Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шум Л.М.,

при секретарі Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок злочину,

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у квітні 2012 р. звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідачки на користь позивача майнової шкоди в розмірі 91 447,32 грн. та моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн., посилаючись на те, що 10.06.2010 р. близько 18 год. 50 хв. відповідачка керуючи автомобілем "Хюндай Таксон" д.н.з. НОМЕР_6, під час виїзду з прилеглої території на головну дорогу "Київ-Вишгород-Десна", в напрямку м. Вишгорода, в районі 28 км + 830 м здійснила зіткнення з мотоциклом "Ямаха" д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням позивача, який рухався в напрямку смт. Десна.

Внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди, позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження та з 04.10.10 р. є інвалідом І групи, не спроможний самостійно пересуватися та рухатися. Представник зазначає, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2011 р. відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку з застосуванням до останньої ЗУ "Про амністію", та у зв'язку з чим цивільний позов позивача був залишений без розгляду та роз'яснено позивачу, як потерпілому про його право на відшкодування заподіяної шкоди при подачі позову в порядку цивільного судочинства.

Також представник позивача вказує, що його довірителем понесено значні витрати по відновленню його здоров'я та інші витрати пов'язанні з цим, а тому представник просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на лікарські засоби - 78 447,45 грн., витрати на бензин - 3 949,21, витрати на догляд - 1 800 грн., додаткові витрати - 5 111,28 грн., витрати за копіювання чеків, бензин - 599,93 грн., ліки - 1029,36 грн., франшиза - 510 грн., яка була відмінусована від суми страхового відшкодування, яке було сплачено позивачу; та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.

12.04.2013 р. представник подав збільшення позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 100 996,72 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. (а.с. 198-199).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх збільшень підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали частково в межах загальної суми 100 000 грн.. в іншій частині позову просили відмовити з підстав недоведеності, подали письмові заперечення (а.с. 181-189).

Суд, заслухавши представників сторін, відповідачку та дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.06.2010 р. близько 18 год. 50 хв. відповідачка керуючи автомобілем "Хюндай Таксон" д.н.з. НОМЕР_6, під час виїзду з прилеглої території човнової станції на головну дорогу Київ-Вишгород-Десна, в напрямку м. Вишгород, в районі 28 км + 830 м, не впевнилась у відсутності транспорту, допустила зіткнення з мотоциклом "Ямаха" д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням позивача, який рухався в напрямку смт. Десна, чим порушила п.п. 1.5, 1.10., 10.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Встановлено, що відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2011 р. відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку з застосуванням до останньої ЗУ "Про амністію", та у зв'язку з чим цивільний позов позивача був залишений без розгляду та роз'яснено позивачу, як потерпілому про його право на відшкодування заподіяної шкоди при подачі позову в порядку цивільного судочинства.

Оскільки кримінальну справу відносно відповідачки ОСОБА_2 було припинено у зв'язку з актом амністії, це не є підставою для звільнення останньої від відшкодування шкоди, завданої її протиправними діями та не є фактом того, що злочин не мав місця.

Згідео з абз.1 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) (з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Згідно вищезазначеного Пленуму, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК (ст.ст. 1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Встановлено, що внаслідок прямого причинного зв'язку з вказаною дорожньо-транспортною пригодою, позивачу ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження для життя в момент заподіяння, що призвели до призначенням позивачу з 04.10.2010 р. І групи інвалідності, пов'язаної з ураженням опорно-рухового апарату (а.с. 40, 41).

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Судом встановлено, що відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 763 складеної Спеціалізованою травматологічною медико-соціальною експертною комісією, позивачу ОСОБА_1 рекомендовано медична реабілітація та відновна терапія, шляхом стаціонарного лікування - 2 рази на рік, санітарно-курортне лікування, лікувальний масаж - 10 сеансів, лікувальна фізкультура - 2 рази на рік; потребує пристосування меблів, установлення обладнання для адаптації житлових приміщень, соціально-побутовий патронаж, працетерапія; необхідні технічні засоби у виді крісла-качалки, ходунки, засоби для туалету (а.с. 114).

Також, відповідно до Довідки № 765 Київської міської клінічної лікарні № 7, відділу інтенсивної терапії був складений список рекомендованих ліків, необхідних позивачу ОСОБА_1, який перебував на стаціонарному лікуванні, був складений перелік медикаментів придбаних за рахунок потерпілого за період з 10.06.2010 р. по 02.07.2010 р.; та за період з 03.07.2010 р. по 31.08.201 р. (а.с. 118-119, 120-121, 122-123).

