Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Баник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В позовній заяві та доповненні до неї зазначила, що наказом №291-ВК від 11 вересня 2006 року її було прийнято на роботу з 12 вересня 2006 року на посаду інспектора відділу «Чоп» ДП «Служби міжнародних автомобільних перевезень» з посадовим окладом згідно штатного розпису. В середині вересня 2010 року її було письмово попереджено про майбутнє скорочення її посади і можливе наступне звільнення з роботи на підставі п.1 ст. 4 КЗпП України. Однак, 25 жовтня 2010 року, начальник відділу «Чоп» ОСОБА_2 не допустив її до роботи, посилаючись на те, що її звільнено з роботи з ініціативи адміністрації державного підприємства у зв'язку з втратою довір»я з причин, викладених в акті перевірки за 13-15 жовтня 2010 року. За час, що сплинув після недопущення її до роботи, вона, не дивлячись на те, що тривалий час хворіла, чотири рази їздила в державне підприємство в Київ для вияснення питання про її звільнення, мала десятки телефонних розмов, в процесі яких отримувала різну суперечливу інформацію та пропозиції. То їй неодноразово пропонували написати заяву про звільнення за згодою сторін, то їй повідомляли, що її звільнено за скороченням штатів, то за втратою довір'я, то за прогул, то накази про її звільнення відмінено, або змінено, і тому подібне, однак, на підтвердження цієї інформації вона до цього часу так і не отримала ні копії наказу про її звільнення, так би мовити в останній його редакції, якщо їх в дійсності було декілька, як це випливає із зазначених розмов, ні трудової книжки з відповідним записом в ній про її звільнення. Їй вдалося не офіційно отримати від працівників ДП «СМАП» лише не посвідчені копії наказів №534 від 22.10.2010 року та №1123-п від 25.10.2010 року про звільнення її в числі інших 16-и працівників з підстав п.2 ст. 41 КЗпП України, та листа голови профкому від 25.10.2010 року про дачу згоди на таке звільнення вже після видання першого з названих наказів та довідки про заробітну плату від 19.01.2011 року. Оскільки вона не отримувала належної інформації в процесі зазначених звернень в ДП «СМАП», то вона неодноразово також зверталася зі скаргами в різні інстанції, в тому числі в Мінсоцполітики, інспекцію праці і прокуратуру та інші інстанції, звідки отримувала відповіді, що її незаконно звільнено, але єдиного достовірного підтвердження її звільнення - копії наказу про звільнення від названих установ вона теж не отримувала, а тому 1 лютого 2012 року вона письмово звернулася до адміністрації ДП «СМАП» з проханням письмово повідомити її, чи вона в дійсності звільнена і якщо так, то направити їй належно посвідчену копію наказу про її звільнення, і довідку про її середню заробітну плату за останні повні три місяці роботи, на що вона отримала письмову відповідь №2/06-04-3450 датовану 21-м лютого, з якої зрозуміла, що вона звільнена з роботи за прогул наказом №527-п від 28.09.2011 року, копію якого, як і довідку про середній заробіток, їй направили посилаючись на те, що названа копія їй вже була направлена разом з копією наказу від 7 грудня 2011 року №776-п, про який їй, навіть, не було відомо, ще в грудні 2011 року, хоча ні вона, ні її рідні їх не отримували, тим більше по пошті. Таким чином, не дивлячись на те, що після відсторонення її від роботи пройшло вже майже півтора року, їй лише відомо, що її попереджали про звільнення за скороченням штатів, потім наказом від 22-го та 25-го жовтня 2010 року її звільнили за втрату довір'я, хоча вона за змістом своєї роботи взагалі не обслуговувала