Токмацький районний суд Запорізької області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
м. Токмак 01 червня 2009 р. Справа № 2-901/09
|
Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Величенко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про встановлення нікчемності односторонніх правочинів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить суд
1. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року.
2. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року
3. Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобов’язавшизакрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року нараховувати відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15 % річних та здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
4. Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк",код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 10 000 (десяти тисяч) гривень.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнювала позовні вимоги, остаточно виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
1. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року;
2. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року;
3. Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобов’язавши закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк",здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків починаючи з 01 серпня 2008 року за користування кредитом до розміру 15 відсотків річних згідно письмово погоджених між сторонами 15% річних за умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року, про що надати мені – ОСОБА_1, відповідний протокол засідання кредитного комітету Відповідача про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року;
4. Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 10 000 (десяти тисяч) гривень;
5. Стягнути із закритого акціонерного товариства комерційний банк `"ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 23788752, на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2900 (дві тисячі дев’ятсот) гривень.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує наступне.
За умовами кредитного договору відповідач надав позивачу грошові кошти в розмірі 135 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних зі строком погашення не пізніше 25.12.2026 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_2. Договором передбачено здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком відсотки платежами в сумі не менше 1813,62 гривень щомісяця.
З 25.122007 р. по теперішній час позивач вносить до банку за користування кредитом 1814 грн. щомісячно.
01.12.2008 р. з бесіди з представником відповідача позивач дізналася, що відповідачем ще з 01 серпня 2008 р. в одностороньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування кредитом, а тому у позивача виникла велика заборгованність, яку необхідно терміново погасити.
В лютому 2009 р. на вимогу позивача їй було надано відповідачем роздруківку розшифрування погашення кредиту, з якої виходило, що з 01 лютого 2009 року відповідачем знову в односторонбому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитом з 25,08% до 30% річних.
Позивач вважає, що збільшивши в одностороньому відсоткову ставку з 01.09.2008 р. відповідач порушив процедуру здійснення цього права, передбачену пунктами 8.3 та 8.9 Договору про іпетечний кредит, оскільки її не було повідомлено належним чином та в необхідний строк про зміну відсоткової ставки, без чого одностороня зміна відсоткової ставки є недійсною.
Збільшивши в одностороньому порядку відсоткову ставку з 01.02.2009 р., відповідач крім пунктів 8.3 та 8.9. Договору про іпотечний кредит порушив заборону, встановлену Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в одностороньому порядку" від 12.12.2008 р. (661-17)
, що набрав чинності з 09 січня 2009 р.
Позивач вказує, що односторонні правочини відповідача зі збільшення відсоткової ставки за кридиром з 01.09.2008 р. та з 01.02.2009 р. є нікчемними правочинами з огляду на положення абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позивач вказує, що неправомірні дії відповідача з підвищення відсоткової ставки за кредитним договором завдали їй моральної шкоди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, стрессовому стані, збентеженні від несвоєчасного повідомлення, створення штучної заборгованності і вимогах її термінового погашення, порушенні нормального укладу життя, позивач стала більш роздратованою та відчувала психологічний дискомфорт. Для відновлення своїх прав позивач була змушена неодноразово звертатися до органів відповідача, поштового відділення, до юристів, на що витрачала свій час та кошти.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та підтвердила вищевикладені обставини, якими вона обгрунтувала позов. Суду пояснила наступне.
01.12.2008 р. працівник банку, який обслуговує кредит, в усній формі повідомила позивача, що Банком ще з 01 серпня 2008 р. в одностороньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування кредитом, а тому у позивача виникла велика заборгованність, яку необхідно терміново погасити. Такі дії Банку позивача дуже занепокоїли та обурили. Вона втратила спокій, оскільки ніяких повідомлень з боку Банку про намір здійснити підвищення відсоткової ставки за кредитом вона не отримувала, хоча з моменту підписання договору місце проживання не змынювала. Як позивач з'ясувала у предстанвика банку та при зверненні до поштового відділення, листи про підвищення відсоткової ставки Банком направлялися не на її адресу, зазначену в договорі, і поверталися банку поштою, як не вручені адресату.
