Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Шипуліної Т.М., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_6 02.12.2017 (згідно з відбитком календарного штемпелю відділення поштового зв'язку) подала до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції позов, в якому просить:

визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 199зпз-17;

визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 09.11.2017 № 1879-к про її звільнення з роботи;

поновити її на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 по день ухвалення рішення суду;

відшкодувати моральну шкоду в сумі 75 000 грн.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що рішення відповідача від 11.10.2017 № 199зпз-17 про внесення подання прокурору Донецької області про її звільнення з посади прокурора Прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статей 51 та 60 Закону України "Про прокуратуру" є незаконним.

Свою позицію позивачка обґрунтовує такими аргументами:

роботодавець у листі до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" не визначив, з якими конкретними підставами пов'язує її звільнення; Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів самостійно визначилась з фактичною підставою звільнення позивачки - реорганізація органу, що суперечить фактичним обставинам справи; пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" передбачено можливість звільнення прокурора на підставі змін в організації праці, однак в документах про звільнення позивачки така правова підстава не зазначена;

попередження роботодавцем позивачки про її звільнення та звернення у зв'язку з цим до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про її звільнення через ліквідацію відділу не ґрунтуються на законі; посилаючись на положення частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, згідно з якими ліквідація чи реорганізація - це припинення юридичної особи, позивачка наголошує на тому, що умовою для звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури - юридичної особи; відділ, начальником якого працювала позивачка, не є юридичною особою і не є самостійним структурним підрозділом, тому відсутня така правова підстава для звільнення як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури;

посилаючись на положення частини третьої статі 36 Кодексу законів про працю України (322-08) , зазначає, що у випадку реорганізації підприємства (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується;

умовою звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є скорочення чисельності або штату працівників, зміни у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями; скорочення чисельності або штату працівників місця не мало, оскільки посада начальника відділу збереглася в новоутвореному відділі представництва в суді та при виконанні судових рішень, функціональні обов'язки начальника новоутвореного відділу повністю відповідають функціональним обов'язкам начальника відділу організації представництва, посаду якого обіймала позивачка; відповідач у поданні про звільнення обмежився посиланням на реорганізацію, однак не дослідив, чи відбулося скорочення штату чи чисельності працівників, не витребував і не дослідив штатні розписи та склади працівників за списком;

звільнення прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" можливе лише за умови додержання вимог частини другої статті 40, статті 49-2 Кодексу законів про працю України та пунктів 1, 2 частини першої статті 60 Закону України "Про прокуратуру": якщо в органах прокуратури відсутні посади, на які може бути здійснено переведення, або прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; роботодавець не запропонував позивачці всі вакантні посади в апараті прокуратури області, які існували на час попередження та звільнення з посади прокурора, та у новоствореному відділі;

твердження роботодавця, з яким погодився відповідач, про те, що позивачка не зверталася із заявою про працевлаштування, суперечить фактичним обставинам, оскільки позивачка 10.07.2017 звернулася до прокурора Донецької області із заявою про призначення на посаду начальника новоутвореного відділу, але 14.07.2017 на цю посаду призначено іншу особу, без вирішення заяви позивачки і ця заява вирішена по суті 28.07.2017;

