Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Мазура B.C., при секретарі Тарасенко О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним, зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, зустрічному позову емірської ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна, -

19.07.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 І ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу майна недійсним в якому вказав наступне.

12.06.2007 року між ОСОБА_10, який діяв від імені відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4. Вважає укладений договір недійсним з наступних підстав. Після укладання вищевказаного договору сторони ніяких дій, направлених на його виконання, - не вчинили, ОСОБА_2 продовжує проживати у вказаній квартирі та використовувати її на свій розсуд, а ОСОБА_3 не вчиняє будь-яких дій щодо користування та розпорядження квартирою, як власник.

Крім того, на момент укладання договору купівлі-продажу квартири Жовтневим районним судом м. Запоріжжя розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОП " ЗМБТІ" та до нього, ОСОБА_1, про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, а саме - його заява, яку він надав суду у квітні 2007 року, про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, рішення по якому позбавило б відповідача ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру. Вказана квартира була продана за ціною, яка явно не відповідає цінам, що звичайно застосовуються при продажі подібних квартир і є значно меншою.

Вказані обставини свідчать про те, що сторони по договору купівлі-продажу квартири не мали наміру створити юридичні наслідки, які ним обумовлювались, тобто правочин є фіктивним. Фактично, договір був укладений ОСОБА_2 з метою уникнути можливого примусового повернення квартири у його, тобто ОСОБА_1, власність за результатом розгляду цивільної справи Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 12 червня 2007 року.

23.07.2007 року, за заявою позивача, судом прийнято засоби забезпечення позову, а саме: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя.

10.09.2007 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем майна та визнання права власності. Третьою особою по зустрічному позову залучено ОСОБА_2 У своєму зустрічному позові ОСОБА_3 вказав наступне. 12.06.2007 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя. Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за №985 та пройшов державну реєстрацію, про що зроблено запис в Державному реєстрі правочинів за №2148144. Сторонами по даному

договору дотримані всі його умови та відбулося повне його виконання. Відповідно до домовленості сторін, продавець - ОСОБА_2 має право проживати в квартирі в строк до 12 лютого 2008 року. Квартира була ним придбана за 260000 грн, що цілком відповідає домовленості сторін і діючому законодавству України. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню; визнати його, ОСОБА_3, добросовісним набувачем права власності на квартиру АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя загальною площею 86, 6 кв. метри, житловою площею 62, 68 кв. метри; стягнути із первісного позивача понесені судові витрати.

10.09.207 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна від 23 червня 2006 року. Третьою особою по зустрічному позову залучено гр-на ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свій зустрічний позов ОСОБА_2 вказала наступне. 23 червня 2006 року між ним і ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя загальною площею 86, 6 кв. метри, житловою площею 62, 68 кв. метри. Коли вона звернулась до ОП " ЗМБТІ" з метою реєстрації права власності, їй було відмовлено, оскільки договір не був нотаріально посвідчений.

На її вимоги до позивача за первісним позовом нотаріально оформити договір купівлі-продажу квартири, останній відмовився, посилаючись на декілька обставин, а саме : він не вважає це за потрібним; при відчуженні квартири він за браком часу не оформив всі необхідні для нотаріального посвідчення документи; не отримав витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ; відсутність грошових коштів для оформлення договору нотаріально. ОСОБА_1 виконав умови укладеного договору: фактично передав їй право власності на квартиру, вона сплатила йому повну вартість придбаної квартири в сумі 250000 грн. до підписання договору від 23.06.2006 року. У відповідності до вимог ч.2 ст. 220, ч.3 ст. 334 ЦК України вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя. 11.12.2006 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя задовольнив її позовні вимоги до ОСОБА_1 і ОСОБА_8 щодо визнання права власності на вказану квартиру, але 13.06.20097 року рішення по цій цивільній справі було Жовтневим районним судом м. Запоріжжя скасовано на підставі порушення правил підсудності, а провадження по справі було закрите.

Просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 23.06.2006 року квартири АДРЕСА_1 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; у первісному позові ОСОБА_1 відмовити; стягнути із первісного позивача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач, представник позивача за первісним позовом, діючий на підставі ордеру адвоката, наполягають на задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову, у задоволенні позовних вимог відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі адвокатської угоди, наполягає на позовних вимогах, заявлених ОСОБА_2 у її зустрічному позові до ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити і задовольнити позовні вимоги ОСОБА_9, заявлені у його зустрічному позові до ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, відповідачів за первісним позовом, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід відмовити, з наступних підстав.

Враховуючи те, що первісною подією, з якою пов'язані наступні події і виникли правовідносини, що підлягають дослідженню у судовому засіданні, є укладання договору купівлі-продажу майна ( квартири) від 23.06.2006 року, суд ретельно проаналізував всі пояснення сторін і надані сторонами докази, щодо неї.

Відповідно до наданого відповідачем ОСОБА_9 доказу, копії договору купівлі-продажу від 21.09.2004 року, ТОВ" Бізнес право ЛТД", в особі директора

ОСОБА_10, продало, а гр-н ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя, балансова вартість якої згідно із довідкою ТОВ " Бізнес право ЛТД" становила 47652, 72 грн. Термін і порядок розрахунку покупця ОСОБА_1 обумовлений договором, який нотаріально посвідчений. Доказів щодо визнання вказаного договору недійсним сторонами по справі не надано.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 придбав вищевказану квартиру у той час, коли знаходився у законному, зареєстрованому, шлюбі із гр-нкою ОСОБА_8 Враховуючи це суд вважає, що з урахуванням вимог ст. 368 ЦК України, набуте ОСОБА_1 майно, а саме : квартира АДРЕСА_1 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя, із 21.09.204 року перебувала у загальній сумісній власності подружжя ОСОБА_1.

До свого зустрічного позову відповідач ОСОБА_2 надала письмовий доказ, - договір купівлі-продажу майна від 23.06.2006 року, укладений між ОСОБА_1 ( Продавцем ) і нею, ОСОБА_2 (Покупцем). Предметом договору від 23.06.2006 року є квартира АДРЕСА_1 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку ( квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до абз. З ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Договір купівлі-продажу майна від 23.06.2006 року нотаріально не посвідчений.

Мотиви недотримання обов'язкової умови укладання даного виду договору, тобто нотаріального посвідчення, з боку ОСОБА_1, які викладені ОСОБА_2 у зустрічному позові, спростовуються позивачем.

Допитаний у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно підписав фактично підготовлений ОСОБА_10 договір купівлі-продажу майна від 23.06.2006 року. Його також підписала і дружина ОСОБА_10 - відповідач ОСОБА_2 Всім їм було відомо, що даний вид договору повинен був бути нотаріально посвідчений. Бажання продати вищевказану квартиру гр-ці ОСОБА_2 у нього не було об'єктивних причин ухилитись від нотаріального посвідчення такого договору. Бажання він не мав, грошей не отримав.

Аналізуючи пояснення позивача, суд вважає, що на його користь свідчать досліджені судом докази: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 21.09.2004 року, копія диплома ОСОБА_1 про наявність вищої юридичної освіти.

В пункті 1.4 договору вказано, що Покупець ( ОСОБА_2) сплатила вартість майна до підписання цього договору, шляхом сплати готівкою Покупцем повної договірної вартості майна в сумі 250000 грн.

Кому сплатила покупець - ОСОБА_2 вказані гроші, - в договорі не зазначено. Не зазначено також і про факт отримання продавцем ( ОСОБА_1), зазначеної суми грошових коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечує про те, що ОСОБА_2 передавала йому грошові кошти в сумі 250000 грн. за придбану нею у нього квартиру. Сама ж відповідач ОСОБА_2 не надала суду письмові докази, які б беззаперечно свідчили суду про правдивість її висловлювань, щодо зазначеного.

Не відповідає вимогам діючого законодавства і вимога п. 1.2. договору стосовно того, що право власності на майно ( квартиру) Покупець набуває з моменту підписання цього договору.

Крім того, сам текст договору містить суперечливі умови, які згідно із вимогами законодавства, є суттєвими умовами даного виду договорів.