Продовжуючи зазнавати моральних страждань, знаходячись в стресовому стані, позивач 15 та 16 грудня 2008 року направила рекомендовані листи директору ЗАТ "Приватбанк" та керівнику Токмацького відділення Бакну заперечуючи не проти права банку на підвищення ставки, а проти порушень Банком договірних умов щодо реалізації цього права.
В січні 2009 року позивач отримала листа, яким Банк підтвердив підвищення відсоткової ставки, але уник відповіді про своєчасне направлення повідомлення про підвищення відсоткової ставки.
Представник позивача Залозний С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив наступне.
Підвищення відповідачем в одностороньому порядку процентної ставки за договором іпотечного кредитування з 01.09.2008 р. та з 01.02.2009 р. є нікчемними правочинами, оскільки всупереч вимоги 4 частини 4 статті 11 Закону Укаїни "Про захист прав споживачів" та пунктів 8.3 і 8.9 кредитного договору, позивача не було належним чином та в необхідний для цього строк повідомлено про зміну відсоткової ставки.
Крім того, нікчемність підвищення відповідачем в одностороньому порядку процентної ставки за договором іпотечного кредитування з 01.02.2009 р. встановлена положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661-VI від 12 грудня 2008 року (661-17)
, що набрав чинності з 09 січня 2009 року, яким були внесені зміни як до Цивільного кодексу України (435-15)
так і до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14)
, дія якого поширюється на правовідносини, які виникають після набрання чинності цим законом (2121-14)
. Відповідач вказує, що рішення про підвищення відсоткової ставки прийнято начебто до 01.02.2009 р., але ніяких доказів на підтвердження цієї обставини не надав. Крім того, одностороннім правочином передбачається зміна правовідносин між сторонами кредитного договору – тобто обов'язок позивача сплачувати відсотки за підвищенною ставкою саме з 01.02.2009 р., що не допускається Законом України № 661-VI (661-17)
, який на цей час набрав законної сили.
Кредитний договір має двозначні, суперечливі положення, які відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про захист прав споживача" слід тлумачити на користь споживача, яким в данному випадку є позивач.
Так, у Договорі про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року у пункті 8.9 місяться умови, які передбачають можливість зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки. Тобто, фактично, даний пункт передбачає можливість вносити зміни до первісних устотних умов цього договору Банком в односторонньому порядку.
В той же час, у пунктах 10.2 і 10.3 цього ж Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року зазначено, що :
Пункт 10.2. – Цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.
Пункт 10.3. – Всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.
При цьому, умови як пункту 10.2 так і умови пункту 10.3 Договору взагалі не містять застереження, що вони застосовуються за винятком правила щодо можливості односторонньої зміни відсоткової ставки Банком згідно положень пункту 8.9 цього ж Договору.
Такі положення Договору від 25 грудня 2007 року є двозначними і мають тлумачитися на користь споживача, тобто в інтересах позичальника ОСОБА_1.
Тобто, оскільки зміна відсоткової ставки за даним Договором є за своєю правовою суттю фактично зміною істотних умов Договору, то, відповідно, для внесення таких змін до цього Договору мають застосовуватися положення саме пунктів 10.2 і 10.3 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
Положення абзацу 4 пункту 8.9 даного Договору про іпотечний кредит містять дискримінаційні стосовно Позичальника правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).
Вказаним пунктом Договору передбачено розірвання договору з обов'язком дострокового погашення кредиту та відсотків у випадку, якщо позивачльник не погодиться на підвищення відсотковохї ставки.
Дані договірні положення Договору про іпотечний кредит № від 25.12.2007 року порушують права та законні інтереси ОСОБА_1.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону № 3161 до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону (3161-15)
про несправедливі умови в договорах.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" Банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно частини 2 статті 18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону № 3161 передбачено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
У положеннях статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, згідно положень пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому, справедливість слід трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Вказане свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків за Договором про іпотечний кредит від 25.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем, позаяк умовами цього пункту Банкові надається можливість змінити відсоткову ставку в односторонньому порядку, а в той же час для Позичальника (у випадку незгоди Позичальника з такою зміною) Договір автоматично вважається розірваним та передбачає обов’язок позичальника повернути всі отримані кредитні кошти, що й підтверджує дискримінаційні правила для Позичальника.
