2-19 Про визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування - 14.01.2010 Прийняття

Дарницький районний суд м.Києва в складі головуючого-судді Сизової Л.А., при секретарі Лахман Т.В., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-і особи: Приватні нотаріуси Київського нотаріального округу Іванов Павло Юрійович, Ракитнянський Володимир Анатолійович, Биков Олександр Михайлович, Ткачук Сергій Володимирович про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування та справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві про визнання права власності на квартиру, зобов"язання зняти з реєстрації, суд

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири та договору дарування. Позивач в позові зазначила, що згідно з розпорядженням № 1654 від 03.10.1997 року їй та її сину ОСОБА_3 було видане свідоцтво про право власності в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1. 25.09.2004 року з метою заволодіння квартирою, від її імені на ім"я ОСОБА_3 була зроблена довіреність, яка уповноважувала його здійснювати від її імені всі дії, пов"язані з продажем квартири . Проте, наміру продавати квартиру у неї не було і згоди на її продаж вона не давала, а довірнеість підроблена. 8.11.2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу квартири. 18.01.2005 року ОСОБА_4 подарувала квартиру ОСОБА_5, який 25.09.2006 року продав квартиру ОСОБА_6 Після звернення позивачки до правоохоронних органів, була порушена кримінальна справа по факту шахрайських дій відносно неї. Проведеною в кримінальній справі експертизою було встановлено, що підпис в довіреності виконаний не нею, а іншою особою, а тому позивач просить визнати недійсною довіреність від 25 вересня 2004 року, видану від імені ОСОБА_2 на ім"я ОСОБА_3, визнати недійсними договори купівлі-продажу від 8 листопада 2004 року та 25 вересня 2006 року і договір дарування квартири від 18 січня 2005 року .

Представники позивачки в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, пояснив, що шляхом обману особами циганської національності, його та співмешканку було вивезено в село, що знаходиться в Броварському районі, потім їх перевезли в Переяслав-Хмельницький район, куди до нього приїздив адвокат ОСОБА_13 і циган ОСОБА_6. Вони казали, що їм потрібна квартира, але він не погоджувався. Вони чимось поїли його, через що він нічого не розумів та не керував своїми діями. Декілька разів йому та співмешканці вдалося втікти, але їх знову ловили та повертали назад, били. Потім його возили до нотаріуса, де він підписував документи, зміст яких йому невідомий.

ОСОБА_6 та його представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що на даний час ОСОБА_6 є власником квартири і добросовісним набувачем.

Співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, 3-і особи : приватні нотаріуси Київського нотаріального округу Іванов Павло Юрійович, Ракитнянський Володимир Анатолійович, Биков Олександр Михайлович, Ткачук Сергій Володимирович в судове засідання не з"явилися, хоча про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, просили розглянути справу у їх відсутності.

ОСОБА_6, в свою чергу, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12, Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов"язання зняти з реєстрації відповідачів, посилаючись на те, що 25.09.2006 року він придбав спірну квартиру за договором купівлі-продажу у ОСОБА_5, у зв"язку з чим до нього перейшло право власності на цю квартиру, він є добросовісним набувачем. Відповідачі, починаючи з моменту укладення ними договору купівлі-продажу від 08.11.2004 року стратили право власності на спірну квартиру, а тому законні підстави для користування квартирою у них відсутні.

ОСОБА_6 та його представник позов підтримали, просили задовольнити, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

ОСОБА_12, ОСОБА_3 позов не визнали, пояснивши, що квартира вибула з власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поза їх волею.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло ( а.с. 7), квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях.

08.11.2004 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим О.М. 25.09.2004 року за реєстровим № 1480, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 3019 ( а.с. 8,13).

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

В провадженні Дарницького РУ ГУ МВС України в м.Києві знаходиться кримінальна справа №52-1079, порушена прокуратурою Дарницького району м.Києва 17.05.2005 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України по факту шахрайства при купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ( а.с.6).

