РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2003 р. Н-ський районний суд міста Києва в складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну
справу за позовом П.Н.Є. до Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" про визнання недійсним договору доручення
та стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду із позовом, яким просить визнати
недійсним договір доручення N ХХХ8 від ХХ.08.02 р. як укладений із
відповідачем внаслідок обману на підставі ст. 57 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, та стягнути з останнього кошти в сумі 12600 грн.
Обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не повідомив їй суттєві
умови придбаного нею права на розміщення в апартаментах курортних
комплексів, а на підтвердження придбання надав документ, який не
має юридичної сили.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги додавши, що позивачка підписала порожній бланк Угоди з
компанією "YYY" , який заповнив представник відповідача і був вже
підписаний представником "YYY".
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову
заперечував, вказуючи на те, що в оману позивачку не вводив, умови
договору доручення виконав повністю, належним чином та в строк, а
заявлені вимоги суперечать ст. 57 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши долучені до справи
документи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ХХ.08.02 р. позивачка уклала
із компанією "YYY" договір про надання послуг N ХХХ8, згідно якого
придбала у останньої право на розміщення в апартаментах курортних
комплексів системи міжнародного клубного відпочинку. У
відповідності із п. 3.2.1. договору про надання послуг сторони по
ньому прийшли до згоди, що перерахування коштів на рахунок
компанії "YYY" позивачка буде здійснювати через відповідача ТОВ
"ХХХ", про що між нею та відповідачем буде укладено договір
доручення.
На виконання досягнутої домовленості ХХ.08.02 р. позивачка уклала
із відповідачем договір доручення N ХХХ8, по якому позивачкою було
передано відповідачеві для виконання доручення 12600 грн. згідно
прибуткового касового ордеру N ХХХ1.
Як з'ясовано судом із змісту договору доручення, відповідач
приймав на себе обов'язок оплатити за рахунок позивачки рахунки,
акти та інші документи, виставлені "YYY" на її ім'я по договору
про надання послуг N ХХХ8 від ХХ.08.02 p., а також сприяти
позивачці у одержанні виданих на її ім'я нерезидентом документів,
в тому числі відпускного сертифікату, інформувати останню про
порядок перебування, умови, розцінки на відпочинок. Відповідач не
приймав на себе обов'язку інформувати позивачку про предмет
договору про надання послуг N ХХХ8 від ХХ.08.02 p., оскільки
позивачка самостійно є стороною по такому договору, уклала його
без представників чи посередників, а продавцем права на розміщення
у апартаментах є "YYY", яка і повинна надавати інформацію про свої
послуги.
Відповідач виконав умови договору доручення належним чином,
повністю і в строк, перерахував одержані від позивачки кошти на
користь нерезидента в оплату придбаного позивачкою у нього права
на розміщення в апартаментах, що підтверджується інвойсом N Х4 від
ХХ.08.02 р. Крім того, ХХ.11.02 р. відповідачем було вручено
виданий іноземною компанією на ім'я позивачки відпускний
сертифікат N ХХХХХ8, що підтверджується актом його
прийомупередачі, складеним позивачкою і директором відповідача.
Як з'ясовано судом із змісту договору про надання послуг N ХХХ8
від ХХ.08.02 p., відпускного сертифікату ХХХХХ8 та меморандуму
розуміння до договору про надання послуг, позивачці було
повідомлено місце знаходження апартаментів (Канарські острови або
Іспанія за її вибором), назву апартаментів (вказані назви систем
обміну відпочинку), день заселення (за заявкою позивачки шляхом
резервування апартаментів), час дії послуги (один тиждень на рік
три роки поспіль), також сертифікат містить підпис уповноваженої
особи - директора "YYY".
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачці її іноземним
контрагентом були повно і правдиво повідомленні всі суттєві умови
здійсненого придбання, а факт обману з боку відповідача
відсутній.
Ту обставину, що відповіді "YYY" надходили позивачці із зворотною
адресою відповідача, останній не заперечив та пояснив, що у
відповідності із 2.1.3. договору доручення приймав обов'язок
передавати позивачці надіслану іноземною компанією кореспонденцію,
що сумлінно і виконував. Керуючись вищенаведеним, суд не приймає
викладену вище обставину в якості доказу обману з боку
відповідача.
Крім того, у відповідності до п. 4.1. договору про надання послуг,
відпускний сертифікат видається не відповідачем, а "YYY", яка і
повинна нести відповідальність за його зміст.
Суд враховує, що у відповідності до вимог ст. 57 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
винна у обмані сторона повинна повернути іншій все одержане нею по
угоді. Одночасно як вбачається із змісту п.п. 3.3. - 3.6. договору
доручення та п. 3.1. договору про надання послуг кошти в сумі
12600 грн. передавались позивачкою не на користь відповідача, а
для виконання доручення, тобто для перерахування на користь "YYY"
в оплату придбаного позивачкою у нерезидента права на розміщення в
апартаментах. Фактичне перерахування коштів і виконання
відповідачем договору доручення у цій частині належним чином
підтверджується долученим до матеріалів справи інвойсом N Х4,
оригінал якого оглянутий в судовому засіданні. На користь
відповідача залишається тільки 5% від переданої позивачкою суми,
що передбачено п. 3.4. договору доручення.
Згідно ст. 57 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена внаслідок
обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї
сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за позовом
потерпілого.
Як пояснила позивачка в судовому засіданні вона добровільно
підписала спірну угоду.
Будь-яких доказів в підтвердження того, що Угода з компанією "YYY"
заповнювалася представником відповідача позивачкою не надано, а
навпаки з її пояснень вбачається, що вона особисто не бачила, хто
саме заповнював вищезазначену Угоду.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 12600 грн.
суперечить ст. 57 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та не підлягає
задоволенню.
Повно всебічно і об'єктивно оцінивши здобуті в судовому засіданні
докази, вивчивши долучені до матеріалів справи документи, суд
приходить до висновку, що позивачці були правдиво і повно
повідомлені відомості про придбану нею послугу, відповідач
позивачці неправдивої інформації не повідомляв та у нього
відсутній обов'язок таку інформацію повідомляти, а тому заявлені
позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 202, 202-1, 203
( 1502-06 ) (1502-06)
ЦПК України, на підставі ст. 57 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, суд -
ВИРІШИВ:
В позові П.Н.Є. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
про визнання недійсним договору доручення укладеного ХХ серпня
2002 року та стягнення 12600 гривень - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва,
через Печерський районний суд міста Києва, протягом одного місяця.