Судом встановлено, що Полісом № ВС/6596606 від 19.01.2010 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідачка ОСОБА_2 застрахувала свою цивільно-правову відповідальність під час експлуатації автомобіля "Хюндай Таксон" д.н.з. НОМЕР_6 в НАСК "Оранта" (а.с. 70).

Встановлено, що НАСК "Оранта" сплатило позивачу суму страхового відшкодування в наслідок ушкодження здоров'я в межах ліміту відповідальності відповідачки ОСОБА_2 в розмірі 51 000 грн. (а.с. 130, 131-133, 145-147).

Проте, суд вважає, що зазначений вище розмір страхового відшкодування внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю позивачу ОСОБА_1 є недостатнім, враховуючи стан його здоров'я (інвалід І групи), який потребує стороннього догляду через специфіку його захворювання (часткова паралізованість), потребує до теперішнього часу спеціальні засоби гігієни, ліки, лікувальний масаж та фізкультуру.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заподіяння відповідачкою матеріальної шкоди позивачу, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Встановлено, що позивачем понесені значні витрати по відновленню здоров'я та інші витрати пов'язані з цим, які складаються з витрат на лікарські засоби, на бензин, на догляд, додаткові витрати та франшизи, проте, суд вважає суму - 100 996 грн. 72 коп. доведеною в судовому засіданні частково виходячи з наступного.

Суд вважає, що витрати у виді благодійної допомоги та пожертв на користь лікарських закладів на загальну суму 4 200 грн. (а.с. 19) є необов'язковими платежами, а є особистим волевиявленням особи, яка лікується у медичному закладі, у зв'язку з чим підстав для стягнення вказаних витрат з відповідачки у суду не має.

Також суд не вбачає правових підстав стягнення витрат за надання консультацій педіатра та психолога ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 1 290 грн. (а.с. 16), які не є стороною по справі та потерпілими внаслідок зазначеної вище ДТП.

Крім цього, суд не вбачає за необхідним стягувати з відповідачки на користь позивача кошти за придбання другого ліжка "Далі" з електроприводом на загальну суму 12 440 грн. відповідно до товарного чеку № 73 від 30.08.2010 р. (а.с. 17), оскільки відповідно до товарного чеку № 69 від 29.08.2010 р. було придбано аналогічне ліжко вартістю 12 440 грн. та внесено авансовий платіж в розмірі 200 доларів США, що еквівалентно 1 580 грн., у зв'язку з чим, суд, виходячи, із засад розумності та справедливості вважає достатнім стягнути з відповідачки вартість придбання одного ліжка.

Таким чином, із загальної суми позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 100 996,72 грн. суд вважає за необхідним відрахувати суму в розмірі 18 730 грн. та сягнути з відповідачки на користь позивача суму спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 83 066 грн. 72 коп.

Посилання відповідачки та її представника, що останньою в досудовому порядку надавалась позивачу певна матеріальна допомога на загальну суму 16 504 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому вказана сума має бути відрахована від загальної суми позовних вимоги, щодо матеріальної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки вказані дії відповідачки є її особистим волевиявленням та не могли слугувати для зарахування в подальшому вказаної суми в рахунок зменшення позовних вимог. Крім цього, суд враховує, що вказана сума є незначною на тлі загальної картини матеріальних витрат позивача, в тому числі, і тих витрат, які не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження, проте, є допустимими враховуючи стан здоров'я позивача та його потреби.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має паво на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ "Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (v0004700-95) - під морально шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи докази, надані позивачем та його представником, обґрунтованість спричинення останньому моральних страждань, вважає суму 1 000 000 грн., яку просить стягнути представник позивача, завищеною, а тому вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, враховуючи всі зібрані докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що вимоги позову в порядку ст. 60 ЦПК України, знайшли в судовому засіданні часткову доведеність, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179, 209, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ "Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (v0004700-95) , Постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) матеріальну шкоду в розмірі 83 066 грн. 72 коп., моральної шкоди - 100 000 грн., а всього - 183 066 (сто вісімдесят три тисячі шістдесят шість) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 66 коп.

В іншій частині позову відмовити.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.