Оскільки, вчинення Банком нікчемних односторонніх правочинів по підвищенню відсоткової ставки за кредитом потягло за собою утворення заборгованості по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, у якості правових наслідків недійсності нікчемного правочину необхідно зобов’язати відповідача здійснити перерахунок платежів позивача по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
Частиною 2 статті 22 Закону № 3161 передбачено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Таким чином, є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за завдану мені моральну шкоду, яка визначена з принципів розумності та добросовісності враховуючи тривалість моральних страждань та неодноразовість протиправних дій Відповідача, у розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Оскільки позивач та його представник не заперечують проти заочного порядку розгляду справи, суд ухвалив про заочний порядок розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
25 грудня 2007 року позивачем укладено договір про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 (далі - Договір) з Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - Банк).
За умовами Договору відповідач надав позивачу в кредит грошові кошти в сумі 135 000 (сто тридцять п’ять тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 (п'ятнадцять цілих ) % річних зі строком погашення не пізніше 25.12.2026 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_2. Договором було передбачено обов’язок позивачаздійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1 813,62 гривень (одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 62 коп.) до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань щомісячно до 25 числа кожного місяця.
Вказані обставини передбачені пунктами 1.1, 1.3 та 2.4 Договору.
Виконуючи свій обов’язок, за умовами Договору, позивач в період з 25.12.2007 року і по теперішній час вносила та продовжує вносити до Банку плату за користування кредитом та сплачувати нараховані відсотки в загальній сумі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень щомісячно.
01 грудня 2008 року, позивач дізналася від працівник Банку, який обслуговує кредит, що відповідачем з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим мені кредитом, а тому у неї виникла велика заборгованість, яку необхідно її терміново погасити.
Місце проживання позивача як на момент підписання Договору так і до теперішнього часу не змінювалося. Ніяких рекомендованих листів Банку про намір збільшити розмір відсоткової ставки на адресу, яка була вказана позивачем в Договорі, та згідно умов пунктів 8.3 і 8.9 Договору, їй не надходило.
Ця обставина підтверджується копіями листа № 20.1.3.2/6-10374 від 26.06.2008 року, який був направлений відповідачем позивачу, але не на адресу позивача, зазначену в Договорі та листом Центру поштового цв'язку № 7 м. Токмак, яким ОСОБА_1 повідомляється, що рекомендовані листи з м. Дніпропетровська №20136796 та № 20139469 на адресу АДРЕСА_2 надійшли 25.07.2008 р. та повернуті відправнику 29.07.2008 р. для зазначення точної адреси, оскільки за вказаною адресою адресат не проживає.
Таким чином відповідач, всупереч положенням пунктів 8.3 і 8.9 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 рокупорушив процедуру реалізації його права на підвищення відсоткової ставки, оскільки позивача належним чином та в необхідний для цього строк не було повідомлено про зміну відсоткової ставки, а без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Крім того, одноособове підвищення процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника суперечить вимогам абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
15 та 16 грудня 2008 р. позивач звернулася, шляхом направлення рекомендованих листів до директора Токмацького відділення Запорізького РУ ЗАТ "Приватбанк" та директора ЗАТ "Приватбанк" про незаконність односторонього піджвищення процентної ставки без належного повідомлення та з проханням вирішити спірне питання в індивідуальному порядку. Ця обставина підтверджується копією листа та копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, квитанціями про оплату рекомендованих листів, зазначенням номеру та дати вхідної реєстрації у листі відповіді відповідача № 125 від 29.12.2009 р.
