2-197/2007 Про визнання договору іпотеки недійсним - 23.05.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Сумського обласного комунального підприємства "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, Головного управління юстиції в Сумській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 - про визнання договору іпотеки від 23 травня 2006 року -недійсним, -

Сумське обласне комунальне підприємство "Фонд інвестування об'єктівсоціальної сфери та промисловості" звернулося до суду з позовом до Сумської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", Сумського обласного управління юстиції і ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки від 23.05.2006 року на будинок АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та Першим Кролевецьким відділенням ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" недійсним.

Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2007 року до участі у справі залучені:

· у якості співвідповідача ОСОБА_2;

· у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору -ОСОБА_3, приватного нотаріуса Кролевецького районного нотаріального округу.

Під час розгляду цивільної справи позивач - Сумське обласне комунальне підприємство "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" доповнило свої позовні вимоги, виклавши їх наступним чином.

Пунктом 4.8 договору від 28.11.2003 року, укладеного між позивачем і ОСОБА_4, передбаченого зобов'язання ОСОБА_4 без згоди Фонда (тобто позивача) не брати кредити, не давати належне майно та не брати на себе інших боргових зобов'язань до повного повернення кредиту та відсотків за користування ним. Отже п.4.8 договору від 28.11.2003 року за №1366 у письмовій формі передбачено визначений ч.2 ст. 546 ЦК України інший вид забезпечення виконання зобов'язання. Підписавши договір

№1366 від 28.11.2003 року ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання, наслідком яких є неможливість відчуження майна, а саме: АДРЕСА_6, та земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з надвірними прибудовами, а також неможливість взяття на себе інших боргових зобов'язань.

Зважаючи на необхідність повернення ОСОБА_4 значної суми кредитних коштів та відсотків за користування ними, з метою забезпечення їх повного та своєчасного повернення, Кролевецькою державною нотаріальною конторою було накладено заборону на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 25 травня 2005 року.

20.12.2005 року Кролевецькою державною нотаріальною конторою за листом Філії ЗАТ "Комерційний Банк Приватбанк" (Кролевецьке відділення) заборона на будинок АДРЕСА_1 була знята в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за прізвищем ОСОБА_4 помилково.

23 травня 2006 року був укладений договір іпотеки між ОСОБА_4 і АППБ "Аваль" в особі начальника І Кролевецького відділення Сумської обласної дирекції АППБ "Аваль". Пунктом 1.1. договору іпотеки зазначено, що договір, забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №НОМЕР_1 від 23.05.2006 року, укладеного між Іпотекодержателем (Банком) та Іпотекодавцем (ОСОБА_4). Пункт 1.2. договору іпотеки визначає, що предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з приміщенням магазину, що знаходиться під АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з надвірними прибудовами, загальною площею 2167 кв.м.

Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно, до ст. 11 Закону "Про заставу" заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом. Таким чином на час укладання договору іпотеки №НОМЕР_1 від 23.05.2006 року власник заставленого майна - житлового будинку і земельної ділянки в АДРЕСА_1, ОСОБА_4 не міг бути заставодавцем, оскільки не мав права їх відчужувати, на підставах, передбачених діючим законодавством України.

ОСОБА_4 помер у листопаді 2006 року, станом на 01.03.2007 року заборгованість за кредитним договором №1366 від 28.11.2003 року непогашена.

Таким чином, договір іпотеки від 23.05.2006 року, укладений між ОСОБА_4 і І Кролевецьким відділенням ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", укладений з порушенням вимог діючого законодавства України, оскільки згідно п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року, укладеного між позивачем і ОСОБА_4, останній, тобто ОСОБА_4, не міг бути заставодавцем житлового будинку і земельної ділянки в с. Реутинці Кролевецького району по АДРЕСА_1. Крім того, реалізація будинку по АДРЕСА_1 в рамках виконавчого провадження у разі порушення ОСОБА_4 умов договору №1366 від 28.11.2003 року, забезпечує в повному обсязі повернення кредитних коштів, наданих позивачем на реалізацію цільової програми "Власний дім", фінансування якої здійснюється за рахунок державного бюджету та коштів місцевих бюджетів . Укладення договору іпотеки від 23.05.2006 року між ОСОБА_4 і Банком робить неможливим повернення в повному обсязі кредитних коштів, наданих позивачем ОСОБА_4 в рамках програми "Власний дім".