товарно-матеріальні цінності. Потім, як вбачається з вище названого останнього листа, її чомусь знову звільнено вже наказом від 28 вересня 2011 року за прогул, який в свою чергу було змінено наказом від 7 грудня 2011 року, тобто вже після її звільнення наказом від 28.09.2011 року, що порушує її трудові права і обумовлює необхідність звернення в суд з позовом про поновлення її на роботі і стягнення заробітку за вимушений прогул, оскільки звільнення її наказом від 28 вересня 2011 року проведено з порушенням вимог трудового закону, так як, з одного боку, вона не писала заяви на звільнення, а з іншого боку, якщо її звільнено в порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, то воно проведено з явним порушенням вимог ст.ст. 147- 150 КЗпП України, так як вона про нього, навіть, не знала, а не те, щоб писала пояснення і так далі. Крім цього, на день звільнення вона хворіла і знаходилась на лікарняному з 19 вересня по 12 жовтня 2011 року. Оскільки, в результаті її звернень з скаргами в різні інстанції, їй було виплачено допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю по 13 березня 2011 року, то втрачений заробіток підлягає стягненню не з моменту відсторонення від роботи, а починаючи з 13 березня 2011 року по день вирішення справи судом по суті. Так як останніми двома повними (без лікарняних) місяцями її роботи були серпень-вересень 2010 року, то виходячи з чистого її заробітку (за мінусом утримань з нього) за вказані місяці з відповідача підлягає стягненню заробіток за період з 13 березня 2011 по 13 квітня 2012 року в сумі 21371,54 гривень. Крім цього, відповідачем заподіяно їй моральну шкоду, яка проявилась в моральних стражданнях, викликаних її півторарічною невизначеністю, в необхідності чотири рази їздити до відповідача, десятки разів дзвонити по телефону його посадовим особам і вислуховувати принизливі моральні повчання та докори, терпіти потребу в отриманні заробітної плати, писати десятки звернень в різні інстанції, що привело до погіршення її здоров'я і необхідності неодноразових звернень за медичною допомогою. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 50 тисяч гривень Викладене підтверджується наказом про прийняття її на роботу від 11.09.2006 року, попередженням про наступне звільнення від 17.09.2010 року, наказами від 22.10.2010 року та 25.10.2010 року за №534 та №1123-п про її звільнення, листом комітету профспілки про дачу згоди на її звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, довідкою про середній заробіток від 19.01.2011 року, листом відповідача від 21 лютого 2012 року, листком непрацездатності за період з 19.09. по 12.10.2011 року серії АВФ №409670, її заявами до відповідача і численними листами, що підтверджують її звернення з скаргами в різні інстанції. Також зазначила, що ні на одному з поштових повідомлень про нібито вручення їй поштових відправлень не має жодного її підпису та підписів її родичів і майже у всіх прізвищах прізвище ОСОБА_1 зазначене як Беріжник. Всі інші акти та службові записки мають однобічний характер, оскільки складені від імені тільки працівників відповідача і реальну можливість перевірити їх відповідність дійсним обставинам справи не має. Навіть акт про нібито передачу її батьком ОСОБА_3 листків непрацездатності від 09.09.2011 року є фальсифікований, оскільки в дійсності лікарняні листки вона здавала особисто начальнику ВСМАП «Тиса» Мица В.М. Крім того, не є переконливими і акти про визначення її місцезнаходження від 16-го та 19-го вересня 2011 року, оскільки в них мова йде про її відсутність в будинку в 13.30 годин та 16.55 годин.

