Рішення
Iменем України
10 січня 2007 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Россолова В.В.
при секретарі Паляничці Н.В. розглянувши у залі суду в м.
Зміїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення
неустойки за прострочення сплати аліментів на дитину, третя особа
Державна виконавча служба у Зміївському районі,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення неустойки
за прострочення сплати аліментів на дитину з ОСОБА_2 , в якому
просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за
прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина
ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_1 року народження у сумі 51088,72 гривні за
період з 1січня 2004 року по 01.08.2006 року .
У ході судового розгляду позивачка уточнила свої позовні
вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку за
прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина
ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_1 року народження у сумі 2737 гривень 40 копійок за період з 1.01.2004
року по 25.10.2006 року .
У позові позивачка вказала, що перебувала з відповідачем у
шлюбі з 15 серпня 1997 року по 17 липня 2001 року . Рішенням суду
ОСОБА_2 встановлено обов'язок сплачувати аліменти на її користь на
утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1\4 усіх видів
заробітку. Однак відповідач аліменти сплачує нерегулярно в
наслідок чого, згідно розрахунку заборгованості НОМЕР_1 від
27.10.2006 року державного виконавця , сума заборгованості ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 станом на 27.10.2006 року складає 5683 гривні
73 копійки.
Таким чином виникли підстави для стягнення з ОСОБА_2
неустойки за прострочення сплати аліментів згідно ст. 196 СК
України ( 2947-14 ) (2947-14)
.
Згідно наданого позивачем розрахунку, неустойка за
прострочення сплати аліментів за період з 1.01.2004 року до
25.10.2006 року складає 2737
гривень 40 копійок. Цю суму вона просить стягнути з відповідача.
Позивач, представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали
свої позовні вимоги у судовому засіданні та підтвердили обставини
викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представники ОСОБА_6, ОСОБА_7 позов не
визнали у повному обсязі посилаючись на те, що до листопада 2005
року ОСОБА_2 не знав про існування рішення суду про стягнення з
нього аліментів та про відкриття виконавчого провадження за цим
рішенням. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження до
нього не надходила. Тому він не знав про обов'язок сплачувати
аліменти. Про це він дізнався тільки в листопаді 2005 року. Крім
того він неодноразово, починаючи з моменту розірвання шлюбу
переказував на ім'я відповідачки різні грошову суми, купляв дитині
одяг. Ці факти на його думку не знайшли свого відображення в
розрахунку державного виконавця НОМЕР_1 від 27.10.2006 року.
Представник третьої особи ДВС у Зміївському районі покладався
на розсуд суду, та пояснив що постановою ДВС Зміївського р-ну від
14.06.2001 року відкрито виконавче провадження по примусовому
виконанню рішення Зміївського районного суду від 5.06.2001 р про
стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа в\л
НОМЕР_2. Однак ОСОБА_2 нерегулярно та не в повному обсязі
сплачував аліменти, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка
станом на 26.10.2006 року складає 5683 гривні 73 копійки. На запит
суду нею був зроблений відповідний розрахунок заборгованості
НОМЕР_1 від 27.10.2006 року, який є в матеріалах справи. Цей
розрахунок вона складала на підставі матеріалів, які містяться в
виконавчій справі та надані відповідачем, він є правильним і
обгрунтованим. В ньому відображені всі відомі ДВС виплати, які
здійснював відповідач. На момент розгляду справи він ні ким не
оскаржений та є чинним. Вона вважає, що згідно цього розрахунку у
відповідача виникає обов'язок сплачувати неустойку.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, після
дослідження матеріалів справи, дійшов до висновку , що позов
обгрунтований, та належить до задоволення у повному обсязі.
15 серпня 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено
шлюб.
17 липня 2001 року шлюб було розірвано.
Згідно свідоцтва про народження, від даного шлюбу
IНФОРМАЦIЯ_1 року в них народився син ОСОБА_3.
Згідно постанови Зміївського районного суду від 5.06.2001 р.
з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина
ОСОБА_3 до його повноліття у розмірі 1\4 від усіх видів заробітку
щомісячно, починаючи з 25.05.2001 року.
Згідно постанови ДВС Зміївського р-ну від 14.06.2001 року
відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення
Зміївського районного суду від 5.06.2001 р про стягнення аліментів
з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа в\л НОМЕР_2.
Таким чином ОСОБА_2, є особою яка зобов'язана сплачувати
аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 до його
повноліття у розмірі 1\4 від усіх видів заробітку щомісячно,
починаючи з 25.05.2001 року.