Тому позивач просить за рішенням суду визнати договір іпотеки від 23.05.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та АППБ "Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", на будинок АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 2167 кв.м - недійсним.

В судовому засіданні представник позивача Карпусь Т.С. повністю підтримала позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в

особі Сумської обласної дирекції Мурай О.О. позовні вимоги не визнав повністю і по суті позовних вимог показав слідуюче.

1. 23.05.2006 року між АППБ "Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на отримання кредиту у розмірі 28 тис. грн. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якого є: житловий будинок з приміщенням магазину та земельна ділянка розміром 2167 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1. Зазначений договір іпотеки посвідчений в нотаріальному порядку. На момент укладення договору іпотеки вказане нерухоме майно не знаходилося під забороною, воно належить на праві приватної власності ОСОБА_4, відсутність заборони відчуження будинку перевірено. Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України передбачені види забезпечення виконання зобов'язання: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Тому подання позивачем заяви 25.03.2005 року до Кролевецької ДНК про реєстрацію обтяжень нерухомого майна - будинку в АДРЕСА_1, не є видом забезпечення, та не має правових наслідків у разі невиконання умов кредитної угоди. Посилання позивача на п.4.8 кредитного договору №1366 від 28.11.2003 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, не має ніяких юридичних наслідків, оскільки в зазначеному договорі відсутня будь-яка відповідальність ОСОБА_4 за порушення п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року. Крім того, даний пункт договору носить виключно декларативний характер та не має юридичних наслідків для сторони по договору. За невиконання даного пункту не. передбачено жодної відповідальності, будь-яких негативних наслідків. Крім того, даний пункт договору містить в собі заборону на укладення угод, на розпорядження майном ОСОБА_4, що фактично обмежує дієздатність ОСОБА_4 Згідно цивільного загонодавства обсяг цивільної дієздатності може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно цивільного законодавства недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання його недійсним судом не вимагається. Тому п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року є нікчемним, в зв'язку з чим не підлягає виконанню, оскільки фактично обмежує дієздатність ОСОБА_4

Підставою для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. В даному випадку договір іпотеки від 23.05. 2006 року відповідає всім вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання його недійсним.

2. Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків. Договір іпотеки від 23.05.2006 року №1047, укладений з ОСОБА_4 і обов'язки виникають між ним і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", як правонаступника АППБ "Аваль", тільки між ними двома. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" є добросовісним заставодержателем, в зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для визнання договору іпотеки №1047від 23.05.2006 року -недійсним.

3. Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Отже, правочин може бути визначений судом недійсним, якщо помилилася особа, яка вчинила правочин. При укладенні договору іпотеки №1047 від 23.05.2006 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" діяв відповідно до тих обставин; що були на момент укладення договору іпотеки, згідно вимог та в порядку, передбаченому цивільним законодавством. На момент укладення договору іпотеки будь-яких обтяжень на нерухоме майно ОСОБА_4 в с. Реутинці Кролевецького району не було, тому відсутні будь-які підстави для визнання договору іпотеки №1047 від 23.05.2006 року - недійсним.

Відповідач - Головне управління юстиції в Сумській області просить справу розглядати без представника, надавши суду письмову заяву. Із письмового відгуку на позовну заяву убачається, що ним визнається помилка державного нотаріуса Кролевецької районної державної нотаріальної контори Котлубай Н.В. по знятті заборони відчуження

будинку в с. Реутинці Кролевецького району, по АДРЕСА_1, 23 грудня 2005 року. Заборона була знята в Єдиному реєстрі обтяжень за прізвищем ОСОБА_4, а не за об'єктом обтяження.

Відповідачка ОСОБА_1 просить справу розглядати без її участі, про що надала суду письмову заяву. Із її письмової заяви вбачається, що з позовними вимогами позивача вона згодна.

