РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2003 р. Н-ський районний суд м. Києва в складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
цивільну справу за позовом Т.Р.П. до Товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" про розірвання договору довічного утримання
та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому
просить розірвати договір довічного утримання укладений ХХ.09.1994
року між нею, її матір'ю К.Є.Г. з одного боку та ТОВ "ХХХ" з
іншого боку та визнати за нею право власності на квартиру N 88
будинку N 99 по вул. К-е в м. Києві.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що ХХ.09.1994 року між
нею, її матір'ю К.Є.Г. з одного боку та ТОВ "ХХХ" з іншого боку
був укладений договір довічного утримання.
За умовами договору відповідач брав на себе зобов'язання довічно
утримувати її та її матір, надавати їм матеріальне забезпечення в
розмірі 1001000 крб. в місяць, комплекс послуг по догляду,
необхідній допомозі, повний послуг ритуальних послуг, надати право
довічного безкоштовного проживання в квартирі, а також згідно
заявок проводити постачання продуктів харчування та ліків.
Через декілька місяців після укладення договору відповідач в
порушення умов договору припинив надання допомоги обумовленої
договором.
Також відповідач не надавав ніякої допомоги під час хвороби К.В.Г.
та допомоги в похованні останньої після її смерті ХХ.03.1995 року.
Позивач є єдиним спадкоємцем майна К.В.Г.
Враховуючи наведене позивач просив розірвати договір довічного
утримання та визнати за нею право власності на квартиру, яка є
предметом договору.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з
викладених в ньому підстав, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вручити
судове повідомлення відповідачу неможливо в зв'язку з його
відсутністю за останнім відомим місцем проживання.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові
докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає
задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ХХ.09.1994 року між
позивачем, її матір'ю К.Є.Г. з одного боку та ТОВ "ХХХ" з іншого
боку був укладений договір довічного утримання.
За умовами договору Т.Р.П. та К.Є.Г. передали у власність
відповідачу належну їм на праві особистої власності квартиру N 88
будинку N 99 по вул. К-е в м. Києві (п. 1 договору).
Відповідач брав на себе зобов'язання довічно утримувати позивача
та її матір, надавати їм матеріальне забезпечення в розмірі
1001000 крб. в місяць, комплекс послуг по догляду, необхідній
допомозі, повний послуг ритуальних послуг, надати право довічного
безкоштовного проживання в квартирі, а також згідно заявок
проводити постачання продуктів харчування та ліків. В разі смерті
одного з відчужувачів всі права в повному обсязі по цьому договору
переходять до другого який лишився (п. 5 договору).
К.В.Г. померла ХХ.03.1995 року.
З 1997 року відповідач в порушення умов договору припинив надання
допомоги обумовленої договором.
Позивач продовжує проживати у вказаній квартирі та користуватись
нею.
Відповідно до вимог ст. 425 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за
віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій
стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого
набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно
матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування,
догляду і необхідної допомоги.
Відповідно до вимог ст. 428 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
довічного утримання може бути розірваний:
за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків,
взятих ним на себе за договором;
при розірванні договору з зазначених вище підстав будинок повинен
бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню відчужувача,
зроблені набувачем майна до розірвання договору, не
відшкодовуються.
За таких обставин коли відповідач починаючи з 1997 року не виконує
обов'язків взятих ним на себе за договором, договір підлягає
розірванню, а 1/2 частина квартири N 88 будинку N 99 по вул. К-е в
м. Києві, що належала позивачу поверненню у власність позивача.
Оскільки К.В.Г. померла ХХ.03.1995 року і позивач, яка є донькою
К.В.Г. є єдиним спадкоємцем, прийняла спадщину шляхом фактичного
вступу в управління та володіння спадковим майном, за позивачем
слід визнати право власності на 1/2 частину квартири N 88 будинку
N 99 по вул. К-е в м. Києві, яка належала К.В.Г.
На підставі викладеного, керуючись ст. 425, 428, 529, 549 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 15, 30, 62, 75 ( 1501-06 ) (1501-06)
, 202
( 1502-06 ) (1502-06)
ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Т.Р.П. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
задовольнити.
Укладений ХХ вересня 1994 року між Т.Р.П., К.Є.Г. та Товариством з
обмеженою відповідальністю "ХХХ" договір довічного утримання
розірвати.
Визнати за Т.Р.П. право власності на квартиру N 88 будинку N 99 по
вул. К-е в м. Києві.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на
користь Т.Р.П. 230 гривень у відшкодування судових витрат.
Скасувати заборону на відчуження квартири N 88 будинку N 99 по
вул. К-е в м. Києві накладену ХХ.09.1994 року державним нотаріусом
Н-ої Київської Державної нотаріальної контори Р.Л.М.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через
Печерський районний суд м. Києва протягом місяця з наступного дня
після його проголошення.