На вказане звернення відповідач надіслав позивачу лист № 125 від 29.12.2009 р., яким обгрунтувавв своє право в одностороньому порядку підвищувати відсоткову ставку за кредитним договором п. 8.9 кредитного договору та п.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому відповідач у листі уникнув питання щодо неповідомлення належним чином позивача про зазначену зміну відсотнової ставки, а запропонував у разі незгоди з підвищенням відсоткової ставки не пізніше 25 січня 2009 р. звернутися у відділення банку та погасити заборгованість за Кредитним договором у повному обсязі.
Всеж таки намагаючись узгодити спірне питання, позивач в лютому 2009 року знову звернулася до працівника Токмацького відділення Банку, який обслуговує її кредит, та отримала роздруківку розшифрування погашення кредиту за період з 25 грудня 2007 року по 02 лютого 2009 року, з якої дізналася, що, згідно вказаних у ній даних, відповідачем також в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року було збільшено відсоткову ставку з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим кредитом.
Позивач ствержує, а відповідач не заперечує, тому суд вважає за встановлений факт, що про намір підвищити відсоткову ставку за Договором до 30 % річних з 01 лютого 2009 року відповідач не повідомляв належним чином позивача ні до 01.02.2009 року, а ні до цього часу.
Отже відповідач вдруге, в порушення пунктів 8.3 та 8.9 Договору та вимогам абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в одностороньому порядку порядку підвищів відсоткову ставку за кредитним договором без належного повідомлення позивача, внаслідок чого така зміна є недійсною.
Крім того збільшивши відсоткову ставку в односторонньому порядку вдруге з 01 лютого 2009 року відповідач діяв всупереч положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" № 661-VI від 12 грудня 2008 року (661-17)
, що набрав чинності з 09 січня 2009 року, яким були внесені зміни як до Цивільного кодексу України (435-15)
так і до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14)
.
Дія цього Закону (2121-14)
поширюється на правовідносини саме з 09 січня 2009 року, а отже підвищувати відсоткову ставку за Договором з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку відповідач не мав права, що підтверджується введеними в дію 09.01.2009 року правовими нормами статті 10561 ЦК України (435-15)
та частиною 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
За своєю правовою суттю, дія Відповідача у вигляді підвищення відсоткової ставки за Договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку є одностороннім правочином, що підтверджується положеннями частини 1, 2, абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України та пункту 8.9 Договору.
Згідно ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи, що відповідач обидва рази не повідомив позивача про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно умов пунктів 8.3 і 8.9 Договору тому, односторонні правочини Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року та з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних та з 25, 08 % річних до 30 % річних за користування наданим позивачу кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року є нікчемними правочинами, оскільки їх недійсність встановлена абзацем 4 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того односторонній правочин Відповідача у вигляді збільшення ним вдруге з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим позивачу кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року є нікчемним правочином, як порушуючий введені в дію з 09.01.2009 року законодавчі приписи статті 10561 (435-15|1056-1)
ЦК України (435-15)
та частини 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 2 статті 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно з частиною 3 статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Оскільки, вчинення відповідачем нікчемних односторонніх правочинів по підвищенню відсоткової ставки за кредитом потягло за собою утворення недійсної заборгованості позивача по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне у якості правових наслідків недійсності нікчемного правочину зобов’язати відповідача здійснити перерахунок платежів позивача по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за відсотковою ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
Саме при здійснені перерахунку за ставкою 15 % річних будуть відновлені права позивача, які були порушені незаконними підвищеннями відсоткових ставок, що потягло утворення штучної заборгованності по погашенню Кредиту.
Крім того, сам кредитний договір має двозначні, суперечливі положення, які відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про захист прав споживача" слід тлумачити на користь споживача, яким в данному випадку є позивач.
Так, у Договорі про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року у пункті 8.9 місяться умови, які передбачають можливість зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки. Тобто, фактично, даний пункт передбачає можливість вносити зміни до первісних істотних умов цього договору Банком в односторонньому порядку.
В той же час, у пунктах 10.2 і 10.3 цього ж Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року зазначено, що :
Пункт 10.2. – Цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.
Пункт 10.3. – Всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.
При цьому, умови як пункту 10.2 так і умови пункту 10.3 Договору взагалі не містять застереження, що вони застосовуються за винятком правила щодо можливості односторонньої зміни відсоткової ставки Банком згідно положень пункту 8.9 цього ж Договору.
