Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 липня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді

Ткаченко І.М. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Коршуна А.О., суддів Чередниченка В.Є., Яковенко О.М.,

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області (далі - УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області щодо відмови в призначені їй пенсії за віком на підставі частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за призначенням пенсії - з 25 квітня 2016 року;

- зобов'язати УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області призначити їй пенсію за віком з 25 квітня 2016 року (моменту звернення за призначенням пенсії) відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією;

- стягнути з УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 1200 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона набула право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі зниженням пенсійного віку та з 22 листопада 1996 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію, призначену на пільгових умовах.

У зв'язку із тим, що з 23 листопада 2011 року у неї виникло право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за іншим законом, вважає протиправною відмову відповідача у призначенні та перерахуванні за її заявою пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 липня 2016 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за призначенням пенсії - з 25 квітня 2016 року; зобов'язано УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25 квітня 2016 року (моменту звернення за призначенням пенсії) відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують розу звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією; стягнуто з УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області заявило вимогу про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подав.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 листопада 1996 року перебуває на обліку у відповідача та з цього часу їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 із зменшенням пенсійного віку в порядку пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжувала працювати до 30 квітня 2009 року. 25 квітня 2016 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але листом УПФ України в м. Енергодарі Запорізької області від 05 травня 2016 року № 32/Ш-1 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, з тих підстав, що позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції станом на 21 листопада 1996 року) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що пенсійного віку позивач досягла в листопаді 2006 році при виповненні їй 55 років. На підставі заяв позивача у червні 2004 року, у лютому 2007 року, з додаванням стажу у червні 2009 року ОСОБА_1 відповідачем здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) . З 2006 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV (1058-15) , при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.

Позивач стверджує, що при її зверненні із заявою до Управління після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням вона звернулася вперше.

Вказані доводи Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV (1058-15) . Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Вказаний висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі № 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV (1058-15) у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, в межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, що передбачено частинами першою та другою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області задовольнити.

Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.