159/829/17 Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати - 15.03.2018 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Шинкар Т.І., суддів: Пліша М.А., Макарика В.Я.,

ОСОБА_1 у позовній заяві заявила такі вимоги:

- визнати протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - УПФ) щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Волинської області № 18-111 вих. від 18 лютого 2016 року відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків місячної (чинної) заробітної плати без обмеження суми пенсії максимальним розміром;

- зобов'язати УПФ провести з 01 квітня 2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області № 18-111 вих. від 18 лютого 2016 року, без обмеження суми пенсії максимальним розміром.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року скасовано постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та прийнято нову, якою в задоволені позову відмовлено.

Як встановлено, ОСОБА_1 з 01 листопада 2001 року перебуває на обліку в УПФ як одержувач пенсії за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", розмір пенсії обчислено в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09 грудня 2015 № 1013, 24 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до УПФ із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", з врахуванням довідки № 18-111 від 18 лютого 2016 року, виданої Прокуратурою Волинської області.

Відмова у проведенні вказаного перерахунку пенсії стала підставою для звернення ОСОБА_1 із позовом до суду.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 15 червня 2016 року така відмова визнана протиправною, УПФ зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року, виходячи з 90 відсотків від суми місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Волинської області № 18-111 вих. від 18 лютого 2016 року.

На виконання вказаного рішення УПФ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року в розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці № 18-111вих. від 18 лютого 2016 року.

Як вбачається з листа Управління від 18 жовтня 2016 року № 228/Б-01 розмір пенсії призначеної ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року становить 16353,49 грн. Однак, з врахуванням змін, внесених до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з 01 квітня 2016 року розмір пенсії становить 10740 грн.

Вважаючи, що дії УПФ щодо обмеження виплати пенсії є протиправними, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, законом встановлено тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії. Відповідні положення закону мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що має місце протиправне звуження змісту й обсягу його прав.

У запереченнях проти касаційної скарги ПФУ зазначає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційним судом України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України (254к/96-ВР) , закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

На час призначення пенсію позивачу (01 листопада 2001 року) пенсійне забезпечення прокурорів визначалось Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (1789-12) , у відповідній редакції, (далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ) відповідно до частини 1 статті 50-1 якого прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до положень частини 14 статті 50-1 Закону № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VI (3668-17) ), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI (3668-17) , обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) , який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою".

Проте, Закон №1789-XII (1789-12) втратив чинність з 25 квітня 2015 року (з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) ) крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (1697-18) , а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, в редакції чинній на час перерахунку пенсії позивача, (далі - Закон №1697-VII (1697-18) ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. (Абзац 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) , який набрав чинності з 01 січня 2016 року).

Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу (01 квітня 2016 року), наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, розмір пенсії позивача за вислугу років, що підлягає перерахунку і виплаті з 01 квітня 2016 року відповідно до постанови Ковельського міськрайонного суду від 15 червня 2016 року, яка набрала законної сили, тимчасово не може перевищувати 10740 гривень.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність дій УПФ при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу та необґрунтованість позовних вимог.

Суд вважає безпідставними посилання заявника на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), оскільки правовідносини, з приводу яких висловив свою позицію Верховний Суд України у вказаних рішеннях, виникли за інших фактичних обставин.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.