Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/4195/15

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язанням вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, ухваленою у складі головуючого судді Молодецького Р. І., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, постановленою у складі колегії суддів: головуючого - П'янової Я. В., Зеленського В. В., Чалого І. С.,

Позивач у позовній заяві просила суд:

- визнати пункт 2 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24 липня 2015 року № 29 в частині визначення позивачу доплати грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності на підставі вимог Постанови КМУ № 499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) протиправним та не чинним;

- зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат провести позивачу перерахування та доплату грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності на підставі вимог Постанови КМУ № 975 від 25 грудня 2013 (975-2013-п) року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Від інших учасників судового процесу відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 04.10.2013 року, позивача, як старшого солдата військової служби за контрактом та за посадою старшого радіотелеграфіста радіогрупи вузла зв'язку та інформації, звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Згідно виписки із акта огляду МСЕК Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 серії 10 ААА № 171976 від 08.10.2013 року, позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 27.09.2013 року - захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ), установлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень статті 16 Закону № 2011-XII, постановою Кабінету міністрів України № 499 від 28.05.2008 року (499-2008-п) затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Згідно абзацу четвертого підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 (499-2008-п) , військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам IIІ групи.

Як вбачається з пункту 23 витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 27 грудня 2013 року, позивачу, відповідно до Порядку № 499, призначено одноразову грошову допомогу, як інваліду третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, в розмірі 20 місячного грошового забезпечення в сумі 57813,00 грн.

Розмір та правомірність отримання позивачем зазначеної одноразової грошової допомоги сторонами не заперечується та не оскаржується.

Та згодом, згідно довідки Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 серії АВ № 0186719 від 04.09.2014 року, позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 03.09.2014 року - захворювання пов'язане з проходженням військової служби.

Тому, позивач звернулась до Полтавського обласного військового комісаріату з проханням здійснити їй виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності.

Згідно пункту 2 витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців або інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 24 липня 2015 року № 29 (z0962-15) , позивачу, відповідно до Порядку № 499 (499-2008-п) , у зв'язку зі зміною групи інвалідності призначено одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи в розмірі різниці між 24 та 20 місячним грошовим забезпеченням у сумі 11562,60 грн.

Проте, позивач не погоджується з правовими підставам та розміром нарахування вищезазначеної різниці одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що розмір такої різниці має обраховуватись не на підставі Порядку № 499 (499-2008-п) , а на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (975-2013-п) (далі - Порядок № 975).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок № 975 (975-2013-п) , спірна одноразова грошова допомога мала обраховуватись саме на підставі цього порядку, а не на підставі Порядку № 499 (499-2008-п) .

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та поряд вважає за необхідне зазначити наступне.

На день виникнення спірних правовідносин діяли норми, як Порядку № 499 (499-2008-п) так і Порядку № 975 (975-2013-п) , які визначали різний розмір однакової за своєю правовою природою одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України № 975 (975-2013-п) , установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (499-2008-п) (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (284-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (1331-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Де, згідно абзацу третього пункту 3 Порядку № 975 (975-2013-п) , днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на наведене, та те, що позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 03.09.2014 року, а Порядок № 975 (975-2013-п) набув чинності з 24.01.2014 року, право позивача на отримання спірної грошової допомоги виникло в обсязі визначеному саме Порядком № 975, а тому мало обраховуватись у відповідності до його вимог.

Згідно абзацу шостого підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 (499-2008-п) , у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до п. 8 Порядку № 975 (975-2013-п) , якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставною правову позицію відповідачів, що спірна виплата є фактично перерахунком раніше отриманої одноразової грошової допомоги по 3 групі інвалідності, право на яку настало до набрання чинності Порядку № 975 (975-2013-п) .

Виходячи з системного аналізу положень статті 16 Закону № 2011-XII, Порядку № 499 (499-2008-п) та Порядку № 975 (975-2013-п) , право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 1, 2 чи 3 групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення. Проте, при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахування раніше отриманих виплат.

Згідно абзацу третього підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 (499-2008-п) , військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 6 Порядок № 975 (975-2013-п) , військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, Порядок № 975 (975-2013-п) визначає значно більший розмір спірної грошової допомоги ніж відповідно до Порядку № 499 (499-2008-п) . Тому, застосування відповідачами положень останнього призводить до значного погіршення соціальних гарантій позивача, що є недопустимим та протиправним.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалюючи судові рішення, правильно застосували норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.