відмова у призначенні позивачки на посаду начальника новоутвореного відділу за її заявою від 10.07.2017 не мотивована, суперечить вимогам статті 77 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого право на прийняття рішення про невідповідність працівника прокуратури займаній посаді з квітня 2017 року відноситься до компетенції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; перевага у призначенні на посаду начальника новоствореного відділу була надана особам, які не мають відповідного досвіду та досвіду адміністративного керівництва, тоді як позивачка має великий досвід, неодноразово заохочувалась і нагороджувалась за сумлінну службу в органах прокуратури, високий професіоналізм, вагомий внесок у справу зміцнення законності, високі досягнення в роботі, за якісне та сумлінне виконання трудових обов'язків; у порушення вимог наказу Генерального прокурора України від 06.07.2017 № 73Ш на посади працівників новоутвореного відділу, у тому числі адміністративні, призначено працівників не зарахованих до резерву Генеральної прокуратури України, та інших, а також працівника прокуратури іншої області, і лише позивачку з найбільшим за всіх стажем роботи попереджено про звільнення, лише їй не запропоновано жодної із вакантних посад у новоствореному відділі, чим порушено вимоги пунктів 2, 3 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права при вивільненні на залишення на роботі працівника з тривалим стажем роботи.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просить відмовити в його задоволенні повністю. Вважає, що рішення про внесення подання прокурору Донецької області про звільнення позивачки з посади прокурора прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Відповідач зазначає такі аргументи проти позиції позивачки:

доводи позивачки про недодержання роботодавцем вимог частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктів 1, 2 статті 60 Закону України "Про прокуратуру" щодо можливості звільнення прокурора у випадку відсутності в органах прокуратури вакантних посад, на які може бути здійснено переведення до іншого органу протягом п'ятнадцяти днів, внаслідок того, що позивачці не було запропоновано вакантних посад, як на час отримання попередження, так і на час звільнення, є необґрунтованими;

відділ організації представництва у структурному та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області згідно з наказом Генерального прокурора України від 06.07.2017 № 73ш ліквідовано з одночасним створенням в цьому управлінні іншого структурного підрозділу - відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень, у результаті цієї реорганізації посаду начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суду, яку обіймала позивачка, скорочено;

на виконання вимог Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , статті 49-2 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 16, пункту 9 частини першої статті 51, статті 60 Закону України "Про прокуратуру" позивачка письмово попереджена про звільнення із займаної посади та одночасно ознайомлена з переліком усіх вакантних та тимчасово вакантних посад, як в апараті Прокуратури Донецької області, так і в місцевих прокуратурах;

позивачка подала 10.07.2017 заяву про призначення її на посаду начальника новоутвореного відділу прокуратури області, однак у задоволенні цієї заяви їй було відмовлено через те, що на цю посаду 14.07.2017 було призначено іншого прокурора;

відділ кадрів Прокуратури Донецької області 01.08.2017 запропонував позивачці перелік вакантних посад та тимчасово вакантних посад, наявних у Прокуратурі Донецької області, від яких позивачка відмовилася;

станом на 11.10.2017 - час закінчення передбаченого у частині першій статті 49-2 Кодексу законів про працю України двомісячного строку персонального попередження працівника про наступне вивільнення позивачка не подала заяву на призначення її на запропоновані посади у Прокуратурі Донецької області або про переведення до органу прокуратури вищого рівня;

Прокуратура Донецької області дотрималась вимог статті 60 Закону України "Про прокуратуру" щодо умов звільнення з посади прокурора у зв'язку з реорганізацією органу; у прокуратури були наявні підстави для внесення прокурору області подання про звільнення позивачки з посади прокурора відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону;

відповідач ретельно вивчив всі матеріали, що надішли з листом прокурора Донецької області про внесення подання про звільнення позивачки з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області, та надав їм об'єктивну оцінку щодо наявності обґрунтованих підстав для внесення прокурору області подання про звільнення позивачки з посади прокурора відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України "Про прокуратуру".

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) , який набрав чинності з 15.12.2017) позовні заяви в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вищий адміністративний суд України питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою не вирішував і передав позовну заяву до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018:

роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_6 з виділенням в самостійне провадження вимог до Прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Є.В., заступник прокурора Донецької області Ромасько В.О., про визнання незаконним та скасування наказу прокурора Донецької області від 09.11.2017 №1879-к про звільнення з роботи, поновлення на посаді начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.11.2017 по день ухвалення рішення суду та відшкодування моральної шкоди в сумі 75 000 грн та передав їх на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду;

звільнив позивачку від оплати судового збору за подання позову до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення від 11.10.2017 № 199зпз-17;

позовну заяву в частині позовних вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення від 11.10.2017 №199зпз-17 залишив без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 (подання позову після закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, без заяви про поновлення такого строку), та встановив для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

У встановлений судом строк позивачка усунула недоліки позовної заяви.

Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.02.2018 поновив позивачці строк звернення до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконним та скасування рішення, відкрив провадження в адміністративній справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін на 05.03.2018 о 17.00 год.

У судовому засіданні 05.03.2018 до початку розгляду справи по суті позивачка заявила клопотання про об'єднання справ в одне провадження щодо позовних вимог, які були роз'єднані Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018.

Верховний Суду складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2018 у задоволенні зазначеного клопотання відмовив.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного судув судовому засіданні 05.03.2018 оголосив перерву до 26.03.2018, 15.00 год.

У судовому засіданні 26.03.2018 позивачка заявила клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, що пов'язані з прибуттям до суду (проїзду до місця слухання справи) в сумі 891,27 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного судув судовому засіданні 26.03.2018 оголосив перерву до 02.04.2018, 15.00 год., у яке сторони та їх представники не з'явилися.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_6 у період з 03.07.2015 по 09.11.2017 працювала в Прокуратурі Донецької області.

Згідно з наказом прокурора Донецької області від 14.04.2016 № 1061-к призначена на посаду начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, яку обіймала до 09.11.2017.

Генеральний прокурор України з метою удосконалення організації роботи прокуратури Донецької області видав наказ від 06.07.2017 № 73ш, згідно з яким:

1) ліквідовано у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області відділ організації представництва та відділ представництва при виконанні судових рішень; їх загальну чисельність 21 одиницю зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати;

2) скорочено у штатному розписі Прокуратури Донецької області 4 одиниці, які зараховано до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, а саме: прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді - 1 та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 - 3;

3) утворено у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області відділ організації представництва в суді та при виконанні судових рішень;

4) установлено у штатному розписі новоутвореного відділу за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 20 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, у тому числі: начальник відділу - 1; заступник начальника - 2; прокурор відділу - 17.

ОСОБА_6 10.07.2017 звернулася до прокурора Донецької області із заявою про призначення її начальником новоутвореного відділу управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області згідно з новим штатним розписом, у зв'язку з оптимізацією та зміною на цій підставі штатного розпису управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області із злиттям в один двох відділів - відділу організації представництва та відділу представництва при виконанні судових рішень.

У заяві ОСОБА_6 зазначила, що має довготривалий і бездоганний стаж служби в апараті прокуратури понад 22 роки, безперервно працювала за спеціалізацією на профільному напрямі представництва прокуратурою інтересів громадянина та держави в суді. З 26.12.2005 безперервно обіймала адміністративні посади в управлінні представництва прокуратури області, неодноразово заохочувалась.

Прокуратура Донецької області на заяву позивачки від 10.07.2017 про призначення її начальником новоутвореного відділу управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області у листі від 28.07.2017 № 11/988 повідомила позивачку, що керівництвом управління представництва інтересів громадянина або держави в суді за погодженням куратора - заступника прокурора області надано розділ, відповідно до якого ними не вбачається за можливе надати рекомендації на призначення позивачки на посаду начальника новоутвореного відділу у складі цього управління.

ОСОБА_6 звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргою від 15.07.2017 на незаконні дії та рішення посадових осіб Прокуратури Донецької області щодо відмови у призначенні її на посаду начальника відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області, в якій також просила притягнути до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні її трудових прав.

Начальник відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області ОСОБА_6 01.08.2017 попереджена про звільнення із займаної посади, а також про наслідки, пов'язані з ліквідацією зазначеного структурного підрозділу прокуратури області.

