466/1072/15-а Про зобов'язання УПФУ нарахувати та виплатити особі 30 відсотків надбавки до пенсії за відповідний період - 20.03.2018 Прийняття

за касаційною скаргою Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Кавацюка В.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Обрізко І.М., суддів Кухтея Р.В., Сапіги В.П.,

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Шевченківському районі м. Львова, в якому просив:

- зобов'язати провести нарахування та виплату йому 30 відсотків надбавки до пенсії за період з 01 лютого 2012 року по день ухвалення рішення з врахуванням виплачених сум та індексації.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є дитиною війни, а відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 лютого 2012 року дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога не виплачувалася в повному обсязі.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано УПФ України у Шевченківському районі м. Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1, щомісячну державну надбавку як дитині війни за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня2014 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат; в решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Личаківське об'єднане УПФ України м. Львова заявило вимогу про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити Личаківському об'єднаному УПФ України м. Львова в задоволенні касаційної скарги.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус дитина війни, і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" йому передбачена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії.

На час звернення до суду із позовом соціальна допомога дітям війни виплачується у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України, відповідно до Бюджетного кодексу (2456-17) від 08 липня 2010 року, із врахуванням змін, внесених Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (79-19) та з урахуванням Закону України від 28 грудня 2014 року № 80- VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) .

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) , який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону № 3491-VI (3491-17) Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 частини першої зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу першого цього пункту та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів. Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23 липня 2011 року.

Згідно із абзацом восьмим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (v003p710-12) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України (2456-17) , інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) , пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) , пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) встановлено, що у 2012, 2013 та 2015 роках відповідно, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2012, 2013, 2015 роках делеговано Кабінету Міністрів України.

Поряд із цим, Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) не було встановлено будь-яких обмежень щодо застосування положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Лише з прийняттям Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (1622-18) , який набув чинності 03 серпня 2014 року, внесені зміни до Прикінцевих положень Закону України № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) .

Прикінцеві положення Закону України № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) доповнено статтею 6-7, за змістом якої установлено, що, норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

На залежність розмірів соціальних виплат і соціальних послуг від фінансових можливостей держави Конституційний Суд України зазначав й у своїх рішеннях від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 (v009p710-01) та від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (v020p710-08) .

Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Тобто, встановлення розміру щомісячної соціальної виплати дітям війни Кабінетом Міністрів України не суперечить положенням законодавства.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.