Просить суд визнати накази начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №527-П та від 07.12.2011 року за №776-П про її звільнення з роботи такими, що не відповідають вимогам закону, поновити її на посаді інспектора відділу «Чоп» ДП «СМАП» з дня її незаконного звільнення, стягнути з ДП «СМАП» на її користь 21371,54 гривень заробітної плати за час вимушеного прогулу, 50 000 гривень за заподіяну моральну шкоду, 1600 гривень витрат за надання правової допомоги.

Представник відповідача державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що наказом ДП «СМАП» №1123-П від 25.10.2010 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з втратою довір'я через порушення оформлення та видачі грошових цінностей, а саме дозвільних документів, на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. При прийнятті зазначеного рішення відповідач спирався на висновки членів комісії ДП «СМАП» по перевірці фактів порушення нормативних документів під час оформлення, використання та повернення універсальних дозволів Італії інспекторами у відділах «Тиса» та «Ужгородський» Закарпатського територіального управління, зокрема виявлених фактів порушення саме позивачкою. 25.10.2010 року позивачка в телефонній розмові була ознайомлена з наказом ДП «СМАП» №1123-П від 25.10.2010 року і в процесі телефонної розмови відповідач дізнався про тимчасову непрацездатність позивачки, про що було складено відповідний акт. Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. На виконання вимог чинного законодавства України відповідачем було прийнято наказ від 25.10.2010 року за №1124-П, яким було виключено з наказу від 25.10.2010 року №1123-П пункт щодо звільнення позивачки. Листом від 04.11.2010 року №1/06-04-3486 відповідачем було запропоновано надати документи, які підтверджують причину відсутності позивачки на роботі. Відповідно до поштового повідомлення зазначений лист було отримано позивачкою 30.11.2010 року. Лише 10.01.2011 року відповідач отримав оригінал листка непрацездатності, виданого на ім'я позивачки серії АВА №3118437 за період хвороби з 22.10.2010 по 31.10.2010 року. Після цього відповідач неодноразово звертався (листи №1/06-04-1700 від 01.07.2011, №1/06-04-1962 від 28.07.2011) до позивачки з метою отримання документів, які підтверджують причини відсутності позивачки на роботі після 31.10.2010 року. 09.09.2011 року відповідачем було отримано довідки №1285 від 07.11.2010 року та №5 від 29.11.2010 року. листки непрацездатності серії АВА №050107 від 26.11.2010, серії АВА №118419 від 02.12.2010 року, серії АВА №069299 від 13.12.2010 року, серії АВА №069414 від 28.12.2010 року, серії АВА №068690 від 28.01.2011 року, серії АВА №069705 від 31.01.2011 року, серії АВА №062780 від 03.03.2011 року і при ознайомленні з зазначеними документами було встановлено відсутність підтверджуючих документів про тимчасову непрацездатність позивачки 12.01.2011 року, 02.03.2011 року та з 13.03.2011 року по 09.09.2011 року, про що було складено відповідний акт. Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. З метою з'ясування обставин відсутності на робочому місці позивачки, в.о. начальника ДП «СМАП» було видане окреме доручення №1 від 15.09.2011 року, за результатами виконання якого було з'ясовано обставини про небажання позивачки надавати письмові пояснення про відсутність на робочому місці 12.01.2011 року, 02.03.2011 року та з 13.03.2011 року по день перевірки. 20.09.2011 року на адресу позивача було направлено телеграму з проханням надати відповідачу пояснення щодо відсутності позивача на робочому місці 12.01.2011 року, 02.03.2011 року та з 13.03.2011 року по 20.09.2011 року. Зазначена телеграма, відповідно до поштового повідомлення, була отримана позивачкою 22.09.2011 року. Але жодних пояснень відповідач не отримав, на роботі позивачка не з'являлася. Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. 28.09.2011 року на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «СМАП» було надано згоду на звільнення позивачки. Наказом №527-П від 28.09.2011 року про припинення трудового договору позивачку було звільнено 12.01.2011 року за прогул без поважних причин. Листами від 28.09.2011 року № 1/06-04-2547 та від 18.11.2011 року № 1/06-04-3133 позивачку було повідомлено про звільнення її з роботи та було запропоновано з'явитися до управління по роботі з персоналом і отримати трудову книжку, але жодної відповіді відповідачем не було отримано. Відповідно до ч. 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Внаслідок повторної перевірки обставин звільнення позивачки було прийнято наказ від 07.12.2011 року № 776-П, яким внесено зміни до наказу від 09.12.2011 року № 527-П в частині дати звільнення з роботи позивачки, а саме, що датою звільнення слід вважати 28.03.2011 року. Листом від 09.12.2011 року № 2-06-04-3406 відповідач направив на адресу позивачки копії наказів від 28.09.2011 року №527-П та від 07.12.2011 року №776-П, які нею були отримані 16.12.2011 року. Оскільки вказані копії наказів позивачкою було отримано 16.12.2011 року, тому останнім днем для звернення з позовною заявою є 16.01.2012 року, що в свою чергу вказує на пропущення строків встановлених ст. 233 КЗпП України позивачкою. Отже, виходячи з вище викладеного вбачається, що накази ДП «СМАП» від 28.09.2011 року №527-п та від 07.12.2011 року №776-п про звільнення позивачки були прийняті адміністрацією ДП «СМАП» зважено, з правовим обгрунтуванням та з дотримання вимог чинного законодавства України, а позовна заява подана з допущенням встановленим законодавством України строком. Просить суд відмовити позивачці ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та додатково пояснила, що працювати на кордон її не пускали, накази від відповідача їй взагалі не приходили і до 13 березня 2011 року вона знаходилася на лікарняному. 12 січня 2011 року вона писала заяву на допуск її на роботу на ім»я Пронченка і здавала лікарняні, про те накази ніякі не виносилися. 13 березня 2011 року вона знову писала заяву на його ім»я про допуск її на роботу, але її знову не було допущено. На засідання профкому її не викликали. Всього вона 5 разів їздила в Київ, щоб її допустили на роботу. Також зазначила, що підписи на поштових повідомленнях не її. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Коцюба А.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на подані письмові заперечення та додатково пояснила, що табелі виходу на роботу стосовно позивачки корегувалися після отримання листків непрацездатності. Робота в позивачки була позмінною і посада, з якої вона звільнена діюча. Просить в задоволенні позову відмовити. На продовження розгляду справи в судове засідання не з'явилася, так як надіслала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 значиться зареєстрованою в АДРЕСА_1, що стверджується копією її паспорту (а.с.33).