Відповідачка ОСОБА_2 просить справу розглядати без її участі, про що надала суду письмову заяву, оскільки в судове засідання для участі у розгляді справи не може з'явитися за станом здоров'я.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - приватний нотаріус Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 просить справу розглядати без її участі, про що надала письмову заяву. Із її письмового пояснення по суті позовних вимог вбачається, що нею посвідчений договір іпотеки 23.05.2006 року належних ОСОБА_4 на праві власності: житлового будинку з приміщенням магазину та земельної ділянки площею 2167 кв.м, що знаходяться в АДРЕСА_1, в забезпечення зобов'язань по кредитному договору від 23.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та АППБ "Аваль". Наявність заборони на відчуження предметів іпотеки, а також будь-яких інших обтяжень на нерухоме майно ОСОБА_4 в с. Реутинці Кролевецького району на момент посвідчення договору іпотеки на 23.05.2006 року - не було.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи та поясненнями представника позивача Карпусь Т.С. встановлено, що 28 листопада 2003 року між Державним підприємством "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості (в даний час Сумське обласне комунальне підприємство "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" в подальшому "Фонд") і ОСОБА_4 був укладений договір №1366 про надання кредиту на придбання житла, а саме: на придбання готового житла та проведення його реконструкції в АДРЕСА_1 строком на 15 років в загальній сумі 35 тисяч гривень.

Згідно п.2.7 зазначеного договору кредит надається "Позичальнику" (тобто ОСОБА_4) під забезпечення поруки двох фізичних осіб.

Із договору поруки, посвідченого державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори 29 листопада 2003 року, реєстр за №1-1932, убачається, що виконання зобов'язань за кредитним договором №1366 від 28.11.2003 року, укладеного між Фондом та ОСОБА_4, забезпечено порукою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 117)

Згідно ст. 178 ЦК України (1964 року) виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно закону або договору неустойкою (штрафом, пенею), заставою або порукою. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Фонд і ОСОБА_4 на момент укладення договору №1366 від 28.11.2003 року, визначили вид забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 стосовно повернення Фонду кредиту -поруку. Інші види забезпечення виконання зобов'язання, перелічені в ст. 178 ЦК України (1964 року) Фондом і ОСОБА_4 на момент укладенні договору №1366 від 28.11 2003 року не застосовувалися, в тому числі і застава.

Вказані обставини не заперечувала в судовому засіданні і представник позивача Карпусь Т.С.

Із свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.04.2006 року убачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок з приміщенням магазину, загальною площею 39.9 кв. м, в с. Реутинці Кролевецького району, АДРЕСА_1. (а.с. 46) Із довідки виконавчого комітету Реутинської сільської ради Кролевецького району від 23.05.2006 року за №474 убачається, що ОСОБА_4 належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 2167 кв. м для обслуговування житлового будинку. (а.с. 42)

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що станом на 23.05.2006 року ОСОБА_4 був власником житлового будинку з приміщенням магазину і господарських будівель, а також земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 2167 кв. м, в АДРЕСА_1.

23 травня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Першого Кролевецького відділення (в даний час ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в подальшому Банк) та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язаний до 22.05.2013 року повернути Банку кредит в сумі 28 тисяч гривень.

Згідно Закону "Про іпотеку" (898-15) , ст. ст. 546, 572- 587 ЦК України в забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором, - 23.05.2006 року між АППБ "Аваль" в особі Першого Кролевецького відділення і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є:

-житловий будинок з приміщенням магазину в АДРЕСА_1;

- земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 2167 кв.м

Вказані обставини підтверджуються договором іпотеки від 23.05.2006 року,

реєстр №1047. (а.с. 35-41)

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України (2004 року) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком, заставою.

Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Банк і ОСОБА_4 на момент укладення кредитного договору від 23.05.2006 року, визначили вид забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 стосовно повернення Банку кредиту -застава у виді іпотека. Інші види забезпечення виконання зобов'язання; перелічені в ст. 546 ч.1 ЦК України (2004 року) Банком і ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки від 23.05.2006 року не застосовувалися.

Договір іпотеки відповідно до ст. 577 ЦК України (2004 року) нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу 23.05.2006 року та зареєстрований в реєстрі за №1047, в зв'язку з чим накладено заборону на відчуження житлового будинку з приміщенням магазину та накладено заборону на відчуження земельної ділянки. (а.с. 35-41)

На момент укладення договору іпотеки, тобто станом на 23.05.2006 року, нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 - житловий будинок з приміщенням магазину та земельна ділянка, розміром 2167 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1, не знаходилися під забороною, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.05.2006 року (а.с. 81, 83), довідками приватного нотаріуса Кролевецького районного нотаріального округу від 23.05.2006 року за № 688317-2632 і за №688319-2632 (а.с. 82, 84).

