2-1221 Про стягнення вартості неповерненого майна та відшкодування моральної шкоди - 21.12.2009 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовом про витребування із незаконного володіння відповідача транспортного засобу - автомобіля BMW, модель 523І Е60, випуску 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позивач у обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 березня 2006 року він надав відповідачеві довіреність на право керування належним йому автомобілем BMW (без права розпорядження), яка була посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірої І.Є. Оскільки відповідач після відкликання довіреності зазначений автомобіль не повернув і продовжував ним користуватись, вважав, що автомобіль підлягає поверненню в натурі. Крім того, позивач просив суд у разі відсутності у відповідача автомобіля, стягнути з відповідача 275185,77 грн. вартості автомобіля та моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (а.с.2-4).

У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги (а.с.37, 86) та остаточно їх уточнив (а.с.100-104), просив суд стягнути із відповідача вартість неповернутого майна - автомобіля BMW, модель 523І Е60, випуску 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 273 298,58 грн., сплачених за договором №06-369 від 24.02.2006р., який укладений між позивачем та ТОВ "АВТ Баварія"; стягнути 44289,36 грн., сплачених позивачем за кредитним договором №014/17-11/5113-05 від 01.03.2006р., який укладений між позивачем та АППБ "Аваль" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 150,00 грн. сплаченої комісії на перерахунок кредитних коштів АППБ "Аваль", сплачених у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 50,00 грн., сплачених позивачем АППБ "Аваль" за послуги реєстрації обтяжень у зв’язку із неповерненням належного позивачем майна; стягнути 1380,00 грн., сплачених позивачем за договором №22-03/37/17а добровільного страхування позичальника банку від нещасних випадків від 03.04.2006р., який укладений між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 707,00 грн., сплачених позивачем за договором №22-03/37/17а добровільного страхування позичальника банку від нещасних випадків від 05.09.2007р., укладеного між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 18816,30 грн., сплачених за договором добровільного страхування наземного транспорту №32-31/15а від 15.03.2006р., який укладений між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 17951,24 грн., сплачених позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 32-31/15а від 07.08.2007р., який укладений між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 291,72 грн., сплачених позивачем за полісом №ВВ/0609287 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.09.2007р., укладеного між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути 202,59 грн. сплачених позивачем за полісом №ВА/0191537 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.03.2006р., який укладений між позивачем та ВАТ "СК "Універсальна" у зв’язку із неповерненням належного йому майна; стягнути на користь позивача 3000,00 грн. моральної шкоди, спричиненої порушенням права власності позивача з боку відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги. Позивач вважав, що оскільки довіреність, яка видана ним 03.03.2006р. на право керування автомобілем відмінена 28 серпня 2007 року за його заявою, про що 28.08.2007р. приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірої І.Є. повідомила відповідача шляхом передачі вказаної заяви, то з 28.08.2007 року відповідач незаконно володіє належним позивачеві автомобілем BMW, модель 523І Е60, випуску 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі – спірний автомобіль). Позивач вважає, що сплата ним коштів за кредитним договором і, відповідно, сплата коштів за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов’язковими умовами договору купівлі-продажу автомобіля №06-369 від 24.02.2006р. та витрачені позивачем за вказаними договорами суми підлягають стягненню із відповідача, оскільки є витратами на придбання автомобіля. Позивач вважає, що відповідач своїми діями завдав йому моральної шкоди, оскільки неможливість користування належним йому автомобілем, вплинула на продовження повноцінної трудової діяльності, призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, погіршення сну, апетиту, напруженості у стосунках із колегами та у сім’ї.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник за угодою адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали повністю та пояснили, що відповідач фактично є власником спірного автомобіля, оскільки лише формально кредит був оформлений на позивача, так як отримати кредит у банку відповідач не мав можливості за відсутності у нього довідки про доходи. Кредит сплачував він сам (ОСОБА_2.), однак, автомобіль був оформлений на позивача. Позивач надав відповідачеві довіреність від 03.03.2006р. на право керування спірним автомобілем. Влітку 2007 року, через фінансові суперечки, відносини між сторонами погіршились та позивач відмінив видану довіреність на автомобіль, про що відповідач взнав від приватного нотаріуса Сірої І.Є. Відповідач зазначив, що на початку жовтня 2007 року взнав, що позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про викрадення спірного автомобіля. Після цього ОСОБА_2 та його цивільну дружину ОСОБА_6 неодноразово викликали до правоохоронних органів для надання свідчень. Після цього ним було прийнято рішення, що автомобіль він поверне позивачеві з метою припинення викликів до правоохоронних органів та наростаючою нервозністю ситуації. Відповідач пояснив, що у кінці жовтня 2007 року він їхав на автомобілі BMW по вул. Комсомольська та побачив, що ОСОБА_1 стоїть коло під’їзду будинку по вул. Радянська. Він зупинився поряд на парковці та гукнув ОСОБА_7, щоб той забирав BMW і кинув останньому ключі від автомобіля BMW, залишивши запасні ключі та документи у "бардачку" автомобіля. Після цього дня він не знає де знаходиться автомобіль, вважає, що у позивача. Посилався, що вказане підтверджується матеріалами кримінальної справи № 450812, відповідно до якої відносно нього винесена постанова про відмову у порушені кримінальної справи. Відповідач та його представник просили у позові відмовити повністю.

Вислухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи – суд, вважає, що позов необґрунтований та у позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт належності спірного автомобіля позивачеві встановлений судом на підставі довідки Енергодарського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУМВС України у Запорізькій області №7/2 від 23.10.2007р. про те, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля BMW, модель 523І Е60, випуску 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, його власником є позивач ОСОБА_1 (а.с.7, 8).

Правовідносини між сторонами за кредитним договором №014/17-11/5113-05 від 01.03.2006р., укладеним між позивачем та АППБ "Аваль" та встановлення особи, яка фактично сплачувала платежі за кредитним та пов’язаними із ним договорами не є предметом позовних вимог, а тому суд вважає, що договори не підлягають детальному дослідженню (а.с.30).

03 березня 2006 року позивачем на ім’я відповідача було надано довіреність на право керування спірним автомобілем (без права розпорядження), яка була посвідчена приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірої І.Є. та внесена до реєстру довіреностей за № 748.

28 серпня 2007 року заявою ВЕХ №418840 позивач відмінив вказану довіреність, яку приватний нотаріус Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Сірої І.Є. передала ОСОБА_2 до відому, що підтверджується свідоцтвом приватного нотаріуса Сірої І.Є. ВКА №719041 (а.с.5, 6).

Суд, вислухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали кримінальної справи № 450812, витребуваної у Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області за клопотанням сторін, встановив, що у кінці жовтня 2007 року відповідач повернув позивачеві автомобіль BMW, модель 523І Е60, випуску 2005 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, ключі та документи на автомобіль коло під’їзду будинку по вул. Радянській, де позивач у той час знаходився. Доказів, які б спростовували пояснення відповідача, позивачем не надано та інше за матеріалами кримінальної справи № 450812 судом не встановлено. Щодо причетності відповідача ОСОБА_2 та його цивільної дружини ОСОБА_6 щодо незаконного заволодіння спірним автомобілем, то постановою старшого слідчого слідчого управління ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_8 від 11.12.2008р., відносно них відмовлено порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 КК України, за відсутністю у їх діях складу злочину (т.2 а.с.267 кримінальної справи).

Із матеріалів цієї ж кримінальної справи судом встановлено, що підставою у її порушені стала заява позивача ОСОБА_7 від 09.10.2007 року до правоохоронних органів, у якій він зазначав, що спірний автомобіль викрадений із автостоянки ТОВ "Лимар" невідомими особами (т.1 а.с.1 крим. справи).

Суд критично оцінює твердження позивача відносно того, що відповідач повинен був при поверненні спірного автомобіля позивачеві оформити двосторонній акт приймання-передачі чи інший документ. Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Оскільки, при передачі автомобіля BMW за довіреністю від позивача до відповідача сторонами не було у письмовій формі оформлено акту приймання-передачі чи іншого документу, то при поверненні від відповідача позивачеві обов’язку відповідача дотримуватись письмової форми передачі автомобіля не було.

Суд, досліджуючи матеріали кримінальної справи № 450812 встановив, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом та станом на дату винесення судом рішення у справі, спірний автомобіль постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України у Запорізькій області від 07.06.2008р. (т.2 а.с.265) оголошений у розшук і постановою цього ж слідчого від 29.04.2009р., досудове слідство по факту незаконного заволодіння спірним автомобілем призупинено до встановлення осіб, які вчинили даний злочин. Зазначені постанови є чинними і до цього часу не оскаржені.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту безпідставності набуття чи збереження спірного автомобіля відповідачем та факту знаходження у відповідача цього автомобіля після жовтня 2007 року. Отже, підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно набув чи зберігає спірний автомобіль та зобов’язаний відшкодувати його вартість, не має.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві, суд враховує те, що відповідно до положень п. 4 та п.5 постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р."Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.