Відповідно до наказу директора державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» від 11.09.2006 року за №291-ВК позивачка ОСОБА_1 прийнята на роботу з 12.09.2006 року на посаду інспектора відділу СМАП «Чоп» за переведенням з УДП «Укрінтеравтосервіс» з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.4)

Згідно письмового попередження начальника ДП «СМАП» від 17.09.2010 року позивачку ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення її посади у зв'язку з скороченням штату працівників та змінами в організації виробництва і праці та запропоновано їй роботу на посаді інспектора відділу СМАП «Тиса» з посадовим окладом 1400 гривень на місяць (а.с.5).

Згідно наказу начальника ДП «СМАП» від 22.10.2010 року за №534 у зв'язку з втратою довір»я було запропоновано розірвати трудовий договір також і з позивачкою ОСОБА_1 (а.с.49-50).

Відповідно до письмового повідомлення первинної профспілкової організації ДП «СМАП» від 25.10.2010 року було надано згоду на звільнення і на ОСОБА_1 (а.с.52).

Наказом начальника ДП «СМАП» від 25.10.2010 року за №1123-П у зв'язку з втратою довір»я через порушення оформлення та видачі грошових цінностей, а саме дозвільних документів, позивачку ОСОБА_1 разом з іншими працівниками підприємства було звільнено на підставі п.2 с.41 КЗпП України (322-08) (7-13).

Згідно наказу начальника ДП «СМАП» від 25.10.2010 року за №1124-П було виключено з наказу начальника ДП «СМАП» від 25.10.2010 року за №1123-П також пункт, який стосувався звільнення на підставі п.2 с.41 КЗпП України (322-08) позивачки ОСОБА_1 (а.с.55).

Листом ДП «СМАП» від 24.11.2010 року за №1/06-04-3486, який було надіслано за місцем реєстрації позивачки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, їй було запропоновано надати документи, які підтверджують причину її довготривалої відсутності на роботі для вирішення питання її перебування у трудових відносинах з ДП «СМАП», і даний лист вона отримала 30.11.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цього листа (а.с.56, 57).

В подальшому в адресу позивачки ОСОБА_1, за місцем її реєстрації, були знову направлені листи за №1/06-04-1700 від 01.07.2011 року та за №1/06-04-1962 від 28.07.2011 з аналогічним змістом і ці листи вона отримала 05.07.2011 року та відповідно 02.08.2011 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення (а.с.59-62).

В акті ДП «СМАП» від 09.09.2011 року. складеного його працівниками, зазначено, що 09.09.2011 року батько позивачки ОСОБА_3 надав до управління по роботі з персоналом оригінали листки непрацездатності серії АВА №050107 від 26.11.2010, серії АВА №118419 від 02.12.2010 року, серії АВА №069299 від 13.12.2010 року, серії АВА №069414 від 28.12.2010 року, серії АВА №068690 від 28.01.2011 року, серії АВА №069705 від 31.01.2011 року, серії АВА №062780 від 03.03.2011 року та довідки медичних закладів за №1285 від 07.11.2010 року та №5 від 29.11.2010 року, виданих на ім.»я ОСОБА_1, які при цьому підтверджують відсутність на роботі ОСОБА_1 до 13.03.2011 року з розривом 12.01.2011 року, 02.03.2011 року, та з 13.03.2011 року по 09.09.2011 року (а.с.63).

