2 червня 2003 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Кафідової О.В.;

при секретарі - Котвицькій С.В., Щербатій Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Ліпського Дмитра Володимировича, Крижановського Владислава Вікторовича, Велидчука Василя Мироновича, Кашапова Олексія Семеновича, Яковлева Сергія Валентиновича, Мельничук Надії Миколаївни, Корженевича Олександра Ошеровича, Побегайла Владислава Васильовича, Дворник Людмили Павлівни, зацікавлені особи - Міністерство юстиції України, Державне казначейство України, про визнання спільного наказу незаконним, встановив:

Заявники звернулись до суду із скаргами та просять суд постановити рішення, яким визнати незаконним спільний наказ зацікавлених осіб від 21.03.2003 за N 22/5/62 (z0231-03) , посилаючись на те, що оскаржуваним наказом порушені їх конституційні права та створені перешкоди у виконанні судових рішень, оскільки спірним наказом змінено порядок виконання цих рішень, що суперечить Закону України "Про виконавче провадження".

<...>

Представники зацікавлених осіб - Міністерства юстиції України, Державного казначейства України - в судовому засіданні скаргу не визнали, посилаючись на те, що спірним наказом (z0231-03) не порушено прав заявників, оскільки ним регулюється порядок передачі до виконання безпосередньо органами Державного казначейства виконавчих документів, вважають спірний наказ таким, що відповідає вимогам закону, просили в задоволенні скарг відмовити.

Заслухавши пояснення представників зацікавлених осіб, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2003 зацікавленими особами було підписано спільний наказ N 22/5/62 (z0231-03) "Про забезпечення виконання статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.03.2003 за N 231/7552.

Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями представників зацікавлених осіб, а також зібраними по справі, дослідженими у судовому засіданні доказами, що не заперечували сторони.

Як вбачається з п. 8 спірного наказу (z0231-03) , за виконавчими документами, за якими на день передання виконавчі провадження не відкрито, державні виконавці виносять постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) в зв'язку з тим, що Законом їх виконання покладено недержавний бюджет.

Однак зазначене положення суперечить ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , яка не передбачає підставу відмови у відкритті виконавчого провадження за мотивами того, що Державне казначейство України самостійно виконує судові рішення.

Як вбачається з п. 10 спірного наказу (z0231-03) , в зв'язку з передачею виконавчих документів для виконання Державному казначейству України начальники відділів державної виконавчої служби зазначені виконавчі провадження повинні списати до архіву як такі, що не підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби на підставі довідки державного виконавця про передачу виконавчого документа до органу Державного казначейства за відповідною формою.

Однак зазначений п. 10 цілком суперечить ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , якою не передбачено підстави припинення виконавчого провадження за мотивами передачі виконавчих документів до Державного казначейства та здачі їх у зв'язку з цим до архіву.

Як вбачається з п. 13 спірного наказу (z0231-03) , виконавчі документи про стягнення коштів з бюджетних установ державні виконавці надсилають до територіальних органів Державного казначейства для подальшого їх виконання у встановленому порядку, а при неможливості виконання рішення в зв'язку з відсутністю коштів орган Державного казначейства повертає виконавчий документ державному виконавцю з відміткою у ньому про відсутність відповідних асигнувань, що є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Однак зазначена в спірному наказі (z0231-03) норма Закону (606-14) не передбачає підстави повернення виконавчих документів стягувачу з мотивів відсутності коштів та відповідних асигнувань.

Згідно зі ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачена можливість повернення виконавчих документів тільки у випадку відсутності майна у боржника.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що зацікавленими особами порушені права заявників, саме спірним наказом (z0231-03) , оскільки безпідставно повернуті виконавчі документи, припинені та залишені без виконання судові рішення, за якими заявники є стягувачами.

Зацікавлені особи спірним наказом (z0231-03) , без внесення змін у відповідні Закони України, а саме: Цивільний процесуальний кодекс України (1501-06, 1502-06, 1503-06) , Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) - змінюють, припиняють,

залишають без виконання, змінюють порядок виконання судових рішень, які набули чинності у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскаржуваний спільний наказ (z0231-03) зацікавлених осіб не відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , діючих законів України на час його підписання, тому суд вважає необхідним визнати його незаконним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 15, 15-1, 30, 32, 62, 172, 202, 202-1, 203, 248-7 ЦПК України (1501-06, 1502-06) , Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , суд - В И Р І Ш И В:

Скаргу <...> задовольнити.

Визнати спільний наказ Міністерства юстиції України, Державного казначейства України за N 22/5/62 (z0231-03) від 21.03.2003 "Про забезпечення виконання статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.03.2003 за N 231/7552, незаконним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва протягом місяця з наступного дня після його проголошення.