Зазначене попередження обґрунтовано посиланням на статтю 49-2 Кодексу законів про працю України, частину третю статті 16, пункт 9 частини першої статті 51 та статтю 60 Закону України "Про прокуратуру". У попередженні також повідомлено позивачку, що питання про подальше її працевлаштування вирішуватиметься відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . До попередження додано довідку про наявність вакантних посад прокурорів та слідчих органів Прокуратури Донецької області станом на 01.08.2017.

Прокуратура Донецької області звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з клопотанням від 16.08.2017 № 11/1075-891вих17, в якому виклала прохання розглянути питання внесення подання щодо звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_6 з посади прокурора.

Клопотання про розгляд питання внесення подання щодо звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_6 з посади прокурора обґрунтовано тим, що у результаті ліквідації відділу організації представництва у структурі та штатному розписі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури області утворено у цьому управлінні інший структурний підрозділ - відділ організації представництва в суді та при виконанні судових рішень. У результаті такої реорганізації посаду начальника відділу, яку обіймала позивачка, скорочено. На виконання вимог Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) та статті 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_6 01.08.2017 попереджена про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Позивачці надано перелік вакантних і тимчасово вакантних посад, у тому числі адміністративних, як в апараті прокуратури області, так і в місцевих прокуратурах для подальшого працевлаштування, однак від переведення на запропоновані посади вона відмовилася і протягом п'ятнадцяти днів з моменту її повідомлення про звільнення не подала заяви про працевлаштування на посаду в органах Прокуратури Донецької області.

ОСОБА_6 надала до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів пояснення від 04.09.2017 на клопотання Прокуратури Донецької області, яке надійшло 08.09.2017 за вхідним номером 11/2-1184вх-17.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів надіслала на адресу позивачки повідомлення від 26.09.2017 № 11/2/4-1817вих17 про розгляд на засіданні 11.10.2017 о 10.00 год. висновку щодо можливості внесення на розгляд комісії листа прокурора Донецької області про внесення подання про звільнення ОСОБА_6 з посади прокурора та запропонувала їй взяти участь у цьому засіданні, а у разі неможливості повідомити про це у строк до 06.10.2017.

Повідомлення про розгляд на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 11.10.2017 о 10.00 год. зазначеного висновку зареєстровано в управлінні документального забезпечення Генеральної прокуратури України як вихідна кореспонденція 27.09.2017, що підтверджується відбитком відповідного штампу на примірнику повідомлення відповідача, та надійшло у відділення поштового зв'язку 28.09.2017, що підтверджується поштовим конвертом з відповідним відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку.

Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0101038316770, яким надіслано позивачці зазначене повідомлення, вручено їй особисто 10.10.2017 о 16:38 год.

У період з 02.10.2017 по 18.10.2017 позивачка була звільнена від роботи через загальне захворювання, про що їй видано листок непрацездатності серії АДГ № 308359, та на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 11.10.2017 була відсутня.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення від 11.10.2017 № 199зпз-17 про внесення прокурору Донецької області подання про звільнення ОСОБА_6 з посади прокурора Прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України "Про прокуратуру".

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своє рішення мотивувала тим, що Прокуратурою Донецької області дотримано вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України про попередження працівника про наступне вивільнення та обов'язок запропонувати працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, установі й організації. Таке попередження було надано позивачці 01.08.2017 та запропоновано перелік вакантних посад і тимчасово вакантних посад, наявних в Прокуратурі Донецької області, від яких вона відмовилася. Станом на 11.10.2017 сплинув передбачений частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України двомісячний строк персонального попередження працівника про наступне вивільнення і позивачка не подала заяву на призначення її на запропоновані посади у Прокуратурі Донецької області або про переведення до органу прокуратури вищого рівня. Прокуратура Донецької області дотрималась вимог статті 60 Закону України "Про прокуратуру" щодо умов звільнення з посади прокурора у зв'язку з реорганізацією органу.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів внесла прокурору Донецької області подання від 19.10.2017 № 11/2/4-2435вих17 про звільнення ОСОБА_6 з посади прокурора Прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

