були чоловіком та дружиною. Їй відомо, що вони купили дві квартири по вул. Буніна в м. Одесі та квартиру по вул. Дворянській також в м. Одесі. Крім того, на АДРЕСА_6 у був контейнер, вони були його господарями.

Свідок ОСОБА_21, яка являється ближньою подругою ОСОБА_2 пояснила, що вона ОСОБА_1 бачила у своєї подруги ОСОБА_2 десь приблизно в 1992-1993р. ОСОБА_2 представила його, як свого чоловіка. У них також був спільний бізнес. Вона деякий час допомагала ОСОБА_2 навіть по господарству, так як вони з ОСОБА_1 часто їздили за товаром.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність фактів, повідомлених вказаними свідками. Даних про яку-небудь зацікавленість в результаті справи немає, їх показання відповідають та не протирічать обставинам, відомості про які знаходяться в інших зібраних по справі доказах.

Однак, суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_22, який пояснив, що ОСОБА_2 являється його давньою знайомою, яку він знає з 1987 року, а ОСОБА_1 він не знає взагалі. Йому відомо, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був спільний бізнес, однак він пішов в рейс і на долю не претендував.

Також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні свідчення свідка ОСОБА_15, яка пояснила, що вона з 1998 року по 2003 рік працювала в магазині у ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніде не працював, а ОСОБА_2 "тягнула" на собі весь бізнес.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що знаходився з ОСОБА_2 в ділових стосунках. В гостях він у неї ніколи не був.

Свідок ОСОБА_24 яка являється рідною сестрою ОСОБА_2, пояснила, що гроші на квартиру по вул. Буніна, давали батьки ОСОБА_5, хоча вона при передачі грошей не була присутня, також вона не була присутня при купівлі квартир.

Свідок ОСОБА_30 яка являється рідною тіткою ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснила, що вона була проти її шлюбу з ОСОБА_1, якого бачила всього один раз у ОСОБА_2 Зазначила, що гроші на купівлю квартир по вул. Буніна в м. Одесі давала вона.

Суд ставить під сумнів свідчення даних свідків, так як вони, крім того, що є близькими родичами відповідачки, в їхніх поясненнях також виявлено розбіжності, зокрема, в тому, що свідок ОСОБА_24 яка являється рідною сестрою відповідачки ОСОБА_2, пояснила, що гроші на квартиру по вул. Буніна, давали батьки ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_30 яка являється рідною тіткою відповідачки ОСОБА_2 зазначила, що саме вона давала кошти на придбання зазначеної квартири.

Таким чином, суд не може покласти показання даних свідків в основу рішення: на конкретний витік повідомлених ними свідчень вони не вказали, зіславшись лише на слухи, які мали місце. Ніякими іншими доказами достовірність цих свідчень не підтверджена. Крім того, при оцінці показань свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_30 суд враховує і існуючі між ними та відповідачкою ОСОБА_2 родинні відносини.

Відповідно до звіту про оцінку майна № ООД-03 від 18 лютого 2010 року, вартість двох 20—ти фунтових стандартних /стальних/ контейнери, встановлених на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: АДРЕСА_6/станом на 01 червня 2005 року складає 696 600 гривень.

Як вбачається з повідомлення ТОВ "Омега-Н" від 29 вересня 2009 року, ринкова вартість житлової нерухомості в м. Одесі складає: квартири АДРЕСА_1 – 584 640 грн., квартири АДРЕСА_3 – 1 096 200 грн.; квартири АДРЕСА_2 – 487 200 грн.

Як передбачено ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім"ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачкою ОСОБА_2 в період перебування шлюбу з ОСОБА_1 було, без його відому, відчужене майно у вигляді квартири АДРЕСА_3 вартість якої, відповідно до повідомлення ТОВ "Омега-Н" від 29 вересня 2009 року складає 1 096 200 грн., а також 2 контейнери на торговому місці АДРЕСА_4, вартість яких, відповідно до звіту про оцінку майна № ООД-03 від 18 лютого 2010 року, складає 696 600 гривень, що становить загальну суму – 1 792 800 грн., суд вбачає за можливе виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартість якої, відповідно до повідомлення ТОВ "Омега-Н" від 29 вересня 2009 року складає 584 640 грн., а також 221/1000 квартири АДРЕСА_2 вартість якої складає 487 200 грн., на загальну суму - 1 071 840 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 130, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 717 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 65, 68, 69, 74, СК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , суд, -

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя – задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та 221/1000 квартири АДРЕСА_2

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.