Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4378/14

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства України у Київській області, третя особа: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держземагентства України у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року,

Позивач у позовній заяві просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача при розгляді її заяви щодо одночасної приватизації земельних ділянок для ведення садівництва № АДРЕСА_1 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність;

- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на одночасну приватизацію земельних ділянок для ведення садівництва АДРЕСА_1 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства України у Київській області при розгляді заяви ОСОБА_3 про одночасну приватизацію земельних ділянок для ведення садівництва № АДРЕСА_1 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Держземагентства України у Київській області заявило вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що 09.12.2013 року позивач звернулась до Держземагентства із клопотанням стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,06 га (земельна ділянка АДРЕСА_2) та 0,06 га (земельна ділянка АДРЕСА_1), яка розташована на території СТ "Райдуга2 Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. До вказаного клопотання додавались довідка про членство в СТ "Райдуга" №30/11-1/13 від 30.11.2013 року, викопіювання з генерального плану організації і забудови земельної АДРЕСА_3 та графічні матеріали (викопіювання) щодо земельної ділянки АДРЕСА_1.

Листом від 08.01.2013 року №08-03/6 Держземагентство повідомило позивача, що для задоволення клопотання слід надати повний пакет належним чином завірених копій технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки в садовому товаристві, а саме: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; викопіювання з генерального плану садового товариства, завірене належним чином; належним чином звірену довідку садового товариства; паспорт та ідентифікаційний код; технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки в садовому товаристві.

11.02.2014 року позивач звернулась до відповідача з клопотанням, до якого нею були додані: довідка про членство в СТ "Райдуга", копії 1, 2, 3, 10 та 11 сторінок паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, викопіювання з генерального плану організації і забудови земельної АДРЕСА_3 та графічні матеріали (викопіювання) щодо земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастрова карта, схема розташування земельної ділянки в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, копія листа ДП "Київський НД та проектний інститут землеустрою" від 02.09.2013 року, копія листа Держземагентства України від 14.06.2012 року №9254/30М-1727-12, копія платіжних документів про оплату робіт з технічної документації, копія розпорядження Києво-Святошинської РДА від 10.11.2010 року № 4561.

Листом № 08-03/1020 від 28.02.2014 року Держземагентство повідомило позивача, що громадянин України має право одноразово безоплатно отримати у власність земельну ділянку по одному виду використання, а тому для вирішення питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва, позивачу необхідно визначитись із бажаною до відведення земельною ділянкою.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на наведене, відповідач мав в місячний строк розглянути клопотання позивача від 11.02.2014 року, за результатами якого мав надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав визначених положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Доказів розгляду вищезначенного клопотання позивача від 11.02.2014 року та результатів його розгляду у порядку та у відповідності до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, суду відповідачем не надано та з матеріалів справи такі не випливають.

Поряд слід відзначити, що лист відповідача №08-03/1020 від 28.02.2014 року не може вважатись результатом розгляду клопотання позивача від 11.02.2014 року в розумінні положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки за своїм змістом не є дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не містить мотивовану відмову у його наданні з підстав визначених положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Крім цього, позивач повідомляла відповідача, що фактично вона звертається повторно для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки з вини державного органу втрачено розроблену ДП "Київський НД та проектний інститут землеустрою" технічну документацію із землеустрою по оформленню права власності на земельну ділянку площею 0,04 га (АДРЕСА_1) та площею 0,06 га (№ 6) в садівничому товаристві "Райдуга" на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зазначена технічна документація розроблялась на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 4561 від 10 листопада 2010 року.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (пункти 70-71), підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідач проігнорував тривале порушення конституційного права позивача на отримання права власності на землю в рамках процедури регламентованої земельним законодавством, яке триває з вини державного органу. Та, не розглянувши клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по суті фактично допустив бездіяльність щодо нього.

З огляду на наведене, суд вважає, що бездіяльність відповідача по розгляду клопотання позивача є такою, що грубо порушує її права, а тому є протиправною.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства України у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.