На підставі подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 19.10.2017 № 11/2/4-2435вих-17 Прокуратура Донецької області видала наказ від 09.11.2017 № 1879-к про звільнення ОСОБА_6 з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Прокуратури Донецької області та посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Порядок звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, визначено у статті 60 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

Частинами першою та третьою статті 62 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що подання про звільнення прокурора з посади вноситься Вищою радою правосуддя або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у визначених законом випадках. Прийняття рішення про звільнення прокурора з посади здійснюється особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, виключно на підставі та в межах подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про прокуратуру" Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 Закону України "Про прокуратуру" засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, установлених законом.

Частиною третьою статті 73 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією прокурорів.

Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, визначає процедуру підготовки, розгляду питань та прийняття рішень Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, що віднесені Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) до її компетенції, а також інших питань організації діяльності комісії.

Відповідно до пункту 34 Розділу ІІІ "Порядок підготовки засідання Комісії. Розгляд матеріалів та прийняття рішень" Положення особа, щодо якої має розглядатися питання, повідомляється письмово про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до дня проведення засідання Комісії в порядку, визначеному Законом.

Згідно з пунктом 38 зазначеного розділу цього Положення прокурор та його представник мають право: надавати усні чи письмові пояснення, інші докази, які долучаються до матеріалів справи, або відмовитися від їх надання; ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання; заявляти відвід члену Комісії.

У пункті 40 зазначеного розділу цього Положення визначено, що у разі неявки на засідання його учасника, належним чином повідомленого (запрошеного), або за відсутності у представника відповідних повноважень головуючий виносить на обговорення Комісії пропозицію щодо можливості розгляду питання без учасника засідання. Розгляд питання може бути відкладено у разі поважних причин неявки учасника засідання, щодо якого має розглядатися питання. Причини неявки учасника засідання та їх поважність Комісія з'ясовує в кожному окремому випадку.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який вирішує питання щодо звільнення прокурорів з посади. У випадку вирішення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про звільнення прокурора з посади комісія вносить до уповноваженої законом на прийняття рішення про звільнення прокурора відповідне подання.

При підготовці, розгляду зазначених питань та прийнятті рішень Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів зобов'язана діяти у рамках процедури, визначеної у Положенні про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 на виконання вимог частини третьої статті 73 Закону України "Про прокуратуру".

Досліджуючи порушення/дотримання Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів процедури вирішення питання про звільнення прокурора з посади, зокрема щодо повідомлення/неповідомлення позивача про проведення засідання та розгляду зазначеного питання за його відсутності, суд зважає на таке.

У справі щодо оскарження акта Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів суд перевіряє його на відповідність критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, одними з яких є вчинення/прийняття актів: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії/прийняття рішення (пункт 3); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9).

Таким чином, установлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідного акта, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, установлених законом. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів як суб'єкт владних повноважень зобов'язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження, задавати питання учасникам засідання.

Аналіз положень статті 78, статей 34, 38, 40, 49-55 Розділу III "Порядок підготовки засідання Комісії. Розгляд матеріалів та прийняття рішень" Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, дає суду підстави для висновків про те, що прокурор, стосовно якого Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів вирішує питання про звільнення з посади, має законодавчі гарантії права бути залученим до процесу ухвалення стосовно нього рішення на засіданні.

Вирішення цього питання передбачає процедуру, яка включає в себе доповідь члена комісії, можливість запитань доповідачу іншими членами Комісії, заслуховування пояснень прокурора, осіб, які володіють інформацією з питання, що розглядається, а також осіб, що беруть участь у засіданні, а за необхідності й інших осіб; дослідження наявних у провадженні матеріалів, а у разі необхідності - з'ясування додаткових або нових обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення, можливість запитань членів комісії до учасників засідання та висловлення думки.

Прокурору, стосовно якого Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів вирішує питання про звільнення з посади, має бути письмово повідомлено про розгляд цього питання не пізніш як за 10 днів до дня проведення засіданні комісії.