Банком та ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки на 23.05.2006 року додержані вимоги ст. 5 Закону "Про іпотеку" стосовно предмета іпотеки, оскільки житловий будинок з приміщенням магазину і земельна ділянка розміром 2167 кв. м відповідають вимогам зазначеної статті і вимоги ст. 6 Закону "Про іпотеку" стосовно умов передачі нерухомого майна в іпотеку. ОСОБА_4 помер в с. Реутинці Кролевецького району 12.11.2006 р. (а.с. 53).

Згідно ст. 17 Закону "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Підставами для визнання договору недійсним є порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України (2004 року), а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства;

· особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

· волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

· правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

· правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні при розгляді справи наявними в справі доказами, які досліджені в судовому засіданні, не встановлено підстав відповідно до ст. 203 ЦК України (2004 року), згідно яких необхідно визнати договір іпотеки від 23.05.2006 року, укладений між Банком і ОСОБА_4, недійсним.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову Сумському обласному комунальному підприємству "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, Головного управління юстиції в Сумській області, ОСОБА_1, О СОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 - про визнання договору іпотеки від 23.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 і Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на будинок АДРЕСА_1, та земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 2167 кв. м недійсним необхідно відмовити.

Судом проаналізовані доводи представника позивача Карпусь Т.С. стосовно того, що згідно п.4.8 кредитного договору №1366 від 28.11.2006 року, укладеного між Фондом та ОСОБА_4, останній, ОСОБА_4, не міг без згоди Фонду, оскільки взяв на себе таке зобов'язання, брати кредити, не давати під заставу належне майно, а також брати на себе інших боргових зобов'язань до повного повернення кредиту та відсотків за користування ним, а отже укладати договір іпотеки 23.05.2006 року.

Суд вважає, що ці доводи взяти до уваги і покласти в основу рішення не можна зі слідуючих підстав.

1. В договорі №1366 від 28.11.2003 року про надання кредиту на придбання житла ОСОБА_4 (а.с. 5-7) відсутня будь-яка юридична відповідальність ОСОБА_4 за порушення п.4.8 зазначеного договору.

2. Умовами надання, користування та повернення кредиту ОСОБА_4 згідно договору №1366 від 28.11.2003 року (розділ II договору) є надання кредиту ОСОБА_4 під забезпечення поруки двох фізичних осіб, як виду виконання зобов'язання, а не п.4.8 договору, який передбачає зобов'язання ОСОБА_4 перед Фондом.

3. Наявність у договорі №1366 від 28.11.2003 року про надання кредиту на придбання житла ОСОБА_4 п.4.8. на заборону не давати та не брати кредитів не виступати гарантом або поручителем, не розподіляти та не давати під заставу належне ОСОБА_4 майно, а також не брати на себе інших боргових зобов'язань до повного повернення кредиту та відсотків за користування ним, без згоди Фонду, на думку суду, фактично обмежує дієздатність ОСОБА_4, звужує його цивільні права, як громадянина, а це, на думку суду, є порушенням прав ОСОБА_4, як суб'єкта цивільних правовідносин.

Судом також проаналізовані доводи представника позивача Карпусь Т.С. стосовно того, що ч.2 ст. 546 ЦК України (2004 року) передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, а тому

п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року є зобов'язання ОСОБА_4 не відчужувати належне йому нерухоме майно в с. Реутинці Кролевецького району, а тому укладати договір іпотеки 23.06.2005 року між ним та Банком, ОСОБА_4 не міг.

Суд не може погодитися з вказаними доводами і покласти в основу рішення зі слідуючих підстав.

1. Фонд і ОСОБА_4 на момент укладення договору №1366 від 28.11.2003 року, визначили вид зобов'язання виконання договору відповідно до ст. 178 ЦК України (1964 року) подання та повернення кредиту - поруку. Інших видів забезпечення виконання зобов'язання по договору №1366 від 28.11.2003 року Фонд і ОСОБА_4, в тому числі заставу, передбачену ст. 181 ЦК України (1964 року), і ст. ст. 5, 11, 13, 16 Закону "Про заставу" сторони не застосовували.

2. Банк і ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки від 23.05.2006 року визначили вид зобов'язання надання та повернення кредиту відповідно до ст. ст. 546, 575 ЦК України (2004 року) - заставу у виді іпотеки.

Таким чином, види забезпечення виконання зобов'язання, перелічені в с. 546 ЦК України (435-15) (2004 року), застосовуються при вчиненні правочинів, починаючи з 01 січня 2004 року, й на думку суду зворотньої дії в часі не мають.