Довідками про тимчасове звільнення від роботи за №1285 від 07.11.2010 року та №5 від 29.11.2010 року, листками непрацездатності серії АВА №118437 від 22.10.2010 року, серії АВА №050107 від 26.11.2010, серії АВА №118419 від 02.12.2010 року, серії АВА №069299 від 13.12.2010 року, серії АВА №069414 від 28.12.2010 року, серії АВА №068690 від 28.01.2011 року, серії АВА №069705 від 31.01.2011 року, серії АВА №062780 від 03.03.2011 року стверджено відсутність позивачки на роботі у зв'язку з її та дитини хворобою в період з 22.10.2010 року по 31.10.2010 року, 07.11.2010 року, з 11.11.2010 року по 26.11.2010 року, 29.11.2010 року, з 02.12.2010 року по 11.12.2010 року, з 13.12.2010 року по 27.12.2010 року, з 28.12.2010 року по 11.01.2011 року, з 13.01.2011 року по 28.01.2011 року, з 31.01.2011 року по 01.03.2011 року, з 03.03.2011 року по 12.03.2011 року (а.с.64-71).

З журналу обліку листків непрацездатності ДП «СМАП» №06-08 встановлено, що листок непрацездатності серії АВА №118437 від 22.10.2010 року зареєстрований в журналі 10.01.2011 року за порядковим №30, а довідки про тимчасове звільнення від роботи за №1285 від 07.11.2010 року та №5 від 29.11.2010 року та листки непрацездатності серії АВА №050107 від 26.11.2010, серії АВА №118419 від 02.12.2010 року, серії АВА №069299 від 13.12.2010 року, серії АВА №069414 від 28.12.2010 року, серії АВА №068690 від 28.01.2011 року, серії АВА №069705 від 31.01.2011 року, серії АВА №062780 від 03.03.2011 року - 12.09.2011 року з порядковими номерами 395, 396, 397, 398, 399, 400, 401, 402, 403 (а.с.119-123).

Телеграмою ДП «СМАП» від 20.09.2011 року, яку було надіслано за місцем реєстрації позивачки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, їй було запропоновано надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці 12.01.2011 року, 02.03.2011 року, а також з 13.03.2011 року по 20.09.2011 року, і дану телеграму вона отримала 22.09.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення телеграми. (а.с.75-76).

З окремого доручення від 15.09.2011 року, актів про визначення місцезнаходження від 16.09.2011 року та від 19.09.2011 року, складеного комісією ДП «СМАП», телеграми від 20.09.2011 року, службової записки начальника управління по роботі з персоналом ДП «СМАП» ОСОБА_5 від 28.09.2011 року, акту від 28.09.2011 року, вбачається, що керівництвом ДП «СМАП» вживалися відповідні заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 з метою відібрання в неї пояснень причин відсутності на роботі 12.01.2011 року, 02.03.2011 року, та з 13.03.2011 року по день перевірки (а.с.72-78).

Згідно табелів обліку робочого часу за січень-вересень 2011 року ДП «СМАП» у вказаному періоді позивачка ОСОБА_1 була відсутньою на роботі у зв'язку з її тимчасовою непрацездатністю, прогулами та не виходом на роботу (а.с.168-180).

Довідкою ДП «СМАП» від 19.01.2012 року за №01/07/1/В стверджено отриманий дохід ОСОБА_1 за липень-грудень 2010 року (а.с.181).

Протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №22 надано згоду на звільнення інспектора відділу СМАП «Тиса» ОСОБА_1 (а.с.80).

Згідно наказу начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №377 за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «СМАП» (прогул без поважних причин) згідно п.6 додатку 3 до Колективного договору на 2010-2014 роки та ст. 147 КЗпП України до інспектора відділу СМАП «Тиса» ОСОБА_1 застосовано відповідне стягнення (звільнення) та дано вказівку про підготовку наказу про її звільнення з 12.01.2011 року (а.с.79).