Такі положення Договору від 25 грудня 2007 року є двозначними і мають тлумачитися на користь споживача, тобто в інтересах позичальника ОСОБА_1.
Тобто, оскільки зміна відсоткової ставки за даним Договором є за своєю правовою суттю фактично зміною істотних умов Договору, то, відповідно, для внесення таких змін до цього Договору мають застосовуватися положення саме пунктів 10.2 і 10.3 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
Суд погоджується з думкою представника позивача, що положення абзацу 4 пункту 8.9 даного Договору про іпотечний кредит містять дискримінаційні стосовно Позичальника правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).
Вказаним пунктом Договору передбачено розірвання договору з обов'язком дострокового погашення кредиту та відсотків у випадку, якщо позивачльник не погодиться на підвищення відсотковохї ставки.
Дані договірні положення Договору про іпотечний кредит № від 25.12.2007 року порушують права та законні інтереси ОСОБА_1.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону № 3161 до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону (3161-15)
про несправедливі умови в договорах.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" Банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно частини 2 статті 18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону № 3161 передбачено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
У положеннях статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, згідно положень пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому, справедливість слід трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Вказане свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків за Договором про іпотечний кредит від 25.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем, позаяк умовами цього пункту Банкові надається можливість змінити відсоткову ставку в односторонньому порядку, а в той же час для Позичальника (у випадку незгоди Позичальника з такою зміною) Договір автоматично вважається розірваним та передбачає обов’язок позичальника повернути всі отримані кредитні кошти, що й підтверджує дискримінаційні правила для Позичальника.
Суд також погоджується з твердженням позивача та його представника про заподіяння незаконними діями відповідача моральної шкоди позивачу.
Дійсно, неправомірні дії відповідача з підвищення відсоткової ставки за кредитним договором завдали позивачу моральної шкоди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, стрессовому стані, збентеженні від несвоєчасного повідомлення, створення штучної заборгованності і вимогах її термінового погашення, порушенні в зв'язку з цим нормального укладу життя позивача. Для відновлення своїх прав позивач була змушена неодноразово звертатися до органів відповідача, поштового відділення, до юристів, на що витрачала свій час та кошти.
Вказані обставини підтверджуються копіями листів позивача, повідомленями про вручення поштових відправлень, квитанціями про відправлення рекомендованих листів, копіями відповідей позивача, розшифруванням розміру заборгованності, квитанцією про оплату правової допомоги, договором про надання правової допомоги, актом передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг.
Завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню з відповідача відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
При визначені розміру компенсації за завдану моральну шкоду, суд виходить з принципів розумності та добросовісності, враховує тривалість моральних страждань та неодноразовість протиправних дій Відповідача, відхилення відповідачем неодноразових пропозицій позивача з узгодження спірного питання.
З урахуванням ступеню моральних страждань суд вважає, що необхідний та достатній розмір компенсації моральної шкоди складає 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Витрати на правову допомогу позивача підтверджуються договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року з додатком № 1 від 02.03.2009 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 02.03.2009 року про оплату правової допомоги в сумі 2900 грн., Актом від 01 червня 2009 року передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію Виконавця правової допомоги, свідоцтво про сплату єдиного податку виконавцем правової допомоги, диплом спеціаліста про вищу освіту Виконавця правової допомоги.
Суд зазначає, що згідно диплома про вищу освіту виконавець правової допомоги є фахівцем у галузі праваза спеціальністю "Правознавство" спеціалізація "Судово-прокурорська, слідча" та має професійне право роботи за фахом юриста. Надаючи послуги з правової допомоги виконавець за договором зареєстрований як суб’єкт господарювання у встановленому законодавством порядку та згідно підкласу 74.11.1. і 74.11.2 Загального кодового позначення об'єктів КВЕД (ДК 009-2005 року) здійснює підприємницьку діяльність, що класифікується як адвокатська, нотаріальна та інша юридична діяльність, про що також зазначено в свідоцтво про сплату єдиного податку.