Отже, посилання представника позивача Карпусь Т.С. на п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року, що у письмовій формі передбачений визначений ч.2 ст. 546 ЦК України (2004 року) інший вид забезпечення виконання зобов'язання є безпідставні.

При цьому суд також приймає до уваги, що цивільні відносини, які виникли між Фондом та ОСОБА_4 станом на 28.11.2003 року (на час укладення договору №1366 від 28.11.2003 року) урегульовані ст. 178 ЦК України (1964 року) і ніяким чином не поширюються на цивільні відносини, що передбачають встановлення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, передбачені ч.2 ст. 546 ЦК України (2004 року).

3. Відповідно до ст. 178 ЦК України (1964 року виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно із законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою або порукою. Зазначена норма містить вичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань, кожен із них є самостійною цивільно-правовою формою, і його поняття розкривається в окремих статтях гл. 16 ЦК України (435-15) (1964 року). Тому посилання представника позивача Карпусь Т.С. на п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року, як на інший вид забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 по кредитному договору №1366 від 28.11.2003 року, є безпідставні, оскільки права та обов'язки Фонда та ОСОБА_4 визначаються договором поруки від 29.11.2003 року (а.с. 117), і у цьому разі зобов'язання ОСОБА_4, викладені в п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року ніякого правового значення для визнання договору іпотеки від 23.05.2006 року недійсним - не мають.

4. Крім того, п.4.8. договору №1366 від 28.11.2003 року є складовою частиною вказаного договору, умовами надання кредиту ОСОБА_4 за вказаним договором та його повернення є договір поруки від 29.11.2003 року (а.с. 117), як вид забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язання, передбечений ст. ст. 178, 191 ЦК України (1964 року), тому п.4.8 договору №1366 від 28.11.2003 року, на який посилається представник позивача Карпусь Т.С. не може бути іншим видом забезпечення виконання зобов'зання ОСОБА_4 згідно ч.2 ст. 546 ЦК України (2004 роуку).

Не може бути підставою для визнання договору іпотеки від 23.05.2006 року недійсним, забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором №1366 від 28.11.2003 року шляхом накладення заборони на будинок АДРЕСА_1 Кролевецькою державною нотаріальною конторою 25 травня 2005 року за заявою Фонду від 25.05.2005 року про реєстрацію-заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 9, 110) зі слідуючих підстав.

В ст. 546 ч.1 ЦК України (2004 року) є вичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань, кожен із них є самостійною цивільно-правовою формою. Кожен з перелічених видів забезпечення виконання зобов'язань має своєю ціллю правові наслідки, які настають в разі невиконання зобов'язань.

Тому, на думку суду подання Фондом 25 травня 2005 року заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1, накладення обтяження на вказаний будинок у виді його заборони Кролевецькою державною нотаріальною конторою 25.05.2005 року не можна вважати як видом забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №1366 від 28.11.2003 року між Фондом і ОСОБА_4, оскільки вказаний договір забезпечений порукою від 29.11.2003 року.

Зняття заборони нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори

2005 року (а.с. 112) на будинок АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна помилково за прізвищем ОСОБА_4, а не за об'єктом обтяження, не може бути підставами для визнання договору іпотеки від 23.05.2006 року - недійсним, оскільки, права та обов'язки Фонда та ОСОБА_4 визначалися договором поруки від 29.11.2003 року по кредитному договору №1366 від 28.11.2003 року і в цьому разі додатково накладення обтяження на будинок АДРЕСА_1 не вимагається, і зняття заборони з зазначеного будинку не має ніяких правових наслідків для визнання договору іпотеки від

2006 року - недійсним.

Відповідно до ст. ст. 203, 215, 546, 547 ЦК України, ст. ст. 5, 13 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 11, 13, 16 Закону "Про заставу", керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215ЦПКУкраїни, -

відмовити в задоволенні позову Сумському обласному комунальному підприємству "Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери та промисловості" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції, Головного управління юстиції в Сумській області, ОСОБА_1, "ОСОБА_2, третя особа -приватний нотаріус Кролевецького районного нотаріального округу ОСОБА_3 - про визнання договору іпотеки від 23. травня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 і Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", на будинок АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований вищезгаданий житловий будинок з надвірними побудовами, загальною площею 2167 кв. м - недійсним.