У разі неявки на засідання зазначеного прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має з'ясувати, чи є прокурор належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення засідання, причини його неявки і якщо прокурор не належно повідомлений та/або не з'явився в засідання з поважних причин, - відкласти розгляд питання про його звільнення з посади.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачка у період з 02.10.2017 по 18.10.2017 була тимчасово непрацездатна через загальне захворювання, отримала повідомлення про засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, призначене на 11.10.2017, тільки 10.10.2017, що свідчить про те, що позивачка не була належним чином повідомленою про розгляд питання про її звільнення з посади прокурора та була відсутня на цьому засіданні з поважних причин.

Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо обов'язкового повідомлення прокурора про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про внесення подання про його звільнення з посади, не пізніше ніж за десять днів до дня проведення засідання, призвело до порушення права позивачки на участь у процесі прийняття рішення.

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами розгляду питання про звільнення прокурора з посади має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: доповідь члена комісії; можливість запитань доповідачу іншими членами комісії; заслуховування пояснень прокурора, осіб, які володіють інформацією з питання, що розглядається, а також осіб, що беруть участь у засіданні, а за необхідності й інших осіб; дослідження наявних у провадженні матеріалів; у разі необхідності - з'ясування додаткових або нових обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення; запитання членів комісії до учасників засідання та висловлення думки, запитання прокурора та його представника учасникам провадження, клопотання прокурора тощо. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб, з'ясовувати додаткові або нові обставини, що мають істотне значення для вирішення питання звільнення прокурора з посади тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів адміністративної процедури, визначених у пунктах 1, 3, 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що полягали у вчиненні дій з вирішення питання про звільнення позивачки з посади прокурора та прийнятті рішення про внесення відповідного подання не в межах закону, зокрема пунктів 34, 40 Розділу ІІІ Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 на виконання вимог частини третьої статті 73 Закону України "Про прокуратуру", необґрунтовано, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивачки з посади прокурора та законність прийнятого рішення про внесення подання про звільнення позивачки з посади прокурора.

Водночас суд, зважаючи на положення: частини четвертої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених у частині другій цієї статті, може: 1) визнати акт, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність, зокрема, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, протиправними; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу; положення частини другої статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у разі задоволення позову суд може: 1) визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт чи окремі його положення; 2) визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт або окремі його положення, вважає за правильне задовольнити зазначені позивачем позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 199зпз-17 про внесення подання прокурору Донецької області про звільнення ОСОБА_6 з посади прокурора.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пункті 2 частини третьої статті 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частиною першою статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлено, що витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

В судовому засіданні 26.03.2018 позивача подача клопотання про стягнення з відповідача витрат, понесених нею у звязку з проїздом до місце слухання справи у сумі 891,27 грн., на підтвердження чого надала: проїзний документ ЛК № 837665 про проїзд 04.03.2018 у поїзді маршрутом слідування: Маріуполь-Київ ПАС, вартістю 169,28 грн.; проїзний документ ЛК № 837664 про проїзд 06.03.2018 у поїзді маршрутом слідування: Київ ПАС - Маріуполь, вартістю 237,38 грн; проїзний документ ЛЛ № 021055 про проїзд 25.03.2018 у поїзді маршрутом слідування: Маріуполь - Київ ПАС, вартістю 226,41 грн; копію проїзного документа ЛЛ № 021056 про проїзд 26.03.2018 у поїзді маршрутом слідування: Київ ПАС - Маріуполь, вартістю 258,20 грн.

Враховуючи положення частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання позивачки про стягнення з відповідача витрат, повязаних з переїздом до іншого начеленого пункту, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 72- 78, 135, 241- 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 11.10.2017 № 199зпз-17 про внесення подання прокурору Донецької області про звільнення ОСОБА_6 з посади прокурора прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 та статті 60 Закону України "Про прокуратуру".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.