Відповідно до наказу начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №527-П інспектора відділу СМАП «Тиса» Закарпатського територіального управління СМАП ОСОБА_1 звільнено з 12.01.2011 року за прогул без поважних причин 12.01.2011 року, 02.03.2011 року, та з 13.03.2011 року по теперішній час, - була відсутня на роботі повні робочі дні, згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.81).

Листком непрацездатності серії АВФ №409670 від 19.09.2011 року стверджено, що позивачка ОСОБА_1 з 19.09.2011 року по 12.10.2011 року була звільнена від роботи у зв'язку з хворобою (а.с.34).

Листами ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №1/06-04-2547 та від 18.11.2011 року за №1/06-04-3133 ОСОБА_1 було повідомлено про її звільнення з роботи та було запропоновано їй з'явитися до управління по роботі з персоналом і отримати трудову книжку (а.с.83-85).

Наказом начальника ДП «СМАП» від 07.12.2011 року за №776-П були внесені зміни до наказу начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року за №527-П в частині дати звільнення з роботи інспектора відділу СМАП «Тиса» Закарпатського територіального управління СМАП ОСОБА_1, а саме, що датою її звільнення слід вважати 28.03.2011 року (а.с.87).

Листом ДП «СМАП» від 09.12.2011 року за №2-06-04-3406 в адресу позивачки ОСОБА_1були направлені копії наказів від 28.09.2011 року №527-П, від 07.12.2011 року №776-П та інші накази, які нею згідно повідомлення про вручення поштового відправлення були отримані 16.12.2011 року (а.с.88-89).

Відповідно до ст..147 ч.1 КЗпП України (322-08) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За змістом ст.148 цього ж Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 ч.1 вказаного Кодексу передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За змістом ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом також у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 43 ч.1 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено в судовому засіданні після надання згоди профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП «СМАП» позивачка ОСОБА_1 згідно наказу начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року №527-П з внесеними в нього змінами наказом начальника ДП «СМАП» від 07.12.2011 року за №776-П була звільнена з 28.03.2011 року за прогул без поважних причин на підставі ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України.

Суд не бере до уваги доводи позивачки ОСОБА_1 з її посиланням як на докази - проїзні документи серії ТІ №677463 на поїзд Мукачеве-Київ днем 10.05.2011 року, серії СЄ №805514 та №805515 на поїзд Київ-Мукачеве днем 01.06.2011 року, щодо її поїздки в Київ в ДП «СМАП» (а.с.187) з метою вияснення причин її звільнення з роботи в 2010 році, та що вона не розписувалася в поштових повідомленнях про відправку їй листів, оскільки ДП «СМАП» в своїх неодноразових листах в листопаді 2010 року (а.с.56-57), липні 2011 року (а.с.59-62) пропонувало ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують причину її довготривалої відсутності на роботі і ці листи надсилалися позивачці за місцем її реєстрації в АДРЕСА_1.

Також суд вважає безпідставними доводи позивачки, що внаслідок недопущення її до роботи в жовтні 2010 року, вона зверталася з численними скаргами в різні інстанції, з яких вона отримувала відповіді, що її незаконно звільнили, оскільки надані позивачкою до матеріалів позовної заяви письмові докази свідчать про те, що з такими скаргами вона почала звертатися у вересні-жовтні 2011 року, тобто вже в період її звільнення у вересні 2011 року за невихід на роботу 28 березня 2011 року, і ці письмові звернення позивачки (а.с.22-32) не спростовують наявність у неї підстав для невиходу на роботу, починаючи з 28.03.2011 року по день винесення наказу начальника ДП «СМАП» від 28.09.2011 року №527-П про звільнення позивачки ОСОБА_1

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Згідно до ст.60 цього ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що доводи позивачки ОСОБА_1 щодо порушення її прав при її звільненні з посади інспектора відділу «Чоп» ДП «СМАП» з боку відповідача матеріалами справи не стверджено, а тому в задоволенні її його позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169, 209, 213- 215 ЦПК України, ст. ст. 40 ч.1 п.4, 43 ч.1, 147-149, 221, 233 КЗпП України (322-08) , суд,

В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.