Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімон М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2017 року, прийняту у складі судді Тарасова А.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Димерлія О.О., суддів - Домусчі С.Д., Бітова А.І.,

У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Приморському районі м. Одеси щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії;

- зобов'язати здійснити йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" (3723-12) та Закону України від 05 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на підставі довідки від 01 грудня 2016 року № 1572 "Про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , включивши до складу заробітної плати суму матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, у загальній сумі 5 652,84 грн. з 27 квітня 2011 року із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2011 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18 травня 2011 року він отримує пенсію по інвалідності, при розрахунку якої не було враховано суму матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. Позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, надавши нову довідку про складові заробітної плати станом на час призначення пенсії, за наслідками розгляду якої відповідачем прийнято рішення № 465 "Про відмову у перерахунку пенсії".

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2017 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФ України в Приморському районі м. Одеси щодо прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії. Зобов'язано УПФ України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) на підставі довідки від 01 грудня 2016 року № 1572 "Про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", включивши до складу заробітної плати суму матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з 02 грудня 2015 року із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2011 році.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилось Центральне об'єднаного УПФ України в м. Одесі, подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VII "Про державну службу" (889-19) , у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723ХІІ "Про державну службу" (3723-12) втратив чинність.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2005 році) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно до частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У статті 2 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону України "Про державну службу" статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Також відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням УПФ України в Приморському районі м. Одеси від 18 травня 2011 року № 18716 позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) .

01 грудня 2016 року позивачу Одеською митницею ДФС видано довідку, згідно якої за період з 01 квітня 2009 року по 31 січня 2011 року матеріальна допомога на оздоровлення становила 8 982,58 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань - 8 982,58 грн., індексація заробітної плати - 4 012,61 грн.

02 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку про заробітну плату від 01 грудня 2016 року, за підсумками розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 02 грудня 2016 року № 465 про відмову в перерахунку пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.

Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права щодо пенсійного забезпечення (в частині врахування сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, які виплачувались позивачці і з яких сплачувалися страхові внески), яке фактично виникло на стадії призначення позивачу пенсії, яке продовжує бути порушеним внаслідок не врахування таких виплат при призначенні пенсії, тому зміни у законодавстві, зокрема введення в дію з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII "Про державну службу" (889-19) , у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VII Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12) втратив чинність, не впливає на характер спірних правовідносин, який виник до цих обставин.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що при обчисленні пенсії, в тому числі і державним службовцям, відповідно до частини першої статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для такого обчислення включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що на час призначення пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати не входили до структури заробітної плати державного службовця, а тому не враховуються при обчисленні та перерахунку пенсії також є безпідставним, оскільки згідно зі статтею 41 Закону України від 09 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Також безпідставним є посилання в касаційній скарзі на те, що з 01 травня 2016 року введено в дію Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VII "Про державну службу" (889-19) , у зв'язку з чим згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 889-VII Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12) втратив чинність, оскільки спірні правовідносини виникли щодо порядку призначення пенсії позивачу відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", а не перерахунку пенсії.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 522/436/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.