Так в п. 1.4 договору зазначено що Покупець сплатив вартість придбаного ним майна, а в п. 2.2. зазначено, що Покупець повинен лише сплатити в майбутньому вартість майна.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однією із істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, яка свідчила б про фактичне бажання сторін за договором на його укладання і виконання умов договору, є факт реальної сплати грошових коштів покупцем продавцю і факт одержання цих коштів у розрахунок за продане нерухоме майно продавцем від покупця.

По даній справі, за умови категоричного заперечення продавця від реального бажання продати об'єкт нерухомого майна і від реального отримання від покупця будь-яких готівкових грошових коштів, покупцем - відповідачем по справі, не надані суду будь-які письмові докази, які б беззаперечно підтвердили факт розрахунку і не зроблено заяви про забезпечення доказів по справі, тобто проведенню судом дій на підтвердження даних обставин за наявності своєї неможливості витребувати докази.

Наявність у позивача на час укладання договору від 23.06.2006 року вищої юридичної освіти, знаходження у законному (зареєстрованому) шлюбі із гр-кою ОСОБА_8, я також його ствердження у судовому засіданні про усвідомленість про те, що після придбання їм 21.09.2004 року вищевказаної квартири, вона стала знаходитись у загальній сумісній власності із його дружиною, також свідчить суду про те, що договір купівлі-продажу майна від 23.06.2006 року укладався між його сторонами заздалегідь незаконно і переслідував за собою іншу мету ніж фактичну купівлі-продаж нерухомого майна.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною ( сторонами) вимог, встановлених частинами першою -третьою, п'ятою і шостою статті 203 даного Кодексу.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є незначним.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який здіснено без наміру створити правові наслідки, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Аналіз досліджених судом доказів дозволяє зробити висновок про відсутність як у ОСОБА_1 так і у ОСОБА_2 на час укладання договору купівлі-продажу майна від

23.06.2006 року намірів щодо його фактичного виконання, з юридичними наслідками даного

виду договорів; договір укладено з грубими помилками, як по формі його укладення, так і

по змісту, тобто вказаний договір є незаконним.

Позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2007 року підлягає задоволенню з наступних підстав.

За даним договором ОСОБА_2 є продавець, а ОСОБА_3 є покупець квартири АДРЕСА_4 / вул. Панфіловців м. Запоріжжя.

Даний договір укладено в той період, коли в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( суддя Стратій Є.В.) знаходилась на розгляді заява ОСОБА_8 і ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 11.12.2006 року про визнання права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_2 в зв'язку із нововиявленими обставинами. Копія даної заяви судом була направлена ОСОБА_2, повістку про явку у судове засідання про перегляд судового рішення вона отримала.

Виходячи із змісту ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2007 року, суд робить висновок про те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про час і місце проведення судового засідання про перегляд судового рішення від 11.12.2006 року

Враховуючи ту обставину, що у заяві ОСОБА_8 і ОСОБА_1 ретельно обґрунтовано незаконність судового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2006 року в зв'язку із грубими порушеннями вимог матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 не могла не передбачати те, що суд відмінить своє незаконне рішення і її право власності на квартиру буде відмінено.

Дії щодо укладання договору купівлі-продажу квартири від 12.06.2007 року між ОСОБА_10, діючим від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а саме : на передодні судового засідання про перегляд судового рішення, дозволяють суду зробити висновок, що даний правочин здійснено чи під впливом обману гр-на ОСОБА_3 з боку ОСОБА_10 і ОСОБА_2, або у наслідок зловмисної угоди між ними, з метою позбавлення дійсного власника об'єкту нерухомого майна цього майна.

Відповідачами по справі, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не надано суду письмових доказів про додержання ними істотних умов укладеного між ними договору купівлі-продажу квартири, а саме : готівкового грошового розрахунку. Враховуючи зазначене, а також проаналізувавши інші докази по справі, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 203 ч.5, 215, 234 ЦК України, ст. ст. 1, 8, 10, 11, 88, 212- 215 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_1, - задовольнити .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4/ вул. Панфіловців м. Запоріжжя, укладений 12 червня 2007 року між ОСОБА_10, що діяв від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3, і ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_5, на користь ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4, 16, 00 ( шістнадцять) грн судових витрат.

У задоволенні позовних вимог емірської ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього на протязі 20 днів апеляційної скарги з надісланням копії до апеляційної інстанції, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.