Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року (суддя Маркарова С.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя Лук'янчук О.В., судді Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №521/4655/17 за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про зобов'язання вчинити певні дії, -

У березня 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік при призначенні пенсії за віком;

2) зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з дати її призначення із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії;

3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2015 року та з 01.02.2017 року виходячи із розміру пенсії, розрахованого відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач неправомірно відмовив йому у розрахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 лютого 2015 року по 23 вересня 2016 року залишено без розгляду.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено, а саме:

- Визнано протиправними дії відповідача щодо застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік при призначенні пенсії за віком;

- Зобов'язано відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з дати її призначення із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням вже отриманих сум пенсії;

- Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 24 вересня 2016 року виходячи із розміру пенсії, розрахованого відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач з 2004 року перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) .

1 лютого 2013 року ОСОБА_1 за його письмовою заявою було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

28 лютого 2017 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

14 березня 2017 року Пенсійний фонд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні цієї заяви, посилаючись на частину третю статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач в 2013 році звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, при обчисленні пенсії мав бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим пенсійним органом правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до статті 1- 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII (2262-12) ) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ, в редакції діючій на час призначення позивачу цього виду пенсії (2004 рік), встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності..

Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII (2262-12) та Закону №1058-IV (1058-15) призначається одна пенсія за її вибором.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV, в редакції діючій у 2013 році, передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що аналіз зазначених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ (2262-12) , котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV (1058-15) у лютому 2013 року він звернувся вперше. Крім того, як встановлено судами, після звільнення зі Збройних Сил України, позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про неправомірність застосування відповідачем частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV до спірних правовідносин, і доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо пільгового обчислення стажу колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі обставини не були ані предметом позову, ані предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, оскільки судове рішення має бути чітким та зрозумілим, тобто повинне виключати двозначність або невизначеність, суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови повинен бути наведений ясний і однозначний за своїм формулюванням висновок про протиправність дій або бездіяльності відповідача та про спосіб відновлення порушених прав позивача.

Як вбачається з оскарженої постанови суду першої інстанції, судом наведено неоднозначний висновок про спосіб відновлення порушених прав позивача, оскільки абзацом третім резолютивної частини постанови зобов'язано відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії з дати призначення, натомість абзацом четвертим резолютивної частини зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 24 вересня 2016 року. Суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув.

Виходячи з вищенаведених висновків, з урахуванням застосування судом першої інстанції строків звернення до суду та залишення частини позовних вимог по 23 вересня 2016 року без розгляду, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення попередніх інстанцій, виключивши абзац третій з резолютивної частини постанови.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року змінити, виключивши з резолютивної частини постанови Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року абзац третій.

В іншій частині постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 5 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.