Згідно пункту 1.2 Договору про надання правової допомоги від 02.03.2009 року правова допомога включає в себе юридичні консультації, правовий аналіз документів та правовідносин, вивчення та узагальнення судової практики, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (договорів, заяв, пояснень, клопотань, скарг), представництво в суді та інші фактичні та юридичні дії, які вчиняє особа, що надає правову допомогу.
У пункті 2.1.7. цього Договору про надання правової дпопомоги від 02.03.2009 року зазначено, зокрема, що Виконавець бере участь у судових засіданнях при розгляді справи у суді першої інстанції в процесуальному статусі представника Замовника при вирішенні позовної заяви Замовника до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк", в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про встановлення нікчемності односторонніх правочинів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення моральної шкоди, для здійснення процесуальних дій від імені та в інтересах Замовника з метою захисту його прав.
Представником позивача у судових засіданнях є виконавець за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року, як особа що надає правову допомогу. У засіданнях Виконавець брав участь у процесуальному статусі представника Позивача, однак судом встановлено, що саме на таких умовах надавалася Позивачу правова допомога за Договором і ці умови зазначені у договорі від 02.03.2009 року.
В Акті від 01 червня 2009 року передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року наведено повний розрахунок проведеної станом на 01.06.2009 року роботи і вчиненню Виконавцем фактичних та юридичних дій по наданню правової допомоги Позивачу. В самому Акті закінчених виконанням етапу послуг від 28.05.2009 року Сторони зазначили, що підписанням Акта підтверджено, що розмір витрат Замовника (Позивача) по оплаті фактичних та юридичних дій, здійснених Виконавцем, при наданні Виконавцем правової допомоги Замовнику (Позивачу), не перевищив граничну суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується не більш ніж 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Такий висновок Сторін ґрунтується на тому, що згідно статті 55 Закону про Держбюджет-2009 мінімальна заробітна плата з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року встановлена на рівні 605 гривень, а 40% від цієї суми становить 242 гривень. Мінімальна заробітна плата з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року встановлена на рівні 625 гривень, а 40% від цієї суми становить 250 гривень.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
ВСТАНОВИТИ НІКЧЕМНІСТЬ ОДНОСТОРОННЬОГО ПРАВОЧИНУ ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ "ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" У ВИГЛЯДІ ЗБІЛЬШЕННЯ НИМ З 01 СЕРПНЯ 2008 РОКУ В ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ РОЗМІРУ ВІДСОТКОВОЇ СТАВКИ З 15 % РІЧНИХ ДО 25,08 % РІЧНИХ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДАНИМ ОСОБА_1 КРЕДИТОМ ЗГІДНО З УМОВАМИ ДОГОВОРУ ПРО ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ № ZPT0GI0000004298 ВІД 25.12.2007 РОКУ.
Встановити нікчемність одностороннього правочину ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ "ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК"У вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим ОСОБА_1 кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року.
Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобов’язавши закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк",здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків починаючи з 01 серпня 2008 року за користування кредитом до розміру 15 відсотків річних згідно письмово погоджених між сторонами 15% річних за умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року, про що надати ОСОБА_1, відповідний протокол засідання кредитного комітету ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ "ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.
Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути із закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії "Запорізьке регіональне управління" закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2900 (дві тисячі дев’ятсот) гривень.
Протягом десяти днів з дня проголошення рішення позивачем або його представником може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення, а протягом двадцяти днів з моменту подання вказаної заяви позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд, або рішення може бути оскаржене позивачем або його представником шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення до Токмацького районного суду Запорізької області.
рішення вступає в законну силу після закінчення строку апеляційного оскарження, або після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: (підпис)
рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2009 року заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області змінено.
Виключено із резолютивної частини рішення покладання обов'язку на ЗАТ КБ "Приватбанк" надати ОСОБА_1 протокол засідання кредитного комітету.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування моральної шкоди рішення скасувати.
У задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення залишено без змін.
рішення набрало законної сили 04 листопада 2009 року.
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області
|
Курдюков В.М.
|
З оригиналом згідно