РІШЕННЯ
Іменем України
29.04.2002 року
Н-ський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді
при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну
справу
за позовом П.
до Міністерства оборони Украіни
про стягнення суми,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони
Украіни про стягнення суми 3546 грн. 80 коп.
Зазначає, що рішеннями О-ського міського суду Сумської області від
ХХ.12.1998 року та військового суду Харківського гарнізону від
ХХ.01.1999 року, які набрали чинностті, з військової частини 000
на його користь стягнута грошова компенсація замість речового
майна в розмірі 1860 грн. 86 коп., яка не була йому виплачена при
звільнені з військової служби.
Однак рішення не виконані та йому повернуто виконавчого листа з
тих підстав, що на рахунку військової частини 000, з якого можна
було б провести стягнення, немае коштів, т.я. Міністерство оборони
Украіни, яке повинено фінансувати військову частину 000, повино
відповідати по зобов'язанням цієї частини відповідно до вимог ст.
5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах
України" від 21.09.1999 року ( 1076-14 ) (1076-14)
, а тому просить стягнути
з відповідача на його користь грошову компенсацію замість речового
майна в розмірі 1860 грн. 86 коп.
Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь
компенсацію в розмірі 1685 грн. 94 коп., посилаючись на те, що
через несвоєчасну виплату грошової компенсації замість речового
майна, вона знецінилась на ХХ.02.2002 року на 90,6%.
В судове засідання позивач не з'явився, просить справу розглядати
у його відсутності.
Представник відповідача проти позова заперечує частково,
посилаючись на те, що дійсно перед позивачем існує заборгованість
по грошовій компенсації замість речового майна в розмірі 1860 грн.
86 коп., а тому вважає позовні вимоги позивача в цій частині
обгрунтованими.
Щодо компенсації в розмірі 1685 грн. 94 коп. у зв'язку з
несвоєчасною виплатою грошової компенсації замість речового майна,
то в цій частині позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки
компенсація не застосовується до даного виду грошової компенсації,
яка ні є заробітною платою і носить разовий характер.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши
матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні
вимоги підлягають задоволеню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в
військовій частині 000 на посаді начальника служби пального та
мастильних матеріалів тилу 31 навчального авіаційного центру і
наказом заступника Міністра оборони України-Командуючого
Військово-Повітряними Силами України № 8 від ХХ.04.1998 року був
звільнений з військової служби, а наказом № 1 від ХХ.06.1998 року
командира військової частини 000 був виключний з списку особового
складу.
Рішеннями О-ського міського суду Сумської області від ХХ.12.1998
року та військового суду Х-ського гарнізону від ХХ.01.1999 року,
які набрали чинностті, з військової частини 000, де на той час
знаходилися на майновому утриманні військовослужбовці військової
частини 000, на користь позивача стягнута грошова компенсація
замість речового майна в розмірі 1860 грн. 86 коп., яка не була
йому виплачена при звільнені з військової служби.
Рішення судів були звернені до виконання, але постановою
державного виконавця О-ського відділу державної виконавчої служби
районного управління юстиції від ХХ.04.2001 року виконавчий лист
був повернуто позивачу без виконання у зв'язку з відсутністю
коштів на рахунку військової частини 000, з якого можна було б
провести стягнення. Оскільки по зобов'язанням військової частини
стягнення не може бути звернено на її майно, то Міністерство
оборони Украіни, яке повинено фінансувати військову частину 000,
повино відповідати по зобов'язанням цієї частини відповідно до
вимог ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних
Силах України" від 21.09.1999 року ( 1076-14 ) (1076-14)
.
Ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах
України" від 21.09.1999 року ( 1076-14 ) (1076-14)
поширюється на
правовідносини, які виникли між позивачем та військовою частиною
000, т.я. згідно ст. ст. 1 та 3 цього Закону ( 1076-14 ) (1076-14)
дія його
розповсюджується тільки на військові частини, заклади та
організації Збройних Сил України, які фінансуються з державного
бюджету.
Військова частина 000, де на той час знаходилися на майновому
утриманні військовослужбовці військової частини 000, де позивач
проходив військову службу, підпадає під це визначення.
Таким чином, на думку суду, з Міністерства оборони Украіни
необхідно стягнути на користь позивача грошову компенсацію замість
речового майна в розмірі 1860 грн. 86 коп.
Щодо компенсації в розмірі 1685 грн. 94 коп. у зв'язку з
несвоєчасною виплатою грошової компенсації замість речового майна,
то в цій частині позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню
не підлягають, т.я. компенсація у зв'язку з несвоєчасною виплатою
грошової компенсації замість речового майна не застосовується до
даного виду грошової компенсації, оскільки вона ні є заробітною
платою, а носить разовий характер.
Керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, 5
Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах
України"( 1076-14 ) (1076-14)
, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково: стягнути з Міністерства оборони
Украіни на користь П. грошову компенсацію замість речового майна в
розмірі 1860 грн. 86 коп. та держмито в розмірі 51 грн., а всього:
1911 грн. 86 коп.
В останній частині позовні вимоги П. залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через
районний суд протягом одного місяця з наступного дня після його
проголошення.