розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 223342868, відповідно до пункту 1.1. якого, позичальнику було надано кредит за програмою «Житло в кредит на первинному ринку» у сумі 58190,00 доларів США. Відповідно до вимог кредитного договору кредит надано терміном 240 місяців до 16 квітня 2028 року. Процентна ставка становить 14,25 %.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 16.04.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Згідно якого остання, як поручитель ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору. При цьому відповідно до умов договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Банк свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, кредит та відсотки не сплачує. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що 16.04.2008 року, позивач нібито надав ОСОБА_2 кредит готівковою іноземною валютою в розмірі 58190 доларів США зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,25 % річних. На думку представника відповідачів, банк необґрунтовано та безпідставно вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, ОСОБА_2 зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідачі вважають, що заява на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р., є недійсним первинним бухгалтерським документом, та не може підтверджувати факт отримання кредиту, оскільки в даній заяві про видачу готівки відсутні обов'язкові реквізити, а саме, в реквізитах «Сума», «Еквівалент в гривнях», не вказана сума цифрами, в реквізиті «Загальна сума» сума зазначена тільки в іноземній валюті та не вказаний еквівалент в гривнях. Під час здійснення операцій з іноземною валютою сума зазначається словами в іноземній валюті та її еквівалент у гривнях в аналогічному порядку. В реквізиті «Призначення платежу» не вказано на які цілі видається готівка. В реквізиті «Пред 'явлений документ» відсутні дата народження та місце проживання. В реквізиті «Підпис платника/отримувача» відсутній підпис ОСОБА_2, про те, що він отримав готівку. 16 квітня 2008 року ОСОБА_2 не оформляв касовий документ з поточного рахунку № НОМЕР_2, та нікому з працівників банку не надавав згоду на оформлення заяви про видачу готівки із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку. Вищевказані обставини підтверджуються випискою ОСОБА_2 від 27.06.2012 року по рахунку № НОМЕР_2. Згідно цієї виписки від 27.06.2012 року, банк отримав від ОСОБА_2 на свій внутрішній банківський рахунок № НОМЕР_3 суму коштів в розмірі 58190 доларів США. Після цього, банк нібито здійснив видачу суми коштів 58190 доларів США ОСОБА_2 через рахунок № 1058/1002/001. Однак ОСОБА_2 ніколи не надавав заяву позивачу на відкриття рахунку № НОМЕР_3. Таким чином, кредитні кошти на рахунок ОСОБА_2 з боку позивача перераховані не були. 16 квітня 2008 року дійсно ОСОБА_2 звертався до позивача, однак лише з метою здійснити обмін певної суми коштів в іноземній валюті на суму коштів в національній валюті, гривні. На підставі квитанції № 99 про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу від 16.04.2008 року, час здійснення операції 17:50, позивач здійснив обмін ОСОБА_2 суми 58190 доларів США на суму в розмірі 286294,80 грн. Відповідачі повністю заперечують проти позовної заяви, правовою підставою цьому є відсутність доказів щодо укладення кредитного договору та видачі кредиту готівковою іноземною валютою. Крім того, 23.07.2012 р. ОСОБА_2 звертався до позивача з заявою про відмову від одержання кредиту у сумі 58190 доларів США, у зв'язку з тим, що позивач й досі не надав кредит готівковою іноземною валютою за кредитним договором № 223342868 від 16.04.2008 р., а ОСОБА_2 в свою чергу не отримував кредит готівкою іноземною валютою. Таким чином, правові підстави пред'явлення даного позову ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 223342868 від 16.04.2008 р., згідно статей 1049, 1050 ЦК України - відсутні.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (підтверджується витягом із Статуту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.11.2009 р.) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 223342868, відповідно до пункту 1.1. якого, позичальнику було надано кредит за програмою «Житло в кредит на первинному ринку» у сумі 58190 доларів США.

Відповідно до п. 1.1.5.-1.1.7. кредитного договору кредит надано одноразово 16 квітня 2008 року терміном на 240 місяці до 16 квітня 2028 року з процентною ставкою 14,25% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до листа Національного банку України №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року вбачається, що операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». У зв'язку із чим, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16.04.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Згідно якого остання, як поручитель ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору. При цьому, відповідно до умов договору поруки, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів.

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки сторони встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, в тому числі прострочені проценти, пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України вимагає: "Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк."

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 553- 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань і відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором, банк має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Зокрема, кредитор має право пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох раз протягом останніх дванадцяти місяців.

Таким чином, ОСОБА_2 був зобов'язаний виконати вимогу банку про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги, кредитор має право звернути стягнення за іпотечним договором, або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

За прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення (п. 16.3. договору).

10 квітня 2009 року за заявою ОСОБА_2 було проведено реструктуризацію кредиту. Відповідно на термін з 10 квітня 2009 року до 10 квітня 2010 року було надано кредитні канікули та прострочену заборгованість було додано до тіла кредиту, що підтверджується додатковою угодою № 1 до кредитного договору № НОМЕР_3 від 16.04.2008 року.

Також, 02 червня 2009 року за заявою ОСОБА_2 було проведено реструктуризацію кредиту, відповідно до якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Вищезазначене підтверджується додатковою угодою № 2 до кредитного договору № НОМЕР_3 від 16.04.2008 року.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2010 року не виконують належним чином зобов'язання за договором, не здійснюють щомісячне погашення кредиту та не сплачують відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором.

Загальна сума заборгованості станом на 08 липня 2011року за кредитним договором від 16.04.2008 року за № 223342868 від 16.04.2008 року складає 88 361,60 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 704312 грн. 64 коп.

24.07.2012 р. на адресу суду надійшла заява представника відповідачів - ОСОБА_5 та 29.08.2012 р. доповнення до заяви про визнання фальшивим документа - заяви на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р., який позивач надав до матеріалів позовної заяви в якості доказу одержання ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 58190 доларів США. Обґрунтовує це тим, що відповідно до інструкції про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 (z0768-03) визначено - форму документів, які застосовуються під час виплати суми отримувачу в готівковій формі та мають містити обов'язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Однак, посилання представника відповідачів на сумнів у достовірності чи фальшивості заяви на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р., який наданий позивачем в якості доказу, є лише підставою скористатися правом, наданим ч. 2 ст. 185 ЦПК України, відповідно до якої, особи, які беруть участь у справі, у разі виникнення сумніву з приводу достовірності чи фальшивості певного письмового доказу, мають право заяви суду про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки представник відповідачів ОСОБА_5 зазначив про фальшивість, документа але клопотання про проведення експертизи від нього не надійшло, то суд розглядає наявні докази в справі з урахуванням вказаної заяви, на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р. на підставі того, що заява про фальшивість може бути обґрунтоване лише сумнівами самого представника ОСОБА_5

Згідно ч. 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

В судовому засіданні, судом були досліджені матеріали цивільної справи, де міститься копія заяви ОСОБА_2 - а.с. 52, в якій він зазначає що отримав кредит на придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Також судом були досліджені копії заяв ОСОБА_2, в яких він просив Київську регіональну дирекцію ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зробити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №22334268 від 16.04.2008 р. Крім того, судом було досліджено копію заяви на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р. яка міститься в матеріалах цивільної справи (а.с.31).

Таким чином, факт отримання кредитних коштів підтверджується самим ОСОБА_2 і суд не вбачає підстав вважати заяву на видачу готівки № ОRY257648 від 16.04.2008 р. фальшивим документом.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 185, 209, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1049, 1054 ЦК України,-

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н.НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_2) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (і.н. НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 704 312 грн. 64 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подання протягом 10 днів апеляційної скарги.