Проведеною почеркознавчою експертизою від 17.06.2005 року ( а.с. 9-12) встановлено, що підпис в довіреності від 25.09.2004 року в графі " Підпис" виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, судом достовірно встановлено, що довіреність на підставі якої ОСОБА_3 здійснив продаж Ѕ частки, яка належить ОСОБА_2 є підробленою, а отже її необхідно визнати недійсною.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки договір купівлі-продажу квартири від 08.11.2004 року був укладений з використанням недійсної довіреності, Ѕ частина квартири, що належить ОСОБА_2 вибула з її володіння позі її волею, то даний договір необхідно визнати частково недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, оскільки судом визнається частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 08.11.2004 року, то є частково недійсними і послідуючі договори, а саме: договір дарування від від 18 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу від 25 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в тій частині, що належала ОСОБА_2

Що стосується Ѕ частини квартири, що належить ОСОБА_3, то в цій частині позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів не заявлялися.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_6 про те, що він є добросовісним набувачем, а тому набув право власності на квартиру, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі .

Судом встановлено, що Ѕ частина квартири, що належала ОСОБА_2 вибула з її володіння поза її волею, а тому, враховуючи вимоги вищезазначеного закону, може бути витребувана у ОСОБА_6, а отже він права власності на цю частину не набув.

Відповідно до висновку № 9647 судової будівельно-технічної експертизи від 09.01.2008 року ( а.с. 207), ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 664366грн.

У зв"язку з визнанням договору купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частково недійсним, то ОСОБА_2 підлягає поверненню Ѕ частина квартири, а ОСОБА_6Є підлягають поверненню кошти, сплачені ним за квартиру.

Як вбачається з розписки від 08.11.2004 року, при укладенні договору купівлі-продажу від 08.11.2004 року кошти за квартиру були отримані ОСОБА_3 (а.с.282). Суд не приймає до уваги тверджень ОСОБА_3 про те, що він не отримував кошти, а розписку написав під впливом якоїсь речовини, яка не дозволяла йому розуміти значення його дій, оскільки суду не надано доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до висновку № 3423/3471 почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 02.07.2009 року ( а.с. 4, том 2), будь-яких ознак виготовлення електрофотокопії розписки від 08.11.2004 року від імені ОСОБА_3 на ім"я ОСОБА_4 про отримання грошей за квартиру шляхом монтажу не спостерігається. Рукописний текст " 80.11.2004 г Претензій некаких неімею і іметь не буду. Ращот получил полностю до подписания договора куплу продажі. ОСОБА_15." та підпис під текстом виконані ОСОБА_3

Отже, суд вважає за можливе стягнути Ѕ частину вартості квартири в сумі 332183грн. саме з ОСОБА_3 гна користь останнього власника, тобто ОСОБА_6

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

Що стосується позову ОСОБА_6, який просить визнати за ним право власності на квартиру, то суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення №025806, виданого 28.09.2006 року ( а.с. 35), квартира зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна за ОСОБА_6

Отже, ОСОБА_6 відповідно залишається власником Ѕ частини квартири, що належала ОСОБА_3 і цей факт не вимагає підтвердження саме судовим рішенням, а що стосується Ѕ частки, що належала ОСОБА_2, то в цій частині договір купівлі-продажу визнаний судом недійсним.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки право власності на Ѕ частину квартири, що належала ОСОБА_3 залишаєься за ОСОБА_6, то він має право вимагати зняття з реєстрації ОСОБА_3, який, крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу від 08.11.2004 року, зобов"язався звільнити квартиру та знятися з реєстрації в добровільному порядку, тому позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 208, 212- 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216, 334, 346, 388, 391, 392 ЦК України,

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність від 25 вересня 2004 року, видану від імені ОСОБА_2 на ім"я ОСОБА_3, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим О.М. за № 1480.

Визнати недійсним в Ѕ частині, яка належить ОСОБА_2, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 8 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_3, який діяв також в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за № 3019.

Визнати недійсним в Ѕ частині, яка належить ОСОБА_2, договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. за № 101.

Визнати недійсним в Ѕ частині, яка належить ОСОБА_2, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 25 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. за № 4832.