Суд не приймає ствердження відповідача ОСОБА_2, що обов'язок
сплачувати аліменти у нього виник тільки з листопада 2005 року
так, як він не знав про рішення суду і до нього не надходила
постанова про відкриття виконавчого провадження. На підтвердження
цього ствердження відповідач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
не надав суду відповідних доказів. Те, що ОСОБА_2
достовірно знав про судове рішення від 5.06.2001 р. та
необхідність сплачувати аліменти підтверджується фактом
добровільної сплати ним державного мита у сумі 51 гривні по
квитанції 363 від 15.10.2001 року по вищевказаній цивільній
справі. Також цей факт підтверджується копією постанови про
закінчення виконавчого провадження від 15.11.2001 року у зв'язку з
сплатою державного мита та копією супровідного листа
НОМЕР_3 від 31.10.2001 року на адресу Зміївського р\с
яким ВДВС Зміївського р-ну повертає виконавчий лист НОМЕР_2 від
05.06.2001 року про стягнення державного мита у сумі 51 гривня з
ОСОБА_2, як виконаний.
Згідно розрахунку заборгованості НОМЕР_1 від 27.10.2006 року
державного виконавця , наданого на запит суду , сума
заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 станом на 26.10.2006
року складає 5683 гривні 73 копійки.
Суд вважає що така заборгованість виникла з вини відповідача
в наслідок нерегулярної та неповної виплати аліментів. ОСОБА_2 не
надано доказів неспроможності їх виплати з обставин що не залежать
від нього. Ствердження ОСОБА_2 що він знаходився в незадовільному
матеріальному стані з причини навчання з 01.09.2003 р. по
01.08.2006 р. на комерційні основі в Московському державному
будівельному університеті не сприймається судом як доказ
неспроможності виплачувати аліменти, оскільки навчання в будь
якому учбовому закладі не звільняє особу від обов'язку
утримувати дитину . Право дитини на достане забезпечення його
потреб є приоритетним і не може ставитися в залежність від бажання
одного з батьків підвищити свій рівень освіти. При цьому
відповідач мав можливість спрямування коштів, які він витрачав на
оплату навчання, на виконання обов'язку сплати аліментів. До того
згідно пояснень ОСОБА_2, він окрім навчання працював неофіційно у
м. Москві де й проживав орендуючи житло, що також вказує на
можливість виплати аліментів.
Суд приймає, як належну підставу для нарахування та стягнення
неустойки розрахунок заборгованості НОМЕР_1 від 27.10.2006
року державного виконавця за період з червня 2001 року по 25
жовтня 2006 року у сумі 5683 гривні 73 копійки .
Згідно ч.4 ст. 195 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
розмір
заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а
у разі спору - судом.
Виходячи з положень ст. 196 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
,
неустойка обчислюється судом на основі розрахунку
заборгованості виготовленого державним виконавцем згідно вимог ст.
195 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
.
Таким чином перерахування та зміна розрахунку заборгованості
по аліментам виготовленого державним виконавцем у рамках позову
про стягнення неустойки не входить в компетенцію суду. Обчислити
розмір заборгованості суд може тільки при наявності спору.
Оскільки відповідач до моменту винесення рішення не звернувся
до суду з приводу спору про нарахування заборгованості по
аліментам, не надав зустрічного позову з цього приводу, не
оскаржив дії державного виконавця по нарахуванню заборгованості в
встановленому законом порядку, суд вважає що спір про розмір
заборгованості за аліментами між сторонами відсутній.
З цих же причин суд вважає безпідставним доводи відповідача
про те. що в розрахунку заборгованості по аліментам виготовленого
державним виконавцем відображені не всі грошову суми , які він
переказував відповідачці.
Згідно ч.1 ст. 196 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
, при виникненні
заборгованості з вини особи , яка зобов'язана сплачувати аліменти
за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення
неустойки у розмірі 1 відсотка від суми несплачених
аліментів за кожний день прострочення. Ця правова норма набула
чинності з 1 січня 2004 року у зв'язку з чим неустойку необхідно
розраховувати з 1 січня 2004 року по 25 жовтня 2006 року, як
вказує позивач.
Згідно розрахунку наданого позивачем , який
визнається судом таким що відповідає положенням ч.1 ст. 196 СК
України ( 2947-14 ) (2947-14)
, сума неустойки , яка повинна бути
стягнута з ОСОБА_2 у зв'язку з виникненням заборгованості по
сплаті аліментів складає 2737 гривень 40 копійок.
Таким чином, суд приходить до висновку що право ОСОБА_1
повинно бути захищено, а її позов підлягає задоволенню в повному
обсязі.
З відповідача в силу ст. 88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
з
відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 51 гривня та
витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у
сумі 30 гривень.
Керуючись ст..ст. 10,11,60,88,130,209,212-215,11.1 ч.1 ст.367
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 180,181,183,191 Сімейного Кодексу
України ( 2947-14 ) (2947-14)
, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за
прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина
ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_1 року народження у сумі 2737 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі
51 (п'ятдесят однієї) грн..
Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно - технічне
забезпечення у розмірі ЗО гривень.
На рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення
може бути подано заяву про апеляційне оскарження рішення суду
через Зміївський районний суд Харківської області. Апеляційна
скарга на рішення суду подається позивачем протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження через Зміївський
районний суд Харківської області. Апеляційна скарга може бути
подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,
якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про
апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку
подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне
оскарження подано не було. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,
встановлений ст. 294 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
законної сили після розгляду справи апеляційним судом.